Проблема коректного оформлення поняття "уяви" як спеціально наукового концепту
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
Зміст
Вступ
1. Проблема коректного оформлення поняття уяви, як спеціально наукового концепту
1.1 Поняття “уяви” у літературних джерелах
1.2 Загальна характеристика уяви
1.3 Проблема побудови поняття уява
2. Ціль, завдання й методи дослідження
2.1 Обєкт і предмет дослідження
2.2 Мета й завдання дослідження
2.3 Методи дослідження
3. Категорія уяви. Лінгво-логістичний аналіз психологічного концепту
3.1 Визнання поняття “уяви”
3.2 Порівняльний аналіз родових та видових ознак понять уяви
3.3 Коректна побудова поняття уяви
Висновки
Список використаної літератури
уява психологічний концепт
Вступ
Ціль даної роботи - вивчення концепту уява і його логіко-лінгвістичний аналіз.
Актуальність роботи визначається пильною увагою сучасної лінгвістики й логіки до специфіки даного поняття. У лінгвістичних роботах останнього часу поняття вивчається з урахуванням співвідношення мови й мислення, способів вираження в мові немовневої дійсності, знань про світ, законів організації язикової картини миру, тезауруса окремої особистості.
Концептуальний аналіз - один із плідних напрямків лінгвістичного аналізу поняття. Вивчення поняття здійснювалося з різних методологічних позицій. Увагу дослідників залучали питання Що така уява?, Як організоване поняття уяви, Які особливості коректного визначення поняття? і т.д. Відповіді на багато питань ще не знайдені.
Розвиток психології привело до переконання, що психологія входить у різні сфери людського життя й діяльності, які можуть становити предмет різних наук. Всі різні його прояви або всі ці сторони його багатоликої й різноманітної істоти підлягають цілком самостійному вивченню й розробці.
У результаті вивчення кожного з різних проявів уяви ми будемо, звичайно, щораз одержувати сукупність відомих відомостей, що говорять про те, що представляє із себе уява із цієї сторони його існування.
Ці відомості ми й можемо відповідно до правил формальної логіки зводити у визначення, тобто утворювати з них поняття. Адже поняття лише виражає в концентрованому виді те, що ми знаємо про предмет. Іншої функції воно не має й не здатно виконувати. Тому науково правомірні не одне, а кілька понять уяви.
1. Проблема коректного оформлення поняття уяви, як спеціально наукового концепту
1.1 Поняття “уяви” у літературних джерелах
Образи, якими оперує людина, не обмежуються відтворенням безпосередньо сприйнятого. Перед людиною в образах може стати й те, чого він безпосередньо не сприймав, і те, чого взагалі не було, і навіть те, чого в такій саме конкретній формі в дійсності й бути не може. Таким чином, не всякий процес, що протікає в образах, може бути зрозумілий як процес відтворення. Властиво кожний образ є якоюсь мірою й відтворенням - хоча б і дуже віддаленим, опосередкованим, видозміненим - і перетворенням дійсного. Ці дві тенденції відтворення й перетворення, дані завжди в деякій єдності, разом з тим у своїй протилежності розходяться один з одним. І якщо відтворення є основною характеристикою памяті, то перетворення стає основною характеристикою уяви. Уявляти - це перетворювати.
Істоти діючі, люди не тільки споглядають і пізнають, але й змінюють мир, перетворять його. Для того щоб перетворювати дійсність на практиці, потрібно вміти перетворювати її й подумки. Цієї потреби й задовольняє уява. Уява нерозривно повязане з нашою здатністю змінювати мир, дієво перетворювати дійсність і творити щось нове. Тому прав був А. М. Горький, коли говорив, що саме вимисел і задум піднімають людини над твариною - вимисел насамперед як задум.
Під уявою в самому широкому змісті слова іноді розуміють усякий процес, що протікає в образах. У такому випадку память, що відтворює образи раніше сприйнятого, представляється лише одним з видів уяві (Ф. Кейра, А. Селлі, П.П. Блонський і ін.). Виходячи із цього, приходять до розрізнення репродуктивної й творчої уяви й ототожнюванню першого з памяттю.
Оскільки, з одного боку, уява завжди опирається якоюсь мірою ні минулий досвід, а з іншого боку - образне відтворення звичайно, як показане дослідження, якоюсь мірою перетворить відтворене, між уявою й образною памяттю безперечно існує звязок. Але не менш безперечно й існування між ними розходжень. Якщо виходити із широкого розуміння уяви психічний процес, що як охоплює будь-який, в образах, то саме тому, що цей термін включить у такому випадку й память, прийде, вносячись подвійність у терміни, позначити уяву в більше вузькому й специфічному змісті слова в його відмінності від памяті. Тому доцільніше зберегти термін уява для позначення цього останнього специфічного процесу. Уява - це відліт від минулого досвіду, це перетворення даного й породження на цій основі нових образів, що є й продуктами творчої діяльності людини й прообразами для неї.
Основна відмінність властиво уяви від образної памяті повязане з іншим відношенням до дійсності. Образи памяті - це відтворення минулого досвіду. Функція памяті - зберегти в можливій недоторканності результати минулого досвіду, функція уяви - їх перетворити. Але й ця протилежність існує й здійснюється в конкретній діяльності людини лише як єдність протилежностей. У процесі розвитку зі зміною уяви й процесів збереження й відтворення змінювалася і їхнє взаємне відношення. На ранніх щабля