Проблема коректного оформлення поняття "уяви" як спеціально наукового концепту
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?ізьмемо для визначення поняття уяви родова ознака з області психіки, те, залишаючись логічно послідовними, ми й будемо мати справу тільки із психічними переживаннями; так само точно, якщо ми візьмемо родову ознаку із психологічних явищ, оскільки вони втілилися в міжособистісних відносинах, то ми й будемо мати справу з уявою, як психологічним явищем; далі, якщо ми візьмемо родову ознаку уяви з області чисто психологічних процесах, то ми й будемо мати справу із психологічними явищами. Взагалі аналогічний результат ми будемо одержувати із усяким поняттям спорідненим з уявою, логічно правильно утвореним, тобто точно відмежованою своєю родовою ознакою й видовою відмінністю.
Це навчання про утворення понять, що розвиває новітньою логікою, засновано на даних, що доставляють сучасними науками. Природничі науки не знають всеосяжних і єдиних понять для складних конкретних явищ і оперують із множинністю понять для кожного окремого явища. Звичайно, більшість цих понять звичайно не формулюється і їм не надається виду закінченого логічного визначення.
Л.С. Виготский відзначає, що Уява не повторює в тих же сполученнях і в тих же формах окремих вражень, які накопичені колись, а будує якісь нові ряди з колись накопичених вражень. Інакше кажучи, приношення нового в самий плин наших вражень і зміна цих вражень так, що в результаті цієї діяльності виникає деякий новий, що раніше не існував образ, становить, як відомо саму основу тієї діяльності, що ми називаємо уявою.
Цим шляхом, однак, він одержав таке широке поняття, що обєктом його виявилася не сама уява, а створення неіснуючого й прагнучого до розвитку. Разом з тим, як ми бачили вище, виявилася нездатність цього поняття охопити щиру сутність обєктивної уяви, тому що останнє не вміщається в сфері психологічних переживань. Не підлягає тому сумніву, що психічна природа уяви повинна бути додатково досліджена.
Висновки
Поряд із множинністю наукових понять уяви не підлягає сумніву, що уява як психічне явище єдине. Уява є специфічно людською формою психічної діяльності, що виникла на основі практичного перетворення дійсності. Розвиваючись разом з ускладненням процесу праці й суспільств, відносин, уява стає одним з основних елементів свідомості й діяльності людини.
Людська психіка досліджується давно - з різних наукових і гуманітарних позицій; але найбільшою мірою це вірно стосовно до уяви, оскільки тут найважливішу проблему й найважливішу перешкоду для культурно-естетичної інтеграції й оцінки представляє саму мову опису даної сфери й, відповідно, сама наша здатність дану сферу осмислити.
Очевидно, що уява цілком законно може стати обєктом різноманітних вишукувань в областях: біології й медицини, де проводяться істотні фундаментальні дослідження; у психології й сексології, де досліджуються сильні емоційні реакції, особливо ефективність уяви в якості "пускового механізму" памяті, а також фактор уяви в сексуальному потязі й при виборі партнера.
Ця проблема, у свою чергу, відсилає нас до антропологічних досліджень, у яких нюху також перебуває місце й у які можуть бути розглянуті різні системи класифікації й оцінки фантазій. Далі, існує масова культура, що останнім часом настільки сильно займає уяву, фантазія, дизайн, новизна, стиль і мода. Але крім усього цього є й лінгвістика, де гостро коштує питання про лексикон, тобто про словесне кодування розвитку уяви, про горезвісну недостатність термінології.
Список використаної літератури
- Ракитов А.И. Курс лекций по логике науки. М., 1971.
- Зотов А.Ф. Структура научного мышления. М.,1973.
- Логико-гносеологиечкие исследования категориальной структуры мышления. Киев., 1980.
- Логический словарь-справочник под ред. Кондакова Н.И., М., Наука, 1976, с.720.
- Войшвілло Е.К., Дегтярьов М.Г. Логіка. М., ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001.- 528 с.
- Курбатов В.І. Логіка. Ростов-на-Дону, Фенікс, 2001. 512 с.
- Беркилит М., Петровский А. Фантазия и реальность. М.: Политиздат, 1968.
- Выготский Л.С. Воображение и его развитие в детском возрасте. Собр. соч. в 6 т. Т. 2, М, 1982.
- Коршунова Л.С. Воображение и его роль в познании. М., 1979.
- Коршунова Л.С., Пружинин Б.Н. Воображение и рациональность. Опыт методологического анализа познавательной функции воображения. М., 1989.
- Натадзе Р.Г. Воображение как фактор поведения. Эксперимен-тальные исследования. Тбилиси, 1972.
- Никифорова О.И. Исследования по психологии художественного творчества. М., 1972.
- Познавательные процессы и способности в обучении. М., 1990.
- Розет И.М. Психология фантазии. Экспериментально-теорети-ческое исследование внутренних закономерностей продуктивной умственной деятельности. Минск, 1977.