Проблема коректного оформлення поняття "уяви" як спеціально наукового концепту
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?шого поняття.
Визначити, до якого виду ставиться те або інше поняття, виходить, дати йому логічну характеристику. Логічна характеристика понять допомагає уточнити їхній зміст і обсяг, виробляє навички більше точного вживання понять у процесі міркування.
Концепт відіграє роль посередника між культурою й людиною, реалізуючись у мові, що є середовищем, у якій відбувається понятійна репрезентація концептів, таких, наприклад, як буття, реальність, свідомість, знання, розум, віра, досвід, річ, дійсність, діяльність і т.п. При розгляді мови як середовища репрезентації змістів, доречно буде скорегувати твердження Ю.С. Степанова концепт - зміст слова твердженням: концепт - зміст, втілений у слові субєктом цього слова на основі існуючих комплексів подань про способи втілення цього змісту.
Е.С. Кубрякова у своєму Короткому словнику когнітивних термінів затверджує, що концепт містить у собі не тільки подання концептоносія про обєктивне положення речей у світі, але й відомості про уявлювані мири й можливе положення справ у цих мирах. Концепт дозволяє зберігати знання про світ, це як би спресовані подання субєкта про дійсність.
2. Ціль, завдання й методи дослідження
2.1 Обєкт і предмет дослідження
Обєктом нашого дослідження є поняття уява як концепт. Уява - не дійсність, але воно не може без дійсності, тому що саме елементи дійсності є для нього живильним середовищем. Уява породжує задум, тобто подання про майбутній утвір. І коли людина приступає до будь-якої роботи, він бачить мета своєї діяльності, її результат.
У літературі є самі різні визначення уяви. Історично навчання про концепт сходить до Пєра Абеляра. Під уявою в самому широкому змісті слова іноді розуміють усякий процес, що протікає в образах. (Ф. Кейра, А. Селлі, П.П. Блонський і ін.). Аналіз уяви був зроблений П.А. Каюровим. Також використовувалися деякі значимі концепції й висновки, що ставляться до близьких феноменів, зроблені в рамках: структуралізму й семіотики (М. Фуко, Г. Шпет, Ю.М. Лотман, Ю.Л. Линянов, Ц. Тодоров, Н. Фрай, У. Еко), екзистенціалізму (Ж.П. Сартр, А.Камю, А. Кожев, Ж. Батай, Л. Тичин), післяструктуралізму й постмодернізму (Ж. Дерріда, Ж. Делез, Р. Барт, Ю. Кристєва, Ж. Бодрійяр, Р.Рорті, Б. Кассен, В. Руднєв, Г. Шозловськи), психоаналізу (Ж. Лакан, 3. Фрейд, С. Жижек). Серед авторів, що досліджували уяву й близькі питання є значимі роботи Т. Ацорно, В.В. Бьчкова, Н.Б. Маньковської, В.М. Діанової, Л.А. Закса, Ф. Лаку-Лабарта, В.Г. Арсланова, М.А. Лівшиця, Л.Г. Юлдашева, В.Н. Ждана, Н.А. Корміна, З.А. Лішаєва, А.Ю. Нестерова, Э. Ауербаха, А. Шенле, Ж. Женетта, М. Ріффаттера. Г.К. Косікова, А.В. Міхайлова, Н.Н. Смирнової. Проблеми уяви у вітчизняній літературі досліджували також Я.Л. Голосовкер, К.Х. Бородай, М.С. Каган, Ю.М. Романенко, А.А. Басова.
Предметом нашого дослідження є особливості побудови визначення поняття уяви. Для визначення поняття використовують ознаки (істотні й несуттєві) У поняття відбиваються тільки істотні ознаки (кожний з яких необхідний, а всі разом - достатні для характеристики даного поняття). Визначення - логічна операція, що розкриває зміст поняття або встановлює значення терміна. Структура - обумовлене поняття (дфд) і визначальне поняття (дфн). Реальне визначення - коли визначається поняття. Номінальне - визначається термін, що позначає поняття, за допомогою номінальних визначень уводяться нові терміни, уводяться знаки, що позначають терміни. Явні визначення - це коли дано дфд і дфн і між ними встановлюється відношення рівності "уява - це психічний процес". Родова ознака вказує на те коло предметів, із числа яких треба виділити обумовлений процес. Генетичне визначення - визначення процесу шляхом вказівки на спосіб, яким утвориться тільки даний процес і ніякий інший "у якому відбиття дійсності відбувається в специфічній формі обєктивно або субєктивно нового (у вигляді образів, подань, ідей), створеного на основі образів сприйняття, памяті, а також знань придбаних у процесі мовного спілкування". Неявні визначення - на місце дфн підставляється контекст або набір аксіом. Уява - це психічний процес, аналітико-синтетична діяльність, що здійснюється під напрямним впливом свідомо поставленої мети або почуттів, переживань, які володіють людиною в цей момент. Найчастіше уява виникає в проблемній ситуації, тобто в тих випадках, коли необхідно відшукати нове рішення, тобто потрібно випереджальна практична дія відбиття, що відбувається в конкретно-образній формі, як результат оперування образами. Загальний висновок можна зробити про те, що уява - це психічний процес, у якому відбиття дійсності відбувається в специфічній формі - обєктивно або субєктивно нового (у вигляді образів, подань, ідей), створеного на основі образів сприйняття, памяті, а також знань придбаних у процесі мовного спілкування.
2.2 Мета й завдання дослідження
Метою нашого дослідження є виявити проблемні ознаки визнання поняття уяви.
Завдання дослідження наступні:
1. Здійснити порівняльний аналіз родових ознак визначень поняття уяви.
2. Здійснити порівняльний аналіз видових ознак понять уяви.
3. Здійснити спробу коректної побудови поняття уяви.
2.3 Методи дослідження
У нашому дослідженні ми використали наступні методи проведення досліджень:
1. Аналіз літературних джерел.
2. Порівняльн