Проблема коректного оформлення поняття "уяви" як спеціально наукового концепту
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
овного спілкування (С.И Ожегов. Словар руського язика. М., 1987).
3.2 Порівняльний аналіз родових та видових ознак понять уяви
Ознака, що є загальним для класу предметів, із числа яких виділяється їхній підклас, мислимий в обумовленому понятті, називається родовою ознакою, а сам цей клас - родом. У наведених прикладах родовим є поняття “процес”, “психологічний”, “творча діяльність”. Ознаки, за допомогою яких обумовлений підклас предметів виділяється із класу предметів, що відповідають родовому поняттю, називаються видовою відмінністю. При визначенні поняття можуть бути зазначені один або кілька видових ознак. Різновидом визначення через рід і видову відмінність є генетичне визначення. Генетичним називається визначення, у якому вказується спосіб, яким утвориться тільки даний предмет, і шкалої іншої (це його видова відмінність). Ще одним різновидом родовидового визначення є операційне визначення, у якому мислимі в ньому предмети виділяються за допомогою вказівки тих або інших операцій, виконання яких дає можливість відрізняти ці предмети від інших. Правила явного визначення. Помилки, можливі у визначенні
1. Визначення повинне бути розмірним, тобто обсяг визначального поняття повинен бути дорівнює обсягу обумовленого поняття.
Це правило часто порушується, у результаті чого виникають логічні помилки у визначенні. Типи цих логічних помилок:
а) широке визначення, що коли визначає поняття по обсязі ширше, ніж обумовлене поняття.
б) вузьке визначення, що коли визначає поняття по обсязі вужче, ніж обумовлене поняття.
в) Визначення в одному відношенні широке, в іншому - вузьке.
2. Визначення не повинне містити кола. Коло виникає тоді, коли обумовлене поняття й визначальне поняття визначаються одне через інше.
3. Визначення повинне бути чітким, ясним. Це правило означає, що зміст і обсяг понять, що входять у визначення, повинен бути ясним і певним. Визначення понять повинні бути вільними від двозначності; не допускається підміна їхніми метафорами, порівняннями й т.д.
3.3 Коректна побудова поняття уяви
Отже, у концепті ми виділили два основних компоненти: загальномовний і індивідуальний. Предметом нашого інтересу в даній роботі є концепт уява. Для Д.С.Лихачова дороге судження про те, що концепт являє собою зіткнення язикового словникового значення й емпірії. В індивідуальній мовній практиці словникове значення знаходить нові компоненти значення, які можуть бути як латентними в самім слові, так і індивідуальними. Так, наприклад, Філософська енциклопедія визначає уяву, як психічну діяльність, що полягає в створенні подань і уявних ситуацій, ніколи в цілому безпосередньо що не сприймалися людиною в дійсності. С.Л. Рубінштейн, пише: Уява - це відліт від минулого досвіду, перетворення його. Уява - це перетворення даного, здійснюване в образній формі.
Концептоносій вносить індивідуальні змісти, певні власним досвідом (підкресленість елементів словникового значення: психічна діяльність, відліт від минулого досвіду). Причому приклад тексту С.Л. Рубінштейна дозволяє зрозуміти розширювальне тлумачення досвіду: досвід є всі враження й всі впливи, випробувані автором.
По обсязі поняття бувають одиничні (одноелементний клас "великий російський письменник А.Н. Островський") , загальні (число елементів більше 1 "автомобіль, держава"), універсальні (обсяг яких дорівнює універсальному класу "натуральні числа"), порожні або з 0-вим обсягом (обсяг цих понять - порожня безліч "Бог, дід Мороз і т.п. ").
По змісту поняття бувають конкретні (у цих поняттях мається на увазі який-небудь предмет цілком "будинок, свідок"), абстрактні (у них мислиться не цілий предмет, а який-небудь із його ознак, узятий окремо від предмета "білизна, чесність"), відносними (існування одного предмета неможливо без існування іншого "учитель-учитель-учень-вчитель, діти-батьки"), безвідносні (предмети, що існують самостійно "будинок, людина"), позитивні (характеризують наявність в предметі якої-небудь якості або відносини "грамотна людина, що відстає учень"), негативні (означають те, що зазначена якість відсутнє в предметі "ненормальна людина"), збірні (коли група однорідних предметів мислиться як єдине ціле "полк, зграя"), незбірні (можна віднести до кожного предмета даного класу "будинок, ріка").
Отже, ми може укласти, що концепт уява - категорія, апелююча до діалектики системної й індивідуальної, універсального й частки.
На підставі вивчених визначень поняття уява можна зробити висновок. Жодне із цих понять не може претендувати на безроздільне панування в науці. Щораз, коли робляться спроби затвердити таке панування того або іншого поняття, виявляються його слабкі й сильні сторони.
Єдино правильне наукове рішення цього питання, приголосне з навчанням сучасної логіки про утворення понять, полягає в тім, що всяке строго науково побудоване поняття по необхідності обмежено. Ще Кант особливо наполегливо вказував на те, що з поняття не можна витягти більше, ніж у нього вкладено. А в поняття може бути вкладено тільки те, що полягає в родовій ознаці й у видовій його відмінності. Тому якщо ми ?/p>