Проблема коректного оформлення поняття "уяви" як спеціально наукового концепту
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
х розвитку, коли відношення відтвореного образа до минулого не зізнається чітко як таке, свідома установка на точність відтворення, на його відповідність обєктивної дійсності ще відсутній. Тому на цих ранніх щаблях відтворення далеко не є копією відтвореного. Воно містить безліч помилок, зрушень, змін, трансформацій; відтворення ще чітко не відокремилося від уяви.
У свою чергу уява, що завжди припускає деяку незалежність від безпосередньо даного, не відокремилося чітко від відтворення, поки ця незалежність якоюсь мірою не усвідомлена. Уява у власному змісті є лише тоді, коли плин образів перестає бути мимовільною зміною, як би перекручуванням образів-подань, стаючи вільним оперуванням образами, не звязаним установкою на відтворення. У міру сходження до усе більше високих щаблів або форм уяви воно усе більше чітко диференціюється від памяті.
Уява може, далі, передбачаючи майбутнє, створити образ, картину того, чого взагалі не було. Так М.В. Водопянов або И.Д. Папанін могли у своїй уяві уявити собі політ на Північний полюс і висадження на ньому тоді, коли це була тільки мрія, ще не здійснена й невідомо, чи здійсненна. Уява може, нарешті, зробити й такий відліт від дійсності, що створює фантастичну картину, що яскраво відхиляється від дійсності. Але й у цьому випадку воно якоюсь мірою відображає цю дійсність. І уява тим плодотворніше й цінніше, ніж у більшій мері воно, перетворюючи дійсність, відхиляючись від її, при цьому все-таки враховує її істотні сторони й найбільш значимі риси. Таким чином, і в цій формі, що відхиляється від дійсності аж до фантастики, уява не пориває зовсім з дійсністю.
Уява не абстрактна функція, а закономірно виступаюча сторона свідомої діяльності. На цій основі розвивається потім певна здатність, у міру того як уява формується в якій-небудь конкретній творчій діяльності.
Уява як уявне перетворення дійсності в образній формі може бути тісно звязано, сказали ми, зі зміною дійсності, з її практичним, діючим перетворенням. Передбачаючи результати нашої діяльності, мрія, створювана уявою, стимулює до того, щоб працювати над її втіленням у дійсності, щоб боротися за її здійснення. Д.И. Писарєв писала: Якби людина був зовсім позбавлений здатності мріяти... якби він не міг зрідка забігати вперед і споглядати уявою своїм у цільній і закінченій картині той самий утвір, що тільки що починає складатися під його руками, - тоді я рішуче не можу представити, яка спонукальна причина змушувала б людини вживати й доводити до кінця великі й стомлюючі роботи в області мистецтва, науки й практичного життя.... Але зі стимулу до дії мрія уяви може іноді перетворитися й у заступник дії, перероджуючись у ту порожню мрійність, який деякі люди, як димовою завісою, затуляються від реального миру й необхідності його змінювати. Роль уяви і його характер істотно визначаються тим, що являють собою його продукти. Одні знаходять собі легеня й малоплодотворне задоволення в скороминущих і дозвільних мріяннях, прикриваючись завісою своєї фантазії від реальної справи. Іншими, наділеними достатніми творчими чинностями, перетворюють втілення своєї уяви в реальну справу творчості. Їхнього утвору вводять у реальний мир як би новий вимір. У створених художньою творчістю творах мистецтва люди споглядають перетворений, поглиблений образ миру, що далеко виходить за обмежені рамки їх часто вузького особистого існування; у практичному житті вони ламають застарілі норми й реально змінюють дійсність.
Уява відіграє істотну роль у кожному творчому процесі. Його значення особливо велике в художній творчості. Усякий художній твір, гідний цього імені, має ідейний зміст, але на відміну від наукового трактату воно виражає його в конкретно-образній формі. Якщо художник змушений вивести ідею свого добутку в абстрактних формулах так, що ідейний зміст художнього твору виступає поряд з його образами, не одержуючи адекватного й досить яскравого вираження усередині їх, його добуток губить свою художність.
Не менш необхідна уява - в інших формах - у науковій творчості. Ще великий англійський хімік XVIII в. Дж. Прістлі, що відкрив кисень, затверджував, що дійсно великі відкриття, до яких ніколи не додумався б розважливий повільний і боягузливий розум, здатні робити лише вчені, які дають повний простір своїй уяві. Т. Рібо схильний був навіть затверджувати, що якщо ми підведемо підсумки кількості уяви, витраченій і втіленому, з одного боку - в області художньої творчості, а з іншого боку - у технічних і механічних винаходах, то ми знайдемо, що другий значно більше першого.
Роль уяви в науковій творчості дуже високо розцінював і В. И. Ленін. Він писав: ...безглуздо заперечувати роль фантазії й у самій строгій науці. Дарма думають, - зауважує він в іншім місці, - що вона потрібна тільки поетові. Це дурний забобон. Навіть у математику вона потрібна, навіть відкриття диференціального й інтегрального вирахувань неможливо було б без фантазії. Фантазія є якість найбільшої цінності....
Філософська енциклопедія визначає уяву, як психічну діяльність, що полягає в створенні подань і уявних ситуацій, ніколи в цілому безпосередньо що не сприймалися людиною в дійсності.
Малий енциклопедичний словник Брокгауза й Ефрона дає наступне визначення. Уява, психологічна здатність до простого відтворення того, що вже було нами сприйняте, або до відтворення таких образів, які не представляють копії якого-небудь колишнього сприйняття. Розрізняють уява ?/p>