Аналіз і прогноз кон'юнктури ринку кормів
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
від здатності розчинятись у воді і жирах.
На хімічний склад кормів впливає багато факторів, з яких найбільш важливі: грунт і добрива, кліматичні умови, сорт рослин, агротехніка, спосіб сівби, якість насіння, догляд за рослинами, спосіб збирання і збереження, способи переробки. Так, внесення в грунт азотних добрив сприяє підвищенню вмісту протеїну в рослинах. Корми, вирощені в місцевості з вологим кліматом, мають менше протеїну, ніж корми, вирощені в місцевостях з сухим кліматом. Різні сорти рослин розрізняються за вмістом сухої речовини. У сіні, зібраному в пізні строки, більше клітковини, а зібраному в дощову погоду,- менше поживних речовин.
Хімічний склад корму відрізняється від хімічного складу тіла тварин. В кормах переважають вуглеводи - крохмаль, клітковина та інші, в тілі тварини крохмалю і клітковини зовсім немає, а є лише виноградний цукор і глікоген, яких немає в рослинах. Білки і жири тваринного походження також відрізняються від білків і жирів рослинного походження.
Зїдений тваринами корм піддається механічній, хімічній і біологічній обробці. Білки, жири й вуглеводи в організмі тварин розщеплюються до простіших речовин, які всмоктуються в кров. При розведенні сільськогосподарських тварин ступінь перетравності поживних речовин виражається коефіцієнтом перетравності (кількість перетравних речовин в процентах до зїдених).
Перетравність корму залежить від виду й віку тварин, величини і складу кормової даванки, підготовки корму та інших умов. Так, жуйні тварини (велика рогата худоба і вівці) краще перетравлюють грубі корми, багаті на клітковину, ніж коні, свині і птиця. Зернові і соковиті корми різні види тварин перетравлюють приблизно однаково. Молоді і старі тварини гірше засвоюють корми порівняно з тваринами зрілого віку. В молодих це повязано з недостатнім розвитком зубної і травної систем, а в старих-зношуванням зубної системи. Великі даванки корму дуже перевантажують травний тракт, що негативно позначається на перетравності корму.
Надлишок або нестача яких-небудь поживних речовин, високий вміст клітковини в кормі знижують перетравність усіх його поживних речовин. Рівень протеїнової годівлі, або правильне співвідношення між протеїном і безазотистими речовинами, показує, скільки припадає на одну частину перетравних вуглеводів і жирів. Оптимальними вважають відношення 1 : 6 чи 1:8, при яких найбільш висока перетравність поживних речовин.
4. Соковиті корми, біологічна цінність і значення їх у годівлі тварин
Всі соковиті корми характеризуються високим вмістом (понад 40 %) води і безазотистих екстрактивних речовин.
Основними силосними культурами е кукурудза, соняшник, горох, ріпак, кормові боби, сорго, суданська трава, люпин, топінамбур, багаторічні трави, злакобобові сумішки (вико-овес, вико-горохово-вівсяні сумішки), гарбузи і кормові кавуни, кормова капуста, морква, буряки, картопля, турнепс, бруква та ін.
Силосують солому з жомом і коренебульбоплодами, лучну траву, стебла картоплі, листя буряків, гілки чагарників і листя дерев, зелений молодий очерет та ін.
Провідне місце серед силосних культур займає кукурудза та сумісні посіви кукурудзи з люпином, соєю, квасолею, викою, соняшником.
Всі злакові культури силосуються добре, бобові - гірше, але у сумішці із злаковими з них виготовляють силос високої якості.
Силосування - це біологічний спосіб консервування кормів. При силосуванні втрачається значно менше, ніж при сушінні зеленої маси на сіно, поживних речовин корму (близько 20 %).
Суть силосування полягає в тому, що в кормі в результаті життєдіяльності мікроорганізмів в анаеробних умовах розвиваються процеси бродіння, які супроводяться розпадом вуглеводів і утворенням органічних кислот. У свіжоукладеній зеленій масі спочатку відбуваються біохімічні процеси, внаслідок яких в ній підвищується температура (за рахунок окислювальних процесів у рослинних клітинах, в яких після скошування ще триває дисиміляція). Чим більше повітря залишається в масі, що силосується, тим енергійніше відбуваються окислювальні процеси і тим сильніше вона нагрівається.
У процесі дихання клітин витрачаються переважно вуглеводи, під час окислення яких утворюються вуглекислота, вода і тепло.
У засилосованій масі разом з окислювальними швидко розвиваються бактеріальні процеси, зокрема молочнокисле бродіння. Внаслідок цього нагромаджуються молочна, оцтова та інші кислоти. Доброякісний силос містить 3/4 молочної і /4 оцтової кислот. Масляна кислота та інші продукти гниття білків погіршують якість силосу, шкідлива також плісень. Молочнокислому бродінню піддаються гексози, дисахариди, кислоти, білки та інші сполуки. Різні групи молочнокислих бактерій спричинюють певний вид бродіння. Найбільш бажаною групою бактерій, що спричинюють молочнокисле бродіння зеленого корму, е молочнокислий стрептокок. Для розвитку молочнокислого бродіння в засилосованій масі необхідні вологе середовище в межах 65-75 %, наявність цукрів та анаеробні умови.
Реакція розщеплення вуглеводів під час бродіння супроводиться утворенням крім молочної незначної кількості оцтової, янтарної та інших кислот.
Молочнокислі бактерії розвиваються в середовищі без доступу повітря, в якому не можуть жити маслянокислі та гнильні бактерії.
Під час силосування зелену масу укладають щільно, щоб у ній не залишалося повітря.
Процес силосування вважається закінченим, якщо кислотність маси рН=4,2-4,5.
При силосуванні до