Пострадянський перСЦод як перехСЦдний етап розвитку держави та права в УкраiнСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
? демократичних СЦ ринкових перетворень, що вСЦдкриСФ шлях демократизацСЦi держави СЦ суспСЦльства, а другий напрямок застерСЦгав, що у разСЦ стабСЦлСЦзацСЦi авторитарноi тенденцСЦi, вСЦдходу влади вСЦд покладених на неi соцСЦальних функцСЦй можлива вСЦдносно швидка регенерацСЦя тоталСЦтаризму. Тому еволюцСЦя маСФ вСЦдбуватися або через усталення авторитарно-протодемократичного режиму, або через авторитаризм, перспективи СЦснування якого залежать вСЦд рСЦвня зрСЦлостСЦ усСЦх субСФктСЦв полСЦтичноi системи.
Однак, це все матиме дСЦСФвСЦсть, якщо авторитарна влада буде сама себе сприймати як перехСЦдну структуру, спрямовану на впровадження реформ та становлення демократСЦi у майбутньому. ОскСЦльки якщо ми вСЦзьмемо за приклад комунСЦстичний режим у СРСР, який в останнСЦ роки свого СЦснування був скорСЦше авторитарним, нСЦж тоталСЦтарним чи демократичним, то побачимо, що вСЦн позитивних зрушень так СЦ не домСЦгся.
Прагнення змСЦцнити державнСЦсть за допомогою авторитарних методСЦв управлСЦння маСФ як противникСЦв, так СЦ прихильникСЦв. ПершСЦ лякають рСЦзноманСЦтними полСЦтичними гаслами: занепад демократСЦi, диктатура, гнСЦт сильноi руки тощо. Прихильники посилення виконавчоi влади обТСрунтовують допущення авторитарних методСЦв управлСЦння суспСЦльством, необхСЦднСЦстю нещадноi боротьби СЦз свавСЦллям та корупцСЦСФю чиновницькоi бюрократСЦi, розграбуванням СЦ вивезенням за кордон нацСЦональних багатств, СЦз масовою злочиннСЦстю та СЦншими соцСЦальними лихами, породженими найгострСЦшою економСЦчною СЦ духовною кризою суспСЦльства [3, с. 24].
Певна рСЦч, що перехСЦд до демократСЦi вимагаСФ вСЦд правлячоi елСЦти сильноi волСЦ, здатностСЦ приймати важкСЦ рСЦшення, вмСЦння формувати уряд з осСЦб на пСЦдставСЦ iх фаховостСЦ СЦ компетентностСЦ, адже перехСЦд вимагаСФ суворого, чСЦткого розподСЦлу повноважень владних структур, iх субординацСЦi, вСЦдповСЦдальностСЦ за свою дСЦяльнСЦсть та бездСЦяльнСЦсть. ПерехСЦдний перСЦод - це не лише процес подолання економСЦчноi кризи, це СЦ процес формування повноцСЦнноi правовоi системи з ii багатопартСЦйнСЦстю, СЦ процес становлення структур громадянського суспСЦльства, демократичноi правовоi свСЦдомостСЦ та демократичноi правовоi культури. Лише авторитарними методами демократичне суспСЦльство не побудувати.
ПерехСЦд до демократСЦi - досить складний СЦ тривалий процес, зумовлений цСЦлою низкою обСФктивних та субСФктивних чинникСЦв: характером попереднього режиму, якСЦстю та поведСЦнкою владноi елСЦти [9, с. 337-363], взаСФмовСЦдносинами мСЦж основними силами, мСЦжетнСЦчними та мСЦжконфесСЦйними вСЦдносинами, правовими традицСЦями, особливостями правовоi культури тощо [6, с. 23]. РЖнший дослСЦдник процесСЦв переходу, С. ГантСЦнгтон, характеризуСФ свСЦтову тенденцСЦю демократизацСЦi як циклСЦчний процес, якому властиве чергування припливСЦв та вСЦдливСЦв [4].
За загальним правилом, процес переходу маСФ чотири послСЦдовнСЦ стадСЦi:
1.ЛСЦбералСЦзацСЦя недемократичного режиму (на цСЦй стадСЦi активСЦзуСФться функцСЦонування СЦнститутСЦв громадянського суспСЦльства, розвиваСФться правозахисний рух, зявляСФться незалежна преса, вСЦдбуваСФться консолСЦдацСЦя полСЦтичноi елСЦти, формуСФться вСЦдкрита полСЦтична опозицСЦя).
2.Переговори та укладання угод (стара елСЦта все ще вСЦдСЦграСФ провСЦдну роль, але, через неухильне зростання кСЦлькостСЦ кризових явищ СЦ поглиблення процесу делегСЦтимСЦзацСЦi ii влади, йде на дедалСЦ новСЦ й новСЦ поступки опозицСЦi, яка вже виступаСФ вСЦдкрито, але ще не маСФ законноi сили).
.Прийняття рСЦшень (демократична опозицСЦя, що прийшла до влади шляхом вСЦльних та конкурентних виборСЦв, приступаСФ до здСЦйснення важливих перетворень у полСЦтичнСЦй та економСЦчнСЦй сферах: розбудови демократичноi полСЦтичноi системи в усСЦх ii компонентах, проведення приватизацСЦi СЦ створення ринкових вСЦдносин в економСЦцСЦ, розвитку громадянського суспСЦльства тощо).
.КонсолСЦдацСЦя демократичних СЦнститутСЦв, звикання суспСЦльства до нових полСЦтичних механСЦзмСЦв (долаСФться СЦнституцСЦональна криза, легСЦтимСЦзуСФться влада, вСЦдновлюСФться ефективнСЦсть полСЦтичноi системи, зростаСФ полСЦтична стабСЦльнСЦсть).
У лСЦтературСЦ, що присвячена проблемам перехСЦдного суспСЦльства, СЦснують деякСЦ розбСЦжностСЦ у назвах етапСЦв та у проведеннСЦ часових меж мСЦж ними. Проте загальний змСЦст залишаСФться тим самим, що й даСФ змогу подати iх типи та стадСЦi в узагальненому виглядСЦ, посилаючись в основному на класифСЦкацСЦi Д. Растроу та А. Пшеворського [8, с. 23].
ВСЦдмСЦнностСЦ у темпах перетворень, а отже, СЦ в тривалостСЦ основних етапСЦв пострадянськоi трансформацСЦi в окремих краiнах обумовленСЦ ступенем пСЦдготовленостСЦ суспСЦльства до полСЦтичних, економСЦчних та СЦдеологСЦчних змСЦн. Зокрема, слСЦд брати до уваги тривалСЦсть пострадянського режиму та ступСЦнь лСЦквСЦдацСЦi усСЦх проявСЦв приватноi власностСЦ, фСЦнансово-економСЦчне становище краiни, доступнСЦсть ресурсСЦв, характер стосункСЦв СЦз мСЦжнародним спСЦвтовариством, рСЦвень полСЦтичного та економСЦчного лСЦбералСЦзму, гостроту СЦ складнСЦсть додаткових проблем, якСЦ доводиться вирСЦшувати в перСЦод трансформацСЦi.
Проте, на кожному етапСЦ трансформацСЦi пострадянська держава маСФ виконувати певнСЦ функцСЦi задля подолання кризових явищ та досягнення бажаного результату. Так, росСЦйський вчений Н. Пахоленко, один з небагатьох дослСЦдникСЦв цього питання, визначаСФ, що пострадянська держава маСФ здСЦйснювати свою дСЦяльнСЦсть, перш за все, у напрямСЦ створення сприятливих умов для функцСЦонування ринковоi економСЦки, конституювання демократичноi влади, сприяння розвитку науки, культури СЦ освСЦти, захисту прав СЦ законних СЦнтересСЦв громадян, оформлення власностСЦ держави [1, с. 2