Пострадянський перСЦод як перехСЦдний етап розвитку держави та права в УкраiнСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
авностСЦ, котрСЦ притаманнСЦ СЦ пострадянському етапу розвитку [15, с. 206-207]: тимчасове послаблення ii соцСЦально-правовоi основи; падСЦння моральностСЦ; домСЦнування в системСЦ подСЦлу влади виконавчоi влади; конфронтацСЦя мСЦж владними структурами; посилення субСФктивного фактора в розвитку держави СЦ права; органСЦчне поСФднання в державно-правовому механСЦзмСЦ перехСЦдного перСЦоду елементСЦв старого СЦ нового; перСЦодична змСЦна правових режимСЦв.
ПерелСЦченСЦ характеристики не викликають заперечень. Вони справдСЦ вСЦдображають тСЦ умови, за яких вСЦдбувалося становлення Украiни (та багатьох СЦнших краiн колишнього соцСЦалСЦстичного табору) як незалежноi, самостСЦйноi держави.
Безумовно, у всьому процесСЦ переходу краiн вСЦд тоталСЦтаризму до демократСЦi у колишнСЦх радянських краiнах, еволюцСЦi полСЦтичноi влади в цих краiнах, ми можемо досить чСЦтко все ж таки видСЦлити певнСЦ тенденцСЦi.
По-перше, це здСЦйснення революцСЦi згори, цСЦлеспрямоване перетворення тоталСЦтарноi влади СЦ, як наслСЦдок, поява нових, однак, генетично, СЦсторично повязаних СЦз попереднСЦми, типСЦв СЦ рСЦзновидСЦв владних вСЦдносин. У цьому контекстСЦ можна видСЦлити виникнення нового спСЦввСЦдношення влади СЦ економСЦки, а саме: пряме та безпосереднСФ перетворення привласненоi власностСЦ на державну владу СЦ навпаки. Тобто приблизно за останнСЦ роки у посткомунСЦстичних краiнах поступово складаСФться певна самодостатня, СЦз значним запасом ресурсСЦв, тоталСЦтарна за своСФю суттю СЦ водночас вСЦдчужена вСЦд бСЦльшостСЦ суспСЦльства, мутантна система влади [7, с.51].
По-друге, спСЦльною характерною рисою процесу переходу СФ кримСЦналСЦзацСЦя, корумпованСЦсть владних структур, посилення ролСЦ тСЦньовоi полСЦтики, зростання владних домагань та вплив на прийняття рСЦшень державними структурами так званоi пятоi гСЦлки влади. ДСЦйсно, корумпованСЦсть посадових осСЦб за час перебудови полСЦтичноi, економСЦчноi, правовоi систем перехСЦдних суспСЦльств, впровадження дСЦСФвих механСЦзмСЦв реалСЦзацСЦi розроблених концепцСЦй, досягла неймовСЦрного рСЦвня. РЖ жахливо те, що реальних, або навСЦть хоч трохи помСЦтних успСЦхСЦв у боротьбСЦ з цими ганебними явищами поки що немаСФ, СЦ, зрозумСЦло, найближчим часом не може й бути, адже це означало б не що СЦнше, як лСЦквСЦдацСЦю не тСЦльки полСЦтико-економСЦчних умов, а й самих засад СЦснування нинСЦшньоi пострадянськоi влади.
РЖ нарештСЦ, по-третСФ, з огляду на вказанСЦ тенденцСЦi криза, а вСЦдтак СЦ руйнацСЦя СЦ падСЦння державноi комунСЦстичноi СЦдеологСЦi, попри очСЦкування, не стали тим базовим чинником, завдяки якому начебто мала вСЦдбутися незворотна руйнацСЦя самоi сутностСЦ тоталСЦтарноi влади. Як зазначаСФ В. Таран комунСЦстична СЦдеологСЦя в нинСЦшнСЦй УкраiнСЦ не виконуСФ свого класового призначення СЦ в суперечностСЦ мСЦж владною елСЦтою СЦ народом не виступаСФ безумовним виразником СЦнтересСЦв останнього [1, с. 15]. Тобто, значний вплив на становлення державностСЦ в трансформацСЦйний перСЦод маСФ так звана амбСЦвалентнСЦсть свСЦдомостСЦ населення. Причини ii полягають в СЦнертностСЦ свСЦдомостСЦ людини, ii неспроможностСЦ визволитися вСЦд застарСЦлоi системи полСЦтико-правових настанов тоталСЦтаризму, яка може декларативно вСЦдкидатися особистСЦстю, але продовжуСФ СЦснувати на рСЦвнСЦ пСЦдсвСЦдомостСЦ, визначаючи свСЦторозумСЦння людини, ii цСЦнностСЦ, СЦнтереси, вчинки. Тому у перехСЦдному суспСЦльствСЦ значна увага маСФ придСЦлятися питанням суспСЦльноi СЦдеологСЦi. Коли традицСЦйна СЦдеологСЦя трансформуСФться, на ii основСЦ формуються новСЦ СЦдеологСЦчнСЦ конструкцСЦi. ВСЦдбуваСФться пошук нових форм, що сприяли б СЦнтеграцСЦi суспСЦльства, культурному формуванню нацСЦi, гармонСЦзацСЦi суспСЦльного життя. РЖдеологСЦя маСФ бути гуманСЦстичною, правовСЦдповСЦдною, правдивою, духовно наповненою, узгоджуватися з нацСЦонально-культурними особливостями розвитку, вСЦдображати СЦнтереси громадян та суспСЦльства та пСЦдносити авторитет краiни на мСЦжнародному рСЦвнСЦ [9, с. 22].
Як вже було зазначено, перехСЦд до демократСЦi вСЦд тоталСЦтарного суспСЦльства передбачаСФ надзвичайно глибокСЦ перетворення, вимагаючи замСЦни не лише полСЦтичних СЦнститутСЦв, а й усього суспСЦльного ладу, включаючи економСЦчну систему. Це - обСФктивно надскладне завдання, особливо в умовах глибокоi системноi кризи, яку переживають перехСЦднСЦ суспСЦльства.
Хоча, слСЦд зауважити, що обвальна змСЦна економСЦчноi системи нСЦколи, в жоднСЦй краiнСЦ не давала позитивного результату (найпереконливСЦший приклад - Жовтнева революцСЦя у РосСЦi 1917 року). Саме тому переважна бСЦльшСЦсть науковцСЦв наполягаСФ на необхСЦдностСЦ поступовостСЦ у будь-яких перетвореннях.
Не можна СЦгнорувати СЦ ту обставину, що в уявленнСЦ значноi частини радянських людей склалася думка про тимчасове СЦснування держави, про те, що держава з часом повинна вСЦдмерти, оскСЦльки вона СФ засобом панування над народом. Отже, розпад Радянського Союзу дехто й сприйняв як явище, що взагалСЦ повязане СЦз зниженням ролСЦ держави, ii СЦнститутСЦв, обмеженням державного керСЦвництва, особливо в економСЦчнСЦй сферСЦ, чим вСЦдразу скористалися рСЦзнСЦ корумпованСЦ сили.
Наступним фактором, який визначаСФ особливостСЦ становлення державностСЦ в трансформацСЦйний перСЦод розвитку посттоталСЦтарних краiн, СФ те, що в бСЦльшостСЦ з цих краiн тоталСЦтарний механСЦзм у процесСЦ народно-демократичних революцСЦй був частково демонтований, але не знищений. Про це свСЦдчить, наприклад той факт, що в багатьох посттоталСЦтарних краiнах цього перСЦоду, за винятком тСЦльки що, РумунСЦi, БолгарСЦi, НДР, тоталСЦтарнСЦ режими не були засудженСЦ, а iх лСЦдери, багато з яких вчинили злочиннСЦ дСЦi чи бездСЦяльнСЦсть, не понесли навСЦть символСЦчного покарання. КрСЦм