Пострадянський перСЦод як перехСЦдний етап розвитку держави та права в УкраiнСЦ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В±оких соцСЦальних зрушень. А це, в свою чергу, зумовлюСФ потребу при аналСЦзСЦ перехСЦдноi держави звертатися до рСЦзних термСЦнСЦв, спСЦвставляти iх мСЦж собою задля знаходження найбСЦльш оптимальних можливостей вСЦдображення змСЦсту концепцСЦi перехСЦдна держава [2, с. 12-13].
Проблематика перехСЦдного перСЦоду не СФ новою для сучасноi науки. Вперше ця тема стала актуальною у дослСЦдженнСЦ становлення радянськоi соцСЦалСЦстичноi держави з 1917 по 1939 роки, потСЦм у перСЦод пСЦсля Другоi свСЦтовоi вСЦйни, у кСЦнцСЦ 40-х СЦ на початку 50-х рокСЦв у звязку з досвСЦдом революцСЦйного переходу ряду краiн РДвропи СЦ АзСЦi до так званоi народноi демократСЦi; СЦ, нарештСЦ, втретСФ - у 60-80-СЦ роки, в умовах розпаду свСЦтовоi колонСЦальноi системи СЦ появи держав соцСЦалСЦстичноi СЦ комунСЦстичноi орСЦСФнтацСЦi [1, с. 4-11]. ТеперСЦшнСЦй перСЦод розвитку держав СхСЦдноi РДвропи, РосСЦi та Украiни зокрема складаСФ четвертий етап дослСЦдження питання перехСЦдноi держави СЦ даСФ нам перший досвСЦд щодо такого ii рСЦзновиду, як пострадянська держава [2, с. 54-64]. На нашу думку, цей термСЦн якнайширше охоплюСФ всСЦ аспекти сутностСЦ нинСЦшнього етапу розвитку украiнськоi держави, який бере свСЦй початок вСЦд розпаду Радянського Союзу, СФ сукупним поняттям, що характеризуСФ перехСЦд рСЦзних систем суспСЦльства на якСЦсно новий рСЦвень розвитку.
Тож, основна задача дослСЦдження полягаСФ в тому, щоб зясувати, що СФ вихСЦдною ланкою пострадянськоi трансформацСЦi та ii кСЦнцевою метою, за яких внутрСЦшнСЦх та зовнСЦшнСЦх передумов здСЦйснювалося становлення Украiни як незалежноi, самостСЦйноi держави, якСЦ основнСЦ напрями у здСЦйсненнСЦ державного будСЦвництва становлять прСЦоритет у розвитку нашоi краiни.
Ще 31 сСЦчня 1924 року РЖРЖ Зiзд Рад СРСР одноголосно затвердив КонституцСЦю СРСР. Проте, ii особливСЦсть полягала в тому, що вона не мСЦстила характеристики суспСЦльного ладу, мСЦсцевих органСЦв влади СЦ управлСЦння. Все це отримало вСЦдображення СЦ у конституцСЦях республСЦк, що увСЦйшли до складу СРСР.
Так, КонституцСЦя УРСР 1929р. базувалася на положеннях КонституцСЦi СРСР вСЦд 31 сСЦчня 1924 р. Вона законодавчо закрСЦпила принципи диктатури пролетарСЦату СЦ республСЦку Рад як державну форму цСЦСФi диктатури. У ст.. 1 КонституцСЦi УРСР 1929р. було закрСЦплено: тАЮУкраiнська республСЦка СФ соцСЦалСЦстичною державою робСЦтникСЦв СЦ селян. Вся влада в межах УРСР належить Радам робСЦтничих, селянських СЦ червоноармСЦйських депутатСЦв. В той же час, М.РЖ. КалСЦнСЦн зазначав, що в Радянському СоюзСЦ радянськСЦ заклади не вСЦдтворюють у собСЦ принципСЦв самоврядування, а отже протирСЦччя мСЦж СЦдеСФю народного самоврядування СЦ СЦдеСФю диктатури маСФ не тСЦльки теоретичне значення, але СЦ являСФться основною передумовою, з визнання якоi виходить уся радянська полСЦтика СЦ на якСЦй побудована уся радянська держава.
Вагомим в цьому напрямСЦ СФ аналСЦз РЖРЖРЖ Зiзду Рад СРСР 1925 року, де М.РЖ. КалСЦнСЦн виступив з питань радянського будСЦвництва. Визначаючи кооперування СФдиним шляхом до побудови соцСЦалСЦзму, на зiздСЦ був проголошений напрям на укрСЦплення революцСЦйноi законностСЦ та тАЮоживлення рад, що полягало перш за все у змСЦнСЦ методСЦв iх роботи та покращеннСЦ загального керСЦвництва Радами з боку партСЦйних органСЦзацСЦй на мСЦсцях, у всебСЦчному розширеннСЦ прав та функцСЦй Рад СЦ залученнСЦ широких мас трудящих у радянське будСЦвництво. В той же час, у радянськСЦй державСЦ не можна було бути членом уряду СЦ не бути в комунСЦстичнСЦй партСЦi, яка СЦ була тСЦСФю неофСЦцСЦйною органСЦзацСЦСФю, що проводила усю полСЦтику. Головним стаСФ партСЦйний зiзд, що затверджував основнСЦ настанови та директиви, якСЦ СЦншСЦ органи повиннСЦ були вСЦдтворювати у життя. Зiзди Рад та сесСЦi ЦВК були покликанСЦ лише законодавчо пСЦдтверджувати прийнятСЦ рСЦшення.
Отже, нинСЦшнСЦй етап розвитку Украiни ми маСФмо характеризувати саме через призму вСЦдходу вСЦд монополСЦзму у владСЦ однСЦСФi СЦ СФдиноi на полСЦтичнСЦй аренСЦ партСЦi та формального декларування влади народу через Ради депутатСЦв. В УкраiнСЦ йде процес формування дСЦСФвих механСЦзмСЦв забезпечення народовладдя та пошук шляхСЦв впливу на владу з боку суспСЦльства.
АксСЦомою СФ те, що Украiна - пострадянська держава. УсСЦ пострадянськСЦ держави перебувають на рСЦзних стадСЦях пострадянськоi трансформацСЦi, СЦнакше ми не говорили б про глибину та енергСЦйнСЦсть реформ як основних чинникСЦв, якСЦ створюють вСЦдмСЦннСЦ умови життя громадян у краiнах, що вийшли з однСЦСФi правовоi сСЦмi. Проте, пострадянський перСЦод - не постСЦндустрСЦалСЦзм. ВСЦн не СФ вища стадСЦя СЦ не новий ступСЦнь розвитку того режиму, що СЦснував ранСЦше. ТрансформацСЦя вСЦдбуваСФться у виглядСЦ вСЦдходу вСЦд ранСЦше сконструйованоi системи СЦ спробСЦ на руiнах старого побудувати новий свСЦт. При цьому слСЦд враховувати, що ще не всСЦ вСЦдголоси старих порядкСЦв трансформовано в такСЦ, на яких вже нСЦколи не зможе вСЦдродитися партСЦя-держава комунСЦстичного зразка, СЦ цеглини зСЦ старих стСЦн, образно кажучи, всюди ще валяються пСЦд ногами, спонукаючи тих, хто в цьому зацСЦкавлений, збирати iх задля вСЦдбудови того, що розвалилося СЦ зникло в ходСЦ всесоюзноi перебудови та украiнського державотворення [6, с. 84-95].
СучаснСЦ держави колишнього соцСЦалСЦстичного табору характеризуються рСЦзними формами вСЦдходу вСЦд тоталСЦтаризму. БСЦльшСЦсть СЦз них стали продуктом демократичноi антитоталСЦтарноi революцСЦi, котра загалом вСЦдзначалася мирним характером [3, с. 4]. Тож, коли йде мова про найзагальнСЦше визначення сутностСЦ еволюцСЦi державного ладу сучасноi Украiни, найчастСЦше використовують тезу саме про перехСЦд вСЦд тоталСЦтаризму до демократСЦi. Такий пСЦдхСЦд здаСФться нам практично неспростовним СЦ водночас вочевидь недостатнСЦм з науковоi точки зору.