Поняття про пам’ять: системи і функції
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?овані в памяті події дитинства, юності зберігаються набагато довше.
Порушення безпосередньої памяті, або корсаковский синдром, проявляється в тім, що порушено память на поточні події, людина забуває, що він тільки що зробив, сказав, побачив, тому нагромадження нового досвіду й знань стає неможливим, хоча колишні знання можуть зберігатися.
Виділяють також порушення опосередкованої памяті, коли опосередковані способи запамятовування, наприклад малюнки, символи, повязані з якоюсь інформацією, не допомагають, а утрудняють роботу памяті, тобто підказка не допомагають у цьому випадку, а заважають.
Якщо при повноцінному функціонуванні памяті спостерігається ефект Зейгарник, тобто незавершені дії запамятовуються краще, те при багатьох порушеннях памяті відбувається й порушення мотиваційних компонентів памяті, тобто незавершені дії забуваються.
Цікаві факти обманів памяті, що мають звичайно форму вкрай однобічної вибірковості спогадів, помилкових спогадів і перекручувань памяті. Обумовлено вони звичайно сильними бажаннями, незадоволеними потребами й потягами. Перекручування памяті часто повязані з ослабленням здатності розрізняти своє й чуже, те, що людина переживала й дійсності, і те, про що він чув або читав. При багаторазовому повторенні таких спогадів відбувається їхня повна персоніфікація, тобто людина зовсім природно й органічно вважає своїми чужі думки, ідеї, які він іноді сам і відкидав, згадує про деталі подій, у яких ніколи не брав участь. Це показує, наскільки память тісно повязана з уявою, фантазією й з тим, що іноді називають психологічною реальністю.
Виявилося, що більшу роль у закріпленні інформації грають ті ж підкіркові області, які відповідальні за афективну й мотиваційну активацію психіки.
Висновок
Наш психічний мир різноманітний і різнобічний. Завдяки високому рівню розвитку нашої психіки ми багато чого можемо й багато чого вміємо. У свою чергу, психічний розвиток можливо тому, що ми зберігаємо придбаний досвід і знання. Усе, що ми довідаємося, кожне наше переживання, враження або рух залишають у нашій памяті відомий слід, що може зберігатися досить тривалий час і при відповідних умовах проявлятися знову й ставати предметом свідомості. Тому під памяттю ми розуміємо запечатані, збереження, наступне дізнавання й відтворення слідів минулого досвіду. Саме завдяки памяті людей у стані накопичувати інформацію, не втрачаючи колишніх знань і навичок. Память займає особливе місце серед психічних пізнавальних процесів. Багатьма дослідниками память характеризується як наскрізний процес, що забезпечує наступність психічних процесів і поєднує всі пізнавальні процеси в єдине ціле.
Свідомість того, що сприйманий у цей момент предмет або явище сприймалися в минулому, називається дізнаванням.
Однак ми можемо не тільки дізнаватися предмети. Ми можемо викликати в нашому знанні образ предмета, що у цей момент ми не сприймаємо, але сприймали його раніше. Цей процес - процес відтворення образа предмета, сприйманого нами раніше, але не сприйманого в цей момент, називається відтворенням. Відтворюються не тільки сприймані в минулому предмети, по й наші думки, переживання, бажання, фантазії й т.д.
Необхідною передумовою дізнавання й відтворення є запамятовування, того, що було сприйнято, а також його наступне збереження.
Таким чином, память - це складний психічний процес, що складається з декількох приватних процесів, звязаних один з одним. Память необхідна людині, - вона дозволяє йому накопичувати, зберігати й згодом використати особистий життєвий досвід, у ній зберігаються знання й навички. Перед психологічною наукою коштує ряд складних завдань, повязаних з вивченням процесів памяті: навчання того, як запамятовуються сліди, які фізіологічні механізми цього процесу, які умови сприяють цьому збереженню, які його границі, які прийоми можуть дозволити розширити обсяг відбитого матеріалу. Крім цього існують і інші питання, на які необхідно дати відповідь. Наприклад, як довго можуть зберігатися ці сліди, які механізми збереження слідів на короткі й довгі відрізки часу, які ті зміни, які перетерплюють сліди памяті, що перебувають у схованому (латентному) стані і як ці зміни впливають на протікання пізнавальних процесів людини.
Список використаної літератури
- Крутецкий В.А. Психологія. - М.: Освіта, 1986.
- Маклаков А.Г. Загальна психологія. - Спб.: Питер, 2001.
- Загальна психологія. За редакцією В. В. Богословського. - М.: Освіта, 1973.
- Столяренко Л.Д. Основи психології. - Ростов н/Д: Фенікс, 1999.
- Лурия А.Р. Маленька книжка про велику память. Изд.МГУ, 1968.
- Немов Р.С. Психологія. Кн. 1. Загальні основи психології, 1997.
- Петров Е.А. Метод навчання ЦИТ, 1932.
- Платонов К.К. Цікава психологія, 1962.
- Файгенберг И.М. Память і навчання. ЦОЛИТУВ. М, 1984.