Поняття про пам’ять: системи і функції
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
/i>(або навмисне) запамятовування характеризується тим, що людина ставить перед собою певну мету - запамятати якусь інформацію - і використає спеціальні прийоми запамятовування. Довільне запамятовування являє собою особливу й складну розумову діяльність, підлеглу завданню запамятати. Крім того, довільне запамятовування містить у собі різноманітні дії, виконувані для того, щоб краще досягти поставленої мети. До таких дій ставиться завчання, суть якого полягає в багаторазовому повторенні навчального матеріалу до повного й безпомилкового його запамятовування.
Головна особливість навмисного запамятовування - це прояв вольових зусиль у вигляді постановки завдання на запамятовування. Багаторазове повторення дозволяє надійно й міцно запамятати матеріал, у багато разів перевищуючий обсяг індивідуальної короткочасної памяті.
Запамятовується, як і усвідомлюється, насамперед те, що становить мету дії. Однак те, що не ставиться до мети дії, запамятовується гірше, при довільному запамятовуванні, спрямованому саме на даний матеріал. При цьому все-таки необхідно враховувати, що переважна більшість наших систематичних знань виникає в результаті спеціальної діяльності, ціль якої - запамятати відповідний матеріал, для того щоб зберегти його в памяті. Така діяльність, спрямована на запамятовування й відтворення утриманого матеріалу, називається мнемічної діяльністю.
По іншій ознаці - по характері звязків (асоціацій), що лежать в основі памяті, - запамятовування ділиться на механічне й осмислене.
Механічне запамятовування - це запамятовування без усвідомлення логічного звязку між різними частинами сприйманого матеріалу. Основою механічного запамятовування є асоціації по суміжності.
На відміну від цього осмислене запамятовування засноване на розумінні внутрішніх логічних звязків між окремими частинами матеріалу.
Якщо порівнювати ці способи запамятовування матеріалу, то можна дійти висновку про те, що осмислене запамятовування набагато продуктивніше. При механічному запамятовуванні в памяті через одна година залишається тільки 40 % матеріалу, а ще через кілька годин - усього 20 %, а у випадку осмисленого запамятовування 40 % матеріалу зберігається в памяті навіть через 30 днів.
Сприйняття матеріалу досягається різними прийомами, і насамперед виділенням у досліджуваному матеріалі головних думок і групуванням їх у вигляді плану. Корисним прийомом осмислення матеріалу є порівняння, тобто знаходження подібності й розходження між предметами, явищами, подіями й т.д.
Найважливішим методом осмисленого запамятовування матеріалу й досягнення високої міцності його збереження є метод повторення. Повторення - найважливіша умова оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Але, щоб бути продуктивними, повторення повинні відповідати певним вимогам. По-перше, завчання протікає нерівномірно: слідом за підйомом у відтворенні може наступити деяке його зниження. По-друге, завчання йде стрибками. Іноді кілька повторень підряд не дають істотного приросту в пригадуванні, але потім, при наступних повтореннях, відбувається різке збільшення обсягу засвоєного матеріалу. По-третє, якщо матеріал у цілому не представляє праці для запамятовуванні, те перші повторення дають кращий результат, чим наступні. По-четверте, якщо матеріал важкий, то запамятовування йде, навпаки, спочатку повільно, а потім швидко. Це пояснюється тим, що дії перших повторень через труднощі матеріалу недостатній і приріст обсягу матеріалу, що запамятовує, зростає лише при багаторазових повтореннях. По-пяте, повторення потрібні не тільки тоді, коли ми вчимо матеріал, але й тоді, коли треба закріпити в памяті те, що ми вже вивчили. При повторенні навченого матеріалу його міцність і тривалість збереження зростають багаторазово.
Дуже важливо також правильно розподілити повторення в часі. У психології відомі два способи повторення: концентроване й розподілене. При першому способі матеріал заучується в один прийом, повторення треба одне за іншим без перерви. При розподіленому повторенні кожне читання відділене від іншого деяким проміжком. Дослідження показують, що розподілене повторення раціональніше концентрованого. Воно заощаджує час і енергію, сприяючи більше міцному засвоєнню знань.
Дуже близький до методу розподіленого завчання метод відтворення під час завчання. Його суть складається в спробах відтворити матеріал, що ще повністю не виучений. Наприклад, вивчити матеріал можна двома способами:
а) обмежитися тільки читанням і читати доти, поки не виникне впевненість, що він виучений;
б) прочитати матеріал один-два разу, потім спробувати його вимовити, після чого знову прочитати його кілька разів і знову спробувати відтворити й т.д.
Експерименти показують, що другий варіант набагато продуктивніше й доцільніше. Завчання йде швидше, а збереження стає більше міцним.
Успіх запамятовування багато в чому залежить від рівня самоконтролю. Проявом самоконтролю є спроби відтворити матеріал при його завчанні. Такі спроби допомагають установити, що ми запамятали, які помилки допустили при відтворенні й на що варто звернути увагу в наступному читанні. Крім того, продуктивність запамятовування залежить і від характеру матеріалу. Наочно-образний матеріал запамятовується краще словесного, а логічно звязаний те