Поняття про пам’ять: системи і функції
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
кст відтворюється повніше, ніж розрізнені пропозиції.
Збереження
Збереження - процес активної переробки, систематизації, узагальнення матеріалу, оволодіння ім. Збереження заученого залежить від глибини розуміння. Добре осмислений матеріал запамятовується краще. Збереження залежить також від установки особистості. Значимий для особистості матеріал не забувається. Забування відбувається нерівномірно: відразу після завчання забування сильніше, потім воно йде повільніше. От чому повторення не можна відкладати, повторювати треба незабаром після завчання, поки матеріал не забутий.
Іноді при збереженні спостерігається явище ремінісценції. Суть її в тім, що відтворення, відстрочене на 2-3 дні, виявляється краще, ніж безпосередньо після завчання. Ремінісценція проявляється особливо яскраво, якщо первісне відтворення не було досить осмисленим. З фізіологічної точки зору ремінісценція пояснюється тим, що відразу після завчання, за законом негативної індукції, наступає гальмування, а потім воно знімається. Установлено, що збереження може бути динамічним і статичним. Динамічне збереження проявляється в оперативній памяті, а статичне - у довгостроковій. При динамічному збереженні матеріал змінюється мало, при статичному, навпаки, він обовязково піддається реконструкції й певній переробці.
Міцність збереження забезпечується повторенням, що служить підкріпленням і охороняє від забування, тобто від вгасання тимчасових звязків у корі головного мозку. Повторення повинне бути різноманітним, проводитися в різних формах: у процесі повторення факти необхідно порівнювати, зіставляти, їх треба приводити в систему. При одноманітному повторенні відсутня розумова активність, знижується інтерес до завчання, а тому й не створюється умов для міцного збереження. Ще більше значення для збереження має застосування знань. Коли знання застосовуються, вони запамятовуються мимоволі.
Відтворення й дізнавання
Відтворення й дізнавання - процеси відновлення раніше сприйнятого. Розходження між ними полягає в тім, що дізнавання відбувається при повторній зустрічі з обєктом, при повторному його сприйнятті, відтворення ж - під час відсутності обєкта.
Відтворення може бути мимовільним і довільним. Мимовільне - це ненавмисне відтворення, без мети згадати, коли образи спливають самі собою, найчастіше по асоціації. Довільне відтворення - цілеспрямований процес відновлення у свідомості минулих думок, почуттів, прагнень, дій. Іноді довільне відтворення відбувається легко, іноді вимагає зусиль. Свідоме відтворення, повязане з подоланням відомих утруднень, що вимагає вольових зусиль, називається пригадуванням.
Якості памяті найбільше чітко виявляються при відтворенні. Воно є результатом і запамятовування, і збереження. Судити про запамятовування й збереження ми можемо тільки по відтворенню. Відтворення - не просте механічне повторення відбитого. Відбувається реконструкція, тобто розумова переробка матеріалу: змінюється план викладу, виділяється головне, вставляється додатковий матеріал, відомий з інших джерел.
Успішність відтворення залежить від уміння відновити звязку, які були утворені при запамятовуванні, і від уміння користуватися планом при відтворенні.
Фізіологічна основа дізнавання й відтворення - пожвавлення слідів колишніх порушень у корі головного мозку. При дізнаванні пожвавлюється слід порушення, що був уторований при запамятовуванні.
Форми відтворення:
- дізнавання - прояв памяті, що виникає при повторному сприйнятті обєкта;
- спогад, що здійснюється при відсутності сприйняття обєкта;
- пригадування, що представляє собою найбільш активну форму відтворення, багато в чому залежну від ясності поставлених завдань, від ступеня логічної впорядкованості що запамятовує й збереженої в ДП інформації;
- ремінісценція - відстрочене відтворення раніше сприйнятого;
- эйдетизм - зорова память, що довго зберігає яскравий образ із усіма деталями сприйнятого.
Дізнавання якого-небудь обєкта відбувається в момент його сприйнятті й означає, що відбувається сприйняття обєкта, подання про яке сформувалося в людини або на основі особистих вражень (подання памяті), або на основі словесних описів (подання уяви). Процеси дізнавання відрізняються друг від друга ступенем визначеності. Найменш певне дізнавання в тих випадках, коли ми випробовуємо тільки почуття знайомості обєкта, а ототожнити його із чим-небудь із минулого досвіду не можемо. Подібні випадки характеризуються невизначеністю дізнавання. Між певним і невизначеним дізнаванням є багато загального. Обоє цих варіанта дізнавання розгортаються поступово, і тому вони часто близькі до пригадування, а отже, є складним розумовим і вольовим процесом.
Забування й боротьба з ним
Забування - природний процес. Багато чого з того, що закріплено в памяті, згодом у тім або іншому ступені забувається. І боротися із забуванням потрібно тільки тому, що часто забувається необхідне, важливе, корисне. Забувається в першу чергу те, що не застосовується, не повторюється, до чого немає інтересу, що перестає бути для людини істотним. Деталі забуваються скоріше, звичайно довше зберігаються в памяті загальні положення, виводи.
Забування проявляється у двох основних формах:
а) неможливість пригадати або довідатися;
б) невірне прига?/p>