Переяславська рада. Входження України до складу Росії
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
· кількома тисячами вояків мав надавати допомогу у боротьбі з ворогами. Росія зобовязувалася вступити у війну проти Речі Посполитої й допомогти у відбитті нападу ханства. Зі свого боку, козацька Україна визнавала протекцію царя, повинна була щороку виплачувати до царської скарбниці певну суму данини, втрачала право на проведення самостійної зовнішньої політики (відносини з Річчю Посполитою й Портою без дозволу царя заборонялися взагалі).
Якщо задатися питанням чи збереглись оригінали договору то відповідь буде негативна. У московському посольському приказі, де вироблялися і оформлялися документи, їх оригінали не збереглися. Із поданих українськими послами двох проектів договору з 23-х та 11-ти статей були зроблені "списки", тобто переклади (точніше перекази з української на російську мову), занесені у "стовпці", (рос. "столбцы")досить громіздка форма діловодства у московських приказах.
Із 11 статейного договору московськи дьяки зробили копію на українській мові, яку потім і віддали послам, а оригінал, написаний на російський мові, залишався у Посольському приказі.
Оригінал договору не могли знайти вже через 15 років. Відомо, що й Петро І наказував провести відповідні пошуки у московських архівах, але й тоді його не змогли знайти. Існував іще один варіант договору з чотирнадцяти статей. Його подав московський посол князь Трубецькой на козацькій Раді у жовтні 1659 р., де Юрія Хмельницького знову було проголошено гетьманом. Трубецькой представив ці чотирнадцять статей як "Статті Богдана Хмельницького з додатками", що насправді були підробкою, і це було доведено на початку ХХ століття, дослідники-історики та юристи, спираючись на історичні джерела, спростували ці твердження і довели, що редакція зявилася в 1659 р.
До сих пір доля першої редакції документу(23 статті) залишається невідомою, що ж стосується 11 статтейного договору - то вдалося знайти лише версію на російський мові, тоді як на український, збереглися лише чернетки з чисельними виправленнями і додатками.
Політика Гетьманщини і Московії після укладення договору.
Спочатку, договірні умови, що стосувалися спільних воєнних дій виконувалися. Обєднані московські й українські сили весною 1654 р. виступили проти Польщі 16551656 pp. Однак з 1656 р.московський уряд відверто й грубо порушує договір 1654 p. Подальші дії Москви в цьому напрямку по смерті Б. Хмельницького в 1657 р. свідчать про агресивний, загарбницький характер її зовнішньої політики щодо України. Але ж все таки, спроби якось обмежити український суверенітет при Богдані Хмельницькому були дещо слабкіші, тому що цар розумів - гетьман в Україні користується дуже великою пошаною.
Ще одним проявом невиконання Московською державою договору було так зване "Віденське перемир я", укладене 24.10.1656 у м.Вільно між Реччю Посполитою та Московською державою цей договір не відповідав інтересам Української держави, оскільки, головою метою Б.Хмельницького при укладанні Переяславської угоди був саме захист України від польської держави і воєнна поміч в боротьбі із нею. Було досягнуто згоди, що після обрання царя польським королем "Україна, як член Речі Посполитої", мала повернутися до її складу. Передбачалася ліквідація українського державного життя, оскільки скликана впродовж першого року королювання Олексія Михайловича комісія з російських, польських й українських комісарів уповноважувалася виділити для Війська Запорозького лише "певний уділ" на терені козацької України. А до завершення її роботи козакам дозволялося проживати лише на території, визначеній умовами Білоцерківського договору, тобто у межах Київського воєводства.
Український гетьман розуміючи, що Москва все більше схиляється до мирного договору с Польщею(оскільки в них з являється один спільний ворог Швеція, військова діяльність якої не відповідала інтересам ні однієї ні іншої держави) починає перемовини з іншими державами - Швецією, Семиграддям, Бранденбургом, Молдавією, Волощиною й Литвою. Зближення з Річчю Посполитою й оголошення Москвою у кінці травня 1656 р. війни Швеції, в якій Чигирин вбачав союзницю, викликали глибоке занепокоєння у Б.Хмельницького. У своїх листах до царя та російських політиків він переконував їх у помилковості даного курсу і навіть відправляв посольство до Москви . Гетьман підозрював, що майбутнє замирення Росії й Польщі, якщо воно станеться, відбудеться за рахунок інтересів Української держави. Під цим кутом зору їхнє порозуміння таїло смертельну небезпеку для утвердження української незалежності. Насамперед, його турбувала доля західноукраїнського регіону, що міг назавжди залишитись у складі Польщі.
Щоб запобігти подібному розвитку подій, він і активізував перемовини щодо створення антипольської коаліції. І варто зазначити, що ця коаліція мала деякий успіх - козацьке військо на чолі з київським полковником Антоном Ждановичем та союзниками по коаліції зайняли багато польських міст серед яких Краків та Варшава також вони відвоювали Пінську землю, яка "виявила бажання" приєднатися до Гетьманщини, дещо пізніше приєдналася і Волинь.
Після смерті Богдана Хмельницького козацька старшина обирає його наступником Генерального писаря Івана Виговського він продовжує широку дипломатичну політику Хмельницького і заключає зі Швецією договір. Цей договір мав оборонний характер. Союзники забезпечували собі взаємодопомогу на випадок ворожого нападу, зобовязувалися укладати мирні догово?/p>