Особливості спрямованості особистості та її статусу в системі міжособистісних відносин
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
в змозі пояснити, як відбувається формування особистості, тому що не тільки економіка впливає на це.
Не можна, розглядаючи звязку людини із суспільством говорити про особистості взагалі й про суспільство взагалі, тому що кожна людина належить до певної соціальної спільності (нації, місто, клас і т.д.). Все це істотно впливає на структуру спілкування між людьми. Наприклад, спосіб життя жителів міста і їхніх відносин відрізняються від способу життя й відносин жителів села, і вони мають більше можливостей для подальшого розвитку й твердження особистості.
Звертають увагу соціологи й на процес становлення особистості, на те, як проходить його соціалізація. Адже перетворення дитини в дорослого відбувається завдяки впливу на нього двох соціальних інститутів: родини й системи суспільного виховання (у цьому випадку соціальним інститутом можуть виступати не тільки якісь установи, а навіть вулиця, що робить певний вплив на виховання людини).
Термін соціальна роль почали розробляти на початку XX століття Э.Дюркгейм, М.Вебер, а пізніше - Т.Парсонс, Т.Шибутани, Рлинтон й ін. Надалі свій розвиток він знайшов у різних соціологічних теоріях, у першу чергу функціоналістських й інтеракціоністських. У нашій країні розробці концепції рольової теорії особистості багато уваги приділяли у своїх роботах такі вчені, як И.С.Кін, В.А. Отрут й інших.
Соціальна роль, - пише И.С.Кін, - це щось безособове, не звязане ні... із чиєю індивідуальністю, це те, що очікується в даному суспільстві від усякої людини, що займає певне місце в соціальній системі . Таким чином, соціальна роль - це сукупність вимог (приписання, побажання й очікування відповідного поводження), які суспільство предявляє особам, що займають певні соціальні позиції. Дані вимоги знаходять своє вираження в конкретних соціальних нормах. Належне виконання вимог, повязаних із соціальною роллю, забезпечує система соціальних санкцій як позитивного, так і негативного характеру.
Соціальна роль, виникаючи у звязку з конкретної займаної індивідом соціальною позицією, що має місце в суспільній структурі, одночасно із цим - конкретний (нормативно схвалюваний) спосіб поводження, що обовязковий для всіх індивідів, що виконують подібні соціальні ролі.
Але слід зазначити, що жодна роль не є жорстко фіксованою моделлю поводження. Хоча суспільство й навязує індивідові соціальну роль, характер індивіда впливає на те, якою мірою його поводження буде відповідати очікуванням інших.
Термін соціальний статус (від лат. status - стан справ, положення) уперше в соціологічному змісті вжив англійський історик Г.Д.С.Мейн (Ancient law. N.Y., 1885). Спочатку в Древньому Римі даний термін означав правове положення юридичної особи. Із середини 30-х рр. XIX в. розробкою теорії соціального статусу займалися Р.Линтон, Ф.Мерилл, Т.Шибутани, Р.Тернер й ін. У цей час цей термін використається соціологами у двох основних змістах: а) позначення соціальної позиції індивіда або групи в соціальній системі; б) позначення рангу, престижу цієї позиції.
У широкому змісті соціальний статус - це положення індивіда в суспільстві, що він займає відповідно до віку, підлогою, походженням, професією, родиним станом. Учені розрізняють природжений (приписаний) статус - національність, соціальне походження й т.д. і досягнутий (придбаний) статус - утворення, заслуги, кваліфікація й т.д.
Соціальний статус не визначаться довільно, а залежить від пануючої в даному суспільстві системи цінностей і культури. Наприклад, для дослідження стратифікаційної структури сучасного американського суспільства використають наступні критерії: рід занять, величина доходу, рівень утворення, етнічна пналежність.
У рольовій теорії (У.Томас, Р.Дарендорф), починаючи з 40-х рр., всі частіше замість терміна соціальний статус використається термін позиція, як більше нейтральний, вільний від ціннісного підходу, тому що поняття соціальна роль всі частіше асоціюється із сукупністю певних прав й обовязків, як із запропонованим або очікуваним поводженням. У цьому випадку соціальна структура розглядається як різні типи відносин між позиціями. Соціальний статус, здобуваючи якість рангу, престижу позицій індивіда або групи, стає елементом теорії соціальної стратифікації.
При цьому необхідно розрізняти соціальний статус й особистий статус індивіда. Якщо соціальний статус повязаний із приналежністю індивіда до певної групи й із престижем групи, то особистий статус, навпаки, з положенням усередині первинної групи, як правило, малої, і особистісними якостями, що викликають повага (неповага) навколишніх. На закінчення необхідно відзначити, що як статус не може існувати без ролі, так і роль не може існувати без статусу.
У цей час інтерес соціології до особистості знову зріс. Це повязане з тим, що процеси взаємодій у малих групах роблять велике значення на процеси, що відбуваються в макроструктурах.
1.7 Поняття социометрического статусу
Поняття "социометрический статус" увів Я. Морено, розуміючи під ним - положення людини в соціальній групі, а саму систему міжособистісних відносин виділяв з емоційних, ділових й інтелектуальних звязків членів цієї групи. Статус - положення людини в системі внутрішніх відносин, що визначає ступінь його авторитету в очах інших учасників групи. На відміну від позиції, статус індивіда в групі - це реальна соціально - психологічна характеристика його положення в системі внутрігр