Особливості спрямованості особистості та її статусу в системі міжособистісних відносин
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
гу, субєктом праці, пізнання й спілкування. Цей другий аспект поняття найбільш важливий з погляду соціології, що окрема людина цікавить не сам по собі, а як член певного суспільства, класу, соціальної групи, що втілює в собі деякі соціально типові риси . Таким чином, дане поняття вживають у двох змістах. У першому випадку під особистістю розуміється людина як субєкт відносин і свідомої діяльності (тобто особа в широкому змісті слова), а в другому - стійка система соціально значимих рис й якостей, що характеризують індивіда як члена певного суспільства або спільності .
Особистість є обєктом вивчення ряду гуманітарних наук, насамперед філософії, психології й соціології. Філософію проблема особистості цікавить у широкому історико- теоретичному плані. Вона намічає підходи до рішення існуючих вічних питань. Філософія займається дослідженням сенсу життя, сутності людини, а також загальних закономірностей його розвитку як біологічного, так і соціальної істоти (мети, ідеали, шляхи їхнього досягнення). Таким чином, філософію цікавить особистість із погляду її положення у світі як субєкта діяльності, пізнання й творчості.
Психологія під особистістю найчастіше має на увазі субєкт свідомої діяльності в мотиваційній сфері, вивчає особистість як стійка цілісність. Як відзначає Г.М.Андрєєва: Для соціальної психології головним орієнтиром у дослідженні особистості є взаємовідношення особистості із групою (не просто особистість у групі, а саме результат, що виходить від взаємини особистості з конкретною групою). У звязку із цим головна проблема аналізу особистості в соціальній психології полягає у виявленні того, яким образом суспільство впливає на особистість, яку роль у процесі формування особистості грає мікро- і макросередовище.
Соціологія, на відміну від інших наук, при вивченні особистості виділяє соціально-типове. Ключовим питанням соціології є зясування, чи є кожна людина чи особистістю ні? І якщо так, те що із цього треба для нього самого й для суспільства? Соціологічну теорію особистості цікавить процес формування особистості й розвиток її потреб у нерозривному звязку з функціонуванням і розвитком соціальних відносин, вивчення закономірного звязку особистості й суспільства, особистості й групи, регуляція й саморегуляція соціального поводження особистості. Деякі проблеми є загальними для соціології й соціальної психології, тому границя між ними в значній мірі умовна.
У сучасній науці, як відзначає Е.А. Ануфріїв, можна виділити два підходи до визначення особистості: формально-логічний і діалектико-логічний. Перший підхід розділяють психологи й педагоги, він як би опирається на здоровий глузд. При цьому підході поняття особистість визначається через підведення його під більше широке, родове поняття людини, а після цього вказуються його видові відмінності, тобто. перераховуються ознаки, наявність яких відрізняє особистість від людини взагалі. Дані ознаки включають різні позитивні характеристики. У звязку із цим прихильники першого підходу визнають особистістю не всіх людей, а тільки тих, хто має певні позитивні якості. Процес соціалізації, у цьому випадку, буде полягати в придбанні необхідного набору позитивних якостей. Незважаючи на раціональність свого змісту, даному підходу все-таки властива певна обмеженість - кого конкретно й чому не можна вважати особистістю, наприклад, якщо дитини, то до якого віку, якщо злочинця, то за який злочин, і т.д.
Другий підхід дозволяє уникнути вищевказані протиріччя. Особистість у цьому випадку визначається через діалектику одиничного й загального, як щось особливе, розглянуте в соціальному аспекті. Для всіх людей властиве володіння поруч певних загальних рис, як біологічних, так і соціальних. Але в той же час кожній людині властиве щось своє, особливе (своя біографія, своя професії й т.д.). Сукупність загальних характеристик людини з його індивідуальними особливостями й буде створювати особливе - особистість. Таким чином, прихильники даного підходу вважають, що поняття особистості застосовне до всіх людей без винятку. Так як кожна людина володіє й загальними, і індивідуальними ознаками. Особистість - як унікальна сукупність - буде вимагати ряду додаткових характеристик, що вказують, яка саме особистість мається на увазі (розвинена або нерозвинена, свідома або несвідома). Слід зазначити, що дані підходи не взаємовиключають один одного, вони становлять єдність, що обовязково необхідно враховувати в соціології особистості.
Центральною проблемою всіх соціологічних досліджень виступає проблема взаємини суспільства й особистості. У центрі уваги соціолога, як указував А.Г. Здравомислов, постійно перебуває складна взаємодія суспільства й особистих інтересів. Для соціолога суспільний інтерес виступає не у вигляді якогось загального поняття, а в конкретній формі ~ у вигляді інтересів тих або інших суспільних організмів, інститутів, соціальних систем.
На даній схемі конкретизується положення К.Маркса про те, що людина є сукупність всіх суспільних відносин .Суспільство є результатом взаємодії трьох головних систем: політики, економіки й духовного життя суспільства. А соціологія саме й зясовує, яким образом людина бере участь у цих важливих сферах громадського життя. Хоча економіка й відіграє вирішальну роль при поясненні історичного розвитку людського суспільства в цілому, того, як і чому відбувається зміна суспільних формацій, але вона не