Особливості спрямованості особистості та її статусу в системі міжособистісних відносин
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?рін перебувають у конфлікті, то це - антагоністична форма інтеракції, якщо вони збігаються тільки почасти - це змішаний тип напрямку взаємодії.
Можна виділити організовані й неорганізовані взаємодії: інтеракція організована, якщо відносини сторін, їхні дії зложилися в певну структуру прав, обовязків, функцій й опираються на якусь систему цінностей.
Неорганізовані інтеракції - коли відносини й цінності перебувають в аморфному стані, тому права, обовязку, функції, соціальні позиції не визначені.
Виділяють наступні типи соціальної взаємодії: організовано-антагоністична система інтеракції, заснована на примусі; організовано-солідарна система інтеракції, заснована на добровільному членстві; організовано-змішана, солідарна-антагоністична система. Яка частково управляється примусом, а частково - добровільною підтримкою устояної системи взаємин і цінностей. більшість організованих соціально-інтерактивних систем від родини до церкви й держави належить до типу організовано-змішана. Також можуть бути неорганізований-антагоністичний; неорганізований-солідарний; не організовано-змішаний тип інтеракцій.
У довгостроково існуючих організованих групах виділяють три типи взаємин: сімейний тип (інтеракції тотальні, екстенсивні, інтенсивні, солідарні по напрямку й тривала, характерно внутрішня єдність членів групи), договірний тип (обмеженість за часом дії сторін, взаємодіючих у рамках договірного сектора, солідарність відносин егоїстична й спрямована на одержання взаємної вигоди, задоволення або навіть на одержання як можна більшого за менше, при цьому інша сторона розглядається не як союзник, а як якийсь інструмент, що може зробити послугу, принести прибуток і т.п.); примусовий тип (антагонізм відносин, різні форми примуса: психологічний примус, економічне, фізичне, ідеологічне, військове).
Перехід від одного типу до іншого може відбуватися плавно й непередбачено. Часто спостерігаються змішані типи соціальних взаємодій - частково договірні, сімейні, примусові.
Соціальні взаємодії виступають як соціокультурні: одночасно протікають три процеси: взаємодія норм, цінностей, стандартів, що втримуються у свідомості людини й групи; взаємодія конкретних людей і груп; взаємодія матеріалізованих цінностей громадського життя.
Залежно від обєднуючих цінностей можна виділити наступні групи6
-однобічні групи, побудовані на одному ряді основних цінностей;
- багатобічні групи, побудовані навколо комбінації декількох рядів цінностей: родина, громада, нації, соціальний клас.
Отже, група представлена як сукупність людей, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою приналежність до даної групи й сприймаються її членами з погляду інших людей. Група має свою ідентичність із погляду сторонніх.
Первинні групи складаються з невеликого числа людей, між якими встановлюються стійкі емоційні відносини, особисті взаємозвязки, засновані на їхніх індивідуальних особливостях. Вторинні групи утворяться з людей, між якими майже відсутні емоційні відносини, їхня взаємодія обумовлена прагненням до досягнення певних цілей, їхні соціальні ролі, ділові відносини й способи комунікації чітко визначені. У критичних й аварійних ситуаціях люди віддають перевагу первинній групі, проявляють відданість членам первинної групи.
Люди вступають у групи з ряду причин:
група виступає як засіб біологічного виживання;
як засіб соціалізації й формування психіки людини;
як спосіб виконання певної роботи, що неможливо виконати одній людині;
як засіб задоволення потреби людини в спілкуванні, у ласкавому й доброзичливому відношенні до себе, в одержанні соціального схвалення, поваги, визнання, довіри;
як засіб ослаблення неприємних почуттів страху, тривоги;
як засіб інформаційного, матеріального й іншого обміну.
Спілкування, взаємодія людей відбувається в різноманітних групах. Під групою розуміється сукупність елементів, що мають щось загальне.
1.6 Соціальні роль і статус
У повсякденному житті часто ототожнюють такі поняття, як людина, індивід, особистість. Але в соціології дані поняття не розглядаються як синоніми й досить чітко розрізняються при всій їхній близькості й взаємозвязку. І для того щоб зрозуміти, що таке особистість, необхідно в першу чергу провести розмежування цих понять.
Поняття людин уживається для характеристики загальним, властивим всім людям якостей і здатностей тоді, коли важливо відзначити приналежність особи до людського роду. А коли необхідно підкреслити, що мова йде не про все людство, а про окремого представника людства, конкретному носії всіх соціальних і психологічних рис людини (розуму, волі, інтересів, потреб і т.д.), те вживають поняття індивід. У цьому випадку поняття індивід означає конкретна людина.
Поняття особистість, як відзначає відомий російський соціолог И.С.Кін, дуже широко. У своїй роботі Соціологія особистості (М., 1967) він підкреслює, що, з одного боку, воно позначає конкретного індивіда (особа) як субєкта діяльності, у єдності його індивідуальних властивостей (одиничне) і його соціальних ролей (загальне). З іншого боку, особистість розуміється як соціальна властивість індивіда, як сукупність інтегрованих у ньому соціально значимих рис, що утворилися в процесі прямої або непрямої взаємодії даної особи з іншими людьми й роблячих його, у свою чер