Особливості спрямованості особистості та її статусу в системі міжособистісних відносин
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
>Зі світоглядом звязане формування системи переконань - стійкого мотиваційного утворення, у якому знання синтезуються з почуттями, із глибокою вірою в них. Переконання - це знання, що стали принципом діяльності.
Відносини особистості формуються на основі її знань, подань, життєвого досвіду. Таким чином, досвід особистості, система її знань є найважливішою підструктурою характеру.
Іншою підструктурою характеру є різноманітні узагальнені навички поводження й діяльності.
Риси й типи характеру. Характер є індивідуально-типологічним сполученням ціннісних орієнтацій і регуляційних особливостей особистості.
Розрізняються риси характеру й типи характерів. Риси характеру виражаються в окремих загальних особливостях поводження, а тип характеру - у загальних способах взаємодії із середовищем. Різноманітні риси характеру поєднуються в наступні групи.
1. Вольові риси характеру - стійкі індивідуально-типологічні особливості свідомої, поняттєво-опосередкованої регуляції діяльності й поводження. До них ставляться: цілеспрямованість, самостійність, рішучість, наполегливість й ін.
2. Емоційні риси характеру - стійкі індивідуально-типологічні особливості безпосереднього, спонтанного регулювання поводження.
3. Інтелектуальні риси характеру - стійкі індивідуально-типологічні особливості розумових здатностей.
Характер кожної людини являє собою найбагатшу палітру фарб, тонів і півтонів, неповторна, унікальна своєрідність.
Але головне в людині - це його центральні життєві устремління й здатності до їхньої реалізації.
Отже, характер складається із двох груп властивостей - мотиваційних і виконавських. Стійкі мотиваційні властивості, тобто спрямованість особистості, є показником рівня розвитку особистості. Ця сфера особистості в найбільшій мері повязана з інтелектом, емоціями й почуттями.
Виконавська ж сфера особистості - особливості її свідомої саморегуляції, визначаються вольовими якостями особистості. Але різні вольові якості особистості можуть бути розвинені в неоднаковому ступені. Так, більша сила характеру може сполучатися з деякою його неврівноваженістю, твердість характеру - з недостатньою його цілеспрямованістю й т.д. Це залежить від обставин життя, від тих вимог, які переважно предявлялися до людини на його життєвому шляху.
Поряд з окремими рисами характеру можна виділити загальний спосіб адаптації особистості до дійсності - тип характеру людини. При визначенні типу характеру виділяється те істотно загальне в характерах окремих груп людей, що визначає стиль їхньої життєдіяльності, спосіб адаптації до навколишнього середовища.
Типи характеру:
1. Гармонічно цілісний тип, добре адаптований у різних ситуаціях. Цей тип характеру відрізняється стійкістю відносин й у той же час високою пристосовністю до навколишнього середовища. У людини з таким типом характеру відсутні внутрішні конфлікти, його бажання збігаються з тим, що він робить. Це товариська, вольова, принципова людина.
2. Внутрішньо конфліктний тип, але зовні погоджений із середовищем. Цей тип характеру відрізняється суперечливістю між внутрішніми спонуканнями й зовнішнім поводженням, що здійснюється з більшою напругою.
3. Конфліктний тип зі зниженою адаптацією. Цей тип характеру відрізняється конфліктністю між емоційними спонуканнями й соціальними обовязками, імпульсивністю, перевагою негативних емоцій, нерозвиненістю комунікативних властивостей.
4. Варіативний тип, що адаптується до будь-яких умов у результаті нестійкості позицій, безпринципності. Цей тип характеру свідчить про низький рівень розвитку особистості, про відсутність стійкого загального способу поводження. Безхарактерність, постійне пристосовництво до зовнішніх обставин є сурогатом пластичності поводження; її не слід змішувати зі справжньою пластичністю поводження, зі здатністю враховувати обставини. Для досягнення своїх основних цілей, не відступаючи при цьому від соціально позитивних норм і вимог.
Отже, характер - це загальна регулятивна особливість особистості, що формується у відповідних умовах життя. Основою виховання характеру є система впливів на спрямованість особистості й відповідна організація способів життєдіяльності людини.
1.3 Міжособистісні відносини
Довічна залежність людей друг від друга поміщає проблему людських взаємин у саму серцевину існування людини. Люди мають найсильнішу потребу в приєднанні: входити з іншими людьми в тривалі тісні взаємини, що гарантують позитивні переживання й результати.
Ця потреба, будучи обумовлена біологічно-соціальними причинами, сприяє виживанню людини:
- наші предки були звязані круговою порукою, що забезпечувала групове виживання (і на полюванні, і при зведенні жител десять рук краще однієї);
- соціальна звязаність дітей і виховуючих їх дорослих обопільно підвищує їхня життєздатність;
- знайшовши родинну душу - людини, що підтримує нас й якому ми можемо довіритися, ми почуваємо себе щасливими, захищеними, життєстійкими;
- втративши родинну душу, дорослі почувають ревнощі, самітність, розпач, біль, гнів, замкнутість у собі, знедоленість.
Людина - справді суспільна, соціальна істота, що живе в умовах взаємодії й спілкування з людьми.
Можна виділити різноманітні форми міжособистісної взаємодії: прихильність, дружба, любов, змагання, відхід , операція, гра, соціальний вплив, підпорядкування, конфлікти, ритуальна взаємодія й ін. Р?/p>