Особливості оподаткування суб'єктів малого бізнесу
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
надходжень;
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.
Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.
Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України.
Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.
Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.
Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.
В табл. Д.1. Додатку А приведена бюджетна класифікація доходної частини державного та місцевих бюджетів України у розрізі податків, яка дозволяє класифікувати податкові надходження від субєктів малого підприємництва та провести їх чисельне дослідження в загальній сумі податкових надходжень.
1.3 Особливості оподаткування субєктів малого підприємництва
Підприємництво в Україні це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як субєкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством [15].
Створення (заснування) субєкта підприємницької діяльності юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.
Субєктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяни України, інших держав, особи без громадянства,не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України Про власність;
обєднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
вільний вибір видів діяльності;
залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
вільний найм працівників;
залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмеженозаконодавством;
вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
самостійне здійснення підприємцем юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.
Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору, в тому числі у випадках, передбачених законами України, контракту підприємець зобовязаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства. При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.
Законом України від 19.10.2000р. №2063III Про державну підтримку малого підприємництва [21] дано уточнене та розширене за економічними ознаками визначення поняття субєкта малого підприємництва України, тобто встановлено, які субєкти підприємницької діяльності відносяться до категорії субєктів малого підприємництва, а саме:
фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як субєкти підприємницької діяльності;
юридичні особи субєкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.
Слід зазначити, що форма власності при цьому значення не має.
Разом з цим (статтею 2) встановлено виключення з кола субєктів підприємницької діяльності, які можуть бути віднесені до категорії малого підприємництва, тобто визначені ті субєкти, які навіть у випадку дотримання вказаних вище вимог не можуть бути віднесені до субєктів малого підприємництва. Це такі субєкти підприємницької діяльності:
довірчі товариства;
страхові компанії;
ломбарди;
інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові устан