Особливості образу "я" курсантів в процесі навчання у вищих військових навчальних закладах
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
?, такі люди ідутьна будь-які жертви, щоб бути приємними людям, вони згодні підкорятися іншим в своїх думках і вчинках.
Той, хто, сам того не бажаючи,підкоряєтьсяіншим, рідко вірить їм івідчуваєдо нихповагу. Якщо юнак глибоко нехтує самого себе, він буде нехтувати й ненавидіти інших. Але якщо вінвідчуваєдо себеповагуйдовіру, то буде так само довіряти і поважати інших.
Самоповагу називають умовою виживання душі. Вонаєкомпонентом людського існування, щонадаєлюдині почуття власноїгідності.
А образ Я виступає як установка по відношенню до самого себе. Він не позбавленимвнутрішніхпротиріч, хоча є цілісним і складним. Його становлення є багатогранним і залежним від багатьох факторів(як внутрішніх так і зовнішніх) [7].
Я-Концепціїполягаєв конкретних діях, які можуть бути викликаніобразомЯ та самооцінкою. Це потенційніповедінковіреакції. Будь-якаустановка- є емоційно пофарбованим переконанням, повязаним зпевним обєктом.
Всі емоції й оцінки, повязані зобразомЯ,єдуже сильними йстійкими, щосправляє дуже сильний вплив на діяльність людини, йогоповедінку,взаємостосункиз оточуючими.
Р.Бернс, представник гуманістичного напрямку в психології, підкреслював, що, незважаючи на досить складну структуру, однією з основних ознак сформованості Я-концепції є її внутрішня узгодженість, її цілісність.
Єдність самооцінки та уявлень індивіда про себе та Образ Я, який може бути більш чи менш стійким складає поняття Я-концепції [6].
І.С. Кон поділяє Я на :
- Я-реальне, тобто те, як індивід сприймає себе у даний момент
- Я-ідеальне, тобто ідеальний образ себе.
І.С. Кон вважає нормальним явищем розбіжність Я-реального і Я-ідеального. Більше того, вона трактується як необхідна умова цілеспрямованого виховання.
Коли панує принцип взаємного позитивного ставлення, атмосфера поваги та симпатії до оточення і до себе, постає цілісна Я-концепція , формується неконфліктний образ Я. Якщо набутий досвід особистості не відповідає її Я-концепції, то виникає тривожність як емоційна реакція загрози щодо себе. При цьому психологічні механізми захисту можуть деякий час підтримувати цілісність Я. Поступово індивід починає включати в свою Я-концепцію не притаманні йому цінності, пристосовувати своє Я до вимог оточуючих, витісняючи внутріособистісний конфлікт у підсвідомість. Цей процес нерідко набуває навіть психотичних ознак перебігу, настільки глибокими виявляються дисгармонійні стани розвитку Я-концепції.
Для виправлення ситуації необхідно перетворення негативного досвіду індивіда в частину самоцінного для себе. Це, як правило, під силу кожному індивіду, та навіть дитині [9].
Узанальнюючи науковий матеріал, можна сказати, що Я-концепція це важливий компонент самосвідомості людини. Складовими Я-концепції є образ Я, самооцінка та поведінкова складова. В свою чергу образ Я є основою цілісного розвитку особистості.
1.2 Розгляд різних підходів в психології щодо компонентів структури образу я
На початку роботи згадувалось про те, що образ Я є складовою Я-концепції. Зупинимось на особливостях питань, що стосуються образу Я.
Теоретичні положення психології, вказують на те, що уявленняіндивіда просамогосебе, як правило,здаютьсяйому переконливими незалежно від того ґрунтуються вони наобєктивномузнанніабо субєктивній думці.
Предметом сприйняттялюдиниможе стати її тіло, їїздібності, її соціальнівідносиниібезлічінших особистіснихпроявів. Способи самосприйняття, щоведутьдо формуванняобразуЯ можуть бути найрізноманітнішими . Описуючи самого себе людинавикористовує такі прикметники, як: надійний, товариський,сильний, гарнийі т.д. Вони по суті,єабстрактними характеристиками, які ніяк не повязані з конкретною подією. Людина у словах намагається виразити основні характеристики свого звичного самосприйняття. Ці характеристики : атрибутивні, рольові, статусні, психологічні..., їх можнаперераховуватинескінченно. Р.Бернс в своїх працях вважав, що усі вони становлятьієрархію по значимості елементівсамоопису, свого образу Я. Ця ієрархія можемінятисязалежно від контексту, життєвого досвідулюдиниабо просто під впливоммоменту. Такого роду самоопис - це спосібохарактеризуватисебе, свою неповторність і неповторніть кожної особистості черезкомбінації окремих рис. Бернс підкреслював те, що образ Я є когнітивним компонентом [3].
Існує споконвічнепитанняпро те, чи можелюдинапізнати саму себе, наскільки обєктивна її самооцінка, яка істинністьобразуЯ. Вивчаючи ці питання потрібно враховувати, що всяка установкане є відображеннямобєкта самого по собі, а є систематизацією минулого досвідувзаємодіїсубєкта з обєктом. Тому знання людини про саму себе не може бути вичерпним та вільним від оцінних характеристик і протиріч.
Образ Я - це набір якостей та характеристик, які складають уявлення людини про себе. Образ Я включає може включати в себе кілька образів(Я- реальне, Я-ідеальне). Протиріччя між різними аспектами образу Я можуть визначати формування самооцінки. Самооцінка це відношення до себе в цілому та до своїх окремих якостей; порівняння себе з іншими, співставлення різних варіантів образів Я(найчастіше Я-реального та Я-ідеального).
ОбразЯ та самооцінка піддаютьсялише умовному конце