Особливості обліку витрат і виходу продукції м’ясного скотарства

Курсовой проект - Менеджмент

Другие курсовые по предмету Менеджмент

?дукції. в сільському господарстві є: економне використання коштів, трудових ресурсів, впровадження у виробництво передових технологічних заходів, які будуть сприяти зростанню виходу продукції швидшими темпами порівняно з витратами виробництва.

Усі резерви скорочення витрат на виробництво продукції мясного скотарства можуть бути виявлені в основному за рахунок таких джерел: ліквідації перевитрат за окремими статтями витрат та видами продукції, приведення у дію резервів збільшення виробництва продукції, ліквідації витрат на управління та обслуговування.

До резервів зниження собівартості за рахунок ліквідації перевитрат у розрізі статей та видів продукції слід віднести перевитрати, які виникли з причин, що залежать лише від підприємства.

Значний вплив на зниження собівартості можуть мати резерви збільшення валової продукції тваринництва. Для цього необхідно кількість додатково одержаної за рахунок резервів виробництва продукції оцінити за фактичною собівартістю (якщо вона нижча за заплановану). Різниця між цією величиною та сумою змінних витрат на її виробництво відповідно до прийнятої технології і складає суму економії витрат за рахунок приведення у дію резервів збільшення виробництва продукції.

Для визначення суми резерву необхідно можливе збільшення виробництва продукції за рахунок скорочення яловості кормів, покращання показників відтворення, більш економного використання кормів оцінити за плановою собівартістю (якщо вона не вища за фактичну) та із одержаного результату вирахувати всі витрати, які повязані з виробництвом додаткової продукції. До витрат на виробництво додаткової продукції належать лише ті витрати, які пропорційно збільшуються зі зростанням обсягу виконаних робіт і виходу продукції (заробітна плата з нарахуваннями, частина інших прямих витрат, корма, крім умовно-постійних).

В умовах ринкової економіки рентабельність діяльності сільського товаровиробника України залежить від співвідношення цін на вироблювану продукцію та витрат на неї. Ціни на продукцію залежать від багатьох чинників і, в першу чергу, від попиту та пропозиції на неї в даний момент часу. Пропозиція ж продукції даного виду на сьогоднішній день ніким не регулюється, так як у державі поки що не встановлено квот на її виробництво.

У звязку з цим сільськогосподарські товаровиробники опиняються сьогодні в парадоксальній ситуації, коли збільшення обсягів виробництва супроводжується зменшенням валового доходу та прибутковості виробництва.

Можливостей переорієнації на виробництві продукції, яка буде на наступний рік користуватись попитом і у звязку з цим матиме відносно з іншими видами високі ціни, сільські товаровиробники не мають.

Тому можливості сільськогосподарських товаровиробників у підвищенні прибутковості виробництва полягають у максимально можливому зниженні витрат на продукцію. Такі можливості полягають у абсолютному зниженні деяких видів витрат на всю продукцію та їх відносному зниженні у розрахунку на 1ц за рахунок реалізації генетичного потенціалу продуктивності худоби та птиці.

Дія окремих чинників на зміну витрат стосується окремих видів, згрупованих у відповідності з економічним змістом за певними ознаками.

З цієї точки зору усі витрати поділяються на групи контрольованих та неконтрольованих витрат.

До контрольованих (релевантних) витрат відносяться витрати, які знаходяться під контролем менеджерів і залежать від прийняття того чи іншого управлінського рішення. В свою чергу зміна розміру релевантних витрат суттєво впливає на економію будь-яких витрат.

До неконтрольованих (нерелевантних) витрат належать такі, які не залежать від прийняття того чи іншого управлінського рішення.

Збільшення деяких з них може зовсім не впливати на збільшення обсягів вироблюваної продукції, її якості і бути надлишковим. Тому поділ витрат на групи за деякими ознаками не тільки має певний економічний зміст, але й дозволяє визначити можливості їх безболісного абсолютного зменшення або ж відносного зменшення на одиницю продукції при збільшенні в абсолютному вираженні.

Однією з чинникових ознак даного виду витрат, зміна яких у абсолютному вираженні може суттєво впливати на зниження собівартості, є спосіб їх включення до собівартості продукції. Це прямі і непрямі витрати.

Прямими витратами є ті, які здійснюються на виробництво конкретного виду продукції і можуть бути безпосередньо віднесені до собівартості саме цієї продукції. Збільшення прямих витрат у розрахунку на голову позитивно впливає на підвищення продуктивності тварин і зниження завдяки цьому собівартості.

Прямі витрати, в свою чергу поділяються на матеріальні та нематеріальні, що має пряме відношення до можливості регулювання собівартості за рахунок їх змін, адже в сільському господарстві України матеріаломісткість та енергомісткість продукції у 4 5 разів вища ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Непрямі витрати це витрати, які не можуть бути віднесені до певного об”єкта витрат економічно можливим шляхом, тому що здійснюються вони не під виробництво декількох або ж усіх видів продукції даного підрозділу. Тому згідно з П(С)БО “Витрати” вони називаються загальновиробничими.

Можливість регулювання рівня собівартості продукції полягає у зміні так званих постійних та змінних витрат. Кожен з цих видів витрат по різному впливає на зміну собівартості продукції, адже показники урожайності ку