ОсобливостСЦ СЦ характер сучасноi культури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В°бСЦр рСЦзних культурних мСЦкрокосмСЦв, якСЦ потрСЦбно синтезувати в СФдине цСЦле. РЖ нарештСЦ, необхСЦдно враховувати ряд факторСЦв сучасного свСЦту - прискорений розвиток технСЦки, транспорту СЦ звязку, погроза руйнування навколишнього середовища СЦ виснаження природних ресурсСЦв, збСЦльшувана взаСФмозалежнСЦсть СЦ взаСФмозвязок усСЦх краiн та СЦн. УсСЦ цСЦ фактори приводять до того, що власне культурне спСЦвробСЦтництво перетворюСФться на фундаментальну необхСЦднСЦсть виживання людства. На думку колишнього Генерального директора ЮНЕСКО Фредерика Сарагоси, "установлення справжнього культурного плюралСЦзму - СФдиний шлях, що дозволяСФ протистояти зростальнСЦй однаковостСЦ, яку несе в собСЦ експансСЦя технСЦчноi цивСЦлСЦзацСЦi". Цей шлях повинний розглядатися як фактор свСЦтовоi рСЦвноваги СЦ творчостСЦ. МСЦжнародне спСЦвробСЦтництво, що забезпечуСФ зближення людей СЦ СЦдей, розширення взаСФморозумСЦння СЦ солСЦдарностСЦ, паралельно сприяСФ змСЦцненню культурного аспекту розвитку, що являСФ собою мету усякого розвитку. Без культури не може бути справжньоi волСЦ. Багато дослСЦдникСЦв (Ф. Сарагоса, А. Швейцер та СЦн) переконанСЦ в тСЦм, що задачСЦ нашого часу вимагають смСЦливого пСЦдходу до проблем XX ст., що основнСЦ проблеми виникають у сферСЦ культури СЦ iхнСФ вирСЦшення - у розвитку культури.
ДСЦйсно, однСЦ з вирСЦшальних труднощСЦв захСЦдного суспСЦльства - це значне вСЦдставання розвитку людських емоцСЦй вСЦд розумового розвитку людини. Людський мозок живе в XXРЖ ст., а серце бСЦльшостСЦ людей - усе ще в камяному. Людина здебСЦльшого ще недостатньо дозрСЦла, щоб бути незалежною, розумною, обСФктивною. Людина не в силах винести, що вона залишена власним силам, що вона повинна сама додати сенсу своСФму життю, а не одержати його вСЦд якоiсь вищоi сили, тому людям потрСЦбнСЦ СЦдоли СЦ мСЦфи. Людина придушуСФ в собСЦ СЦррацСЦональнСЦ пристрастСЦ - потяг до руйнування, ненависть, заздрСЦсть СЦ помсту, вона схиляСФться перед владою, грСЦшми, суверенною державою, нацСЦСФю; хоча на словах вона вСЦддаСФ належне ученням великих духовних вождСЦв людства - Сократа, РЖсуса, пророкСЦв, Будди, - людина перетворила цСЦ вчення в клубок марновСЦрств та СЦдолопоклонства. У звязку з цим вСЦдомий захСЦдний психолог Е. Фромм порушуСФ питання: "Як же людство може врятуватися вСЦд самознищення в цьому конфлСЦктСЦ мСЦж передчасною СЦнтелектуально-технСЦчною зрСЦлСЦстю й емоцСЦйною вСЦдсталСЦстю?"
ВСЦдповСЦдь тут одна: необхСЦдно усе бСЦльше розумСЦння найважливСЦших фактСЦв соцСЦального буття, необхСЦдне усвСЦдомлення, яке може уберегти людство вСЦд непоправних шаленостей. Це розумСЦння, це усвСЦдомлення даСФ тСЦльки звернення до культури, до ii комор тисячолСЦтньоi мудростСЦ. Вище ми бачили, що культура СФ чудовим сурогатом неСЦснуючого природного безсмертя людини. Правда, у свСЦтСЦ затверджуСФться реальне (але теж вСЦдносне) безсмертя людського роду, коли перемагаСФ насамперед тСЦлесно-органСЦчна, природна сутнСЦсть людини. У культурСЦ ж опредметнюСФться той духовний, гостро СЦндивСЦдуальний бСЦк людини, який усвСЦдомлюСФ факт смертСЦ СЦ вносить тим самим трагСЦзм у ii СЦснування. РЖнакше вСЦдбуваСФться у всСЦй СЦншСЦй живСЦй природСЦ, де рСЦд перемагаСФ, не маючи зворотного боку у виглядСЦ особистСЦсного страждання особини. РЖ от цей бСЦк - дух, СЦндивСЦдуальна свСЦдомСЦсть, що вступаСФ у важкСЦ СЦ прямСЦ вСЦдносини зСЦ смертю, знайшов для себе спосСЦб боротьби з нею, а саме ii заклинання за допомогою культури. Протягом тисячорСЦч форми культурноi творчостСЦ мСЦнялися, витончувалися, поверталися, поглиблювалися, досягаючи блискучих вершин. Нехай людина смертна, але вона може створити вСЦчне - витвСЦр мистецтва, прекрасний СЦ завершений, що кидаСФ виклик всСЦй аморфностСЦ, випадковостСЦ, скСЦнченностСЦ тужливого людського буття.
Людина СЦде в невСЦдоме, у небуття - прекрасна скульптура, картина, книга славлять вСЦчно вСЦдбиту мить, що стала вСЦчною послСЦдовнСЦстю митей. Цю метафСЦзику мистецтва особливо вСЦдчували на ЗаходСЦ, розглядаючи культуру як особливий експеримент, досягнення СЦ шлях Заходу. У XX ст. ii виражали найрСЦзноманСЦтнСЦшСЦ письменники СЦ мислителСЦ вСЦд А. Мальро до Т. Манна. Культура на ЗаходСЦ - вища цСЦннСЦсть, культура не бореться з дСЦйсною смертю, будучи для людини вищим цвСЦтом СЦ виправданням природного типу буття. РЖ разом з тим культура СЦ на ЗаходСЦ, СЦ на СходСЦ аж нСЦяк не СФ одноманСЦтною, в нСЦй наявна безлСЦч мСЦсцевих рСЦзновидСЦв, зумовлених у кожному конкретному випадку особливостями традицСЦй, природними умовами, звичаями СЦ способом життя населення.
2. Масова культура. Америка СЦ РДвропа
Разом з тим не можна закривати очСЦ на те, що в сучаснСЦй захСЦднСЦй культурСЦ великого поширення набуваСФ так звана масова культура. НерСЦдко ця культура сприймаСФться в РДвропСЦ як чисто американське явище, хоча це СЦ не зовсСЦм так. У СФвропейських краiнах, принаймнСЦ останнСЦ два столСЦття, СЦснувала й СЦснуСФ поряд з традицСЦйною високою культурою СЦ культура ринкова, масова. У ФранцСЦi, наприклад, такого роду масова лСЦтература одержала найменування "бульварноi", у РосСЦi вона називалася "лСЦтературою товчка ринку".
ВСЦдомий американський учений Д. Макдональд запропонував розглянуте явище СЦменувати "маскультом", тому що "у дСЦйсностСЦ це зовсСЦм не культура. Маскульт - це пародСЦя на високу культуру". Тут немаСФ мСЦсця мистецтву, а тому не варто говорити нСЦ про моральне очищення за допомогою мистецтва, нСЦ про власне художню насолоду. Нема сенсу мСЦркувати про "художню якСЦсть", "естетичну цСЦннСЦсть" СЦ тому подСЦбне. УсСЦ цСЦ слова - зСЦ словника високоi культури. Але саме висока, СЦстинна культура поряд з фольклором завжди панувала в СФв