ОсобливостСЦ СЦ характер сучасноi культури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ази СЦ виникнення нового культурного етносу супроводжуються кризами, вСЦйнами, бСЦдуваннями.
БСЦльшСЦсть дослСЦдникСЦв сходяться в думцСЦ, що сучасна культура - це безлСЦч самобутнСЦх культур, якСЦ знаходяться в дСЦалозСЦ СЦ взаСФмодСЦi одна з одною, причому дСЦалог СЦ взаСФмодСЦя йдуть не тСЦльки по осСЦ теперСЦшнього часу, але й по осСЦ "минуле-майбутнСФ".
Але культура - це не тСЦльки безлСЦч культур, це також свСЦтова культура, СФдиний культурний потСЦк вСЦд ШумерСЦв до наших днСЦв, вСЦд Сходу на ЗахСЦд, вСЦд Заходу на СхСЦд. СьогоднСЦ щодо долСЦ культури викристалСЦзувалися два рСЦзних розумСЦння, два погляди, так би мовити "оптимСЦстичний" СЦ "песимСЦстичний". ОптимСЦсти стверджують, що свСЦтова культура на правильному шляху, що майбутнСФ за наукою, технСЦкою, СЦнформацСЦСФю, регСЦонально-органСЦзованою економСЦкою, що цСЦнностСЦ захСЦдноi культури (успСЦх, влада, особиста воля, сила СЦ т.д.) СФ СЦстинними. ПесимСЦсти, починаючи вСЦд Шпенглера, на противагу, упевненСЦ в зворотному: сучасна свСЦтова культура, вважають вони, хилиться до заходу, кризи.
Панорама культури XX ст. вельми строката. Деяка частина населення свСЦту (збирачСЦ СЦ мисливцСЦ) СФ носСЦСФм архаiчноi культури, велика частина знаходиться на рСЦвнСЦ традицСЦйноi, аграрноi культури й одна третина з 5 млрд. чол. досягла стадСЦi науково-технСЦчноi, сучасноi культури. ЦСЦлком зрозумСЦло, що внаслСЦдок потужного розвитку засобСЦв масовоi комунСЦкацСЦi й СЦнформацСЦi сучасна культура впливаСФ на архаiчну СЦ традицСЦйну культури багатьох народСЦв свСЦту. У звязку з цим необхСЦдно розглянути характер сучасноi культури, окреслити ii контури СЦ видСЦлити основнСЦ риси. Для сучасноi культури характернСЦ насамперед такСЦ процеси, як СЦндустрСЦалСЦзацСЦя СЦ СЦнституцСЦоналСЦзацСЦя.
ЦСЦ СЦнститути - щось на кшталт тканини зСЦ звичаiв, звичок, зСЦ сплутаних ниток колективноi памятСЦ. В усСЦх суспСЦльствах, навСЦть архаiчних, ця тканина змСЦнюСФться пСЦд рСЦзким або плавним впливом СЦсторСЦi.
Процес програмування СЦнституцСЦоналСЦзацСЦi культурних змСЦн, що почався в минулих столСЦттях, нинСЦ швидко розширюСФться. Наука СЦ мистецтво стають СЦндустрСЦСФю, механСЦзм розвитку якоi вислизаСФ вСЦд iхнСЦх творцСЦв. Навчання стаСФ усе бСЦльш СЦ бСЦльш формалСЦзованим: школа поширюСФ свСЦй вплив, СЦ навчання стаСФ вСЦдтепер турботою держави; людська поведСЦнка на усСЦх своiх стадСЦях даСФ привСЦд для урокСЦв, лекцСЦй, програм та СЦспитСЦв. Для всСЦх цих рСЦзноманСЦтних починань необхСЦднСЦ базис, органСЦзацСЦя, бюрократСЦя, чСЦтко визначенСЦ норми. На змСЦну повСЦльним процесам СЦнституцСЦоналСЦзацСЦi минулого, коли в людей було вСЦдчуття якоiсь сталостСЦ культурного середовища, прийшло ii виробництво. У певному розумСЦннСЦ тепер вСЦдбуваСФться незвичайний зсув культури як середовища убСЦк культури як горизонту.
Сучасному середовищу культури, втягнутоi у виробництво завдяки розширеному колу СЦнституцСЦоналСЦзацСЦi, програмування, може вСЦдповСЦдати горизонт видовища, СЦз властивими йому рисами. Насамперед горизонт видовища рухомий, тому що подСЦi, моделСЦ, проекти виникають СЦ негайно вислизають. Для того, щоб подСЦя, модель або проект мали якусь стСЦйкСЦсть, для того, щоб можна було спробувати висловитися про них, виходячи зСЦ своiх намСЦрСЦв СЦ усього свого життя, iм необхСЦдна точка опори в середовищСЦ. Коли в середовищСЦ людини, у ii повсякденному життСЦ все стаСФ вСЦдносним, iй нСЦчого не залишаСФться - тСЦльки дивитися на цю змСЦнну перед ним вСЦдноснСЦсть, споглядаючи ii, немов спектакль. Якщо неможливо включитися в подСЦi, що множаться СЦ зСЦштовхуються, то потрСЦбно сСЦсти на узбСЦччСЦ дороги СЦсторСЦi СЦ дивитися, як проходить повз низка акторСЦв, полСЦтикСЦв, артистСЦв, учених СЦ СЦнодСЦ фСЦлософСЦв. З цим повязана СЦ друга риса горизонту видовища: видовище спонукаСФ до того, щоб на нього дивилися, воно змушуСФ не думати. Ще Аристотель зауважив СЦз приводу театру, що вСЦн даСФ людинСЦ можливСЦсть вСЦдчувати пристрастСЦ, що не загрожують ii власному життю. Чому б не поширити це проникливе зауваження на культуру, що цСЦлком перетворилася на видовище? Протягом тисячорСЦч горизонти культури змСЦнювалися неодноразово в тСЦсному звязку з перетвореннями середовища СЦ змСЦнами вСЦрувань. Але нСЦколи не було такоi культури, що являла б собою лише тендСЦтну модель поведСЦнки; нСЦколи не було культури, зведеноi лише до технСЦки дСЦi, знання, тлумачення. Якщо звичаi й СЦдеали виробляють, подСЦбно тому, як виробляють льон СЦ полотнину, навСЦщо думати про них? Чи не залишаСФться дивитися, як iх виробляють? РЖ нарештСЦ (це третя риса горизонту видовища) у подСЦбнСЦй ситуацСЦi СЦстотну роль вСЦдСЦграють посередництво СЦ посередники. МСЦж культурою як середовищем СЦ культурою як горизонтом продовжують СЦснувати посередництво СЦ посередники, вплив яких значно зрСЦс: священик, мудрець, проповСЦдник, фСЦлософ, учений, критик у галузСЦ мистецтва СЦ лСЦтератури, учитель, професор... НашСЦ школи СЦ нашСЦ унСЦверситети, нашСЦ церкви СЦ нашСЦ партСЦi, нашСЦ академСЦi СЦ нашСЦ парламенти ТСрунтуються на цьому постулатСЦ. ПромСЦжок мСЦж культурою як середовищем СЦ культурою як горизонтом займаСФ педагогСЦка в найширшому розумСЦннСЦ цього слова.
СлСЦд звернути увагу на той момент, що XX ст. породило феномен "конгломератноi культури". Це значить, що вСЦдкриття в галузСЦ живопису, музики, психологСЦi, етики не "стикуються" з теоремою Геделя про принципову неповноту арифметики, з концепцСЦями "чорних" СЦ "бСЦлих" дСЦр, "багатоповерхового" вакууму або концепцСЦСФю метавсесвСЦту як унСЦкального екземпляра, що у структурному планСЦ СФ невичерпною безлСЦччю всСЦляких цСЦлСЦсних свСЦтСЦв (всесвСЦтСЦв). РЖншими словами, сучасна науково-технСЦчна культура являСФ собою своСФрСЦдний н?/p>