ОсобливостСЦ використання рентгенконтрастних речовин
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Реферат
Тема
ОсобливостСЦ використання рентгенконтрастних речовин
ЗмСЦст
1. Вступ. Екскурс до СЦсторСЦi
2. ФармакокСЦнетика контрастних засобСЦв
3. ЛСЦкування побСЦчних реакцСЦй на рентгенконтрастнСЦ речовини
6. ПремедикацСЦя
7. БарСЦСФвСЦ контрастнСЦ засоби
8. ОрганоспецифСЦчнСЦ контрастнСЦ засоби
9. НегативнСЦ контрастнСЦ речовини
10. КонтрастнСЦ засоби для магнСЦтно-резонансноi томографСЦi
11. МеханСЦзми дСЦi МР-контрастних засобСЦв
12. ВодорозчиннСЦ екстрацелюлярнСЦ контрастнСЦ засоби
13. ПероральнСЦ контрастнСЦ засоби для МРТ
14. КонтрастнСЦ засоби для ультразвуку
ЛСЦтература
1. Вступ. Екскурс до СЦсторСЦi
В сучасному вСЦддСЦленнСЦ променевоi дСЦагностики зображення отримують з використанням чи електромагнСЦтного випромСЦнювання (видиме свСЦтло, рентгенСЦвськСЦ променСЦ, радСЦохвилСЦ при магнСЦтно-резонанснСЦй томографСЦi), чи ультразвуку (акустичнСЦ хвилСЦ). РоздСЦльна здатнСЦсть багатьох методСЦв променевоi дСЦагностики збСЦльшують за допомогою контрастних речовин. УсСЦ контрастнСЦ речовини для медичноi вСЦзуалСЦзацСЦi мають одне призначення: збСЦльшувати рСЦзницю мСЦж структурами тСЦла в вСЦдношеннСЦ iх здатностСЦ абсорбувати енергСЦю електромагнСЦтного випромСЦнювання чи ультразвуку. РСЦзнСЦ контрастнСЦ речовини дСЦють на електромагнСЦтне випромСЦнювання чи ультразвук за допомогою рСЦзних механСЦзмСЦв. Для досягнення своiй цСЦлСЦ контрастна речовина повинна достигнути рСЦзноi концентрацСЦi в тих чи СЦнших структурах. Що значнСЦше рСЦзниця в концентрацСЦi контрастноi речовини мСЦж цими структурами, то меншСЦ морфологСЦчнСЦ деталСЦ можна розрСЦзнити на зображеннСЦ. Добра контрастна речовина маСФ впливати на електромагнСЦтне випромСЦнювання або ультразвукову енергСЦю всерединСЦ тСЦла, але, в СЦдеалСЦ, не справляти жодноi СЦншоi дСЦi на живСЦ тканини. На жаль, це неможливо, СЦ всСЦ контрастнСЦ речовини мають небажанСЦ побСЦчнСЦ ефекти. Тому лСЦкарям важливо усвСЦдомлювати не лише механСЦзми, а й небезпеку контрастування. До того ж, як свСЦдчить досвСЦд, небезпека може не лише недооцСЦнюватися, але й переоцСЦнюватися лСЦкарями. Застосовуючи контрастування, необхСЦдно враховувати також СЦ економСЦчнСЦ мСЦркування.
1895 року було вСЦдкрито рентгенСЦвськСЦ променСЦ. Перше застосування контрастних речовин вСЦдбулося 1896 року, буквально через декСЦлька днСЦв пСЦсля того, як свСЦт дСЦзнався про вСЦдкриття В.К. Рентгена. ДвоСФ молодих фСЦзикСЦв, Гаiек СЦ ЛСЦнденталь, ввели контрастну речовину, якою була суспензСЦя крейди у водСЦ, до плечовоi артерСЦi трупа. Ця перша артерСЦограма мала чудову якСЦсть, але час експозицСЦi, витрачений на ii виконання, склав 57 хв. КопСЦю знСЦмка фСЦзики вСЦдправили Рентгену. Цю артерСЦограму було опублСЦковано у фСЦзичному журналСЦ 23 сСЦчня 1896 року, лише через тиждень пСЦсля ii отримання. 1923 року було опублСЦковано статтю групи молодих вчених СЦз клСЦнСЦки Мейо, де вони описали, що сечовий мСЦхур СЦ нирковСЦ миски ставали контрастними на рентгенограмах у пацСЦСФнтСЦв, якСЦ лСЦкувались великими дозами натрСЦю СЦ калСЦю йодиду, введеними перорально та внутрСЦшньовенно. Це спостереження показало можливСЦсть використання йодидСЦв як контрастних речовин, але ще залишилися значнСЦ перешкоди до цього. Належну якСЦсть рентгенограм забезпечували лише такСЦ дози йодидСЦв, що були токсичними.
Мозес СвСЦк (1900-1985) - молодий американський лСЦкар СЦз Маунт ССЦнаi Носпитал в 1928р. одержав стипендСЦю для проведення дослСЦдницькоi роботи за кордоном. ВСЦн обираСФ клСЦнСЦку професора Олександра фон ЛСЦхтенберга у БерлСЦнСЦ, яка на той час була найвизначнСЦшою у свСЦтСЦ хСЦрургСЦчною урологСЦчною клСЦнСЦкою. Тут 1929 року вСЦн отримуСФ екскреторну урограму високоi якостСЦ за допомогою моно йодованого препарату. Того ж року ЛСЦхтенберг читав цикл лекцСЦй в унСЦверситетах Америки. На жаль, мСЦж цими вченими виникла конфронтацСЦя щодо прСЦоритету вСЦдкриття. ЛСЦхтенберг на той час був вже добре вСЦдомим професором, який, до речСЦ, першим застосував коларгол - колоiдне срСЦбло для ретроградноi пСЦелографСЦi ще 1906 року. РЖ медичний свСЦт повСЦрив у прСЦоритет О. ЛСЦхтенберга. Але врештСЦ решт було визнано прСЦоритет СвСЦка. Щоправда, це сталося через 37 рокСЦв пСЦсля вСЦдкриття - рокСЦв критики та обвинувачень у плагСЦатСЦ, остракСЦзмСЦ з боку колег СЦ мСЦжнародноi медичноi спСЦльноти.
На початку 30-х рокСЦв були синтезованСЦ двойодованСЦ сполуки, а у серединСЦ 50-х три йодованСЦ; токсичнСЦсть останнСЦх була в десятки разСЦв нижчою, нСЦж двойодованих [18]. Бензольне кСЦльце з трьома атомами йоду у дослСЦдженнях СЦз контрастними речовинами називаСФться мер. Наприклад, мономер мСЦстить лише одне трийодоване бензольне кСЦльце, а димер маСФ двСЦ такСЦ структури. ТрийодованСЦ контрастнСЦ речовини широко застосовувалися до 80-х рокСЦв минулого сторСЦччя та використовуються СЦ тепер. Але наразСЦ все ширше застосовуються неСЦоннСЦ трийодованСЦ контрастнСЦ речовини як менш токсичнСЦ та такСЦ, що викликають значно меншу кСЦлькСЦсть побСЦчних реакцСЦй СЦ ускладнень. РЖдея створення бСЦльш безпечнСЦших неСЦонних контрастних засобСЦв належить Т. Альмену.
В традицСЦйнСЦй рентгенологСЦi та компютернСЦй томографСЦi контрастнСЦ речовини подСЦляються на позитивнСЦ та негативнСЦ. НегативнСЦ контрастнСЦ речовини (повСЦтря, вуглекислий газ та СЦншСЦ гази) гальмують рентгенСЦвськСЦ променСЦ менше, нСЦж мякСЦ тканини тСЦла, оскСЦльки газ мСЦстСЦть в порСЦвняннСЦ з мякими тканинами пацСЦСФнта, значно менше число послаблюючих випромСЦнювання атомСЦв на одиницю обСФму. ПозитивнСЦ контрастнСЦ речовини та мякСЦ тканини тСЦла мСЦстя?/p>