Основнi принципи органiзацii лiкувально-профiлактичноi допомоги дiтям. Загальнi принципи обстеження i догляду за дитиною
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
i клiнiчними ознаками ураження практично всiх органiв i систем на фонi обовязкових неврологiчних порушень.
Клiнiчними ознаками токсикозу в дiтей насамперед i симптоми порушення дiяльностi центральноi нервовоi системи. Тому висновок про тяжкiсть токсикозу роблять на пiдставi вираженостi таких клiнiчних ознак: млявостi (апатii), малорухомостi (адинамii), сонливостi, сопору, ступору, коми, судомного синдрому. Крiм того, поряд з клiнiчними ознаками порушення з боку центральноi нервовоi системи, спостерiгаються значнi порушення в дiяльностi iнших органiв та систем органiзму. Особливо це стосуiться змiн в системi дихання i кровообiгу. При токсикозi змiнюiться частота дихання (тахi або брадипное), пульс стаi частим, слабкого наповнення, знижуiться артерiальний тиск, послаблюються тони серця, нерiдко збiльшуiться печiнка, спостерiгаiться метеоризм тощо. Особливiстю токсикозу в дiтей раннього вiку i те, що вiн часто супроводжуiться дегiдратацiiю (зневодненням) органiзму. Клiнiчно це проявляiться значною сухiстю шкiри й слизових оболонок, зниженням тургору тканин, загостренням рис обличчя, западанням великого тiмячка.
Крiм клiнiчних ознак, для визначення ступеня тяжкостi токсикозу обовязково використовують функцiональнi (електрокардiографiя, реографiя тощо) та лабораторнi (визначення гематокриту, рiвня електролiтiв тощо) методи дослiдження.
Другий принцип, на якому ТСрунтуiться оцiнка тяжкостi загального стану хворих, це встановлення ступеня недостатностi, глибини й поширеностi ураження функцiональноi системи дитячого органiзму, специфiчноi для даноi хвороби. Цей принцип часто використовують пiд час оцiнки загального стану дiтей з хронiчним перебiгом захворювання. Нерiдко рiзнi хронiчнi захворювання супроводжуються декомпенсацiiю певноi функцiональноi системи органiзму, i саме ознаки декомпенсацii визначають тяжкiсть стану дитини.
Пiсля оцiнки даних анамнезу лiкар проводить обiктивне клiнiчне обстеження дитини, починаючи з огляду.
Огляд важливий метод оцiнки загального стану дитини та стану окремих органiв i систем. Починаiться вiн ще пiд час бесiди з матiрю та дитиною, коли можна оцiнити свiдомiсть дитинЦдно оцiнити положення дитини (активне, пасивне, вимушене), ii поставу, ходу, вираз обличчя, очей, забарвлення шкiри, наявнiсть i характер висипу, вираженiсть катарального синдрому.
Огляд ротоглотки варто проводити в останню чергу, тому що це дослiдження обовязково супроводжуiться неприiмними вiдчуттями й спричинюi опiр дитини, пiсля чого подальший огляд може виявитися неможливим. Пiд час обстеження ротоглотки дитину потрiбно фiксувати так, щоб лiкар мiг при яскравому освiтленнi уважно оглянути слизову оболонку ротовоi порожнини, глотки, мигдаликiв. Огляд проводять за допомогою шпателя чи ложки. Якщо дитина ставиться до огляду негативно, то варто перебороти ii страх i опiр, переключивши увагу на iграшки, приголубити, розповiсти казку. Багато дiтей швидко звикають до лiкаря, охоче дають себе оглянути, i лише у виняткових випадках при надмiрнiй збудливостi дитини може бути застосований насильницький огляд. Якщо дитина спить, то будити ii не рекомендуiться. Навпаки, у цьому станi найбiльш точними будуть данi пiдрахунку частоти пульсу та дихання. Поступово обережними рухами й обовязково теплими руками необхiдно повнiстю роздягнути дитину.
Огляд бажано проводити при денному свiтлi i, як виняток, при яскравому електричному освiтленнi, при якому важко правильно оцiнити забарвлення шкiри та слизових оболонок, особливо виявити жовтяницю. Дiтей раннього вiку розташовують на сповивальному чи звичайному столi, бiльш старших дiтей можна оглядати на руках матерi чи в лiжку. Дитина повинна бути оглянута цiлком, навiть якщо дiагноз вiдносно ясний, тому що можуть бути несподiвано виявленi ознаки супутнього захворювання чи аномалiй розвитку. Оцiнюють стан харчування, фiзичний розвиток, визначають пульс, частоту дихання, а потiм обстежують органи й системи за загальноприйнятою схемою.
До методiв обiктивного клiнiчного обстеження належить пальпацiя. Метод базуiться на застосуваннi тактильноi чутливостi для оцiнки фiзичних властивостей тканин i органiв. За допомогою пальпацii можна визначити характер поверхнi, форму, вологiсть, консистенцiю, температуру, локалiзацiю, розмiр, болючiсть рiзних дiлянок тiла. Метод пальпацii широко використовують для дiагностики захворювань серцево-судинноi та дихальноi систем, уражень шкiри, при обстеженнi кiстково-мязовоi, нервовоi, ендокринноi та iнших систем.
У педiатричнiй практицi використовують декiлька способiв пальпацii, якi вiдрiзняються за технiкою виконання поверхневу, глибоку, бiмануальну, проникну i поштовхоподiбну.
Поверхневу пальпацiю проводять однiiю чи обома руками, покладеними долонями на поверхню, яку пальпують. Використовують поверхневу пальпацiю для визначення чутливостi, болючостi, напруження мязiв, випинань, здуття та iнших ознак пiд час обстеження серцево-судинноi, травноi, кiстково-мязовоi та iнших систем.
Глибоку пальпацiю застосовують пiд час обстеження органiв черевноi порожнини для визначення локалiзацii, форми, розмiрiв, щiльностi, рухливостi органiв та патологiчних утворень.
Бiмануальну пальпацiю виконують двома руками: однiiю рукою фiксують дослiджувану дiлянку чи орган, а другою проводять пальпацiю. Застосовують бi