Основнi правовi системи сучасностi

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



З латинi прецедент, можна перевести, як попереднiй. Зараз прецендентом називають рiшення суду по конкретнiй справi, причому обгрунтування данного рiшення стаi правилом, обовязковим для всiх судiв тоi чи iншоi бiльш низькоi iнстанцii при розглядi аналогiчних справ.

Система загального права ставить судовий прецедент на один рiвень iз законом, вона майже незнаi кодексiв (функцiонують окремi закони, якi прийнятi для конкретних цiлей), але придаi велике значення судовiй практицi.

Дуже важливо, що економiчне, соцiально-полiтичне джерело нацiонально правових систем англо-американськоi групи в принципi те, що i в краiнах романо-германського права. Це необхiднiсть посилення центральноi полiтичноi влади, державнополiтичне обiднання краiни.

Фундаментом для становлення загального права стали мiiевi звичаi i узагальнення практики мiiевих судiв. Так, i в теперiшнiй час в загальнiм правi зберiглося багато елементiв (iнститути, термiни) права, якi склалися ще в перiод його формування.

Використання древнiх форм, особливоi юридичноi мови, вмiння знаходити судовий прецедент, виключаi можливiсть роботи в судових установах, осiб без спецiальноi юридичноi пiдготовки.

У краiнах, правова система яких заснована на загальному правi, будуiться по загальнiй доктринi. Але це не означаi, що наприклад, всi правовi iнститути i форми, якi склалися в правi Великобританii, дiють i на територiях США, Канади i т.д. Тут застарiлi форми загального права замiненi, i хоча iснують посилання на англiйське загальне право, але судовi системи цих краiн засновуються тiльки на своiх прецендентах.

В загальному чи англосаксонському правi пiдвищенне значення надано процедурно-правовим правилам, i правова система, не виражена в абстрактно iормульованих правилах, в стуктурно складному, в логiчно замкнутiй побудовi, носить харктер вiдкритоi системи методiв вiрiшення юридично значимих проблем.

Структура права в англо-американськiй правовiй сiмi (подiлення на галузi i iнститути права), сама концепцiя права, система джерел права, юридична мова, зовсiм iншi нiж в романо-германськiй правовiй сiмi. В англiйському правi вiдсутнiй розподiл права на публiчне i приватне, тут його змiнюi розподiл права на загальне право i право справедливостi. Галузi англiйського права вираженi не так чiтко як в континентальних правових системах, та й проблемам iх класифiкацii придiлялось менше уваги. Вiдсутнiсть рiзко вираженого права в галузях обумовлено переважно двома факторами. По-перше, всi суди мають загальну юрисдикцiю, тобто можуть розглядати рiзнi категорii справ: публiчнi, приватно-правовi, цивiльнi, торговi, кримiнальнi i т.д. Розподiленна юрисдикцiя веде до розмежування галузей права, а унiфiкована - дii, що очевидно, у зворотньому напрямку. По-друге, англiйське право розвивалося поступово, шляхом судовоi практики i законодавчих реформ з окремих питань. В Англii немаi кодексiв iвропейського типу, тому англiйському юристу право представляiться однорiдним. Загальна доктрина не знаi дискусiй про структурнi дii права. Вона загалом вiддаi перевагу результату, нiж теоретичному обгрунтуванню.

Зростання числа законiв загострило проблему систематизацii. Загальна правова система - традицiйний представник правових систем, якi визначаються як некодефiкованi. Тут до сих пiр мова йде лише про системтизацiю шляхом консолiдацii - процеса обiднання законодавчих положень по одному питанню в iдиний акт. Зростання писанного права в сучасний перiод, проходить не тiльки за допомогою статутiв, але i в значнiй мiрi, шляхом пiдзаконноi нормотворчостi.

Крiм того, деяку роль у правовому життi систем загального права вiдiграють традицii, доктрина i розум. Цi допомiжнi джерела права знаходять застосування при заповненнi пропускiв у дiючому правi. Можна сказати, що i саме загальне право характеризуiться як вираження розуму.

Отже, в процесi розповсюдження у свiтi - перш за все завдяки колонiальнiй полiтицi Англii - загальне право стало однiiю iз найбiльших правових систем свiту. В результатi, сьогоднi майже третя частина людства проживаi в значнiй мiрi за нормами англiйського права.

Релiгiйно-правовi системи.

Релiгiйнi системи iснують в багатьох краiнах. Р.Давiд пише про цi системи: можна навiть засумнiватися тому, що вони являються правом. В бiльшостi з них, якщо не у всiх, акцент робиться на обовязки, якi покладаються на праведну людину, а поняття субiктивного права вiдсутнi. Термiн право використовуiться в цих системах тiльки за вiдсутнiстю кращого термiну (Давiд Р. Указ.соч.стр.44-45).

Правовi системи цих краiн не мають тоi iдностi, яка властива ранiш охарактеризованим правовим системам. Однак вони мають багато спiльного по сутi i формi, всi вони заснованi на концепцiях, якi вiдрiзняються вiд тих, що владарюють у захiдних краiнах. Звичайно, всi цi правовi системи в якiйсь мiрi переймають захiднi iдеi, але в значнiй мiрi залишаються на позицiях, на яких право розумiiться зовсiм iнакше i не покликано виконувати тi ж функцii, що i в захiдних краiнах. Вважаiться, що принципи, якими керуються не захiднi краiни, бувають двох видiв:

  1. Визнаiться бiльша цiннiсть права, але само право розумiiться iнакше, чим на заходi, i маi мiiе сплiтiння права i релiгii.
  2. Вiдкидаiться сама iдея права,i стверджуiться, що суспiльнi вiдносини повиннi регламентуватися iншим шляхом.

До першоi групи вiдносяться краiни мусульм