Основнi правовi системи сучасностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
В·акони розподiляються на конституцiйнi i загальнi. У всiх краiнах системи закрiпленi принципи прiорiтету конституцiйних законiв над загальними Крiм законiв в краiнах романо-германськоi системи приймаiться багато пiдзаконних актiв: декрети, регламенти, iнструкцii, циркуляри та багато iнших.
Другим джерелом романо-германського права i звичай, який виступаi в якостi додатку до закону. Крiм цього, звичай виконуi функцiю стримування протирiчь, несправедливостi законодавчих рiшень.
Своiрiдно положення звичаiв в системi джерел романо-германського права. Вони можуть дiяти не тiльки як додаток до закону, але й поряд iз законом. Можливi ситуацii, коли традицii займають положення проти закону (наприклад в РЖталii, у навiгацiйному правi, де морський закон переважаi над нормою громадянського кодексу). В цiлому, сьогоднi за рiдким виключенням, традицii втратили характер самостiйного джерела права.
Третiм джерелом романо-германського права, з вiдповiдними застереженнями, може бути визнана судова практика. По питанню судовоi практики, як джерела романо-германського права позицiя доктрини вельми суперечлива. Не дивлячсись на це, можна зробити висновок про можливiсть зарахування судовоi практики до числа допомiжних джерел. В першу чергу це стосуiться касацiйного преценденту. Касацiйний суд - це вища iнстанцiя,i тому по сутi, просте судове рiшення, засноване, наприклад, на аналогiчному чи загальному принципах, благополучно минувши касацiйний етап, може сприйматися iншими судами при вирiшеннi схожих справ, як фактичний прецедент. Тут можна казати про судовий прецедент як деяке виключення, яке не доторкуiться початкового принципу верховенства закону. Також i принципово важливим i те, що суди не перетворюються в законодавця.
У всiх краiнах романо-германськоi сiмi визнаiться дiлення права на публiчне i приватне. Публiчне право регламентуi вiдносини субординацiйнi, якi базуються на владi i пiдкореннi, на механiзмi примусу зобовязаних особ. В ньому домiнують iмперативнi норми, якi можуть бути змiненi, доповненi учасниками правовiдносин. До iери публiчного права можна вiднести конституцiйне, кримiнальне, адмiнiстративне, фiнансове, мiжнародне право, процесуальнi галузi ООН, iнститути Трудового права и т.д.
Приватне право опосередковуi вiдносини мiж рiвноправними, незалежними субiктами. Тут переважають диспозицiйнi норми, що дiють лише в тiй частинi, в якiй вони не змiненi, не скасованi iх учасниками. До iери приватного права належать: цивiльне, сiмейне, торгове, мiжнародне приватне право та iншi.
Однак такий розподiл в деякiй мiрi втратив за останнiй час те значення, яке мав на перших етапах розвитку континентального права, хоча все ще залишаiться важливою характеристикою структури сучасних нацiональних правових систем.
Ми розглянули загальнi ознаки правовоi системи краiн, якi належать до романо-германськоi правовоi сiмi.
На закiнчення, хотiлося б пiдкреслити, що рiзноманiтнi краiни романо-германськоi правовоi сiмi обiднаннi в теперiшнiй час iдиною концепцiiю, за якою, першочергова роль належить закону. Але iснують i деякi значнi вiдмiнностi мiж системами цих краiн, що торкаються конституцiйного контролю, кодифiкацii, рiзноманiтноi ролi закону i регламенту, тлумачення законiв.
Отже, романо-германська система кодифiкована, в основному базуiться на кодексах, на докладному i розвинутому централiзованому законодавчому регулюваннi. На перший план висунутi правовi норми, якi розглядаються як обовязковi правила поведiнки, якi вiдповiдають вимогам справедливостi. Основна цiль юридичноi науки i практики - правильно знайти змiст цих норм i через них забезпечити бажане для суспiльства врегулювання вiдносин людей. Застосування права, як здiйснення правосуддя займаi в цiй системi пiдлегле мiiе, звiдси i обмежена роль судовоi практики.
Система загального права.
Система загального (або англо-американського) права включаi право Англii та iнших краiн, якi взяли англiйське право за взiрець. В англо-американськiй правовiй сiмi слiд розрiзняти групу англiйського права и повязаного з ним за своiм походженням - права США.
В групу англiйського права входять поряд з Англiiю - Пiвнiчна РЖрландiя, Канада, Австралiя, Нова Зеландiя, а також колишнi колонii Британськоi iмперii. Як вiдомо, Англiя була найбiльшою колонiальною державою, i тому англiйське загальне право одержало розповсюдження в багатьох краiнах свiту.
Другу групу утворюi право США, яке маючи своiм джерелом англiйське загальне право, в наш час i майже самостiйне. РЖ яке вiдрiзняiться вiд класичноi системи загального права, перш за все федеративною будовою i загальним змiстом. Так у США дii федеративна правова система i система окремих штатiв, мiж якими часто виникають суперечки по питанням правового регулювання - ситуацiя невiдома в Англii. Крiм того, вiдмiнностi правовоi системи США проявляються у нормах права i структурi права. Але в цiлому - це загальна система права.
Загальне право було створене суддями, якi вирiшували конкретнi конфлiктнi ситуацii. В системi загального права, сама норма права менш абстрактна, нiж в романо-германськiй системi. Тут норма права направлена не стiльки на створення загального правила поведiнки, скiльки на визначену ситуацiю, i в меньшiй степенi, на майбутнi, на вiдносно передбачувану ситуацiю.
Загальне право - це така правова система, де головним джерелом i судовий прецендент.