Основнi iдеi Римського клубу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
. по iенарiю А повинно проживати 6 млрд. людей. Рiвень виробництва пiдвищиться в порiвняннi з 1975 р., в 3,4 рази при сумарному споживаннi енергii в 14, 6 млрд. т. нафтового еквiвалента. Свiт, Що Розвиваiться (крiм Китаю) буде робити, вiдповiдно до наведених оцiнок, 17% свiтовоi промисловоi продукцii. Разом з тим у доповiдi пiдкреслювалося, що, тАЬнезважаючи на те, що абсолютне число людей iз задовiльним доходом буде зростати, значна частина населення буде жити в надзвичайнiй бiдностiтАЭ.
iенарii групи В (В1, В2, В3,) мiстить в цiлому припущення, iдентичнi зi iенарiiм А по вiдношенню до динамiки внутрiшнього розвитку основних iндустрiально розвинених краiн i конфлiктiв тАЬПiвнiч-ПiвденьтАЭ. Однак темпи економiчного росту розвинених краiн передбачаються тАЬпомiрнимитАЭ: у iенарii В1 - внаслiдок iстотноi змiни системи цiнностей i соцiальноi стабiльностi; у iенарiях В2 i В3 - внаслiдок структурних економiчних криз на нацiональному й мiжнародному рiвнях при збереженнi iснуючоi системи цiнностей буржуазного суспiльства. Розходження мiж iенарiями В2 i В3 полягаi в тiм, що перший, подiбно iенарiю А, припускаi зближення темпiв росту економiк, рiвнiв продуктивностi працi розвинених краiн, а другий - поглиблення соцiальних i iнституцiональних розходжень мiж ними. Вiдповiдно до усередненого варiанта - iенарiю В2 - передбачаiться, наприклад, збiльшення свiтового рiвня виробництва з 1975 по 2000г усього в 2,9 рази. Рiвень виробництва краiн, що розвиваються, упаде в порiвняннi зi iенарiiм А на 10 - 15 %.
iенарiй С, у якому аналiзуються наслiдки зростаючоi конфронтацii мiж iндустрiально розвиненими краiнами та краiнами, що розвиваються, передбачаi тiсне спiвробiтництво розвинених краiн i розробку ними iдиноi скоординованоi стратегii стосовно краiн що розвиваiться. Низькi темпи росту економiки розвинених краiн супроводжуються лiбералiзацiiю взаiмноi торгiвлi, зближенням систем цiнностей i рiвнiв продуктивностi працi. тАЬРозкол мiж Пiвнiччю й Пiвднем, - вiдзначаiться в доповiдi, - буде особливо позначатися на краiнах РДвропейського економiчного спiвтовариства та Японii. Вiн приведе до значних падiнь темпiв росту Пiвночi й глибоких змiн в економiчних структурах i взаiминах краiн третього свiтутАЭ. /21. С. 119/.
iенарiй D припускаi наростання протирiч мiж розвиненими краiнами, зростання протекцiонiзму та збiльшення конфронтацii мiж трьома тАЬзонами впливутАЭ, що концентруються навколо США, РДвропейського економiчного спiвтовариства та Японii. Цi зони включають регiональнi групи краiн, що розвиваються, взаiмодiючих з вiдповiдними центрами. Темпи економiчного росту розвинених краiн низькi, спостерiгаiться розбiжнiсть у рiвнях продуктивностi працi в рiзних зонах. Серед краiн, що розвиваються, уповiльнення росту iстотно менше завдяки наявностi системи пiльгових взаiмин.
Висновки
Пiдбиваючи пiдсумок розгляду основних проблем моделювання соцiально-економiчних процесiв на регiональному й глобальному рiвнях, необхiдно вiдзначити наступне:
- ефективнiсть моделей соцiально - економiчноi динамiки буде залежати, насамперед, вiд того, наскiльки вдало в рамках комплексного мiждиiиплiнарного пiдходу буде здiйснений системний аналiз рiзних областей природничо-наукового й суспiльствознавчого знання, iнтелекту людини й можливостей сучасноi обчислювальноi технiки;
- збалансоване спiввiднесення соцiальних i екологiчних проблем iз проблемами економiчними, механiзмiв прийняття управлiнських рiшень iз системами цiнностей як окремих соцiальних груп, так i суспiльства в цiлому разом з облiком у якостi тАЬфоновихтАЭ цiлого ряду самих рiзнорiдних факторiв людського буття (демографiчних, природних, полiтичних, культурних i т.д.) представляiться необхiдною передумовою цiлiсного розгляду обiкту моделювання;
- вiдбиттям зростаючих iнтегративних тенденцiй сучасного наукового пiзнання i й все бiльш поширенi концепцii про необхiднiсть розробки всеосяжних адаптивно-екологiчних моделей суспiльства, здатних виразити його динамiку в контекстi загального круговороту енергii й речовини, що вiдбуваiться в бiоiерi;
- при цьому культура, будучи надбiологiчно виробленим, регулятивним, життiзабезпечуючим та вiдтворюючим механiзмом людськоi дiяльностi, розглядаiться в якостi специфiчного неентропiйного механiзму, завдяки якому соцiальнi системи виявляються спроможними успiшно протистояти ентропiйним процесам. У здiйсненнi даноi функцii, культура базуiться на потенцiях, створених бiологiчною еволюцiiю, використовуючи, однак, якiсно iншi засоби.
Подiбний пiдхiд, заснований на синтезi досягнень сучасноi культурологи з поданням про суспiльство як про термодинамiчну систему, що само органiзуiться, потенцiйно уможливлюi цiлiсний опис адаптивний-екологiчноi динамiки соцiально - економiчних систем i може вплинути на подальший розвиток глобального моделювання. Даний пiдхiд створюi можливiсть облiку регiональних способiв адаптацii iсторичних суспiльств та локальних культур, що, як правило, повнiстю iгноруiться в iснуючих моделях глобального рiвня.
Сьогоднi з достатнiм ступенем ясностi це усвiдомлюють i самi розроблювачi моделей соцiально-економiчноi динамiки на регiональному та глобальному рiвнях. Дж. Форрестер у цьому звязку вiдзначав: тАЬОчiкування iнтернацiонального дозволу напруг, викликаних процесами росту, може бути непродуктивним. Замiсть цього на глобальному рiвнi ми повиннi створити механiзми, у рамках яких кожнi нацii могла б i?/p>