Основнi iдеi Римського клубу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
лiв. Вони затверджують, що криза, що пророкувалася в попереднiх моделях, вже наступила у бiльшостi краiн, що розвиваються, населення яких живе в умовах голоду, високоi дитячоi смертностi, неграмотностi, незабезпеченостi нормальним житлом... Ця криза не повязана з виснаженням не поновлюваних природних ресурсiв, забрудненням навколишнього середовища або надмiрним ростом населення, а являi собою наслiдок тАЬпорочноi системи цiнностейтАЭ, результат нерiвномiрного розподiлу багатства й влади мiж краiнами.
Можливостi досягнення тАЬзадовiльних умов життятАЭ, тобто певного рiвня харчування, освiти, забезпеченостi житлом i медичним обслуговуванням, дослiджувалися у двох основних iенарiях взаiмодii регiонiв.
У першому iенарii передбачалася вiдсутнiсть економiчноi допомоги розвинених краiн iншим регiонам. Розрахунки показали, що в цьому випадку населення регiону Латинськоi Америки вийде на рiвень тАЬзадовiльних умов життятАЭ приблизно через 40 рокiв, а Азiя та Африка навiть при оптимальному керуваннi не тiльки не досягнуть такого рiвня, але й виявляться в безупинно погiршуваному положеннi, по всiх основних життiвих параметрах.
Другий iенарiй припускав наявнiсть допомоги з боку розвинених краiн регiонам Азii й Африки. За цим iенарiiм, починаючи з 1980 р. ця допомога протягом десяти рокiв повинна вирости вiд 0,2 % щорiчного кiнцевого продукту регiону розвинених краiн до 2 % i далi залишатися постiйною. У такому випадку досягаiться тАЬприйнятне рiшеннятАЭ для всiх регiонiв, i час виходу на рiвень тАЬзадовiльних умов життятАЭ для Азii й Африки складе вiдповiдно 57 i 65 рокiв.
Проблемi взаiмодii розвинених краiн та краiн, що розвиваються, присвячений також проект японськоi групи Римського клубу за назвою тАЬНовий погляд на розвитоктАЭ. Вiн розроблений у Токiйському унiверситетi пiд керiвництвом професора Я. Кайта. У цьому проектi свiт роздiлений на 9 регiонiв. Цiль дослiдження: вiдшукати шляхи зменшення розриву в розмiрi доходiв на душу населення мiж розвиненими краiнами та краiнами, що розвиваються. У моделi передбачаiться можливiсть керування.
Отриманi за допомогою цiii моделi висновки зводяться до наступного: по-перше, розвиненi регiони повиннi надавати безоплатну допомогу регiонам, що розвиваються (близько 1 % свого щорiчного валового продукту); по-друге, ця допомога буде найбiльш ефективною лише в сполученнi з замiною структури економiки регiонiв. У розвинених регiонах повинна бути зменшена частка легкоi промисловостi й збiльшена частка сiльського господарства у валовому регiональному продуктi; у краiнах що розвиваються - первiсний швидкий рiст частки продукцii сiльського господарства повинен змiнитися ростом частки продукцii легкоi промисловостi. Такого роду структурнi змiни економiки не припускають збiльшення частки важкоi промисловостi в краiнах, що розвиваються.
В 1976 р. пiд керiвництвом лауреата Нобелiвськоi премii Я. Тинбергена завершений новий проект Римського клубу тАЬПерегляд мiжнародного порядкутАЭ. Цiль дослiдження - вироблення рекомендацiй нових форм мiжнародного спiвробiтництва (економiчного, науково-технiчного, полiтичного), що забезпечують задоволення основних потреб сьогоднiшнього населення Землi й виявлення можливих потреб майбутнiх поколiнь. У проектi розкриваiться тенденцiя до зростаючоi взаiмозалежностi краiн свiту. Тому диспропорцii в розвитку людства (насамперед убогiсть одних та багатство iнших) стають усе бiльше нетерпимими.
Пiд керiвництвом iншого лауреата Нобелiвськоi премii, американського економiста В. Леонтьева, в 1976 р. був завершений проект тАЬМайбутнi свiтовоi економiкитАЭ, що розроблявся в Центрi планування, прогнозування й полiтики з метою розвитку ООН. Цiль дослiдження - проаналiзувати вплив економiчних i полiтичних проблем на мiжнародну стратегiю розвитку, формовану ООН, у перспективi на три десятилiття (1970-80 гг., 1980-1990 гг., 1990-2000 гг.).
Авторами побудована математична модель свiтовоi економiки, що складаiться з 15 регiонiв: вiсiм регiонiв розвинених краiн (у тому числi двi тАЬцентралiзовано-планованихтАЭ) i сiм регiонiв краiн, що розвиваються (три тАЬбагатi на ресурситАЭ i чотири тАЬiншiтАЭ, у тому числi одна тАЬцентралiзовано-планованатАЭ). Регiони взаiмозалежнi експортом-iмпортом по 43 секторах економiчноi дiяльностi.
РЖ в цьому проектi в центрi виявилися проблеми економiчного розриву мiж розвиненими краiнами та краiнами, що розвиваються. Автори доходять висновку, що контрольнi цифри росту валового продукту в краiнах, що розвиваються, установленою мiжнародною стратегiiю розвитку у 70-тi роки, недостатнi для того, щоб почалося скорочення iснуючого розриву в доходах розвинених краiн та краiн, що розвиваються. Щоб забезпечити прискорений розвиток останнiх, необхiдно одночасно здiйснювати два типи змiн: по-перше, глибокi соцiальнi, полiтичнi й структурно-органiзацiйнi змiни усерединi краiн, що розвиваються, по-друге, iстотнi змiни свiтового економiчного порядку - стабiлiзацiю товарних ринкiв, заохочення експорту промисловоi продукцii iз краiн, що розвиваються.
Фiлолофсько-соцiологiчнi передумови побудови моделi глобального розвитку
Аналiз виконаних проектiв показуi, що основний iх недолiк складаiться в недостатнiй розробцi фiлолофсько-соцiологiчних передумов моделей глобального розвитку. У чому ж складаються цi передумови?
Людина належить не тiльки до свiту природи, але й до свого власного, соцiального свiту. Його вiдношення до природи i не просто природне, а соцiальне явище, i виника?/p>