Основнi iдеi Римського клубу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?ружувати й виснажувати внутрiшнi резерви свого органiзму, а з iншоi, через недостатнiсть навантаження йде деградацiя його бiофiзичних здатностей.
РЖдея цiii мети (а вона i центральною для А. Печчеi) складаiться в удосконалюваннi людини, розкриттi його нових потенцiйних можливостей.
Третя мета: культурна спадщина
Розвиток технологiчноi цивiлiзацii веде до унiфiкацii культури. Тому тiльки дбайливе вiдношення до культурноi спадщини допоможе зберегти унiкальнiсть рiзних культур. РЖ хоча органiзацii типу ЮНЕСКО проводять певну роботу, але цього явно недостатньо.
Четверта мета: свiтове спiвтовариство
РЖнтеграцiя в iдине свiтове спiвтовариство дозволяi бiльш ефективно регулювати мiжнародне життя, i отже i бiльш ефективним способом спiвiснування. Однак, таке положення справ не вiдповiдаi iнтересам великих держав, а також ряду егоцентричних держав. Тому необхiдно переосмислити iдею нацiональноi держави, щоб знайти шляхи для перетворення нинiшньоi свiтовоi системи у свiтове спiвтовариство.
Пята мета: середовище перебування
Проблема полягаi в тому, як розмiстити на планетi людей, чисельнiсть яких через кiлька десяткiв рокiв стане вдвiчi бiльше нинiшнього.
Шоста мета: виробнича система
Виробничому iстеблiшменту належить у сучасному свiтi ключова роль. Однак, збоi в економiчних механiзмах, незалежно вiд того, що керуi - ринок або план - стають все вiдчутнiше. У чому фiлософськi причини економiчних проблем, i якою повинна бути економiчна система майбутнього, щоб забезпечити безупинно зростаюче по кiлькостi населення планети.
8. Соцiально-фiлософськi передумови побудови моделi глобального розвитку
Виникнення та еволюцiя глобального моделювання
На цей час вiдомо бiльше десяти великих проектiв, створених з використанням методiв математичного моделювання, у яких дослiджуються проблеми глобального характеру. Першi й найбiльше широко вiдомi моделi тАЬМир-2тАЭ i тАЬМир-3тАЭ були розробленi з iнiцiативи Римського клубу американськими професором Дж. Форрестором (1971 р.) та його учнем Д. Медоузом (1972 р.). Мета цих дослiджень: простежити розвиток кризових тенденцiй у взаiмодii мiж суспiльством i середовищем його перебування в найближчому сторiччi, виходячи з допущення, що характер соцiально-економiчного розвитку в основному залишаiться незмiнним. Проводячи за допомогою методу системноi динамiки розрахунки для свiту в цiлому, Форрестор i Медоуз прийшли до висновку про те, що протирiччя мiж обмеженiстю земних ресурсiв, зокрема площ, придатних для сiльського господарства, i зростаючими темпами iхнього використання населенням, що збiльшуiться, можуть привести до середини XXI столiття до глобальноi кризи: катастрофiчному забрудненню середовища, рiзкому зростанню смертностi, виснаженню природних ресурсiв i занепаду виробництва. Цей висновок можна вважати першим каменем, що лiг в основу нового наукового напрямку - глобалiстики. Як альтернатива iсторично iормованому шляху розвитку людства, була висунута концепцiя тАЬглобальноi рiвновагитАЭ, вiдповiдно до якоi необхiдно негайно припинити збiльшення чисельностi населення земноi кулi, обмежити промислове виробництво, зменшити споживання ресурсiв Землi приблизно в 8 разiв. Основним недолiком висновкiв отриманих на основi аналiзу цих моделей i досить обмежене подання iхнiх авторiв про можливостi свiдомого впливу людства на свiй власний розвиток.
У вiдповiдь на критику перших моделей Римський клуб запропонував новий проект тАЬСтратегiя виживаннятАЭ, що був створений пiд керiвництвом М. Месаровича та Е. Пестеля (1974 р.).
Метою цього дослiдження було: проаналiзувати бiльшу кiлькiсть факторiв у порiвняннi з попереднiм проектом, здатних iмiтувати розвиток, дослiджувати можливостi локалiзацii криз, знайти шляхи iхнього запобiгання. Свiт у моделi Месаровича-Пестеля представлений у виглядi десяти регiонiв, взаiмодiючих через iмпорт-експорт i мiграцiю населення. Автори цiii моделi прийшли до висновку, що свiту загрожуi не глобальна катастрофа, а цiла серiя регiональних катастроф, якi почнуться значно ранiше, нiж пророкували Форрестр i Медоуз. Месарович i Пестель протиставили концепцii тАЬглобальноi рiвновагитАЭ концепцiю тАЬорганiчного ростутАЭ свiту як iдиноi системи взаiмозалежних частин, якi повиннi гармонiчно сполучатися. тАЬОрганiчний рiсттАЭ забезпечуiться структурною диференцiацiiю елементiв системи й функцiональною взаiмозалежнiстю мiж цими елементами, й протиставляiться чисто кiлькiсному недиференцiйованому експонентному росту. Вказуючи на взаiмозалежнiсть кризових ситуацiй, автори намагаються простежити, як взаiмодiють змiни одних параметрiв у певних регiонах зi змiнами параметрiв iнших регiонiв. (Наприклад, рiвень харчування в регiонах Азii й Африки й обмеження росту матерiального споживання в краiнах Заходу.) Хоча в цiлому автори виступають не за тАЬстримування ростутАЭ, а за тАЬорганiчний розвиток свiтутАЭ, вони обмежуються, по сутi, рекомендацiями просвiтительського характеру.
Приблизно в той же час група аргентинських учених на чолi з професором Эрерой розробила так звану латиноамериканську модель глобального розвитку, або тАЬмодель БарiлоуетАЭ (1974). Цiль цього дослiдження - знайти шляхи досягнення тАЬзадовiльних умов життятАЭ для краiн, що розвиваються. У цiй моделi увесь свiт роздiлений на чотири регiони: Азiя, Африка, Латинська Америка та розвиненi краiни. Автори допускають можливiсть керування регiонiв за допомогою централiзованого перерозподiлу капiта