Основи внутрішньо-фірмового управління нововведеннями: стратегія і структура
Статья - Менеджмент
Другие статьи по предмету Менеджмент
?. Оскільки в період інфляції бізнес, що використовує значні витрати капіталу, рідко створює адекватну "реальну" прибуток на інвестиції, остільки бальна оцінка цього фактора тим нижче, чим вище витрати капіталу.
2.Внутрішні маркетингові можливості, тобто здатність власних підрозділів просувати на ринок нову продукцію. Призначається 10 балів при використанні винятково власної збутової мережі.
3.Внутрішні виробничі можливості. Наявність у фірмі виробничих потужностей, необхідних для освоєння нової продукції, що веде до скорочення часу її комерціалізації і зниженню капітальних витрат. Усе це підвищує імовірність комерційного успіху і знижує ризик. Призначається 10 балів, якщо фірма має у своєму розпорядженні необхідними для реалізації програми виробничими потужностями, що вимагають лише невеликої модифікації.
4.Ефективність науково-технічної бази поєднує пять функцій: наукову підтримку прикладних досліджень і інженерних розробок; нові компоненти розвитку, що підсилюють переваги фірми, зокрема фундаментальні дослідження; нові системи; поліпшення виробленого продукту, підтримка його життєвого циклу; розвиток продуктивних сил, що підтримують виробництво, контроль якості; підтримка збуту або послуги клієнтам. Кожної функції призначається по 2 бали, якщо зусилля, що утримуються в ній, відповідають необхідним. Розподіл усієї суми науково-технічних зусиль по пятьох функціях в ідеалі рівномірне, але у виробництві, що зароджується, вони спрямовані на одержання розробок і охоплюють перші дві функції, а в зрілому, на його підтримку, використовуючи три останні.
5.Відповідність сировинної бази. Важливими шляхами забезпечення сировинної бази є використання відходів, контракти з декількома постачальниками, робота з довгострокових контрактів і т.д. Призначається 10 балів, якщо забезпеченість сировиною застрахована від несподіванок.
6.Наявність у корпорації творчо мислячих керуючих, фахівців в області фінансів і права, а також ініціативних, творчих менеджерів, (виконуючих роль "чемпіона", "антрепренера"), що особливо важливо для успіху програми. Призначається 10 балів при наявності у фірмі талантів вищого класу.
Названі фактори в обох групах дають по 60 максимальних балів у кожнім наборі, а разом 120 (графічне зображення такої оцінки факторів представлене на мал.2). Досвід корпорації "Континентал груп, Інк." показав, що ті проекти, що набирали 80 і більш балів були успішними, а проекти, що набирали 70 і менш балів, - не мали успіху. Використання факторного аналізу дозволяє здійснювати пряме порівняння різних можливостей для розподілу ресурсів, що, як правило, обмежені. Більш того, вплив цих перемінних один на одного складається в оцінку передбачуваного успіху, що можливий при мінімумі в 80 балів. При цьому аналіз зазначених 12-ти факторів здійснюється інтерактивно на кожному етапі розробок програми, тобто від трьох до шести разів. Задача оцінки і прийняття на цій підставі рішення про початок або продовження впровадження нововведення вирішується за допомогою розрахунків імітаційної фінансової моделі програми. На основі цих розрахунків визначається "чутливість" проектованих значень норми прибутку до змін потреби в капіталі, вартості матеріалів, робочої сили, структури ціни і т.д. У такий спосіб здійснюється аналіз ризику.
Як можна бачити, усі фактори, використовувані для оцінки програм, будуються навколо основної мети корпорації, що виражається кількісно у визначеній нормі прибутковості. У той же час розвиваються і комплексні методи оцінки і добору програм, уводяться нові моменти у вже досить традиційні способи вибору інвестиційних проектів, якимись по суті своєї і є нововведення. Так, наприклад, метод дисконтування не тільки доповнюється аналізом ризику на основі виявлення імовірності одержання тієї або іншої дисконтованої норми прибутку, але також вбудовується в досить широку система факторів, що характеризують особливості фінансування нововведень. Це свідчить про появу специфічних моментів у господарюванні в умовах інтенсивного застосування на практиці досягнень НТР, розробки науково-технічних нововведень, що, одночасно, веде до нових протиріч капіталістичної системи.
3. Оптимізація бюджету НДВКР
Витрати на НДВКР, як було відзначено вище, займають від 18 (іноді навіть менше, як у вищенаведеній програмі) до 50% у загальних інноваційних витратах. Однак, незалежно від розмірів цієї частки, їхня роль є вирішальною для успіху скільки-небудь значного нововведення. Це і зрозуміло: нововведення є по своєму змісті новим продуктом або процесом остільки, оскільки ґрунтується на новому знанні. Виробництво цього знання, як уже кілька разів підкреслювалося в книзі, можливо тільки при визначених фінансових витратах, звязаних у першу чергу з оплатою науково-дослідного персоналу. Виходячи з такої важливої ролі бюджету на НИОКР, природно припустити, що, складаючи частину витрат на інноваційні проекти, ці дослідницькі бюджети формують витрати як усієї служби НДВКР, так і служать вихідним пунктом для визначення розмірів інвестицій, що будуть потрібні в майбутньому для комерційного застосування цього результату. Як пише західногерманский дослідник Х.Гешка, "якщо виявити специфічні для галузі взаємозвязку між витратами на НДВКР і обумовленими ними інвестиціями і виходити із середнього терміну здійснення проекту, то можна одержати верхню границю витрат на НДВКР для визначеного планового пе?/p>