Основи внутрішньо-фірмового управління нововведеннями: стратегія і структура
Статья - Менеджмент
Другие статьи по предмету Менеджмент
нізму нововведень.
Виділення бюджету на НДВКР являє собою одну зі складових у розподілі ресурсів у корпорації в цілому: воно починається а процесі корпоративного планування. Тільки після того, як установлені довгострокові цілі всієї корпорації, що керують служби НДВКР можуть сформулювати конкретні задачі й установити пріоритетність реалізації найбільш насущних проектів. Будучи затвердженими, ці проекту висувають необхідність в ефективних методах бюджетного розподілу і контролю над ресурсами. Перед службами НДВКР, незалежно від їхнього статусу в організаційній структурі фірми, ставляться в першу чергу наступні задачі: забезпечувати ефективне використання коштів, і давати корисний вихід у виді нововведень, перерозподіляти грошові потоки від малоефективних програм до потенційно більш вигідного.
Такий підхід до фінансування НДВКР, базується на строго бюджетній основі, з одного боку, і на прибутковості програм з іншої, припускає аналіз науково-виробничого циклу, оцінку і добір проектів, а також специфічні підходи в розробці бюджетів програм, що необхідні два увязування короткострокових бюджетних планів з довгостроковими цілями корпорації. Особливості функціонування витрачених на НДВКР грошових ресурсів вимагають специфічних процедур їхнього фінансування.
1. Економічні критерії оцінки інноваційних програм
Капіталістичне ведення господарства припускає співвіднесення витрат з результатами. Витрати на НДВКР віддалені від результатів, причому не тільки часом власне досліджень і розробок, але і часом їхнього впровадження у виробництво. Якщо обліково-бухгалтерське відношення до витрат на НДВКР вимагає, щоб вони розглядалися як витрати і мінімізувалися, то фінансово-інвестиційний підхід полягає в максимізації доходів у порівнянні з витратами. Імперативом такого підходу є не мінімізація витрат, а виявлення їхніх оптимальних розмірів, тобто таких, котрі дадуть доходи, причому максимально можливі.
Віддаленість результатів НДВКР вимагає охоплення тривалими тимчасовими рамками їхніх найважливіших задач поряд із задачами окремого бюджетного року, а також визначення необхідних розмірів витрат як на тривалий період (вважається раціональним на термін від 3 до 5 років), так і на рік. Ці мети відносяться звичайно або до одному, або до декількох розроблювальних нових продуктів, оскільки саме вони є звичайно обєктом діяльності дослідницьких відділів.
Характер задач керуючого жадає від його приймати рішення про вибір найбільш раціональних з цілого набору стратегій, про що докладно сказано вище. Для нього інвестування в нововведення одна з численних альтернатив вкладення грошей для одержання прибутків. Тому керуючий НДВКР вступає в конкуренцію з керуючих інших підрозділів за фінансові ресурси, що розподіляються. Його головною задачею, таким чином, є обґрунтування за допомогою фінансових критеріїв оцінки всієї сукупності дослідницьких програм, здійснюваних у фірмі. Напрямку досліджень, що будуть відібрані для реалізації, з числа запропонованих, залежать не тільки від їхніх внутрішніх достоїнств, але також від альтернатив можливих доходів від їхнього впровадження і від розмірів їхнього додаткового фінансування.
Кожен продукт має свій комерційний цикл, що, починається з вступу на ринок і закінчується відходом з його. Тривалість цього циклу має ряд наслідків для дослідницького процесу. По-перше, - це дохідна частина науково-виробничого циклу (якщо розглядати його в рамках кожної окремої продуктової програми), що є метою досліджень і джерелом нових дослідницьких зусиль, нового науково-виробничого циклу. По-друге, зовнішній вигляд продукту діє як годинник, що регулюють початок розробки нового продукту з метою підтримки виробництва. Усе це добре ілюструє Рис.1. На ньому сполучені стадії розробки продукту і його комерціалізації, на якій починають окупатися витрати. Період, що передує випускові продукції, є періодом найбільш активних НИОКР, а витрати ростуть експоненційно в ранній стадії проекту.
Рис. 1. Крива інноваційних затрат
Представлення про реальний середньостатистичний розподіл необхідних грошових ресурсів по етапах нововведень дає таблиця 1. Як можна бачити, у цілому по галузі промисловості, відповідно до статистики ряду країн, на даній стадії НДВКР падає біля половини витрат на весь проект нововведення. Ця частка варіює в залежності від країни, галузі, масштабів самого проекту. Особливо великі наступні витрати після стадії НДВКР у військовому виробництві. Американські дослідники порівнюють них з підвідною частиною айсберга. У сумі витрат на НДВКР витрати на власні дослідження складають від 30% (хімічна промисловість) до 6,5% (машинобудівна промисловість); інша частина приходиться на проектування і створення прототипу, або досвідченого виробництва. Значна частка інноваційних витрат йде на оснащення (будинку, устаткування) і підготовку виробництва. Тут, однак, результати розрахунків сильно розходяться, складаючи в крайніх крапках 60% і 18%.
Таблиця 1. Поетапне розподілення затрат на нововведення (в %).
США
(данні міністерства торгівлі)США
(данні Е.Менсфільда)КанадаКраїни Південно-Східної АзіїДосліди та розробки15-3046,25947в т.ч. проектування та створення прототипу або досвідченого виробництва5-1010-20немає данихнемає данихОснастка та підготовка виробництва40-6036,93118Пускові виробничі витрати5-159,1615Початкові ринкові витрати10-257,7220
Для підв