Оскарження постанови про порушення кримiнальноi справи
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Оскарження постанов про порушення кримiнальноi справи
Приводи i пiдстави до порушення кримiнальноi справи
Приводами до порушення кримiнальноi справи i:
1) заяви або повiдомлення пiдприiмств, установ, органiзацiй, посадових осiб, представникiв влади, громадськостi або окремих громадян;
2) повiдомлення представникiв влади, громадськостi або окремих громадян, якi затримали пiдозрювану особу на мiii вчинення злочину або з поличним;
3) явка з повинною;
4) повiдомлення, опублiкованi в пресi;
5) безпосереднi виявлення органом дiзнання, слiдчим, прокурором або судом ознак злочину.
Справа може бути порушена тiльки в тих випадках, коли i достатнi данi, якi вказують на наявнiсть ознак злочину
Оскарження постанов про порушення кримiнальноi справи
Вiдомо, що дiiвим механiзмом вирiшення проблем удосконалення кримiнально-процесуальних процедур з метою пiдвищення ефективностi захисту прав i основоположних свобод людини i прийняття вiдповiдного закону, який би, в свою чергу, втiлював у собi авангард науковоi думки у галузi кримiнально-процесуального права. Значним позитивним кроком у даному напрямi i Закон Про внесення змiн до Кримiнально-процесуального кодексу Украiни щодо оскарження постанови про порушення кримiнальноi справи вiд 14.122006 р. № 462-V (далi Закон № 462-V). До цього часу фактично пiдвалини порядку оскарження постанови про порушення кримiнальноi справи складали положення постанови Пленуму Верховного Суду Украiни Про деякi питання, що виникають пiд час розгляду судами Украiни скарг на постанови органiв дiзнання, слiдчого, прокурора про порушення кримiнальноi справи вiд 11.02.2005 р. № 1 (далi Постанова № 1). Ураховуючи обсяг статтi, не буду зупинятись на детальному аналiзi спiввiдношення положень Постанови №1 та Закону № 462-V, лише ще раз пiдкреслю на прикладi процедури оскарження постанови про порушення кримiнальноi справи те, що норми кримiнально-процесуального права, як правило, перед тим, як зайняти своi мiiе в КПК, формуються в результатi правозастосовноi практики, перш за все судовоi та отримують певну апробацiю в окремих джерелах кримiнально-процесуального права пiдзаконного характеру, наприклад, у постановах Пленуму Верховного Суду Украiни. Нагадаю, що Закон № 462-V доповнив Кримiнально-процесуальний кодекс Украiни (далi КПК) рядом статей, якими встановлено порядок оскарження порушення кримiнальноi справи вiдповiдним учасникам процесу та визначено вiдповiднi юридичнi наслiдки вчинення даних дiй. Надалi зосереджу свою увагу не тiльки на окремих положеннях Закону № 462-V, якi, на мою думку, i дещо спiрними, а й зроблю спробу прокоментувати iх та внести певнi пропозицii щодо подальшого розвитку наведених кримiнально-процесуальних процедур. Подання скарги до суду Доповнивши КПК ст. 236-7, законодавець визначив, що можуть бути оскарженi до суду як постанова про порушення кримiнальноi справи щодо особи, так i постанова про порушення кримiнальноi справи за фактом вчинення злочину. Одразу викликаi певнi зауваження положення ч. 1 ст. 236-7 КПК щодо суду, до якого подаiться скарга на постанову про порушення кримiнальноi справи. Постанова про порушення кримiнальноi справи може бути оскаржена до мiiевого суду за мiiем розташування органу або роботи посадовоi особи, яка винесла постанову, з дотриманням правил пiдсудностi. Вiдомо, що не завжди пiдсуднiсть визначаiться за мiiем розташування органу або роботи посадовоi особи. На нашу думку, у даному випадку постанову про порушення кримiнальноi справи слiд оскаржувати до мiiевого суду за мiiем розташування або роботи посадовоi особи. До субiктiв, якi можуть подати скаргу до суду на постанову про порушення кримiнальноi справи щодо конкретноi особи, законодавець вiднiс особу, щодо якоi таку справу порушено, ii захисника та ii законного представника. Разом з тим, КПК надаi вичерпний перелiк осiб, щодо яких ведеться кримiнальне переслiдування на досудових стадiях: пiдозрюваний та обвинувачений. Очевидним i той факт, що прокурор, слiдчий, орган дiзнання, порушуючи кримiнальну справу щодо конкретноi особи, розпочинаi здiйснювати щодо неi кримiнальне переслiдування. На вiдмiну вiд пiдозрюваного та обвинуваченого особа, щодо якоi порушена кримiнальна справа, не може мати захисника. Надання особi права оскаржувати винесене проти неi кримiнально-процесуальне рiшення теоретично з моменту його прийняття пiдкреслюi значущiсть прав i свобод особи, що пiдлягають захисту. Водночас, якщо констатуiться потреба в юридичнiй допомозi захисника пiдозрюваному та обвинуваченому, то невiрним i вiдмова в такiй допомозi особi, щодо якоi порушено кримiнальну справу. Гадаю, що на кшталт КПК Росiйськоi Федерацii доцiльно визнавати особу, щодо якоi порушено кримiнальну справу, пiдозрюваним та надiляти ii правом на захист. Дещо iнакше визначено коло субiктiв, надiлених правом оскарження постанови про порушення кримiнальноi справи за фактом вчинення злочину. Такими субiктами i особа, iнтересiв якоi стосуiться порушена кримiнальна справа, ii захисник та законний представник. Далi законодавець, встановлюючи вимоги до змiсту скарги на постанову про порушення кримiнальноi справи, а саме, що в нiй повинно мiститись достатнi обТСрунтування порушення прав та законних iнтересiв вiдповiдноi особи, робить спробу визначити критерii, за якими суд пов?/p>