Органiзацiя i проведення соцiального страхування з тимчасовоi втрати працездатностi в Украiнi
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?и що демонструi збереження старого принципу рiвностi кiнцевих результатiв. Як, наприклад, рiвнiсть у розподiлi пенсiй (без врахування трудового стажу та характеру роботи), що йде всупереч такiй цiнностi, як соцiальна справедливiсть. Натомiсть забезпечення рiвностi, як рiвностi можливостей для отримання мiнiмальних гарантiй, попри все залишаiться поза увагою (найяскравiше це можна побачити, якщо проаналiзувати державну полiтику щодо iнвалiдiв, дiтей-сирiт). Тим часом втрачаються здобутки минулого щодо рiвностi можливостей отримання освiти й охорони здоровя. Довготривалi невиплати заробiтноi плати ставлять пiд сумнiв забезпечення навiть такоi першочерговоi цiнностi, як цiннiсть життя.
РЖснування за часiв Радянського Союзу патерналiстського пiдходу в органiзацii систем соцiального захисту та зайнятостi населення призвело до тАЬ споживацькоi тАЭ позицii, коли люди звикли покладатися на державу. Розширення практики надання рiзноманiтних правових статусiв i повязаних з ними пiльг викликало виникнення так званого тАЬ споживацького тАЭ,тАЬменталiтету заслуг тАЭ. Все це значною мiрою зменшуi власну iнiцiативу та активнiсть людей. Особливо це стосуiться людей старших вiкових груп. Як свiдчать результати соцiологiчного дослiдження становища населення Украiни на ринку працi (1999), вибiр життiвих економiчних стратегiй населення корелюi з його вiком. Якщо серед молодi 1528 рокiв тiльки третина (37%) згодна маги невелику, але гарантовану заробiтну плату постiйно, то серед респондентiв старших вiкових груп частка таких людей вже складаi переважну бiль шiсть: серед населення 4155 рокiв 59%, 56 рокiв i старших 67%. Навiть серед найбiльш працеактивноi вiковоi групи 2940 рокiв майже половина (47%) вiддаi перевагу гарантованому мiнiмуму анiж власнiй активностi, пiдприiмництву та ризику [22].
Вiдомо, що кожна краiна, регiон мають специфiчнi культурнi особливостi: власну систему норм i традицiй (наприклад, таких як високий рiвень територiальноi мобiльностi у циган, полiгамний шлюб деяких схiдних краiнах, багатодiтнiсть у краiнах Азii та Африки, безправнiсть жiнки в iсламських краiнах), якi враховуються при формуваннi соцiальноi полiтики (так, у краiнах Азii, Латинськоi Америки люди похилого вiку традицiйно доглядалися в родинi i це спричинило нерозгалуженiсть системи соцiального захисту осiб похилого вiку) порiвняно з краiнами РДвропи).
Кожна краiна маi свою полiтичну систему й офiцiйно прийняту iдеологiю, що визначаi умови будь-якоi дiяльностi, зокрема й модель соцiального захисту, що iснуi в краiнi.
У життi суспiльства визначну роль вiдiграють полiтичнi партii, особливо тi, якi беруть участь в управлiннi державою. У свiтовiй iсторii i приклади багаторiчного ефективного правлiння однiii з партiй за наявностi однiii чи декiлькох опозицiйних партiй (Австрiя, Велика Британiя, Канада, США, Швецiя). РД приклади, коли державами правили партii-монополiсти: Нацiонал-соцiалiстична нiмецька робiтнича партiя, Комунiстична партiя Радянського Союзу. А також приклади безладного правлiння, коли краiнами десятилiттями правили коалiцii партiй, якi мали хистку бiльшiсть у законодавчих органах влади (Французька та РЖталiйська республiки часiв Морiса Тореза i Пальмiро Тольяттi)[22].
Пiсля проголошення незалежностi в Украiнi не було полiтичноi згоди щодо стратегii проведення реформ. Яскравим пiдтвердженням цього i той факт, що в парламентських виборах у березнi 1994 року брали участь 30 полiтичних партiй, а бiльш нiж 5000 кандидатiв на 450 мiiь виступали як тАЬнезалежнiтАЭ.
За даними дослiдження (Агентство США з мiжнародного розвитку), всi передвиборнi платформи кандидатiв, що iх було обрано до Верховноi Ради 13-го скликання, можна подiлити на три категорii [55] :
програми, що мiстили висловлювання на користь збереження всiх соцiальних завоювань соцiалiзму 24 % ;
програми, що мiстили висловлювання на пiдтримку часткового збереження соцiальних гарантiй (здебiльшого згадувалося збереження безплатних медичного обслуговування та освiти, допомоги безробiтним, програм професiйного навчання та створення робочих мiiь) 32 % ;
програми, в яких не було обiцянок зберегти соцiальнi гарантii всьому населенню 44 %.
Необхiднiсть цiльовоi допомоги найвразливiшим категорiям населення наголошувалася у передвиборних програмах бiльшостi (74%) кандидатiв, обраних у народнi депутати. Саме у цих питаннях намiри депутатiв рiзних полiтичних поглядiв збiгалися найбiльше, хоча переважна частина прихильникiв цiльовоi допомоги все ж таки спостерiгалася серед безпартiйних депутатiв (81% з них висловилися за необхiднiсть такоi допомоги). Але позицii цiii групи були визначенi не досить чiтко, а ii органiзацiйна структура була слабко вираженою. Внаслiдок цього спостерiгалася недостатня узгодженiсть та ситуацiйна поведiнка цiii групи депутатiв пiд час голосувань.
Починаючи з листопада 1994 року характер розподiлу голосiв депутатiв Верховноi Ради пiд час голосувань iз соцiальних питань свiдчив про iснування двох груп депутатiв, котрi дотримувалися рiзних точок зору на цiлi та засоби реалiзацii соцiальноi полiтики в Украiнi. Перша група орiiнтувалася на повернення до соцiальноi полiтики, яка iснувала за часiв СРСР iз збереженням усiх соцiальних гарантiй. Прихильники цiii позицii розмежовували поняття тАЭсоцiальнi гарантiiтАЭ та тАЭсоцiальна допомогатАЭ. На iхню думку, забезпечення соцiальноi допомоги вiдволiкаi уряд вiд вирiшення бiльш значущоi проблеми соцiальних гарантiй. Останню ж найкра?/p>