Органiзацiя безготiвкового платiжного обороту в Украiнi та перспективи його розвитку
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
неможливо чiтко розмежувати ресурси банкiв.
Як показав багаторiчний досвiд дiяльностi Держбанку, такi розрахунки успiшно дiяли в рамках одного банку, в умовах централiзовано керованоi економiки. Слiд пiдкреслити, що клiiнтами Держбанку були лише державнi пiдприiмства. Тому централiзоване керування як Держбанком, так i його клiiнтами-пiдприiмствами вiдiгравало певну роль у вiдноснiй стабiльностi такоi схеми розрахункiв, незважаючи на згаданi ii недолiки. У деяких зарубiжних краiнах успiшно застосовуiться аналогiчна система мiж фiлiями та вiддiленнями одного банку.
Полiтичнi змiни, що вiдбулися на територii колишнього Радянського Союзу, призвели до дезiнтеграцii радянськоi платiжноi системи. Наприкiнцi 80-х рокiв монобанкiвська система поступилася мiiем дворiвневiй банкiвськiй системi, що складалася з декiлькох державних спецiалiзованих банкiв. Новi банки дiяли в загальнонацiональному масштабi й обслуговували спецiальнi сектори економiки (сiльське господарство, промисловiсть i будiвництво, iнвестицii в соцiальних секторах, експорт/iмпорт). Розпочалося створення комерцiйних банкiв шляхом реформування фiлiй державних банкiв i перехiд до них штатних працiвникiв центрального банку, який мав широку мережу територiальних представництв для виконання мiiевих функцiй (розподiл грошових коштiв), а також мав кореспондентськi (клiринговi) рахунки в кожнiй мiiевiй фiлii спецiалiзованих банкiв.
Другою змiною став розпад колишнього Радянського Союзу та утворення пятнадцяти незалежних держав. Це спричинило створення пятнадцяти окремих центральних банкiв i пятнадцяти "комплектiв" спецiалiзованих i ощадних банкiв. Пiд чаiього процесу бiльшiсть кредитних ресурсiв вiдiйшло до Росiйськоi Федерацii, зменшуючи фонди платiжних систем iнших республiк. Бiльшiсть управлiнських та технiчних ресурсiв також залишилось у Росii, де був розташований апарат центрального банку колишнього Радянського Союзу i де ухвалювалися основнi рiшення. Комерцiйнi банки платили своiм службовцям набагато бiльше, нiж центральнi банки, що значно ускладнювало проблему трудових ресурсiв. Багато фахiвцiв залишили своi робочi мiiя, i в центральних банках залишилось дуже мало висококвалiфiкованих працiвникiв.
Третьою змiною стало створення нацiональних валют у нових краiнах СНД. До певного часу нацiональна валюта використовувалась тiльки для готiвкових розрахункiв. Безготiвковi операцii (як усерединi держави, так i мiж державами СНД) продовжували здiйснюватись у "радянських" рублях. Пiзнiше новi держави стали використовувати свою нацiональну валюту для всiх внутрiшнiх розрахункiв.
Кiнцевою змiною стала подальша реструктуризацiя банкiвськоi галузi, включаючи лiцензування багатьох нових приватних банкiв. Бiльшiсть банкiв були невеликими (мали лише один або декiлька офiсiв) i багато з них виконували лише обмеженi банкiвськi функцii. Однак, деякi з них ставали комерцiйними банками в повному розумiннi цього слова, надаючи всi послуги i займаючи визначену частку на ринку, яка постiйно зростала за рахунок державних банкiв.
Реорганiзацiя платiжноi системи стала першочерговим завданням реформування дiяльностi центральних банкiв у краiнах, що утворилися пiсля розпаду Радянського Союзу i розпочали перехiд вiд централiзовано планованоi економiки до ринковоi. Оскiльки роль, яку виконувала платiжна система в умовах попереднього режиму, принципово вiдрiзняiться вiд тiii, яку платiжна система вiдiграi в краiнах з ринковим господарством, важливо перетворити стару систему в ефективну, надiйну i безпечну.
Полiтична орiiнтацiя Украiни на формування вiльноi ринковоi економiки призвела на початку 90-х рокiв до iстотних змiн у банкiвськiй iерi краiни.
Еволюцiя мiжбанкiвських розрахункiв в Украiнi на поточний час нараховуi три етапи, якi характеризують i реорганiзацiю банкiвськоi системи в цiлому.
Першим етапом реорганiзацii банкiвськоi системи (1988 - 1991 роки), ще за часiв входження Украiни в СРСР, можна вважати розвиток елементiв ринковоi економiки в господарчому механiзмi. У державних банках почала зявлятися клiiнтура з приватних пiдприiмцiв. Але механiзми розрахункiв не змiнювалися. Було збережено порядок розрахункiв за МФО. Вiн розповсюджувався на установи всiх державних спецiалiзованих банкiв. Цi установи як субiкти господарювання мали усi атрибути юридичне самостiйних осiб, але при цьому включалися в iдину державну банкiвську мережу. Вони керувалися зведеними кредитними та касовими планами Держбанку СРСР, виконували фiнансово-кредитнi та розрахунково-касовi операцii, вели облiк за загальними правилами.
Планувалося надалi забезпечити фiнансову самостiйнiсть банкiв. Однак, це завдання не могло бути виконано, зокрема, також i через механiзм мiжбанкiвських розрахункiв: позаплановий перерозподiл грошових коштiв мiж банками в процесi МФО створював неявнi та неоформленi кредити за рахунок Держбанку. Цi кредити за характером були безстроковими та безоплатними, що само по собi ненормально.
У результатi Держбанк був позбавлений можливостi регулювати грошовий обiг та контролювати дiяльнiсть спецбанкiв, а також застосовувати на фiнансовому ринку економiчнi методи регулювання банкiвськоi системи, такi, як змiна норм обовязкових резервiв та процентних ставок за активними та пасивними операцiями. Це звело нанiвець спроби проведення грошово-кредитноi полiтики, i саме "монобанк" в особi Держбанку, ?/p>