Органiзацiя безготiвкового платiжного обороту в Украiнi та перспективи його розвитку
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
? детального розгляду взято Харкiвський Акцiонерний Схiдно-Украiнський банк тАЬГранттАЭ, який стане базою проведення фiнансового аналiзу банку та, зокрема, аналiзу безготiвкових розрахункiв пiдприiмства.
Метою даноi роботи i обТСрунтування теоретичних основ органiзацii безготiвкового платiжного обороту, а також розкриття основних напрямкiв пiдвищення якостi структури безготiвкового платiжного обороту, пошук шляхiв, щодо вдосконалення системи електронних масових платежiв.
Для дослiдження поставленоi мети в роботi вирiшенi такi завдання:
- вивчення умов та принципiв органiзацii безготiвкового платiжного обороту;
- аналiзу структури платiжного обороту держави;
- розгляд основних форм безготiвкових розрахункiв;
- запропоновано напрямки, щодо вдосконалення органiзацii безготiвкового платiжного обороту держави;
- приведено новi банкiвськi послуги.
iери застосування готiвкових та безготiвкових платежiв чiтко визначенi в законодавчому порядку. Платежi, що здiйснюються за допомогою готiвки, використовуються в процесi взаiмовiдносин господарських органiзацiй iз населенням, обслуговують рух його грошових доходiв i витрат. У розрахунках мiж субiктами господарськоi дiяльностi майже всi господарськi платежi ( крiм дрiбних ) здiйснюються безготiвковим переказуванням коштiв iз рахунка платника на рахунок одержувача на пiдставi укладеного договору про розрахунково-касове обслуговування.
В роботi використана законодавчо-нормативна база та перiодична лiтература украiнських видавництв, пiдручники та iншi джерела. Вказаному питанню придiляiться значна увага Нацiонального банку Украiни, що знайшло своi вiдображення у законах тАЬПро банки i банкiвську дiяльнiстьтАЭ, тАЬПро Нацiональний банк УкраiнитАЭ, тАЬПро пiдприiмства в УкраiнiтАЭ вiд 17.12.2000р. №2121-РЖРЖРЖ, РЖнструкцii НБУ тАЬПро безготiвковi розрахунки в Украiнi в нацiональнiй валютiтАЭ вiд 29.03.01р. № 135, тАЬПро порядок вiдкриття та використання рахункiв в нацiональнiй та iноземнiй валютiтАЭ вiд 18.12.98р. за № 527. Цi акти також свiдчать про необхiднiсть розгляду даноi теми, так як вийшли не так давно i вимагають ретельного вивчення.
Для бiльш повного розкриття даноi теми в роботi були використанi джерела таких авторiв О.В.Васюренка, Р.Коцовськоi, В.РЖ.Мiщенка, А.М.Мороза, В.Ричакiвськоi, В.А.Ющенка та iншi.
Вище зазначенi факти свiдчать про актуальнiсть i необхiднiсть розгляду даноi теми за сучасних умов розвитку Украiни, та доводять перспективнiсть розвитку безготiвкового платiжного обороту.
Впровадження пропозицiй, наданих у роботi, дозволить покращити роботу з безготiвкового обiгу та введення розрахункових операцiй установами банкiв. Це надасть можливiсть ввести в дiю новi системи розрахункiв, покращити принцип дii iснуючих платiжних iнструментiв, скористатися мiжнародним досвiдом з цiii галузi що призведе до вдосконалення роботи як комерцiйних банкiв так i iх клiiнтiв.
Роздiл 1. Безготiвковi розрахунки та iх роль в умовах транiормацii економiчноi системи Украiни
1.1 РЖсторичнi передумови становлення та розвитку безготiвкового обороту в Украiнi
Щоб краще зрозумiти теперiшнiй стан платiжноi системи Украiни як екс-радянськоi республiки, важливо розглянути ii iсторичне корiння. З 1930 року до недавнiх реформ iдина банкiвська система обслуговувала весь Радянський Союз.
У процесi розвитку банкiвськоi системи Радянського Союзу була в цiлому створена налагоджена система внутрiшньобанкiвських та мiжбанкiвських розрахункiв установ Держбанку СРСР. Як емiсiйно-касовий та кредитно-розрахунковий центр краiни Держбанк будував своi стосунки з iншими кредитними iнститутами краiни на основi кореспондентських рахункiв, якi були вiдкритi в Будбанку СРСР та Держтрудощадкасах СРСР.
Тiльки Державний ощадний банк, який працював разом з центральним банком, виконував функцii iдиного споживчого банку, надаючи фiзичним особам i господарствам ощаднi депозитнi рахунки.
Оскiльки Радянський Союз оперував монобанкiвською системою i володiв усiма пiдприiмствами, платiжнi операцii здiйснювалися через внутрiшньобанкiвськi перекази, i основною вимогою до системи та ii вiдмiнною рисою був контроль, а не швидкiсть, зручнiсть чи надiйнiсть.
Внутрiшньобанкiвськi розрахунки мiж установами Держбанку СРСР проводилися за системою мiжфiлiйних оборотiв (МФО), яка була введена у дiю 1933 року. У цю ж систему були включенi й установи Зовнiшторг-банку СРСР. Щорiчно за мiжфiлiйними оборотами в СРСР проводилося до 200 млн. операцiй. Платежi здiйснювалися незалежно вiд наявностi коштiв на кореспондентських субрахунках, але в межах кредитового сальдо на кореспондентському рахунку банку.
Слiд зазначити, що операцii з облiку та контролю за МФО при ручнiй обробцi документiв мали значну питому вагу в обсязi облiково-операцiйноi роботи, i лише iз застосуванням компютерiв та вiдповiдного програмного забезпечення було значно скорочено час та зменшено трудомiсткiсть операцiй.
Позитивною рисою системи розрахункiв через МФО було те, що вона була добре вiдпрацьована i диiиплiнувала бухгалтерський апарат банкiв, оскiльки вимагала виключно чiткоi органiзацii та жорсткого контролю за всiма етапами проходження платiжних документiв.
Основним недолiком цiii моделi була вiдсутнiсть ресурсного обмеження дiяльностi установ банку, оскiльки платiж здiйснювався в будь-якому випадку, а не лише в межах кредитового сальдо. При цьому