Geum.ru

Информация по предмету Экономика

  • 4961. Фінансова підтримка інноваційної діяльності
    Другое Экономика

     

    1. Доповідь Голови Держінвестицій на парламентських слуханнях 20.06.07 на тему «Становлення та розвиток національної інноваційної системи України як передумова побудови конкурентоспроможної економіки держави». // режим доступу: http://www.invest.gov.ua/index.php?get=141&id=432
    2. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 31.03.2005 із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2002. № 36. С. 266.
    3. Проект Концепції державної інноваційної політики України, 2009 р. // режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/129791
    4. Проект Концепції розвитку національної інноваційної системи та план заходів на 2009-2013 роки щодо її реалізації, 2007 р. // http://www.in.gov.ua/index.php?get=226&id=1533
    5. Аблов А. С., Довгий О. С., Гальперіна Л. П., Грищенко А. А. Інституційні засади інноваційної економіки: міжнародний досвід та вітчизняна практика: Монографія / За заг. ред. В. Є. Новицького. К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. 198 с.
    6. Батура А.В., Дедіков О.І. Інвестиції як чинник оптимізації відтворювальних процесів в Україні. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. 154 с.
    7. Вербівська Л.В. Оптимізація забезпечення інноваційної складової економічного зростання в Україні // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 139. Чернівці, 2002. С.71-75.
    8. Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. 2-е изд., стереотип. К.: МАУП, 2001. 152 с.
    9. Дмитренко М.А. Роль держави у підтримці та стимулюванні інноваційної діяльності // Вісник української академії банківської справи. 2003. № 1(14). С. 77-81.
    10. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. Суми: Університетська книга, 2003. 278 с.
    11. Кириллов В.Д. Державне регулювання інвестиційного клімату в Україні // Дні науки: Зб. тез доповідей в 3 т. Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2004. Т. 2 С. 28-29.
    12. Петрушевська В.В. Державне регулювання інноваційно-інвестиційних пріоритетів динамічного розвитку економіки України // Збірник наукових праць. Стратегія інноваційного розвитку підприємств України. К.: КНУТД. 2003. С. 137-141.
    13. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України. / Жаліло Я. А., Архієреєв С. І., Базилюк Я. Б. та ін. К.: НІСД, 2006. 120 с.
    14. Стан, перспективи розвитку інноваційних процесів в Україні та можливості їх впливу на формування ВВП // режим доступу: http://www.vox.com.ua/data/publ/2007/12/06/stan-perspektyvy-rozvytku-innovatsiinyh-protsesiv-v-ukraini-ta-mozhlyvosti-ih-vplyvu-na-formuvannya-vvp.html
    15. Пашута М.Т. , Шкільнюк О. М. Інновації: понятійно- термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. К.: ЦНЛ, 2005. 117 с.
  • 4962. Фінансова політика
    Другое Экономика

    1. Робота з удосконалення бюджетної політики має спрямовуватися на виконання завдань з напрацювання механізмів забезпечення високих темпів економічного зростання у напрямах удосконалення інституційних умов, активізації ролі держави у господарському житті країни, забезпечення макроекономічної стабільності, недопущення прийняття популістських рішень, не забезпечених фінансовими ресурсами.

    1. На етапі формування ринкового середовища і створення сприятливих умов для господарювання надто важливим є здійснення податкової реформи. Головними завданнями, на вирішення яких вона має бути спрямована, є забезпечення стабільного надходження грошових ресурсів до бюджетів усіх рівнів для виконання державними і місцевими органами влади покладених на них функцій, подальша координація дій, спрямованих на вдосконалення бюджетного законодавства і податкового адміністрування, а також активізації діалогу уряду з бізнесом стосовно умов, що сприятимуть виведенню бізнесу з тіні.
    2. На підставі тези про те, що надання населенню суспільних благ є однією з найважливіших функцій держави в економіці вільної конкуренції, слід чітко визначити напрями фінансового забезпечення піднесення життєвого рівня народу, зосередивши увагу на питаннях матеріального стимулювання та ліквідації надмірного соціального розшарування населення за обсягами доходів.
    3. З метою забезпечення подальшої координації діяльності центральних органів державної влади у питаннях державного регулювання економіки, їх взаємодії у розробці та реалізації фінансової політики слід розробити та закріпити на законодавчому рівні спільні принципи та правила формування показників розвитку економіки й соціальної сфери, внести уточнення і зміни до відповідних нормативно-правових актів, що регулюють ці питання.
    4. Трансфертна політика має передбачати поступове, економічно обґрунтоване зниження рівня державного дотування через механізми інвестування виробництва і підприємницької діяльності у поєднанні із швидким оборотом капіталу, більшим товаронавантаженням споживчого ринку, розширенням дохідної бази місцевих бюджетів.
  • 4963. Фінансова санація та стабілізація діяльності підприємства
    Другое Экономика

     

    1. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року N 3125-XII
    2. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” N 2343-XII від 14 травня 1992 року.
    3. Закон України “Про підприємства в Україні” // Голос України. 1991. 27 бепезня
    4. Закон України “Про страхування” від 7.03.1996 №85/96-ВР.
    5. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій „Про затвердження методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій” від 27 червня 1997 р. N 81.
    6. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій „Про затвердження методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій” від 23.02.98 N 22.
    7. Наказ Міністерства економіки України „Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” від 17 січня 2001 р. N 10.
    8. Наказ Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України „Про затвердження Положень про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації” від 26.01.2001 N49/121.
    9. Положення Міністерства фінансів України. Фонд держмайна України. „Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”. - N 49/121 від 26.01.2001.
    10. Положення Міністерства фінансів України „Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку” від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 №391/3684.
    11. Постанова правління НБУ „Про затвердження положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства” від 04.02.98 №38.
    12. Постановою Кабінету Міністрів України „Про порядок проведення санації державних підприємств” від 08.02.94.
    13. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств” від 17/03/2000 № 515.
    14. Антикризисное управление: Учебное пособие / В.Г. Крыжановский, В.И. Лапенков, В.И. Лютер и др.; под ред. Э.С. Минаева и
      В.П. Панагущина. М.: Издательство ПРИОР, 1998. 432 с.
    15. Анализ и прогнозирование результатов производственной и финансовой деятельности предприятий, объединений, региона (методические пособия) / Прокопенко Н.Д., Белый Е.Л., Богачев С.В. и др. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. 111 с.
    16. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента; Уч, пособие. М.: Финансы и статистика, 1998.
    17. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. К.:Ника-центр, -1999.
    18. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. К., 1996.
    19. Булеев И.П., Брюховецкая Н.Е. Антикризисное управление предприятием. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. 179 с.
    20. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Экономика предприятия. - М., "Банки и биржи", 1998.
    21. Економічний аналіз господарської діяльності./Іващенко В.І., Болюх М.А., - К., -1999р.
    22. Економічний аналіз: Навч. Посібник/М.А. Болюх, В.В. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. Акад.НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. К.: КНЕУ, -2001.
    23. Енциклопедичний словник бізнесмена: Менеджмент, маркетинг, інформатика/За заг. ред. М.І. Молдованова. - К.: Техніка, 1993.
    24. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. Х.: Фактор, 2002.
    25. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. Москва "Финансы и статистика", 1996.
    26. Колпина Л.Г., Марочкина В.М. Финансовые планы предприятий. Под редакцией М.И. Плотницкого, Минск, "Вышейшая школа" 1997 г.
    27. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. К., 1995.
    28. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. Дн-к. 2001.
    29. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. М: ДиС, 1997 год.
    30. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз субєктів господарювання.: Монографія. К.:КНЕУ, 2001.
    31. ПавловськаО.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз : Навч. Метод посібник для самост. вивч. дисц. К.:КНЕУ, -2000.
    32. Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий. Донецк: ИЭП НАН Украины. 1998.
    33. Покропивный С.Ф., Соболь С.м., Швиданенко Г.О. Бізнес-план: технология розробки та обґрунтування: Навч. Посібник. К.: КНЕУ, 1999.
    34. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е издание, перераб. и доп. Минск, - 1999.
    35. Самойлов Л.Л. Практические выводы по результатам анализа финансовых показателей //http://manage.ru
    36. Справочник финансиста. / под ред. Э.А. Уткина, изд-во "Экмос", 1998 год, 494 с.
    37. Стратегическое планирование. / под ред. Э.А. Уткина, - М: Тандем, изд. "Экмос", 1998 год
    38. Сытник Л.С. Методы прогнозирования банкротства и обеспечения безубыточности предприятия // Экономика промышленности. 1999. № 1 (3). С. 96-104.
    39. Сытник Л.С. Организационно-экономический механизм антикризисного управления предприятием. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. 504 с.
    40. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.. посібник. К.: КНЕУ, 2000.
    41. Титов М. І. Банкрутство: Матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В. М. Гай веронського. X.: Консум, 1997.
    42. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц./ А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Бурк, Н.Ю. Калач та ін. К.: КНЕУ, 2001.
    43. Финансовое планирование и контроль: пер. с англ./ под ред. М.А. Подкока Москва: Перспектива, 1996 г.
    44. Фольмут Х.Й. Инструменты контролинга от А до Я: Пер. с нем./ Под ред. М.Л. Лукашевича. М.: Финансы и статистика, 1998.
    45. Уткин Э.А. Антикризисное управление - Москва, Финансы и статистика. 1997 г.
  • 4964. Фінансова система
    Другое Экономика

    Комерційний розрахунок передбачає відшкодування всіх витрат і отримання прибутку. Комерційні підприємства є основними платниками податків до бюджету. Через систему бюджетного перерозподілу забезпечується фінансування установ невиробничої сфери за рахунок частини вилученої вартості з підприємств, що здійснюють свою діяльність у галузях матеріального виробництва. На принципах неприбутковості працюють, як правило, комунальні підприємства й установи соціального забезпечення. Вони передбачають як власні, так і бюджетні джерела фінансування наданих послуг. Для бюджетних організацій найголовнішою формою фінансування є бюджетні асигнування, що виділяються з відповідного бюджету на підставі планового документа кошторису.

  • 4965. Фінансова система США
    Другое Экономика

    Я обрав темою реферату саме фінансову систему США тому, що саме зараз ця могутня країна переживає важкі економічні часи (правда кажучи як і інші країни світу, але ситуація в сполучених штатах є більш цікавою). Фінансова система втрачає очки. В рейтингу Всесвітнього економічного Форуму Сполучені штати спустились на третє місце з першого в минулому році, програвши Великобританії і Австралії, яка зуміла піднятись з 11-го місця в минулому році. Спеціалісти прогнозують, що поточна фінансова криза завершиться в 2013 році і змінить існуючу сьогодні фінансову систему до невпізнання. У той момент пам'ять про щойно закінчившуся боргову кризу, яка призвела до катастрофічного падіння цін на житло та акції, буде зовсім свіжою. Структура фінансового ринку буде сильно відрізнятися від тієї, що існує сьогодні. Розмір збитку, завданого учасникам ринку, визначить те, наскільки сильні будуть ці відмінності. Але це все передбачається в майбутньому, а сьогодні ж ситуація така: фінансова система США складна й різноманітна, складається з безлічі федеральних державних та інших органів влади та управління, фінансових і адміністративних відомств та установ, приватних банків і корпорацій, які здійснюють як внутрішні, так і міжнародні фінансові операції. У силу величезного впливу на всю світову економіку і світові фінанси фінансова система США більш ніж якась інша національна система є частиною світової фінансової системи. Тому хотілось би дослідити в цій роботі склад, особливості, сильні та слабкі сторони даної системи.

  • 4966. Фінансова система України
    Другое Экономика

    Нині потрібна науково обґрунтована концепція розвитку страхової справи у напрямках:

    1. створення правового поля для забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг, регулювання страхової діяльності та дотримання прав і зобовязань усіх сторін, що беруть участь у страхуванні;
    2. визначення форм і напрямків страхової діяльності, які найточніше відповідають сучасному стану в економіці та потребам як страховиків і страхувальників, так і держави;
    3. обґрунтування засобів та форм державного контролю і регулювання страхового ринку, включення страхування до переліку важливих фінансових інструментів регулювання економіки;
    4. створення умов стабільності розвитку страхових підприємств;
    5. забезпечення пріоритетного розвитку тих видів страхування, що сприяють фінансовій стабілізації в державі;
    6. створення конкурентного середовища між субєктами, що здійснюють страхову діяльність;
    7. забезпечення гарантії компенсації коштів юридичним і фізичним особам у разі настання страхового випадку;
    8. створення системи обліку та звітності страхової діяльності з метою формування банку достовірної інформації та її доступності.
  • 4967. Фінансовий аналіз діяльності підприємства
    Другое Экономика

    Стаття Код
    рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 1333,21023,6Податок на додану вартість 015 ( 222,2 )( 170,6 )Акцизний збір 020 025 Інші вирахування з доходу 030 Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 035 1111853Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 ( 1030,3 )( 748 )Валовий: прибуток 050 80,7105збиток 055 Інші операційні доходи 060 128,9166Адміністративні витрати 070 ( 161,6 )( 185,1 )Витрати на збут 080 ( 40,2 )( 41,1 )Інші операційні витрати 090 ( 96,4 )( 47,3 )Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток 100 збиток 105 ( 88,6 )( 2,5 )Доход від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 Інші доходи 130 10,50,6Фінансові витрати 140 Втрати від участі в капіталі 150 Інші витрати 160 ( 8,9 )( 1,1 )Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток 170 збиток 175 ( 87 )( 3 )Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток 190 збиток 195 ( 87 )( 3 )Надзвичайні: доходи 200 витрати 205 Податки з надзвичайного прибутку 210 Чистий: прибуток 220 збиток 225 ( 87 )( 3 )

  • 4968. Фінансовий контроль
    Другое Экономика

    Стаття 1. Сфера дії Закону Положення цього Закону діють на території України і поширюються на усі господарюючі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності, органи державної виконавчої влади. Стаття 2. Законодавство про аудиторську діяльність Аудиторська діяльність регулюється цим Законом, іншими законодавчими і нормативними актами України. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 3. Аудиторська діяльність Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Прибуток (доход) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством. Стаття 4. Аудит Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг). Стаття 5. Аудитор Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог цього Закону та інших законів України. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини. Стаття 6. Аудиторська фірма Аудиторська фірма - це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 відсотків. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор. Стаття 7. Аудиторський висновок та інші офіційні документи Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або господарюючому суб'єкту України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором. Стаття 8. Публічна бухгалтерська звітність Публічна бухгалтерська звітність складається із аудиторського висновку, балансу, звіту про прибутки і збитки, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам та публікації. Аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам балансу та інших форм публічної бухгалтерської звітності повинен грунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, в тому числі на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації. Відкриття бухгалтерської звітності, що становить комерційну таємницю, для проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється користувачами бухгалтерської звітності. Стаття 9. Користувачі бухгалтерської звітності Користувачами бухгалтерської звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, в тому числі: власники, засновники господарюючого суб'єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності. Користувачі бухгалтерської звітності мають право виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами. Стаття 10. Обов'язкове проведення аудиту Проведення аудиту є обов'язковим для: 1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. ( Абзац перший пункту 1 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 81/95-ВР від 14.03.95 ) Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки; ( Пункт перший статті 10 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 81/95-ВР від 14.03.95 ) 2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 3) емітентів цінних паперів; 4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності; 5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом. Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України. Стаття 11. Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, визначеного законодавством України, своєчасне та повне надання бухгалтерської звітності користувачам та аудиторам покладається на керівника господарюючого суб'єкта. Публічна бухгалтерська звітність повинна бути перевірена аудитором (аудиторською фірмою) і може оприлюднюватись протягом року, наступного за звітним. Аудиторські перевірки не виключають здійснення державними податковими інспекціями контролю за дотриманням податкового законодавства та виконання контрольних функцій іншими суб'єктами, уповноваженими на це законами України.

  • 4969. Фінансовий менеджмент підприємницьких структур і його розвиток в Україні
    Другое Экономика

    Відповідно, в усьому світі розширюється предмет та ускладнюється інструментарій сучасного фінансового менеджменту з урахуванням вимог нового етапу економічного розвитку. На зміну функціональному підходу, за якого увага окремих фінансових менеджерів концентрувалась на удосконаленні процесу виконання окремих управлінських функцій (планування, організація, мотивація і контроль) відповідно до прийнятої на фірмі спеціалізації та організаційної структури управління, приходить системний підхід, за якого ситуація оцінюється комплексно і всебічно аналізується вплив альтернативних фінансових рішень на стан фінансової рівноваги економічного суб'єкта в короткостроковому і довгостроковому періодах.

  • 4970. Фінансовий механізм регулювання ринкових відносин
    Другое Экономика

    На сьогодні очевидним є те, що створення ефективної системи доходів справа дуже складна. Насамперед потрібна науково обгрунтована політика доходів держави, яка б враховувала сучасне економічне становище в Україні, ті функції які покладеннфі на неї Конституцією в галузі економічного й соціального життя. Без всебічно продуманої та концептуально вивіреної політики доходів держави важко здійснити податкову реформу. Тому основними принципами побудови системи доходів держави є:

    1. мобілізація доходів до бюджетної системи завдяки впровадженню прямих податків, тобто податків, де обєктом оподаткування є доход фізичних осіб, земля, майно, капітал;
    2. використання непрямих податків лише у формі акцизів із метою обмеження споживання окремих видів товарів, можливостей товаровиробника-монополіста в одержанні необгрунтовано доходів, а також для оподаткуваня предметів розкоші, захисту власного виробника;
    3. застосування при оподаткуванні обгрунтованої диференціації ставок податків залежно від діяльності та розміру одержуваного прибутку чи доходу;
    4. ліквідація податкових пільг, які сприяють перерозподілу доходів, деформують вартісні показники в економіці й знижують крнкурентоспроможність товаровиробників. Пільги можуть надаватись на певний строк і за умови використання коштів на визначені державою цілі;
    5. надходження повинні бути з багатьох джерел чим різноманітніші джерела, тим менша ймовірність того, що бюджет постраждає від несподіваного зниження надходжень із погіршенням становища в економіц;
    6. зростання видатків пропрційно зі зростанням доходів бюджету;
    7. прогнозована й стійка система надходжень , що, в свою чергу, потребує застосування економічно вигідних автоматичних систем збирання статистичної інформації, застосування обчислювальної техніки, сучасних компютеррних технологій, створення автоматизованих інформаційних баз і банків данних.
  • 4971. Фінансовий стан підприємств України в умовах кризи
    Другое Экономика

    Тому, враховуючи проблеми фінансового стану підприємства в умовах фінансової кризи, а також необхідність стабілізації фінансової стійкості підприємств в умовах фінансової нестабільності, варто вжити таких заходів:

    • усунення зовнішніх факторів банкрутства;
    • обовязкове складання платоспроможного календаря, у якому детально відображається грошовий обіг підприємства;
    • регулювання рівня незавершеного виробництва;
    • переведення низькооборотних активів до високооборотних;
    • забезпечення керівників підприємства інформацією про зовнішні чинники, що впливають на рівень ділової активності підприємств;
    • прогнозування можливих фінансових результатів, рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів;
    • розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;
    • поступове погашення старих боргів, скорочення витрат до мінімально допустимого рівня та проведення енерго- і ресурсоощадних заходів;
    • створення оптимальної структури балансу та фінансових результатів, фінансової системи підприємства до несприятливого зовнішнього впливу.
  • 4972. Фінансові аспекти санації
    Другое Экономика

    Світова практика банкрутства показує, що цей процес хворобливий, як і будь-яке руйнування, але підтверджує, що непродуктивність перетворення виробника в банкрута не завжди очевидна. Наприклад, ліквідація неефективних підприємств, що випускають продукцію, яка не користується попитом, абсолютно виправдана. Використання процедури банкрутства як прихована форма переходу підприємства з рук одного господаря до іншого, який і ініціює цю процедуру, не є українським ноу-хау тіньової приватизації, а це один із легітимних інструментів «вільного ринку». Правда, на Заході подібні схеми застосовувати стає все складніше, а законодавство Євросоюзу взагалі розцінює подібну процедуру як практично неможливу, сприяючи фінансовому оздоровленню підприємств-банкрутів і створюючи умови для «прозорого» переходу їх в руки інвестора - санатора. Україна теж має законодавство про банкрутство, але воно не тільки допускає «тіньову приватизацію», а й ставить права кредитора вище за права трудового колективу, інвестора, держави і підприємства-боржника.

  • 4973. Фінансові методи збільшення капіталу
    Другое Экономика
  • 4974. Фінансові посередники
    Другое Экономика

    Українське законодавство поділяє фінансових посередників на два типи: банківські установи та небанківські фінансові установи. До банківських установ належать банки, небанківськими фінансовими установами є: кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові та фінансові компанії, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, лізингові та факторингові компанії, торговці цінними паперами, компанії з управління активами та інші. В Україні, як і в країнах, де реалізована банківсько орієнтована модель, банкам належить ключова роль в забезпеченні фінансового посередництва Однак законодавством передбачається можливість проведення небанківськими фінансовими установами окремих банківських операцій за умови одержання ліцензії Національного банку України. Як і в більшості країн, що стали на шлях ринкових перетворень, небанківське фінансове посередництво в Україні знаходиться на стадії становлення та початкового розвитку. Активи небанківських фінансових установ є невеликими і займають незначну частку у валовому внутрішньому продукті країни, роль цих установ у фінансуванні економіки та перерозподілі капіталу залишається другорядною. Проте останніми роками спостерігаються швидкі темпи розвитку діяльності окремих видів небанківських фінансових установ і нарощування ними обсягів активних операцій. Показники діяльності небанківських фінансових установ в Україні наведені у наступній темі.

  • 4975. Фінансові резерви та їх роль
    Другое Экономика

    Фінансові резерви поділяються на: бюджетні, страхові, золотовалютні, резервні фонди господарюючих суб'єктів, спеціальні резервні фонди деяких міністерств і відомств. Ця класифікація фінансових резервів обумовлюється угрупованням фінансових відносин, їх місцем і роллю в процесі відтворення. Відповідно до неї бюджетні резерви сприяють ліквідації диспропорцій і тимчасових порушень перебігу соціально-економічних процесів; страхові резерви та резервні фонди господарюючих суб'єктів забезпечують у потрібних масштабах і пропорціях безперервність процесу відтворення на мікро- та макрорівні навіть при виникненні несподіваних обставин і різного роду випадковостей; золотовалютні резерви гарантують стійкість національної валюти; спеціальні резервні фонди міністерств і відомств та бюджетні резерви дозволяють фінансувати нові виникають протягом фінансового року потреби, зумовлені науково-технічними досягненнями і відкриттями; завдяки спеціальним фондам міністерств створюються можливості для резервування частини фінансових ресурсів у рамках окремих міністерств.

  • 4976. Фінансування витрат на культуру та мистецтво місцевими бюджетами України
    Другое Экономика

    Запровадити державно-громадську модель управління у сфері культури, яка ґрунтується на принципах децентралізації і демократизації, поєднує елементи державного і громадського управління, забезпечує максимальне залучення громадських структур, неурядових організацій до вироблення і прийняття обґрунтованих, узгоджених управлінських рішень з урахуванням культурних запитів усіх субєктів культурної діяльності і сприяє оптимізації державної політики у сфері культури. Для цього необхідно:

    1. створити в структурі Міністерства культури і мистецтв України консультативно-дорадчий орган - Раду з проблем культурного розвитку, основними функціями якого мають бути: формування і реалізація державної політики у сфері культури; розробка і прийняття управлінських рішень; розподіл фінансових ресурсів і контроль за їх використанням. До складу зазначеного органу мають входити представники Міністерства культури і мистецтв України, інших міністерств і відомств, які за своїми функціональними повноваженнями здійснюють державну політику у сфері культури, провідні вчені, представники творчих спілок, громадських обєднань, недержавних організацій, визнані митці, представники регіональних (обласних) органів управління у сфері культури, народні депутати, представники місцевого самоврядування;
    2. сформувати державно-громадські органи в структурі управлінь чи відділів культури місцевих державних адміністрацій, розширити повноваження депутатських комісій з питань культурного розвитку відповідних місцевих рад, максимально залучаючи широкі кола громадськості до вироблення управлінських рішень.
  • 4977. Фінансування компаній АПК та інвестиції в Україну
    Другое Экономика

    Основні напрямами реалізації аграрної політики в інвестиційній сфері полягають в:

    1. Спрямуванні іноземних інвестицій в нарощування виробництва та підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора за рахунок впровадження високопродуктивних технологій вирощування сільськогосподарських культур;
    2. Залучення цільових ПІІ в налагодження випуску ефективних хімічних засобів захисту рослин на території України;
    3. Використання ПІІ в оновлення та модернізацію підприємств переробної і харчової промисловості;
    4. Забезпечення збільшення експорту сільськогосподарської продукції через можливості доступу до ринків інвестуючи країн;
    5. Залучення ПІІ у розвиток інфраструктури аграрного ринку;
    6. Використання потенціалу ПІІ у формуванні цілісної системи фінансово-кредитного забезпечення агропромислового комплексу;
    7. Удосконалення умов залучення ПІІ у реалізації та захисту прав громадян і юридичних осіб на землю, а також створення умов для розвитку соціальної сфери села.
  • 4978. Фірма в умовах монополістичної конкуренції
    Другое Экономика

    Фірми «горді леви» відрізняються великими розмірами. Такі корпорації умовно можна віднести до технологічних та організаційно-економічних монополій. Це дає їм реальні переваги у жорстокому конкурентному середовищі. Вони є прикладом динамічної, агресивної політики у верхньому ешелоні бізнесу. «Леви» не зацікавлені в інтеграції з іншими фірмами, не кажучи вже про угоди з ними. Значні інвестиції в нову техніку і технологію зберігають для них гарні перспективи на лідерство. Еволюція таких фірм приводить їх у стан «могутнього слона». Корпорації типу «слонів» уже не мають колишньої агресивності і динамізму, але досягають підвищеної стабільності. Її забезпечують ефект масштабу, диверсифікація, широка мережа філій всередині країни і за її межами. Фірми-«слони» свідомо уникають честі бути першими в розробці нововведень: коштує це дуже дорого, віддача приходить не відразу, а ризик першопрохідника значний. Тому така фірма нерідко використовує свої можливості, щоб перехопити нововведення, відтіснити новатора. Президент концерну «Соні» Акіо Морита писав: «Ми виробляємо новий продукт, і якщо вийде саме так, вони («могутні слони» авт.) викидають на ринок аналогічний продукт та отримують вигоду від наших зусиль» («Зроблено в Японії»). Нерідко буває так, що «могутні слони» втрачають колишні позиції, перетворюючись на «неповороткого бегемота». Головна причина цього організаційна.Ускладнена структура управління без чіткої взаємодії і механізму зворотного зв'язку призводить до того, що «могутні слони» із жахом усвідомлюють свою беззахисність перед лицем повільно визріваючих економічних проблем.

  • 4979. Фірма як організаційна форма підприємництва
    Другое Экономика

    АТ створюється в трьох основних формах:

    1. корпорація (наприклад, Горьківський автозавод) виділяє свої підприємства в самостійні АТ з передачею контрольного пакета акцій головному товариству. На зовнішній ринок надходять лише акції самого ГАЗу, що є власністю усієї корпорації. Централізація емісії акцій дозволяє зберегти єдиний технологічний ланцюжок і регулювати розвиток суміжних виробництв;
    2. траст АТ, що одержує акції своїх членів у довірче управління. Це дозволяє залучити великих інвесторів, що купують цінні папери, під конкретні інвестиційні проекти і бізнес-плани;
    3. холдинг АТ, фінансовий центр якого має у своєму розпорядженні контрольний пакет акцій інших, дочірніх, товариств, що дає йому безумовне право приймати або відхиляти управлінські рішення на загальних зборах вкладників (акціонерів, пайовиків). Однак сам холдинг (на відміну від корпорації) нічого не робить. Він купує і продає цінні папери, сприяє корпорації суміжників, узгоджує інвестиції учасників, але не має права на збут продукції (крім експортної) і регулювання цін.
  • 4980. Фонд финансовой поддержки регионов РФ
    Другое Экономика

    Объем дотаций на выравнивание бюджетной обеспеченности субъектов Российской Федерации, подлежащих утверждению на очередной финансовый год и плановый период, не может быть менее общего объема указанных дотаций, утвержденных на текущий финансовый год. Проект же распределения дотаций на выравнивание бюджетной обеспеченности субъектов Российской Федерации между субъектами Российской Федерации вносится в Государственную Думу в составе проекта федерального закона о федеральном бюджете на очередной финансовый год и плановый период и утверждается при рассмотрении проекта указанного федерального закона во втором чтении. При этом допускается утверждение на плановый период нераспределенного между субъектами Российской Федерации объема дотаций на выравнивание бюджетной обеспеченности субъектов Российской Федерации в размере не более 15% общего объема указанных дотаций, утвержденного на первый год планового периода, и не более 20% общего объема указанных дотаций, утвержденного на второй год планового периода.