Фiнансовий менеджмент пiдприСФмницьких структур i його розвиток в Украiнi
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ЗМРЖСТ
Вступ
- Фiнансовий менеджмент як система управлiння фiнансами
- Етапи становлення вiтчизняного фiнансового менеджменту
Висновок
Список використаноi лiтератури
ВСТУП
Пiд час переходу до ринковоi системи господарювання зароджуСФться конкуренцiя як важливий механiзм регулювання економiчних процесiв. Однак у перехiдний перiод вона ще незначна. Це даСФ змогу продавцям установлювати й пiдтримувати бiльш високi цiни, нiж вони могли б дозволити собi за розвинутоi конкуренцii, що призводить до застою у виробництвi, до безробiття, а в кiнцевому рахунку - до соцiально-економiчноi та полiтичноi нестабiльностi.
Конкурентоспроможнiсть пiдприСФмства можна забезпечити правильною органiзацiСФю управлiння фiнансами: рухом фiнансових ресурсiв та фiнансовими вiдносинами.
Змiст фiнансового менеджменту полягаСФ в ефективному використаннi фiнансового механiзму для досягнення стратегiчних i тактичних цiлей пiдприСФмства.
Фiнансовий механiзм пiдприСФмства - це система управлiння фiнансами, призначена для органiзацii взаСФмодii фiнансових вiдносин i грошових фондiв з метою оптимiзацii iхнього впливу на кiнцевi результати його дiяльностi. Оптимальна взаСФмодiя фiнансових вiдносин досягаСФться використанням усiх фiнансових категорiй (виручка, прибуток, амортизацiя, оборотнi кошти, кредит, бюджет, податки), нормативiв, рiзного роду стимулiв, пiльг, санкцiй та iнших фiнансових важелiв.
До головних завдань фiнансового менеджменту належать:
- виявлення фiнансових джерел розвитку виробництва;
- визначення ефективних напрямкiв iнвестування фiнансових ресурсiв;
- рацiоналiзацiя операцiй iз цiнними паперами;
- налагодження оптимальних стосункiв iз фiнансово-кредитною системою, субСФктами господарювання.
- ФРЖНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СИСТЕМА УПРАВЛРЖННЯ ФРЖНАНСАМИ
Значення управлiння фiнансами пiдприСФмств полягаСФ в такiй органiзацii роботи фiнансових служб, яка даСФ змогу залучати додатковi фiнансовi ресурси на найвигiднiших умовах, iнвестувати iх iз найбiльшим ефектом, проводити прибутковi операцii на фiнансовому ринку.
Мобiлiзуючи кошти iнших власникiв для покриття витрат на власному пiдприСФмствi, фiнансисти повиннi мати чiтке уявлення про мету iнвестування ресурсiв i давати рекомендацii щодо форм залучення коштiв. Для покриття короткостроковоi та середньостроковоi потреби у фiнансових ресурсах доцiльно використовувати позички банкiв. Здiйснюючи великi капiтальнi вкладення, можна скористатися додатковою емiсiСФю цiнних паперiв. Однак таку рекомендацiю можна дати лише тодi, коли фiнансисти ТСрунтовно дослiдили фiнансовий ринок, проаналiзували попит на рiзнi види цiнних паперiв, урахували можливi змiни конюнктури й упевненi в порiвняно швидкiй та вигiднiй реалiзацii цiнних паперiв пiдприСФмства.
На пiдставi маркетингового дослiдження пiдприСФмство вирiшуСФ такi три проблеми:
- Якi товари, роботи, послуги слiд виробляти та в якiй кiлькостi?
- Як мають бути виробленi цi товари?
- Хто отримаСФ, придбаСФ чи зможе використати цi товари та послуги?
Фiнансисти зобовязанi визначити обсяг та джерела фiнансових ресурсiв, необхiдних для iнвестування у виробництво i реалiзацiю продукцii, виконання фiнансових зобовязань перед бюджетом, банками, страховими органiзацiями, цiльовими фондами, субСФктами господарювання.
Процес виробництва вiдбуваСФться в певнiй технологiчнiй послiдовностi, коли безперервно повторюСФться стадiя придбання сировини, матерiалiв та пiдготовки iх до виробництва, стадiя перетворення сировини на напiвфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцiю. Потреба в коштах у пiдприСФмства виникаСФ на кожнiй iз цих стадiй iще до вiдшкодування виробничих витрат з виручки вiд реалiзацii продукцii. Саме тому кожне пiдприСФмство, формуючи свiй капиручки вiд реалiзацii продукцii. Саме тому кожне пiдприСФмство, формуючи свiй капiтал (статутний фонд), мусить передбачити необхiдну суму оборотних коштiв.
Вкладенi оборотнi кошти на кожнiй стадii виробничого процесу, переходячи з однiСФi функцiональноi форми в iншу, замiщуються пiсля реалiзацii продукцii. Дуже важливим у процесi управлiння фiнансами пiдприСФмств СФ визначення такоi потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мiнiмально необхiднi розмiри виробничих запасiв, незавершеного виробництва, залишкiв готовоi продукцii для виконання виробничоi програми.
За браком власних оборотних коштiв для поточного iнвестування необхiдно визначити потребу в позичкових коштах. Брак оборотних коштiв у окремих пiдприСФмств виникаСФ саме через те, що надходження та використання грошей не збiгаються в часi i здiйснюються в рiзних обсягах. Унаслiдок цього в одних пiдприСФмств на певний момент зявляються тимчасово вiльнi кошти, а в iнших - виникаСФ тимчасова потреба в них. Ця суперечнiсть процесу вiдтворення вирiшуСФться комерцiйними банками через кредитування пiдприСФмств. За тимчасового дефiциту власних оборотних коштiв пiдприСФмство звертаСФться в банк з метою одержання кредитiв.
Управлiння фiнансами виключаСФ також сферу фiнансового забезпечення капiтальних вкладень на технiчне переобладнання, реконструкцiю та розширення пiдприСФмств. У цьому разi фiнансисти мусять точно визначити: власнi джерела фiнансування капiтальних вкладень, передовсiм амортизацiйнi вiдрахування та чистий прибуток; залученi кошти, якi можуть надiйти вiд емiсii цiнних паперiв; можливостi одержання довгострокових кредитiв.
Без