Фiнансовий менеджмент пiдприСФмницьких структур i його розвиток в Украiнi
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
посереднiм завданням управлiння фiнансами пiдприСФмств СФ забезпечення формування та правильного розподiлу виручки вiд реалiзацii продукцii для вiдновлення оборотних коштiв, формування амортизацiйного фонду, валового та чистого доходу. Кожне пiдприСФмство прагне забезпечити лiквiднiсть оборотних активiв для своСФчасного погашення короткостроковоi кредиторськоi заборгованостi. Тому своСФчасне та повне надходження виручки вiд реалiзацii продукцii постiйно контролюСФться фiнансовими менеджерами.
Амортизацiйнi вiдрахування нинi СФ найважливiшим елементом витрат на виробництво та основним джерелом вiдтворення основних фондiв. Управлiння формуванням та використанням амортизацiйних вiдрахувань, особливо у разi застосування прискореноi амортизацii, СФ важливою стороною фiнансового менеджменту. Першочерговим завданням СФ також своСФчасне виконання фiнансових зобовязань перед бюджетом, державними цiльовими фондами, банками, страховими компанiями та iншими субСФктами господарювання.
Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретнi строки платежiв з кожного виду податкiв та iнших обовязкових внескiв. НесвоСФчасне та неповне перерахування таких платежiв у бюджет спричиняСФ застосування фiнансових санкцiй до пiдприСФмств-неплатникiв.
Цi санкцii можуть стати причиною значних позареалiзацiйних витрат, чого в жодному разi не повинен допускати фiнансовий менеджер. Управлiння фiнансами пiдприСФмств включаСФ також сферу формування, розподiлу та використання прибутку, який залишаСФться в розпорядженнi пiдприСФмства. Розподiл прибутку СФ однiСФю з форм реалiзацii економiчних iнтересiв учасникiв процесу вiдтворення.
Так, у результатi фiнансово-господарськоi дiяльностi пiдприСФмств держава одержуСФ свою частку у виглядi податкiв, пiдприСФмство - у виглядi чистого прибутку, а працiвники - вiд розподiлу i використання частини прибутку. Вiд регулювання розподiлу чистого доходу залежить мотивацiя розвитку виробництва, можливiсть дальшого збiльшення прибутку.
- ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ВРЖТЧИЗНЯНОГО ФРЖНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Фiнансовий менеджмент як окрема наука виник на межi XIX i XX ст. в мiру формування та розвитку грошових i товарних ринкiв та з появою нагальноi потреби у бiльш детальному обТСрунтуваннi фiнансових операцiй економiчними розрахунками. У цей перiод вiдкриваються комерцiйнi лiцеi i виникаСФ спецiальна наука комерцiйна арифметика, в рамках якоi i почав формуватися iнструментарiй фiнансового менеджменту.
Предметом комерцiйноi арифметики була технiка нарахування простих i складних процентiв, дисконтування майбутнiх грошових потокiв, розрахункiв за борговими цiнними паперами та акцiями, за короткостроковими i довгостроковими iнвестицiями та позиками.
Пiзнiше в краiнах iз ринковою економiкою комерцiйна арифметика трансформувалася у самостiйний напрям фiнансового управлiння фiнансовий менеджмент, iз того часу вiдбуваСФться його постiйний розвиток, уточнення предмету та удосконалення методiв дослiдження.
У розвитку захiдноСФвропейського та американського фiнансового менеджменту залежно вiд предмету й основних прiоритетiв управлiння фiнансами можна видiлити низку етапiв.
Так, зокрема, у 90-тi роки XIX ст. основним предметом вивчення фiнансового менеджменту були правовi аспекти злиття рiзних компанiй, утворення нових фiрм, емiсiя рiзних цiнних паперiв з метою залучення та збiльшення капiталу. ОбСФктивною передумовою розвитку фiнансового менеджменту у цьому напрямку СФ стрiмкий розвиток товарного ринку i необхiднiсть концентрацii капiталу за допомогою фiнансових методiв та важелiв.
Цiлком логiчно, що пiд час економiчного спаду в 30-тi роки XX ст. основний акцент фiнансового управлiння кардинально змiстився i основним його предметом стали засади антикризового управлiння фiнансами фiрм. Вiдповiдно, значна увага придiлялася розробцi iнструментарiю для дiагностики iмовiрностi банкрутства, оцiнцi лiквiдностi активiв та механiзму регулювання ринку цiнних паперiв з метою помякшення негативних наслiдкiв економiчного спаду.
Разом iз тим, до кiнця 50-х рокiв XX ст. фiнансова справа здебiльшого викладалась як суто пiзнавальний, формально встановлений предмет вивчення. РЖ лише з розвитком теорii аналiзу акцент у фiнансовому менеджментi змiщуСФться на прийняття фiнансових рiшень щодо вибору оптимальноi структури активiв i пасивiв за критерiСФм максимiзацii прибутковостi фiрми. У цей час зявляСФться багато класичних оптимiзацiйних моделей управлiння фiнансами субСФктiв господарювання.
Таким чином, ретроспективний аналiз зарубiжного досвiду фiнансового менеджменту даСФ пiдстави для висновку, що з його розвитком все бiльше уваги придiляСФться:
- пошуку шляхiв ефективного використання обмежених фiнансових ресурсiв;
- обТСрунтуванню напрямкiв iнвестування коштiв в активи з найвищим доходом за мiнiмального рiвня ризику;
- виявлення альтернативних можливостей формування i розподiлу фiнансових ресурсiв та оцiнку iх впливу на загальну вартiсть капiталу;
- збалансування джерел фiнансування бiзнесу за допомогою позик та продажу цiнних паперiв;
- вибiр оптимальних схем нарахування дивiдендiв.
В мiру ускладнення системи зовнiшнiх i внутрiшнiх фiнансових вiдносин субСФктiв господарювання, посилення конкуренцii на фiнансових i товарних ринках, глобалiзацii бiзнесу та використання сучасних компютерних технологi