Geum.ru

Информация

  • 47101. Проблеми розвитку малих підприємств в Україні
    Предпринимательство

    Список використанної літератури

    1. Закон України "Про підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000р. №2063-ІІІ
    2. Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва" від 21.12.2000р. №2157-ІІІ
    3. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99
    4. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік "Україна: поступ ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004рр."
    5. Буряк П.Ю., Маринець В.П. "Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу в Україні"// Фінанси України. 1999р. - №6. с.95-98
    6. Дуб Л. "Питання розвитку малого бізнесу в Україні"//Вісник Української Академії державного управління при Президенті України. 2000.- №2. с.162-168
    7. Єфименко Т. "Напрямки розвитку податкового потенціалу малого підприємництва"//Вісник Української Академії державного управління при Президенті України. 2001.- №3. с.141-148
    8. Кирпот О. "Висококонцетроване суспільне виробництво основа малого підприємницства"//Вісник Української Академії державного управління при Президенті України. 2000.- №2. с.127-134
    9. Кондратюк Т. "Державна політика підтримки малого бізнесу: зміст і механізм реалізації// Вісник Української Академії державного управління при Президенті України. 2001.- №4. с.111-118
    10. Микитюк О.І. "Фінансове забезпечення розвитку малих підприємств"// Фінанси України. 1999р. - №6. с.55-61
    11. Лапуста М.Г., Старостин Ю.Л., Малое предпринимательство. М.:ИНФРА-М. 1998г.
    12. Экономика предприятия: Учебник. М:ИНФРА. 1999г. под ред. О.И. Волкова
    13. www.liga.kiev.ua
    14. www.rada.gov.ua
    15. www.ukrstat.gov.ua
  • 47102. Проблеми соціальної диференціації населення в Україні та в світі
    Юриспруденция, право, государство

    Причини бідності:

    1. Несправедливий розподіл доходів, що призводить до їх величезної диференціації по окремих групах населення і до появи бідняків і навіть жебраків. Зазначимо, що ця причина призвела до спаду виробництва, оскільки саме у бідняків упав попит на товари вітчизняного виробництва, а багаті ж стимулювали попит на дорогі і насамперед імпортні товари. У свою чергу спад виробництва спричинив падіння доходів як працюючих, так і непрацюючих, у т.ч. пенсіонерів. Несправедливість передусім у тому, що багатство переважної багатих пояснюється не їхнім трудовим внеском, а факторами, повязаними з переходом до напівкримінальних ринкових відносин.
    2. Згортання окремих виробництв унаслідок слабкої конкурентоспроможності окремих видів вітчизняної продукції, що сталося через непродумане відкриття кордонів України для вільного переміщення товарів на її територію. А це, природно, спричинило різке скорочення зайнятості і доходів населення.
    3. Значне скорочення попиту на вітчизняну продукцію в країнах колишнього СРСР і РЕВ унаслідок згортання виробництва, що призвело до скорочення експорту в ці країни і, природно, до спаду виробництва в Україні. А це також скорочення доходів населення.
    4. Різке скорочення капіталовкладень через розкладання національно багатства для особистих цілей невеликим відсотком багатих і надбагатих громадян України. Іншими словами, замість, замість нагромадження відбувається поїдання не тільки знову створеної вартості, а й раніше створеного багатства. А скорочення капіталовкладень веде, звичайно, до зменшення попиту на засоби виробництва і відповідно падає завантаження галузей народного господарства і знижуються доходи населення.
    5. Надмірна тінізація економіки внаслідок послабленого контролю.
  • 47103. Проблеми суб’єкта злочину в сфері господарської діяльності
    Юриспруденция, право, государство

    Проблема кримінальної відповідальності за злочини у сфері банкрутства, незважаючи на її значущість і актуальність, є ще недостатньо теоретично розробленою в науці кримінального права. Розгляд цієї проблеми вичерпується коментарями до Кримінального кодексу та підручниками і посібниками. Це стоїть на заваді ефективного використання вказаних кримінальних норм і створює перешкоди для здійснення необхідної кримінальної охорони субєктів господарської діяльності від злочинних посягань визначеного виду. Тому ряд основних питань кримінальної відповідальності за вказані злочини не вирішені. Існує велика кількість підприємств, які, ховаючись за процедурою банкрутства, не бажають платити кредиторам і, особливо, державі. Симптомом, що насторожує, тут є виведення активів або незаконне їх заміщення. Ці маніпуляції виявляються шляхом аналізу фінансових документів, що може дати привід для більш поглибленої перевірки. Якщо наявне різке погіршення фінансового стану, а виведення активів відбувається швидкими темпами, це дає підстави припускати наявність ознак навмисного банкрутства. У практиці банкрутства дуже часто буває так, що залишки майна підприємства-банкрута правдою і неправдою "виводяться" із кризового підприємства в нове ще до процедури банкрутства. У результаті виходить така ситуація: підприємство, що заборгувало, просто "хоронять", а його майно працює на новому підприємстві. Кредиторам залишається тільки чекати, коли їм нададуть документ про неможливість задоволення вимог у звязку з відсутністю майна. В кінцевому підсумку вони можуть лише списати дебіторську заборгованість з балансу за рахунок валових доходів. При цьому керівники боржника, як правило, не несуть жодної відповідальності. Банкрутство у поєднанні з іншими інструментами може використовуватися в необмеженій кількості махінацій, що передбачають не тільки зовні легальні операції, а й прямі порушення закону фальсифікацію документів, підкуп посадових осіб, приховування майна тощо. Вчинення таких злочинів супроводжується перекручуванням звітності, фальсифікацією і підробкою документів і може заподіяти значну шкоду не тільки кредитору, державі, а й іншим субєктам господарювання. Внесена пропозиція доповнити коло суб'єктів досліджуваних злочинів вказівкою на громадянина-підприємця. Характером злочинів, передбачених ст. ст. 218-221 КК України, їх єдиним видовим обєктом посягання та сприянням глибшому дослідженню ознак цих злочинів обумовлюється необхідність введення терміну „кримінальні банкрутства”. Кримінальні банкрутства це злочинні діяння, внаслідок яких субєкт господарської діяльності потрапляє у стан фінансової неспроможності, спотворюється інформація щодо наявності в субєкта господарської діяльності такого стану, а також унаслідок яких порушується законна процедура провадження у справі про банкрутство, якщо такі дії призводять до завдання шкоди у великих розмірах. Пропонується також закріпити в законодавстві термін “фінансова неспроможність” це фінансовий стан субєкта господарської діяльності, при якому він нездатен самостійно відновити свою платоспроможність і задовольнити законні вимоги кредиторів. Викликано це відсутністю законодавчого закріплення значення цього терміну.

  • 47104. Проблеми та перспективи малого бізнесу
    Экономика

    На сьогодення в суспільстві найбільш гостро відчутна необхідність в консолідації всіх прогресивних сил: політиків, промисловців, парламентарів, підприємців, урядовців, вчених, економистів, податкоплатників та інших. Бо всі ми маємо одну глобальну проблему - не вміння та небажання властних структур остаточно зламати адміністративно-командну систему. І тому активізація громадських обєднань, профспілок, рухів, партій та союзів промисловців є обєктивною реальністю. Політизація субєктів ринкової економіки - це новий етап боротьби за реформи, за дієві зміни в державному устрої. За створення економіки, яка була б орієнтована на людину, бо тільки “вільна людина, зазнавши невдачі, не звинувачує нікого”.

  • 47105. Проблеми та перспективи політичної аналітики
    Политология
  • 47106. Проблеми та перспективи розвитку лізингових послуг в Україні
    Экономика

     

    1. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. № 723/97 ВР.
    2. Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003 р. № 1381-IV.
    3. Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення необхідних передумов використання лізингу" від 16.02.06 № 9118.
    4. Програми розвитку лізингу в Україні на період 2006-2010 років.
    5. Василенко Д., Капроні Р. та інші. Лізинг в Україні. // Підготовлений проектом з розвитку лізингу МФК за фінансової підтримки Агентства Міжнародного Розвитку. К. 2004 р. 142 с.
    6. Днєпров В. Лізинг по-українськи гроші без повернення? // Дзеркало тижня. 2002 р. 37 (412)
    7. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібн. - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во "Знання" -2001. -215с.
    8. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф. Банківські операції: Підручник. 2ге вид., випр. і доп. / За ред.. д-ра екон. наук, проф.. А. М. Мороза. К.: КНЕУ, 2002 р. 476 с.
    9. Онищук Я. В. Розвиток лізингу в Україні // Фінанси України. 2005 р. - № 7. с. 106-113.
    10. Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф.. А. М. Поддєрьогін. 5-те вид., перероб. та допов. К.: КНЕУ, 2004. 546 с.
    11. Рязанова Н. Податок на прибуток підприємств та лізинг в Україні // Лізинг в Україні. 2006. 2. с. 11-15.
    12. Шевчук Ю. Термінологія та класифікація лізингу //Лізинг в Україні № 5. 2006 г. с. 5-6.
    13. www.dfp.gov.ua за даними МФК
    14. www.leasing.org.ua Публікації / Огляд ринків / Загальні відомості про лізингові компанії.
  • 47107. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
    Страхование

     

    1. Закон України «Про страхування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.
    2. Конституція України. - К.: Право, 1994, 1996. - 64 с.
    3. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон. наук), К.: МА «BeeZone», 2002 452 с.
    4. Страховий бізнес України - (Керівник С.Подий), - Видавництво “Логос”, 2001.
    5. Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. - 1998. - № 5-6. - С. 58-60.
    6. Архипов А.П. Управление страховой компанией в условиях кризиса платежеспособности // Финансы. - 1996. - № 11. - С. 40-43.
    7. Архипов А.П. Структура региональных страховых рынков // Финансы. - 1997. - № 3. - С. 44-48.
    8. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО. - 1998. - 374 с.
    9. Белоусов С. Страховой рынок нуждается в поддержке // Финансы. - 1997. - № 3. - С. 54.
    10. Жиденко К. Правління Ліги обговорило зміни і доповнення до Закону. Україна-Business, № 35 від 6.10.99 р., 5 с.
    11. Зальотов О. Проблеми інтеграції на страховому ринку України. // Финансовые услуги №1-2, 1999, 10-13 с.
    12. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. - 321 с.
    13. Клапкив М.С. Формы и сферы сочетания рынков //Финансовые услуги. -1997. - № 1. - С. 12-15.
    14. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. - 1997. - № 11. - С. 103-111.
    15. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві // Економіка АПК. 1997. - № 6. - С. 66-70.
    16. Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі “Страхування”: К., КНЕУ, 1998. С. 303-326..
    17. Лутак Н.Д. Пути интегрирования украинского страхового рынка в мировой // Финансовые услуги. - 1997. - № 1. - С. 20-24.
    18. Прандецкий И. Интеграция страхового рынка Украины в глобальный рынок страхования путь к развитию // Финансовые услуги. -1997. - № 3. -С. 8-12.
    19. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1997 році. Україна-Business, №18 від 13.10.98 р. с.3. Огляд Укрстрахнагляду.
    20. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1998 році. Україна-Business, №15 від 14.05.99 р. с.2. та №17 від 28.04.99 р., с.2.
    21. Страхування. Підручник (Керівник авт. кол. і наук. ред. Осадець, д-р екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.
    22. Субтеля М. Страховая индустрия Израиля: Клиенту предоставляется все. Украина-Business, № 5 от 11.02.98 г., 3 с.
    23. Изменяя структуру управления, совершенствуя методы работы, «Оранта» становится компанией европейского уровня // Финансовые услуги. - 1998. - № 3-4. - С. 8-10.
    24. Украинский сервер страхования «Insurance Online» www.uainsur.com
  • 47108. Проблеми та перспективи розвитку франчайзингу в Українi
    Экономика

    К числу інших проблемних аспектів передбачуваного регулювання франчайзингу в Україні варто віднести:

    1. відсутність визначення видів франшиз, що спричиняє відсутність визначення видів франчайзингових договорів, використовуваних, насамперед, у міжнародному франчайзингу;
    2. відсутність уніфікованої термінології законопроектів і чинного законодавства при визначенні таких правових інститутів, як "нерозкрита інформація", "ноу-хау" і конфіденційна інформація". Відсутність чітких вимог законодавця до сфери використання, оформленню й утримуванню зазначених інститутів, що негативним образом вплине на обличчя, що одержали в користування інформацію в якості складової франшизи;
    3. включення до складу франшизи елементів, які по визначенню не можуть бути передані в користування. Мова йде про передачу в користування ділової репутації франчайзера. Тобто ділова репутація франчайзера розглядається як один з об'єктів інтелектуальної власності, які передаються за договором франчайзингу. Фактично ж, як ми розуміємо, що мова йде про асоціювання споживачем підприємств франчайзі з підприємствами франчайзера й всієї франчайзингової мережі. Тобто, почавши підприємницьку діяльність по системі франчайзера, франчайзі виявляється під парасолькою ділової репутації франчайзера й це дає йому можливість вести прибуткову діяльність із перших моментів свого функціонування. Проте, "бути під парасолькою ділової репутації" не означає використання ділової репутації;
    4. покладання на франчайзера в деяких випадках солідарної відповідальності із франчайзі перед кінцевим споживачем.
  • 47109. Проблеми та шляхи розвитку інститутів спільного інвестування
    Экономика

    - створюється ефективна система захисту прав інвесторів, яка забезпечується організаційною структурою фондів, спирається на довготривалий термін їх роботи (в основному 25 років) і систему контролю з боку держави, а функції управління, зберігання та обліку коштів Фонду розділені між незалежними одна від одної структурами - Компанією з управління активами, спеціалізованими Депозитарієм та Реєстратором, діяльність яких ліцензується та регулюється ДКЦПФР. В цілому ж у світі нині нараховують понад 50 000 інвестиційних фондів, доступних для міжнародних інвесторів. Основні принципи їхньої діяльності, незважаючи на особливості законодавства кожної окремої країни, досить подібні. Всі вони акумулюють кошти клієнтів, продаючи їм свої частки, акції або паї, а потім розміщують їх на фінансовому ринку з метою приросту загальних активів і збільшення вартості вкладень кожного учасника фонду. Дохід від таких вкладів інвестори отримують після продажу частки вартістю, що зросла, або ж в окремих випадках у формі дивідендів на акції фонду. У США спільні інвестиції нині у півтора рази перевищують депозитні вклади населення, у Франції - у 1,18 разів, у Польщі вони складають майже 16 % від суми депозитів, в Росії - близько 3%, в Україні ж цей показник менший 1 %. Саме такі цифри свідчать про необхідність розбудови організованого ринку цінних паперів, розвитку корпоративного управління, підвищення рівня корпоративної культури, розгортання широкої роз'яснювальної діяльності серед населення України, запровадження міжнародних норм та правил роботи (GІРS), а також проведення пенсійної реформи в Україні як передумови підвищення рівня життя українського населення та економічного зростання країни в цілому. Для українського інвестора інститут спільного інвестування - це нова можливість вкладення своїх заощаджень з метою їх примноження, достойна альтернатива звичним банківським депозитам, що захищають кошти від інфляції, проте не забезпечують значних прибутків.

  • 47110. Проблеми теорії, історії й методів геральдики в російській історіографії кінця 18 – початку ХХ ст.
    История

    Заслуговує уваги ще одна теорія походження південноросійських гербів, яку знаходимо у Карла Васильовича Болсуновського (див. додаток). Цей дослідник шукав аналогію російських нумізматичних символів з грецькими й візантійськими монограмами: «Действительно, был древний обычай ставить на монетах монограммы, заключающие в себе титул либо имя царя, либо архонта, чеканившего монету; он был всеобщий в Греции, в Малой Азии и во всех ее колониях на берегах Черного моря… Сам обычай употребления букв для образования знаков собственности весьма древний и сохранился у славян до XVI столетия… Обычай этот продолжался очень долго, и потому накопилось в геральдике много гербов из инициалов, заимствованных даже с кириллического алфавита, а именно из букв: П, М, Ш, Щ, Х и т.д., перемешанных с луной, крестами, якорями, стрелами и т.п.» [4, вип. ІІ, с.5]. В іншій публікації К.Болсуновський підкреслив: «О множестве эмблем возникших в древности из букв кирилловского алфавита и затем под разными названиями вошедших в гербы Руси, Литвы и даже Польши, писал довольно обстоятельно г.Даровский, причем указал на произвольные приемы геральдиков, пытавшихся объяснить эти загадочные для них фигуры посредством сравнения с различными эмблемами, вошедшими уже в геральдику» [4, вип. I, с.8]. Отже, на думку дослідника, багато геральдичних символів Південно-Західного краю являли собою найдавніші монограми. У свій час, коли знак з'явився, його значення, безсумнівно, було чітким і зрозумілим усім, «но затем, вследствие усложнения геральдических условий, знак этот, дополненный различными прибавками, утратил свой первоначальный вид и, наконец, его первоначальный смысл остался совершенно забытым» [4, вип. ІІ, с.4]. Таким чином, К.Болсуновський припускав, що родові знаки містять у собі ініціали їх власників. Однак, на жаль, жодного конкретного прикладу він не навів, хоча опублікував безліч князівських знаків з монет Володимира, Святополка, Ярослава й інших князів. Проте Карл Болсуновський окреслив новий напрям, яким пізніше пішли багато дослідників.

  • 47111. Проблеми удосконалення міжбюджетних відносин
    Экономика

    Виходячи з вищенаведених положень щодо стану розвитку міжбюджетних відносин, реформування системи міжбюджетних відносин має передбачати реалізацію окремих заходів за такими цілями:

    1. З метою встановлення відповідності між видатками та доходами місцевих бюджетів:
    2. активізувати економічну та господарську діяльність місцевих органів влади на підвладній території з метою збільшення частки власних та закріплених джерел доходів у місцевих бюджетах і зменшення частки трансфертів, а також збільшення загалом кількості регіонів, які не потребують трансфертів із державного бюджету;
    3. запровадити державні гарантії фінансового забезпечення виконання делегованих повноважень місцевими органамивлади;
    4. покласти в основу політики фінансового вирівнювання критерій зацікавлення бюджетів-донорів віддавати кошти, залишаючи певну частку сум перевиконання доходів у розпорядженні місцевих органів влади.
    5. З метою вдосконалення Формули розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів:
    6. внести зміни до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів щодо використання індексів відносних видаткових потреб, які дають змогу враховувати місцеві особливості розвитку, зокрема, щільність населення, яке є, рівень екологічного забруднення;
    7. спростити показники та окремі формули, що використовуються при обрахунку міжбюджетних трансфертів;
    8. встановити мораторій на внесення змін до формули впродовж одного бюджетного року.
    9. З метою раціоналізації структури трансфертів:
    10. забезпечити пріоритетність надання цільових субвенцій, збільшити частку субвенцій на соціально-економічний розвиток, сформувати механізм запровадження конкурсних процедур фінансування місцевих програм;
    11. застосовувати вибірковий механізм фінансування окремих проектів, ініційованих місцевими органами влади, з наданням переваги тим, які здатні найшвидше дати економічний ефект і, відповідно, сприяти розвитку інших місцевостей.
    12. З метою впорядкування механізму забезпечення соціальних видатків:
    13. встановити жорстку відповідність між фінансуванням видатків, які спрямовані на вирішення питань місцевого значення і не враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, і обсягом власних доходів місцевих бюджетів. Інші видатки доцільно фінансувати за рахунок закріплених доходів місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів, що дасть змогу уникати зустрічних фінансових потоків і посилити контроль за використанням коштів та наданням трансфертів;
    14. покласти в основу бюджетного вирівнювання нормативи соціальних стандартів надання громадянам послуг;
    15. ініціювати внесення змін до Бюджетного кодексу України: у ст. 86, ч. 1 замінити “соціальних послуг” (пункт 1) і “основних соціальних послуг” (пункт 2) на словосполучення “громадських послуг”, у ст. 98, ч. 3, пункт 2) замінити “споживачів соціальних послуг” на “споживачів громадських та соціальних послуг”.
    16. З метою заохочення територіальних громад до наповнення бюджетів, передусім у частині доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, і збільшення частки видатків, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:
    17. встановити частку відрахувань від надходжень з податку на доходи фізичних осіб до другого кошика доходів місцевих бюджетів;
    18. включити до переліку видатків першого кошика видатки на соціальний захист, соціальне забезпечення, культурно-мистецькі та спортивні заходи, а також видатків на утримання обєктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність.
    19. З метою подальшої децентралізації бюджетної системи:
    20. упорядкувати вживання норм “міжбюджетні трансферти”, “міжбюджетні відносини” у різних законодавчих актах;
    21. розробити заходи (формування механізму, визначення відповідальних, формування інформаційної, кадрової та технічної бази) щодо встановлення прямих відносин між Державним бюджетом та бюджетами міст районного значення, сіл і селищ.
  • 47112. Проблеми удосконалення оподаткування
    Налоги

    Для створення оптимальних податків потрібно зробити як найменше перешкод для товаровиробника, якомога найбільш сприятливий клімат для їхньої роботи, а тому найбільш важливими є наступні вимоги:

    • податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни, а не навпаки, затримувати та затягувати процеси щодо роботи виробника;
    • податкова система повинна бути справедливої, не допускати довільного тлумачення, як іноді буває, бути зрозумілої платникам податків, щоб останні не відчували ніяких незручностей;
    • податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень - такий вплив повинен бути мінімальним і не повинен заважати процесу праці;
    • скорочення витрат податками на зміст адміністрації і дотримання податкового законодавства;
    • використання податкової політики, для досягнення соціально-економічної мети, необхідно звести до мінімуму;
    • ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах, на це повинна орієнтуватись країна;
  • 47113. Проблеми урбанізації
    Экология

    Хмари чорного диму вперше огорнули багато міст Європи й Америки в XIX - початку XX століття. Лідер промислової революції - Великобританія зайняла перше місце і по забрудненню повітря. Лондон став відомий своїм густим туманом, що додав своєрідний колорит детективним історіям, але скоротив життя багатьох городян. Однак на зорі індустріалізації ступінь впливу забрудненого повітря на здоров'я не була визначена, тому що в цей період у результаті поліпшення санітарних умов і харчування відбулося різке зниження смертності від інфекційних хвороб, що замаскувало шкоду, принесена забрудненим повітрям. У 1943 році жителі Лос-Анджелеса стали скаржитися на періодичну появу в повітрі дратівної світло-блакитного серпанки. Експерти установили її зв'язок із присутністю сірчистого газу. Промисловий викид цієї речовини був скорочений, але димку над містом продовжувала з'являтися. Дослідження показали, що вуглеводи, що містяться в парах бензину, взаємодіючи з іншими забруднювачами, під дією сонячних променів утворять нові з'єднання. Адміністрація міста вирішила ліквідувати витік газів з бензосховищ численних нафтоперегінних заводів, однак димку над містом повністю не зникала. Тоді стало ясно, що забрунювачами повітря є автомобілі. Так світ був познайомлений з фотохімічними окислювачами -з'єднаннями озону з різними речовинами, що утворяться шляхом взаємодії вуглеводнів з окислами азоту, виділюваними автомашинами й енергетичними підприємствами, при сонячному світлі.

  • 47114. Проблеми флотації та їх вирішення
    Химия

    Існує декілька типів флоторегантів, що відрізняються принципом дії:

    • Збирачі реагенти, що вибірково сорбуються на поверхні мінералу, який необхідно перевести в піну, і що додають частинкам гідрофобні властивості. В якості збирачів використовують речовини, молекули яких мають дифильну будову: гідрофільна полярна група, яка закріплюється на поверхні частинок, і гідрофобний вуглеводневий ланцюг. Найчастіше збирачі є іонними з'єднаннями; залежно від того, який іон є активним розрізняють збирачі анионного і катионного типів. Рідше застосовуються збирачі, що є неполярними з'єднаннями, не здатними до дисоціації. Типовими збирачами є: ксантогенати і дитіофосфати для сульфідних мінералів, натрієві мила і аміни для несульфідних мінералів, гас для збагачення вугілля. Витрата збирачів складає сотні грамів на тонну руди;
    • Регулятори реагенти, в результаті виборчої сорбції яких на поверхні мінералу, останній стає гідрофільним і не здатним до флотації. Як регулятори застосовують солі неорганічних кислот і деякі полімери;
    • Піноутворювачі призначені для поліпшення диспергування повітря і додання стійкості мінералізованим пінам. Піноутворювачами служать слабкі поверхнево-активні речовини.
  • 47115. Проблеми чоловічого клімаксу
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Як уже зазначалось, клімакс не хвороба, а фізіологічний період в житті людини. У переважної більшості чоловіків клімакс перебігає нормально і не вимагає ніяких лікувальних заходів. Проте у 1015% чоловіків клімактеричні розлади настільки значні, що вони змушені звернутись за допомогою до лікаря. Раптова поява приливів, болю в ділянці серця, внизу живота, плаксивості, запаморочення, оніміння деяких частин тіла, безсилля, зниження пам'яті, статевої потенції та ін. породжують іноді думку про тяжку невиліковну хворобу і наближення кіпця життя. Роз'яснення суті змін, що відбуваються в організмі, розповіді про те, що ці порушення тимчасове явище і через рік-другий стан нормалізується, породжує у більшості хворих надію на швидке видужання. Клімакс протікає в легшій формі, якщо людина виконує улюблену працю, бере активну участь у житті свого колективу, відчуває турботу своєї родини тощо. Піднімають тонус, поліпшують обмін речовин, загальний стан організму систематичні фізкультурні вправи, ранкова фіззарядка, фізкультурна пауза на роботі, систематичні прогулянки, катання на ковзанах, лижах, мисливство, купання, гребля і інші види спорту. Якщо чоловік звик до певного виду спорту, то з настанням клімаксу відмовлятись від цих вправ недоцільно. Щоденну буденну роботу корисно чергувати з заняттям улюбленою справою, так званим хоббі театр, кіно, концерти, їзда на велосипеді, автомашині, рибалка, філателія тощо. Сприятливо діють на стан здоров'я сонячні ванни. Але не слід зловживати цією процедурою. Перебувати на сопці довше години протягом усього дня не рекомендується.

  • 47116. Проблеми ядерної енергетики
    Физика

    Ядерна зброя набагато руйнівніша, ніж усі попередні виді зброї. За допомогою ракет цю зброю можна доставити у будь-якій пункт земної кулі. Перед людством маячить похмура реальність взаємного знищення протягом лічених годин. Державна безпека в абсолютному значенні цього слова більше не існує. Ціна миру в ядерну добу - це повсякчасна загроза ядерної війни. Ми захищаємо себе за допомогою стратегії залякування, що ґрунтується на можливості взаємознищення, ми ставимо мир у залежність від зброї, яку всі сторони бояться застосовувати, бо вона страшенно небезпечна. Тим часом загроза знищення людства зростає у міру того, як ядерна зброя поширюється на всій земній кулі. Крім того, існує можливість випадкового вибуху, коли навіть одна країна має бойові ядерні заряди. Неполадки та аварії трапляються. Не можна накопичувати атомну зброю, не збільшуючи ризику випадкового вибуху. У міру зростання запасів атомної зброї зростає також ризик навмисного вибуху. Атомні бомби свого часу виросли з історії, а тепер вони можуть покласти край історії. Їх створили люди, а тепер вони можуть знищити людей. Однак ядерна зброя не тільки вбиває людей. Вона викликає такі сильні екологічні зміни а навколишньому середовищі, що воно стане непридатним для життя. Смерть усього людства не тільки покладе край поколінням, що живуть у даний час, але й і усім прийдешнім. Ця смерть означатиме поразку всіх людських надій, ідеалів минулих і майбутніх.

  • 47117. Проблемма коллаборационизма в годы ВОВ
    История

    Охранные подразделения и части вермахта из числа советских граждан официально стали формироваться с осени 1941 г. Генштаб сухопутных войск по просьбе командования войск вермахта разрешил иметь при каждой группе армий по одной казачьей сотне. Так как действия сотен в Берлине оценили положительно, в ноябре поступило указание, что при каждой из девяти функционировавших на востоке охранных дивизий должны быть подобные сотни. Наряду с казаками в сотни зачислялись и военнопленные русские, украинцы и белорусы. Позже создавались эскадроны, батальоны и полки. Так, в тылу группы армий "Центр" (в Белоруссии и в западных областях РСФСР) осенью 1942 г. действовали два казачьих полка, два казачьих батальона и эскадрон, добровольческий полк, пять охранных батальонов, большое количество отдельных рот. Сюда же по распоряжению рейхсфюрера СС Гиммлера с Украины были переброшены для усиления антипартизанских сил три украинских охранных батальона. В апреле 1943 г. в докладе политуправления Юго-Западного фронта начальнику Главного политического управления Красной Армии отмечалось, что против войск фронта (т.е. в группе армий "Юг") с декабря 1942 по февраль 1943 г. действовало несколько добровольческих казачьих сотен и отрядов украинцев, узбеков и других, а также 1-й сине-горский казачий и 1-й пластунский полки. Подобные формирования и примерно в таком же количестве были и в других группах армий. Фактически при управлении каждой немецкой дивизии имелась как минимум рота, а при управлении корпуса - несколько рот или батальон, укомплектованные советскими гражданами для борьбы с партизанами.

  • 47118. Проблемне навчання
    Педагогика

    Трудове навчання характерне тим, що виникнення проблем перед учнями здебільшого відбувається без участі вчителя. Особливо багато виникає таких проблем в процесі технології обробки тієї чи іншої деталі, виборі режиму роботи і геометрії ріжучого інструменту. Дія вчителя в поданні наперед повної технологічної картки поцесу виготовлення деталі невірна, тобто штучно ліквідовується проблема, яка може виникнути перед учнями. А. Дістервег писав: "Поганий вчитель підносить істину, хороший її знаходити". Робота за готовою технологічною карткою на збуджує мислення, а навпаки, гальмує. При винекненні проблем в ході практичної роботи учень бачить їх природність, відчуває, що від його розумових зусиль залежить результат роботи. Тому вчитель повинен творчо підходити до процесу навчання під час практичної роботи, виходячи з індивідуальних особливостей учнів, уміло втручатися в хід пошуку учня в тій або іншій проблемі.

  • 47119. Проблемні питання зміни обвинувачення в суді
    Юриспруденция, право, государство

    Однією із важливих проблем зміни обвинувачення в суді є питання захисту прав потерпілого, тобто яким чином повинен діяти потерпілий при такій зміні або взагалі при відмові прокурора від обвинувачення. Як відомо прокурор може скористатись правом, передбаченим у статті 277 КПК, і змінити предявлене особі обвинувачення під час судового розгляду до закінчення судового слідства. Якщо при цьому він ставить в своїй постанові питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин чи про зменшення обсягу обвинувачення, то можна також говорити про повну чи часткову відмову від обвинувачення (попередньо заявленого) і формулювання обвинувачення в новому обсязі. Ставлення наукових кіл до права потерпілого чи його представника підтримувати обвинувачення в разі його зміни чи відмови від нього прокурора є неоднозначним. Скажімо, в Російській Федерації отримала перевагу позиція, за якою відмова прокурора від обвинувачення тягне за собою припинення кримінальної справи, аналогічно зміна обвинувачення тягне за собою припинення провадження у відповідній частині (ч.7 ст.246 КПК РФ) . Вважаємо, що з такою позицією не можна погодитись, оскільки таке припинення провадження є безумовним і вже цим порушує права потерпілого на захист власних інтересів. Навіть передбачене право потерпілого звернутись в порядку цивільного судочинства з цивільним позовом про відшкодування завданих збитків не є рівнозначною заміною розгляду справи в порядку кримінального судочинства. Варто зауважити, що в проекті КПК України збережено право потерпілого та його представника підтримати обвинувачення в разі відмови від нього прокурора. Також залишилось право підтримувати обвинувачення в раніше предявленому обсязі, якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення. При цьому правове регулювання отримало більш детальну регламентацію, хоч недоліки законодавства все ж залишились. Згідно чинного КПК коли в результаті судового розгляду прокурор приходить до переконання про непідтвердження обвинувачення, він зобовязаний відмовитися від обвинувачення. В такому випадку суд розяснює потерпілому та його представнику право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення. Розяснення судом потерпілому та його представнику такого права є обовязковим, тому при наявності у справі потерпілого його участь в судовому розгляді, коли прокурор вирішує відмовитись від обвинувачення, є обовязковою. Тому при відсутності потерпілого чи його уповноваженого представника суд, на нашу думку, не може прийняти рішення про припинення провадження. В таких випадках суд зобовязаний прийняти рішення про вжиття заходів для забезпечення його явки. Як мінімум - це повідомлення про час судового засідання і повідомлення про відмову прокурора від обвинувачення і що потерпілий та його представник викликаються для зясування позиції щодо підтримки обвинувачення. Представник має виражати волю самого потерпілого, коли вираження такої волі є можливим (наприклад, потерпілий перебуває в лікарні). Такі ж гарантії активності потерпілого та його представника повинні бути забезпеченні і при зміні обвинувачення. Крім цього, потерпілий і його представник повинні як мінімум ознайомитись з текстом постанов прокурора. Це є важливим хоча б тому, що в постанові прокурора викладаються мотиви прийнятого рішення (з якими вони можуть погодитись чи не погодитись). При зміні обвинувачення прокурор вручає копії з викладеним новим обвинуваченням та мотивами зміни учасникам процесу, в тому числі потерпілому і його представнику (при відмові від обвинувачення цього взагалі не передбачено). Вважаємо, що потрібно піти далі і у випадку відсутності в судовому засідання потерпілого і його представника передбачити надсилання постанов і відкладення судового засідання для зясування позицій цих учасників. Вважаємо за можливе також запровадити в КПК норму, згідно якої прокурор, якщо від потерпілого надходить відповідна письмова заява, зобовязаний продовжувати підтримувати обвинувачення і не може відмовитися від цього. Підтримання потерпілим і його представником обвинувачення обмежене раніше предявленим обвинуваченням. Під “раніше предявленим обвинуваченням” має розумітись те, з яким обвинувачений був відданий до суду (а не те, яке було, наприклад, предявлене на досудовому слідстві і було потім змінене). Певною проблемою є ситуація, коли прокурор дійшов до думки про необхідність зміни обвинувачення, але це потягнуло повернення справи на додаткове розслідування. В такому випадку потерпілий фактично втрачає право підтримати обвинувачення, яке фігурувало в попередньому судовому розгляді. На нашу думку, він повинен все ж мати таке право, хоч таке твердження і не є безспірним. Кілька потерпілих можуть мати різні позиції щодо підтримання обвинувачення (хтось повністю підтримувати, хтось частково, дехто може заперечувати проти провадження у справі). В такому випадку, продовження провадження має здійснюватись з врахуванням позицій потерпілих (зі збереженням єдності процесу) - кожен буде підтримувати ту частину провадження, яку вважатиме за потрібне. Остаточне рішення у справі так чи інакше залишатиметься за судом, в межах сукупного обвинувачення.

  • 47120. Проблемное и системное программное обеспечение
    Компьютеры, программирование

    К утилитам относятся:

    1. диспетчеры файлов или файловые менеджеры
    2. средства динамического сжатия данных (позволяют увеличить количество информации на диске за счет ее динамического сжатия)
    3. средства просмотра и воспроизведения
    4. средства диагностики; средства контроля позволяют проверить конфигурацию компьютера и проверить работоспособность устройств компьютера, прежде всего жестких дисков
    5. средства коммуникаций (коммуникационные программы) предназначены для организации обмена информацией между компьютерами
    6. средства обеспечения компьютерной безопасности (резервное копирование, антивирусное ПО)