Проблеми та перспективи розвитку лізингових послуг в Україні

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з курсу Фінансовий ринок

на тему:

Проблеми та перспективи розвитку лізингових послуг в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2008 рік

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………….………………3

1. Економічна сутність і функції лізингу……………………………………......4

2. Стан ринку лізингових послуг в Україні …………………………..................7

3. Напрями вдосконалення системи лізингових відносин в Україні…………11

Висновки…………………………………….…………………...………..……..14

Список використаних джерел………………………………………….……….15

 

Вступ

 

Незважаючи на активний розвиток фінансової системи, ринок лізингових послуг в Україні перебуває на стадії становлення. Активізація лізингових операцій істотно впливає на розширення реального сектору економіки. На сьогодні лізинг як спосіб реалізації продукції та здійснення інвестицій набув значного поширення в усьому світі.

Для всебічного розвитку економічних процесів у країні, активізації підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу треба впроваджувати нові для нашої економічної системи методи фінансування реального сектору економіки, оновлення матеріально-технічної бази. Можна вважати, що розширення лізингових операцій в Україні є одним із таких методів фінансування.

Лізингові послуги насамперед є найефективнішими у галузях, продукція яких перебуває на високому технологічному та якісному рівні, вирізняється високою конкурентоспроможністю.

Основними проблемами, що значно перешкоджають розвитку лізингу можна віднести наступні:

несформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингового кредиту;

надто жорстка система оподаткування лізингових операцій, наприклад, передача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування тепер прирівнюється до його продажу в момент передачі;

низький попит на товари вітчизняного товаровиробництва;

низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів;

нотаріальна реєстрація договорів лізингу;

слабка державна підтримка, відсутність податкових пільг, у тому числі для структур, готових надати довгострокове кредитування.

 

1. Економічна сутність і функції лізингу

 

Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господарства методів оновлення матеріально-технічної бази та модифікації основних фондів субєктів різноманітних форм власності. Одним з таких методів інвестування виступає лізинг.

Загальновживаним визначенням лізингу є наступне: лізинг це комплекс майнових відносин, в яких одна сторона (лізингодавець) надає майно в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений термін і за певну плату [5, с. 13]. Це спосіб реалізації відносин власності, що виражає певний стан виробничих сил та виробничих стосунків, з якими він знаходиться в тісному взаємозвязку.

Особливість лізингової діяльності полягає в тому, що, з одного боку, вона сприяє становленню приватної власності на засоби виробництва, а з іншого веде до її подолання, зміні власника та розпорядника.

Якщо порівнювати оренду і лізинг, то останній вирізняється вищою формою організації бізнесу, яка передбачає наявність ґрунтовних знань та навичок у фінансовій сфері, сфері маркетингу й виробництва, нерухомості, обладнання. Тобто лізинг передбачає поєднання таких форм організаційно-оперативних відносин, як орендні, кредитні та торговельні. Для розмежування понять лізинг і оренда пропонуємо таблицю лізингових та орендних відносин.

Обєктом (предметом) лізингу є будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів: машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, будинки споруди, системи телекомунікацій тощо, не заборонене законодавством до вільного обігу на ринку.[7, c. 111]

На ряду з цим, субєктами лізингу виступають сторони, які мають безпосереднє відношення до обєкта лізингу. При цьому їх можна умовно поділити на прямих і непрямих учасників.

Безпосередніми учасниками лізингової угоди можуть бути:

лізингодавець, тобто субєкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який преді в користування обєкти лізингу;

лізингоодержувач, тобто субєкт підприємницької діяльності, котрий одержує в користування обєкти лізингу за договором лізингу;

продавець лізингового майна (постачальник) субєкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно та/або продає власне майно, як обєкт лізингу.

Непрямими учасниками лізингової угоди можуть бути, наприклад, страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, які кредитують лізингодавця і є гарантами угод [8, с. 344].

Як складне економічне явище, лізинг виконує важливі функції у формуванні багаторівневої економіки і активізації виробничої діяльності. Серед різноманітних функцій лізингу, можна виділити такі, які якнайширше розкривають його природу, зокрема: фінансову, виробничу та збутову.

Фінансова функція полягає