Проблеми та перспективи розвитку лізингових послуг в Україні
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
:
у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних
повної оплати основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту
у використанні підприємством податкових та адміністративних пільг.
Оскільки орендну плату зараховують до складу валових витрат, то відповідним чином зменшується оподаткований прибуток підприємства. Застосування механізму прискореної амортизації сприяє не тільки зменшенню оподатковуваного прибутку в лізингоодержувача, а й прискоренню технічного оновлення виробництва.
Виробнича функція полягає в оперативному розвязанні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до нових технологій і техніки
Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно [10, c. 262].
Отже, у результаті лізинг сприяє диверсифікації пропозицій спектру товарів та послуг, залучає нові обєкти у свою сферу, тим самим розвиваючи і диференціюючи ринок засобів виробництва.
Основними видами лізингу, визнаними у всьому світі, є оперативний та фінансовий лізинг, а правовими критеріями для такого розмежування визнаються строк використання майна та обсяг обовязків лізингодавця.
Так, оперативний лізинг характеризується тим, що строк лізингу набагато коротший, ніж строк служби майна, та лізингові платежі не покривають повної вартості майна, яке є предметом лізингу. У звязку з цим лізингодавець вимушений його здавати в тимчасове користування декілька разів, оскільки для нього зростає ризик по відшкодуванню залишкової вартості предмету лізингу. В таких випадках лізингові платежі при оперативному лізингу вищі, ніж при фінансовому лізингу [11, c. 11]
Навпаки, при фінансовому лізингу строк користування майном наближується до строку експлуатації та амортизації всієї чи більшої частини вартості майна. При цьому лізингоодержувач практично повністю сплачує вартість майна лізингодавцю. Як правило, обовязок по технічному обслуговуванню та страхуванню предмету лізингу покладається на лізингоодержувача [13, c. 5].
Безперечно, вищезазначеними термінами галузь лізингу не обмежується. Проте знання про базові поняття та терміни лізингу неодмінно сприятимуть плідному та взаємовигідного діалогу та порозумінню сторін лізингової угоди, особливо якщо участь в них бере іноземний учасник.
2. Стан ринку лізингових послуг в Україні
Протягом останніх трьох років ринок лізингу в Україні швидко зростає. Сьогодні іноземні банки входять на ринок, спрощуючи доступ до фінансування та збільшуючи можливості таких фінансових інструментів як лізинг. В подальшому очікується збільшення кількості лізингових компаній, засновниками яких є банки, що сприятиме більш широкому розповсюдженню лізинга як альтернативного інструменту фінансування.
Упродовж 2005-2006 років кількість лізингових компаній збільшилася на 30% (рис.2.1). Цьому сприяло декілька факторів: зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних банків, що увійшли на український ринок минулого року; зростання обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців; швидкий розвиток фінансових ринків України, а також кращий доступ до кредитних ресурсів.
Рис. 2.1 Кількість лізингових компаній, що здійснюють операції лізингу.
Загальна вартість портфелю лізингових угод зросла приблизно на 108%, тобто з 344 млн. дол. США до 716 млн. дол. США на 1 січня 2007 р.. Кількість працівників у лізинговій індустрії також збільшилась на 50%, та складає майже 1400 чоловік.
Малі і середні підприємства все ще не користуються перевагами лізингу в суттєвому обсязі. Великі підприємства на сьогодні залишаються головними споживачами лізингових продуктів.
Джерела фінансування для лізингових компаній стали більш різноманітними: частка фінансування лізингових угод за рахунок банків-нерезидентів зросла на 14% (рис. 2.2.). Банки-резиденти, що надали більш ніж 74% кредитів лізинговим компаніям у 2005 році, надали лише 60% минулого року. Очікується, що впродовж наступних декількох років, зросте кількість банків нерезидентів, які фінансують лізингові компанії-резиденти.
Рис. 2.2.Джерела фінансування лізингових угод у 2006 році.
Ринок лізингу набуває стабільності, що підтверджується і фактом значного зростання, в середньому по ринку, частки довгострокових лізингових угод (3-5 років), і, відповідно зменшенням частки лізингових угод з коротким терміном дії.
Процент лізингових угод, що завершились дефолтом лізингоотримувача незначний (майже кожна компанія мала один два дефолти). Більшість активів були повернуті (вилучені) шляхом використання законодавчо встановлених механізмів. [14]
Незважаючи на те, що Україна має досить високий потенціал для розвитку ринку лізингу, але існують деякі аспекти, що стримують цей розвиток. А саме:
Доступ до фінансування:
Вартість лізингу залишається відносно високою для лізингоотримувача, тому малі і середні підприємства все ще мало використовують переваги лізингу. Переважна більшість лізингових угод передбачає авансовий платіж, середня величина якого 20% від вартості предмету лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, крім того вимагається додаткове забезпечення окрім самог?/p>