Geum.ru

Курсовой проект

  • 4581. Вплив педагогічної оцінки на поведінку дитини
    Педагогика

     

    1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников. М.: Педагогика, 1984. С. 44-46;
    2. Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки //Избр. психол.труды: В 2-х т. М.: Педагогика, 1980. Т. 2. С.128 267;
    3. Божович Л. И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности / Под ред. Д. И. Фельдштейна. М.: Международная педагогическая академия, 1995;
    4. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, виховників, молоді, батьків. - 3-є вид. - Т.1. Полтава: Редакція газети "Полтавський вісник", 1994. 191 с.;
    5. Ващенко Г. Твори. Том 4. Праці з педагогіки та психології. К.: "Школяр" - "Фада" ЛТД, 2000. 416 с.;
    6. Выготский Л. С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991;
    7. Давыдов В.В. Содержание и структура учебной деятельности школьников Формирование учебной деятельности школьников. М., 1982. С. 10-21;
    8. Джеймс М. О'Нил, Попова Л. В. Психологическое насилие и школа // Магистр. 1993. № 4. С.2834;
    9. Зимняя И. А. Педагогическая психология. М.: Логос, 2004;
    10. Зубалій Н.П. Роль педагогічної оцінки у формуванні позитивного ставлення шестиліток до навчання //Початкова школа. 1983. № 12. С. 14-18;
    11. Зубалій Н. П. Психологічний аналіз структури позитивного ставлення до учіння студентів // Наук. записки: Зб. наук. праць. Вип.40. К.: НПУ, 2001. С. 221-223;
    12. Кан-Калик В. А. Основы профессионально-педагогического общения. Грозный: ЧИГУ им. Л. Н. Толстого, 1979;
    13. Кащенко В. П. Педагогическая коррекция: Исправление недостатков характера у детей и подростков. М.: Просвещение, 1994;
    14. Ксендзова Г. Механизмы самоопределения школьника. // Директор школы. 2000. №6. С. 62-71
    15. Ксендзова Г. Школьная отметка: стимулятор умения или "дамоклов меч"? // Директор школы. 2000. №5. С.49-57;
    16. Кулюткин Ю.Н. Творческое мышление в профессиональной деятельности учителя // Вопросы психологии. 1986. № 2. С. 21 30;
    17. Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. М.: Просвещение, 1968. 141 с.;
    18. Липкина А.И. Психология самооценки школьника: Автореф. дис. доктора психол. наук.: 19.00.07. М., 1974;
    19. Мышление учителя: Личностные механизмы и понятийный аппарат / Под ред. Ю. Н. Кулюткина, Г. С. Сухобской. М.: Педагогика, 1990;
    20. Немов Р. С. Психология: В 2 кн. М.: Просвещение: Владос, 1994;
    21. Онищук В.О. Шлях до глибоких знань. К.: Знання, 1969. 47 с.;
    22. Практикум по возрастной и педагогической психологии / Под ред. А. И. Щербакова. М.: Просвещение, 1987;
    23. Рубинштейн С.Я. Исследование самооценки // Экспериментальные методики патопсихологии. М.: Медицина, 1970. С. 187-190;
    24. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. М.: Педагогика, 1989. Т. 1. 486 с.;
    25. Савченко О.Я. Оцінка вчителя стимул і орієнтир учнів //Урок у початкових класах. К.: Освіта, 1993. С. 148-153;
    26. Семиченко В., Заслужнюк В. Проблема педагогічного оцінювання //Рідна школа. 2001. № 7. С. 3-9;
    27. Семиченко В.А. Заслуженюк В.С. Психологічна струкура педагогічної діяльності: Навч. посіб. К.:Вид-во "Київський ун-т", 2000. Ч.1. 217с.; Ч.2. К.,2001. 231с.;
    28. Стоунс Э. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения / Под ред. Н. Ф. Талызиной. М.: Педагогика, 1984;
    29. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. Киев: Радянська школа, 1974. С. 169-170, С.166, С.171-172;
    30. Фридман Л.И., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. М.: Просвещение. 1991;
    31. Харрисон Стивен. Счастливый ребенок / пер. с. англ. М.: София, 2005.
    32. Хрестоматия по педагогической психологии / Сост. и вступ. очерки. А. Красило и А. Новгородцевой. М.: Международная педагогическая академия, 2003;
    33. Цокур О. С. Педагогіка вищої школи: Навч.-метод. посібник / Одеська національна юридична академія. Юридична література, 2002. Вип. 2 : Педагогічний менеджмент. 80 с.;
    34. Цукерман Г.А. Что оценивает объективная оценка? // Психологическая наука и образование. 1997. №4. С. 65-70;
    35. Чошанов М.А. Школьная оценка: старые проблемы и новые перспективы. // Педагогика. 2000. №10. С.95-102;
    36. Чупахіна С. Контроль та оцінювання результатів діяльності дітей 6-7-річного віку в закладах освіти (кінець ХХ початок ХХІ сторіччя) // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Івано-Франківськ: Плай, 2007. Вип. ХІІІХІV. С.149156;
    37. Чупахіна С. Методичне керівництво оцінюванням навчальних досягнень першокласників // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Івано-Франківськ: Плай, 2006. Вип. ХІІ. С.102109;
    38. Чупахіна С. Навчальна діяльність молодших школярів: пошук шляхів оптимізації // Актуальні проблеми гуманітарної освіти. Збірник наукових праць. Кременець, 2004. Вип.І. С.306309;
    39. Чупахіна С. Оцінка знань, умінь і навичок в історії розвитку школи// Педагогіка і психологія професійної освіти // Науково-методичний журнал. Львів: Львівська політехніка, 2006. № 5. С.139146;
    40. Чупахіна С. Оцінювання навчальних досягнень молодших школярів у сучасній початковій школі // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія. Чернівці: Рута, 2005. Вип. 256. С.181186;
    41. Чупахіна С. Підготовка педагога до оцінювання навчальних досягнень сучасних першокласників // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія. Чернівці: Рута, 2007. Вип. 300. С.185190;
    42. Чупахіна С. Усвідомлення першокласниками результатів навчальної діяльності: сутнісний контекст педагогічної оцінки // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. Зб. статей: Ч.2. Ялта: РВВ КГУ, 2007. Вип. 13. С. 254259;
    43. Чупахіна С. Формування навчальної мотивації у молодших школярів // Міжнародна науково-практична конференція “Початкова школа на перехресті проблем” Тернопіль, 2004. С.4043;
    44. Шадриков В.Д. Деятельность и способности. М.: Изд. Корпорация «Логос», 1994;
    45. Эльконин Д.Б. Психология обучения младшего школьника. М.: Знание, 1974. 64 с.;
    46. Якиманская И.С. Разработка технологии личностно- ориентированного обучения // Вопросы психологии. 1995. №2.
  • 4582. Вплив позакласних занять фізичною культурою на показники фізичного стану та здоров’я учнів старших класів
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Так, у показниках сили м'язів верхніх кінцівок (м'язів-згиначів і розгиначів передпліччя, розгиначів плеча) явну перевагу мають спортсмени, що спеціалізуються в хокеї і ручному м'ячі, у порівнянні з лижниками-гонщиками, і велосипедистами. У силі м'язів-згиначів плеча помітна перевага лижників над гандболістами, хокеїстами і велосипедистами. Більших розходжень у силі м'язів верхніх кінцівок між хокеїстами і гандболістами не спостерігається. Досить чіткі розходження відзначаються в силі мязів-розгиначів, причому кращий показник у хокеїстів (73кг), трохи гірше в гандболістів (69кг), лижників (60кг) і велосипедистів (57кг). У не займаються спортом цей показник складає усього 48кг. Показники сили м'язів нижніх конечностей також різні в займаючихся різними видами спорту. Величина сили розгиначів гомілки більше в гандболістів (77кг) і хокеїстів (71кг), менше в лижників-гонщиків (64кг),ще менше у велосипедистів (63кг). у силі мязів - розгиначів стегна велика перевага в хокеїстів (177кг), тоді як у гандболістів, лижників і велосипедистів істотних розходжень у силі цієї групи м'язів немає (139 - 142 кг). Особливо цікаві розходження в силі м'язів-згиначів стопи і розгиначів тулуба, що сприяють у першому випадку відштовхуванню, а в другому - утриманню пози. У хокеїстів показники сили м'язів-згиначів стопи складають 187 кг, у велосипедистів - 176 кг, у гандболістів - 146 кг. Сила мязів - розгиначів тулуба в гандболістів дорівнює 184 кг, у хокеїстів - 177 кг, а у велосипедистів - 149 кг.

  • 4583. Вплив процесів деформування на поверхневий шар металів
    Физика

    Одним з ефективних методів дослідження механічних властивостей приповерхневих шарів металів є індентування. На наступному етапі роботи ставилася задача дослідити закономірності розподілу КРП при індентуванні, закономірності формування енергетичного рельєфу та еволюції цього рельєфу з часом. Для усіх відбитків сферичного індентора спостерігалася характерна деформаційна зона, що відповідає ділянці поверхні контакту, рис.12. Діаметри відбитків, виміряні оптичним методом, відповідають ширині кривих розподілу КРП на рівні половини висоти. Отже, зміна КРП повязана з пластичною деформацією поверхні зі фактичною площею контакту. Тому, останню можна більш точно визначити за поверхневим розподілом КРП. В усіх проведених експериментах максимальна величина КРП на поверхні контактної ділянці не перевищувала 1,15 В, у той же час в процесі пластичного деформування розтягуванням для алюмінію реєструється величина КРП до 1,25 В. Це означає, що густина дислокацій, що вийшли на поверхню, при деформуванні в умовах контактуючих поверхонь менша ніж на вільній поверхні. Комплексний підхід у вивченні фізичних властивостей приповерхневих шарів металів означає вимір енергетичних, силових і структурних параметрів матеріалу. Отримані методом кінетичного індентування значення активаційного об`єму зразків дозволили пояснити структурні зміни в результаті різних поверхневих зміцнюючих обробок, таблиця 1. Глибина впровадження індентора в матеріал поверхневого шару складала ~ 0,1 мм. Це означає, що досліджувався зміцнений обробкою приповерхневий шар. Стискуючі залишкові макронапруження в приповерхневому шарі зразків обумовлені збільшенням густини дислокацій та розвитком дислокаційної структури.

  • 4584. Вплив радіоактивного забруднення на флору
    Экология

     

    1. Абагян А.А., Асмолов В.Г., Гуськова А.К. и соавт. Информация об аварии на Чернобыльской АЭС и ее последствиях, подготовленная для МАГАТЭ // Атом, энергия. - 1986. - 61, Вып. 5. - С.301-320.
    2. Алексахин Р.М. Радиоактивное загрязнение природной среды при эксплуатации АЭС // Радиоактивное загрязнение районов АЭС. - М.: Из-во Ядерного общества СССР. - 1990. - С. 22-58.
    3. Андреев А.Д., Гудков Д.И., Кузьменко М.И. Оценка влияния Запорожской АЭС на распределение трития в воде Каховского водохранилища // Доповіді Національної академії наук України. - 1995, №6. - С. 143-145.
    4. Анненков Б.Н., Юдтнцева Е.В. Основы сельскохозяйственной радиологии. М.: Агропромиздат, 1991. 287 с.
    5. Баженов В.А., Булдаков Л.А., Василенко И.Я. и соавт. Вредные химические вещества. Радиоактивные вещества. - Л.: Химия, 1990. - 464с.
    6. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Пробний підручник для учнів 10 11 класів. К.: Либідь, 2000. 336 с.
    7. Боболевич В.Н. К вопросу о безопасности окружающей среды при подземных ядерных взрывах // Атомная техника за рубежом. - 1973, № 9.-С. 26.
    8. Борзилов В.А. Физико-математическое моделирование поведения радионуклидов // Природа. - 1991, № 5.- С. 42-51.
    9. Бузынный М.Г., Зеленский А.В., Лось И.П. и соавт. Мониторинг трития в воде на Украине в 1989-1991 гг. // Авария на ЧАЭС: радиационный мониторинг, клинические проблемы, социально-психологические аспекты, демографическая ситуация, малые дозы ионизирующего излучения. Информ. бюл. - Киев: Б. и., 1992. - Ч. 1.-С. 254-270.
    10. Виленчик М.М. Радиобиологические эффекты и окружающая среда. - М.: Энергоатомиздат, 1991. - 160 с.
    11. Власенко М. Еще раз о чернобыльских проблемах // Зеркало недели. 2000. - №16. с. 13.
    12. Войцехович О.В., Лаптев Г.В. Радиоактивное загрязнение территорий и водных объектов в ближней зоне влияния аварийного выброса // Радиоэкология водных объектов зоны влияния аварии на Чернобыльской АЭС. - Киев: Чорнобильінтершформ, Т. 1. - 1997. - С. 40-59.
    13. Войцехович О.В., Лаптев Г.В., Канівець В.В., Бугай Д.А., Джепо С.П., Скальський А.С., Железняк М.Й. Радіаційне забруднення водних об'єктів зони відчуження ЧАЕС // Бюлетень екологічного стану зони відчуження. - 1996, № 1(6). - С. 37-44.
    14. Глазунов В.О., Кононович А.Л., Красножон З.І. Радіаційний стан системи поверхневих вод району ЧАЕС у травні-червні 1986 р.// Чорнобиль-88, Доповіді І Всесоюзної науково-технічної наради за підсумками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. - Чорнобиль: ПО "Комбінат", 1989.
    15. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу "Екологія і охорона природи". К., 1990.
    16. Горев Л.М., Пелешенко В.І., Хільчевський В.К. Гідрохімія України: Підручник. - К.: Вища школа, 1995. - 307 с.
    17. Гродзинский Д. Чорнобиль сотні років завдаватиме нам несподіваних жертв // Науковий світ. 2001. - №4. с. 4-5.
    18. Гродзинський Д.М. Радіобіологічні і радіоекологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС // Доповіді Академії наук України. - 1993, № 1. - С. 134-140.
    19. Джигирей В.С. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. Львів, 2000.
    20. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2002 рік. Чернігів, 2003. 186 с.
    21. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2003 рік. Чернігів, 2004. 196 с.
    22. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2004 рік. Чернігів, 2005. 204 с.
    23. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2005 рік. Чернігів, 2006. 210 с.
    24. Дорошенко Л.А., Деревець В.В. Радіаційний стан водних об'єктів зони відчуження в період 1986-95 рр. // Доповідь на V Міжнародній конференції з проблем ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. - Зелений Мис, 1996.
    25. Комаров В. В. Чорнобильська катастрофа: історичні аспекти, соціальні наслідки // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. 2000. - №10. с. 32-33.
    26. Куплахмедов Ю.О. та ін. Основи радіоекології. К.: Вища школа, 2003. 319 с.
    27. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. К., 2000.
    28. Новиков Г.А. Основи общей зкологии. Л., 1979.
    29. Радіонукліди у водних екосистемах України. / За ред. М.Лябаха. К.: Чорнобильінтерінформ, 2001. 320 с.
    30. Сніжко С.І. Оцінка та прогнозування якості природних вод. К.: Ніка-Центр, 2001. 264 с.
    31. Сельскохозяйственная радиоекология / Под ред. Алексахина Р.М., Корнеева Н.А. М.: Экология, 1992. 400 с.
    32. Техногенні чинники забруднення довкілля. Вплив Чорнобильської катастрофи // Шевченко В. І., Півень А. З. Енергетика України: який шлях обрати, щоб вижити. К., 1999. с. 52-58.
    33. Третобчук В. Интегральная экономическая оценка ущерба и потерь, обусловленных ядерной катастрофой на ЧАЭС// Экономика Украины. 1996. - №10. с. 19-24.
    34. Усатенко П. Прабабушки альфа, бета и прадед уран // Зеркало недели. 2001. - №17.
    35. Ющенко В. Чорнобиль це біль, який буде відчувати не одне покоління Українців // Урядовий курєр. 2001. - №65. с. 3-4.
  • 4585. Вплив середньовічних університетів на формування середньовічної науки
    Педагогика

    Якщо в мистецтві Відродження загальним ідеалом і природним критерієм стала плотська тілесність, то в науці ця роль відводилася раціональній індивідуальності. Не індивідуальне знання або думка, а достовірність самої індивідуальності виявлялася істинною підставою раціонального пізнання. Все в світі можна поставити під сумнів, безперечний тільки факт самого сумніву, який є безпосереднім свідоцтвом існування розуму. Таке самопізнання розуму, прийняте як єдино істинна точка зору, є раціональною індивідуальністю. Наука Відродження мало відрізнялася від мистецтва, оскільки була результатом особистого творчого пошуку мислителя. Художник - це шукач істинних образів, мислитель - шукач істинних ідей. У художника є техніка зображення, у мислителя - техніка прояснення, або метод пізнання. Мислитель здатний проникнути за межі плотського світу в задуми Творця. І як в творчості художника продовжувалося творення миру на основі досконалих образів, так і в творчості ученого відкривалися задуми Бога про світ. Може показатися дивним, але традиція бачити в чистому розумі засіб збагнення Бога і його задумів, якої дотримувалися вчені Відродження, розвивалася в середньовічному містицизмі. Ця традиція бере початок ще в античності - в навчаннях піфагорійців, у філософії Платона. Чим могло харчуватися переконання Платона в тому, що йому було дано осягнути світ ідей, по моделі якого створений мир речей? Ідея є самоочевидність розуму, узятого без жодних образів, сама виступаюча інструментом створення і конструювання образів. Ідея, яку з превеликою працею може осягнути смертний, є в той же час початковий принцип побудови буття, а значить, повинна бути і принципом побудови істинного знання. Так було у Платона, але М. Екхарт, думку якого ми вже приводили, теж був переконаний, що мислитель, що пізнає Бога "без допомоги образу", стає тотожним Богу. Вчені Відродження також вважали, що істини, що відкриваються розумом і не мають наочного виразу, дані як би самим Богом. З одного боку, учені віддавали дань своєму часу, коли прийнято було вважати, що вищі істини можуть бути встановлені тільки Богом. З другого боку, в апеляції до Бога був своєрідний "героїзм послідовності". Адже логіка мислення вимагала виходу за межі уяви, тобто в сферу неназваного, яке все ж таки потрібне було якось назвати і позначити. Знання про те, що не можна представити наочно, що є протиприродним з погляду земного існування, тільки в Новий час стали називати природними законами природи, а мислителі Відродження посилалися на Бога або на універсальний Розум. (7; 53)

  • 4586. Вплив соціально-виховних інститутів на процес соціального становлення особистості
    Педагогика

    Якщо народжується нормальна (фізично і психічно здорова) дитина в нормальній сім`ї, то її фізичне, психічне і соціальне становлення відбувається за відомими законами. Завдяки органам зору, слуху, дотику дитина спочатку освоює фізичний простір, вчиться орієнтуватися в ньому: повзати, сидіти, ходити, бігати і т.д. Спочатку це простір, який оточує дитину вдома, потім вона освоює вулицю, знайомиться з природою, новими предметами, оточуючими її. Одночасно з цим дитина освоює соціально-психологічний простір. Цей процес вживання у соціальне життя, вирощення у людську культуру дуже складний і тривалий. Спочатку відбувається сприйняття людей як живих істот, потім відокремлення близьких (батька, матері, рідних, оточуючих дитину). Дитина рано звикає до того, що він має своє ім`я, рано починає реагувати на нього: посміхається, повертає голову; далі вона звикає до певних дій по відношенню до себе з боку матері, батька, оточуючих її близьких людей. У дитини формуються соціальні уподобання, почуття, формується перший соціальний досвід. Діти привчаються до того, що у них є своє місце в оточуючому їх соціальному середовищі. Потім вони починають відокремлювати себе з навколишньої обстановки, усвідомлювати однорідність своєї особистості і особистостей оточуючих людей.

  • 4587. Вплив соціального оточення на поведінку дошкільника
    Психология

     

    1. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: «Аспект-пресс», 1996. 375с.
    2. Бовть О.Б. Влияние социальной среды, как один из факторов повышения агрессивности детей и подростков / Пути самопознания человека: Сб. матер. межд. конф. Киев - Севастополь: СДТУ, 1997. С. 163-164.
    3. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей дошкільного віку Педагогіка і психологія. 1997. № 1. С. 94-100.
    4. Бовть О.Б. Проблеми психологічної діагностики агресивної поведінки дітей та підлітків Педагогіка і психологія. 1997. № 3. С. 22-28.
    5. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М., 1968.
    6. Ващенко Г. Виховання волі і характеру. К., 1999.
    7. Выготский Л. Детская психология // Избранные психологические труды в 6-ти т. Т. 4. М.: Педагогика, 1984.
    8. Запорожец А.В. Особенности психологии детей раннего и школьного возраста. М., 1985.
    9. Захаров А.И. Отклонения в поведении ребенка. М., 1993.
    10. Косарєва О.І. Батьки і діти: психологічні моделі міжособистісної взаємодії // Дошкільне виховання. 2005. № 5. С. 11-13.
    11. Косарєва О.І. Особливості міжособистісних конфліктів дітей дошкільного віку з батьками // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. Кн.1. Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. С. 241-245.
    12. Косарєва О.І. Психолого-педагогічні особливості конфліктів дошкільників з батьками в сімї // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Рівне: РДГУ, 2003. Вип. 25. С.35-39.
    13. Клайн В. Как подготовить ребенка к жизни. М., 1991.
    14. Крайг Г. Психология развития. СПб., 2000.
    15. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 5-е изд. М.: Изд-во УРАО, 1999. 176с.
    16. Лешли Д. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. Перевод с англ. М.1991.
    17. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. М. 1947.
    18. Немов Р. С. Психологическое консультирование: Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Психологии». М.: ВЛАДОС, 2000. 527с.
    19. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. К.: Академвидав, 2005. 448 с.
    20. Основи практичної психології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. В.Панка. К. 1999.
    21. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. М., 2003.
    22. Психологические тесты/ Под ред. А.А. Карелина: В 2 т. М.: Гуманист. изд. центр ВЛАДОС, 2003. Т.1. 312с.
    23. Рубинштейн С. Основы общей психологии. М., 1946; СПб., 1999.
    24. Сенько Т.В. Изучение межличностного взаимодействия ребёнка со сверстниками и взрослыми. Методические рекомендации. Л.1991.
    25. Славина Л.С. Дети с аффективным поведением. М., 1966.
    26. Шакуров Р.Х. Человек формируется с детства. М. 1972.
    27. Шипицина Л.М., Защиринская О.В. Азбука общения. С-П., 2003.
    28. Эльконин Д.Б. Психология развития: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. М., 2001.
    29. Эрнст М. Краних «Я» в развитии ребёнка / Пер. с нем. В. Загвоздкина // Развитие личности. №2. 1999.
  • 4588. Вплив соціально-педагогічних умов на процес соціалізації школяра
    Психология

     

    1. Аніскіна Н.О., Дементьєва Л.М. Управління забезпечення саморозвитку особистості школяра // Виховна робота в школі. 2006. - №8. с.2-26.
    2. Антонюк В.М. Педагогіка життєтворчості особистості // Виховна робота в школі. 2006. - №9. с.23-24.
    3. Біленька О.М. Проблеми соціалізації соціально-комунікативної активності учня // Позакласний час +. 2006. - №9 с.34-54.
    4. Войцнова А.І. Розвиток потреби у само актуалізації як психологічний супровід формування громадянської позиції в старшокласників // Позакласний час +. 2006. - №3. с.58-70.
    5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. 576с.
    6. Георгі М.К., Сінюгін В.Г., Халін А.І. Діяльність класного керівника щодо психолого-педагогічної профілактики вживання наркогенних засобів // Практична психологія та соціальна робота. 2002. - №9. с.39-56.
    7. Грохульська Дж., Сойко Н. Карл Роджерс концепція освіти // Шлях освіти. 1997. - № . с.24-27.
    8. Закон України від 21 червня 2001 р. № 2558-ІН „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю".
    9. Закон України „Про освіту” ( Відомості Верховної Ради (ВВР) , 1991, N 34, ст.451 ).
    10. Коврижиних Ю., Смольникова Г. Збагачуємо емоційну сферу дітей // Дошкільне виховання. 1997. - №2. с.16-19.
    11. Кузікова С.Б. Основи вікової психокорекції. Навчально-методичний посібник. - Суми: СумДПУ, 2001.-320с.
    12. Курсова, дипломна, магістерська: що про них потрібно знати?: Методичні рекомендації до виконання та оформлення науково-дослідних робіт студентів Укл. Гнаповська Л.В., Ляной Ю.О., Огієнко О.І. - Суми: Сум ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2001.-36с.
    13. Лещенко М. П. Є у Полтаві така школа // Обдарована дитина. 2002. - №1. с.2-20.
    14. Лкачева Р.В. Межличностные взаимоотношения: «Ребенок» - «Сверстники» - «Взрослые» Практическая психология и социальная работа. - 2003. - №6. - с.52-61.
    15. Майерс Д. Социальная психология. 6-е узд. Перераб. И доп. СПб: Питер, 2201. 752с.
    16. Монахов Н.И. Изучение эффективности воспитания: Теория и методика. М., 1981. 81с.
    17. Наумчик Н.В. К проблеме психической саморегуляции личности Практическая психология и социальная работа. -2005. - №1. - с.57-60.
    18. Немов Р.С. Психология: Учеб. Для студ. Высш. Учеб.Заведений: в 3 кн. 4-е изд. М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. Кн.1: Общие основы психологии. 688с.
    19. Основи психології: Підручник За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. Вид. 5-е, стереотип. К.: Либідь, 2002. 632с.
    20. Петрасинський З. Почуття неповноцінності і почуття власної значущості Обдарована дитина. 2004.- №8. с.28-38.
    21. ПідласаІ.А. Життєвий шлях особистості в теорії психологи // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - №3. - с. 13-16.
    22. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. К., „Каравела”, 2000. 248с.
    23. Пономаренко Л.П. Белоусова Р.В. Основы психологии для старшеклассников: Методические разработки
  • 4589. Вплив стилю педагогічного спілкування вчителя на процес формування пізнавальної активності старшокласників на уроках загальної біології
    Педагогика

     

    1. Богданова О.К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. Х.: Вид. група «Основа», 2003.
    2. Борисова Н.В., Вербицкий А.А. Методологические рекомендации по проведению деловых игр.- М., 1990.-431 с., с.45.
    3. Бутенко Н. Ю. Комунікативна майстерність викладача: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 336 с. С. 123-124.
    4. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие.- М.: Высшая школа, 2001.- 276 с, с. 75.
    5. Власова О.І Педаговічна психологія: Навчальний посібник. К.: Либідь, 2005. 400 с, с.315
    6. Волкова Н. П. Педагогіка Посібник Київ Видавничий центр «Академія» 2001
    7. Всесвятский Б.В.Пути повышения творче ской активности учащихся// Творчекая активность учащихся при изучении биологии. Сборник статей. Составитель. Б.В.Всесвятский Издательство «Просвещение» Москва 1965 270с. с.7-29
    8. Глазунов А.Т. Педагогические исследования: содержание, организация, обработка результатов. - М.: Издательский центр АПО, 2003. -41с.
    9. Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень // Вісник АПН України. - 1993. - № 1. -с. 11 -23.
    10. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения.- М., 1981. 340 с.
    11. Канн-Калык В.А. Учителю о педагогическом общении. М., 1987. 190 с.
    12. Карташова І.І. Організація пізнавальної діяльності учнів на уроках біології (Методичні рекомендації). Херсон: Персей, 2000. 36 с.
    13. Кожухова Т.В. Основи психолого-педагогічного дослідження. - Харків: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2002. - 240 с.
    14. Куйдіна. З.М. Активізація пізнавальної активності на уроках біології. Біологія №9(165)
    15. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников.-М., 1986.- 380 с.
    16. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навч.посібн./Харк.Держ.пед.ун-т ім. Г.С.Сковороди.-2-е вид.,випр..і доповн. Х.: «ОВС», 2002, - 400 с. с.231.
    17. Муртазин Г.М. Активные формы и методы обучения биологии. - М.: Просвещение, 1989. 360 с.
    18. Низамов Р.А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. ? Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. ?302 с.
    19. Онищук В.О.Активізація навчання старшокласників.-К., 1989. 280 с.
    20. Пиндик О.Г. Співвідношення понять “пізнавальна діяльність” та “пізнавальна активність”. // Збірка статей науково-практичної міжвузівської конференції викладачів “Проблеми розвитку регіонального бізнесу та управління”. Вінниця, 2002.- С. 114 121
    21. Педагогічний словник / за ред. М.Д. Ярмаченка - К.: Пед. думка, 2001.- 516 с.]
    22. Реам А.А., Я.Л. Коломинский. Социальная педагогическая психология. Серия «Мастера психологии».- СПб.: Питер Ком, 1999.-416
    23. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. Серия «Учебники и учебные пособия». Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000.-544 с.
    24. Сергієнко Д.Л. Формування дослідницьких умінь і навичок при вивченні біології. К.: Радянська школа, 1969. 128 с.
    25. Тагліна О.В Біологія. Підручник для 10 класу (рівень стандарту, академічний рівень) "Ранок", 2010
    26. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. - М:1982.- 240 с.
    27. Щукина Г.И.Роль деятельности в учебном процессе. М., 1988. 135 с.
  • 4590. Вплив темпераменту на успішність навчальної діяльності молодшого школяра
    Педагогика

     

    1. Алферов А. Психология развития школьников: Учебное пособие по психологии. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. 384 с.;
    2. Ануфрієва О. Оцінка рівня всебічного розвитку особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1998. - №12. - с.41-43.;
    3. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К., 1992. - Вип.39. - с.3-11;
    4. Бех І.Д. Вивчення особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1993. - №3. - с. 6-10;
    5. Бондар Л. В. Спільна учбова робота молодших школярів як фактор інтелектуального розвитку // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. - К., 2001.- Т.3. - Ч.6. с. 220-225;
    6. Бондар Л. В. Роль спільної учбової діяльності молодших школярів у системі розвивального навчання // Вісник Харківського національного університету.-Вип.493. - Серія Психологія. - Харків, 2000. - с. 38-41;
    7. Áóòê³âñüêà Ï. Ö³ííîñò³: â³ä ó÷èòåëÿ äî ó÷íÿ // Ïî÷àòêîâà øêîëà. - 1997. - ¹2. - ñ.6-8;
    8. Âàñåöüêà Ò.Ì. Âðàõóâàííÿ îñîáëèâîñòåé òåìïåðàìåíòó ó íàâ÷àíí³ òà âèõîâàíí³ ä³òåé ìîëîäøîãî øê³ëüíîãî â³êó: Íà äîïîìîãó â÷èòåëÿì ïî÷àòêîâèõ êëàñ³â, âèõîâàòåëÿì, áàòüêàì. ʳðîâîãðàä: "²ìåêñ ËÒÄ", 1998, - 54 ñ.
    9. Âàñåöüêà Ò.Ì. Òåìïåðàìåíò â ³íäèâ³äóàëüíîìó ñòèë³ ä³ÿëüíîñò³ ìîëîäøèõ øêîëÿð³â // Ïî÷àòêîâà øêîëà. Ê:- 1999. - ¹6. - Ñ. 7-9.
    10. Âàñåöüêà Ò.Ì. Îñîáëèâîñò³ âïëèâó òåìïåðàìåíòó íà ³íäèâ³äóàëüíî-ïñèõîëîã³÷íèé ñòèëü ó÷áîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ //Ïñèõîëîã³ÿ. Çá³ðíèê íàóêîâèõ ïðàöü: ÍÏÓ ³ìåí³ Ì.Ï. Äðàãîìàíîâà, âèï.¹1(8),Ê:2000, -ñ.189-195.
    11. Äàíèëîâà Ë. Ôîðìóâàííÿ îñîáèñòîñò³ íîâîãî òèïó // Ïåäàãîã³êà ³ ïñèõîëîã³ÿ. - 2000. - ¹3. - ñ. 59-64;
    12. Äóáðàâñüêà Ä.Ì. Îñíîâè ïñèõîëî㳿: Íàâ÷. ïîñ³áíèê. - Ëüâ³â: Ñâ³ò, 2001. - ñ.240-254;
    13. óëüáóõ Þ.Ç. Òåìïåðàìåíò ³ ï³çíàâàëüí³ çä³áíîñò³ øêîëÿðà. - Ê.: ²Ç²ÌÍ. - 1992. - ñ.194-210;
    14. Ãèïïåíðåéòåð Þ.Á. Ââåäåíèå â îáùóþ ïñèõîëîãèþ. Ì., 1996.
    15. Åðåñü Å. Ï. Òåìïåðàìåíò è åãî âîñïèòàíèå ó øêîëüíèêîâ. Ìèíñê, 1960.
    16. Заброцький М.М. Основи вікової психології: Навч. посібник. - Тернопіль: Богдан, 2001. - с.57-71;
    17. Êðå÷ìåð Ý. Òåîðèÿ òåìïåðàìåíòîâ. // Ïñèõîëîãèÿ èíäèâèäóàëüíûõ ðàçëè÷èé. Õðåñòîìàòèÿ. Ì., 2000.
    18. Êðóòåöêèé Â.À. Ïñèõîëîãèÿ. Ì.,1986.
    19. Ìåðëèí Â. Ñ. Î÷åðê òåîðèè òåìïåðàìåíòà - Ì., 1964.
    20. Ìèòíèí Î. ϳçíàâàëüí³ çàâäàííÿ äëÿ ðîçâèòêó òâîð÷èõ çä³áíîñòåé // Ïî÷àòêîâà øêîëà. - 2000. - ¹12. - ñ.34-38;
    21. Ìîðî÷êîâñüêà Ë. ²íäèâ³äóàëüí³ îñîáëèâîñò³ øêîëÿðà: Ìåòîäèêà ïðîâåäåííÿ ïñèõîëîãî-ïåäàãîã³÷íîãî êîíñèë³óìó // Øê³ëüíèé ñâ³ò. - 2001. - ¹12. - ñ.2;
    22. Íåáûëèöûí Â.Ä. Àêòóàëüíûå ïðîáëåìû äèôôåðåíöèàëüíîé ïñèõîôèçèîëîãèè. //Ïñèõîëîãèÿ èíäèâèäóàëüíûõ ðàçëè÷èé. Õðåñòîìàòèÿ. Ì., 2000.
    23. Íåìîâ Ð.Ñ. Ïñèõîëîãèÿ. Ó÷åáíèê. Ò. 1. Ì., 1995.
    24. Íåïîìíÿùàÿ Í. È. Ñòàíîâëåíèå ëè÷íîñòè ðåáåíêà 6-7 ëåò - Ì., 1992.
    25. Ïåòðîâñêèé À. Â. Ââåäåíèå â ïñèõîëîãèþ. Ì., 1995.
    26. Ïåòðîâñêèé Â. À., Âèíîãðàäîâà À. Ì., Êëàðèíà Ë. Ì. è äð. Ó÷èìñÿ îáùàòüñÿ ñ ðåáåíêîì. Ì., 1993.
    27. Ïðîêîïåíêî ²., ªâäîêèìîâ Â. Ïåäàãîã³÷íà òåõíîëîã³ÿ. Õ.: Îñíîâà, 1995. 105 ñ.;
    28. Ðóáèíøòåéí Ñ. Ë. Îñíîâû îáùåé ïñèõîëîãèè. Ò. II Ì., 1989.
    29. Ðóñàëîâ Â.Ì. Áèîëîãè÷åñêèå îñíîâû èíäèâèäóàëüíî-ïñèõîëîãè÷åñêèõ ðàçëè÷èé. Ì., 1979.
    30. Ðóñàëîâ Â.Ì. Î ïðèðîäå òåìïåðàìåíòà è åãî ìåñòà â ñòðóêòóðå èíäèâèäóàëüíûõ ñâîéñòâ ÷åëîâåêà. // Âîïðîñû ïñèõîëîãèè. ¹1, 1985
    31. Ñàâ÷åíêî Î.ß. Óì³é â÷èòèñÿ: Íàâ÷. ïîñ³áíèê äëÿ ìîëîäøèõ øêîëÿð³â. - Ê.: Îñâ³òà, 1998. - 188 ñ;
    32. Ñòðåëÿó ß. Ðîëü òåìïåðàìåíòà â ïñèõè÷åñêîì ðàçâèòèè. Ì., 1982.
    33. Òðåòÿê Ò.Ì. Ðîçâèòîê òâîð÷îñò³ øêîëÿð³â ó íàâ÷àëüíî-âèõîâíîìó ïðîöåñ³ // Ïðàêòè÷íà ïñèõîëîã³ÿ òà ñîö³àëüíà ðîáîòà. - 1999. - ¹6. - ñ.9-11;
    34. Ó÷áîâà ä³ÿëüí³ñòü ìîëîäøîãî øêîëÿðà: ä³àãíîñòèêà ³ êîðåêö³ÿ íåáëàãîïîëó÷íîñòåé / Â.Ï. Ãàïîíîâ, Â.À. Ãåîð㳺âñüêà òà ³í. - Ê.: ²ÏÎË, 1994. - 88 ñ.
  • 4591. Вплив факторів навколишнього середовища на популяції гідробіонтів
    Биология

    У водоймище також поступають органічні речовини. Їх кількість залежить від характеру водозбірної площі, клімату, ґрунту, рослинного покриву, характеру господарської діяльності людини. Органічні речовини, що поступили з донних відкладень і з водозбірної площі, а також організми, що розмножилися при фотосинтетичній діяльності і з часом відмирають (фітопланктон, макрофіти, фітобентос), розкладаються і перетворяться за участю бактерій і простих. При цьому мікроорганізми не просто руйнують органічну речовину, а перетворюють його на свої власні тіла, роблячи його доступнішим для живлення тварин. Одночасно протікають і процеси деструкції, в результаті яких у воду поступають біогени, необхідні для розвитку водоростей. При слабкій утилізації органічна речовина осідає на дно водоймища, поглинає велику кількість кисню, погіршує кисневий режим. У міру накопичення у водоймищах невикористаної органічної речовини відбувається старіння екосистем. Воно відбувається повільніше, якщо основними продуцентами органічної речовини є планктонні водорості. Проте і при інтенсивному розвитку фітопланктону, але слабкому його споживанні рослиноїдними безхребетними, значна частина первинної продукції також залишається недовикористаною і відкладається на дні водоймища. Таким чином, оцінка продуктивності водоймища, що проводиться тільки по величині первинної продукції, може привести до помилок, оскільки значна частина органічної речовини випадає з продукційних процесів і може негативно впливати на їх течію.

  • 4592. Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві
    Социология

    Скорочення кількості дітей у сім'ї зумовлено не стільки матеріальними труднощами, як конфліктом цінностей у суспільстві, конкуренцією пріоритетів, де цінність сім'ї та дітей девальвується, а перевагу отримують цілком інші інтереси, що роз'єднують сім'ю, руйнують сімейне "Ми" і збільшують "вартість" позасімейного "Я". Ослаблення почуття сімейного обов'язку в усіх членів сім'ї у батьків перед дітьми, молодших перед старшими, у подружжя одне перед одним. Усе це постає у центрі сімейної дезорганізації і супроводжується ізоляцією кожного її члена. Зникають форми власне сімейного життя, його способу, замінюючись формами одиноко-комунального співіснування. Сім'я сприймається‚ як зосередження безлічі справ, які вимагають сил, часу, нервів. Все частіше це призводить до її розпаду або формування неповної сім'ї з одним із батьків, адже у зазначених випадках мінімізуються затрати життєвої енергії індивідів. Неповна сім'я з 12 дітьми, але з постійною відсутністю батька, матері, дітей вдома у зв'язку з перебуванням батьків на роботі, а дітей у дитячих закладах стають формами особистої свободи. Наявність трьох і більше дітей у сім'ї спричиняють відчуження від самого себе. Орієнтованість індивідуальних систем цінностей на позасімейні сфери діяльності все частіше асоціюється з перешкодою до особистого успіху. У радянському суспільстві названі процеси відбувалися взагалі у дуже несприятливих для сім'ї умовах: авральні "соціалістична індустріалізація", "колективізація" сільського господарства, ліквідація приватної власності та різних дрібних господарств, урбанізація породжували або посилювали кризові явища в сім'ї‚ що не могло не відбитися на сучасній українській сім'ї. Сучасні українські сім`ї дуже відрізняються від сімей початку минулого століття. За короткий час змінилося дуже багато: сімейні цінності, пріоритети. Багато сімей розпадається. Експерти та соціологи запевняють, що нині модель української сім`ї наближається до європейської та американської. Особливо це стосується шлюбного віку, який зростає. Молоді люди не поспішають одружуватись. Середній вік одруження чоловіків становить 30 років, жінок 27. Стало "модно" не реєструвати шлюби, як кажуть у народі, жити на віру. Щоправда, така "мода" зовсім не відповідає українській традиції, але коли вже є таке, то головне знаходити спільну мову та любити один одного, тоді і добробут та щастя буде. Громадянський шлюб не зменшує ступінь переживань і болю від розлучення. Радше, збільшує. Оскільки людей, по суті, нічого не звязує, немає за що зачепитися. Людина почувається непотрібною. Стереотипне уявлення про повну сімю - мама, тато, син і дочка. Проте реальність сучасного світу інакша. Ще на початку 60-х років і протягом двадцяти років українська родина в середньому складалася з чотирьох чоловік батько, мати, двоє дітей. У 90-х цей показник почав невблаганно падати і сучасні українські сімї дуже різні. Вже тільки перелік їхніх назв - "благополучна", "проблемна", "молода", "неповна", "багатодітна", "заможна", або "малозабезпечена", яскраве тому підтвердження. Нині в Україні більшість сімей неповні. Статистика каже, що понад два мільйони з них складається переважно з матері (їх понад 76,3 відсотка) і в таких сімях виховується 1,5 мільйона дітей. У надзвичайно складному становищі опинилися багатодітні й неповні сімї, а також сімї з дітьми або батьками-інвалідами. Отже‚ втративши національні сімейні традиції, сучасне українське подружжя намагається копіювати американський спосіб життя з його прагматичними звязками, повною матеріальною незалежністю її членів тощо. Споконвіку в основі української сімї були взаємоповага, підтримка, взаєморозуміння. Шлюби укладалися один раз і на все життя. А нині щороку в Україні реєструється близько 400 тисяч шлюбів. А близько 200 тисяч пар розлучається. Третина сімей розпадається протягом перших чотирьох років шлюбу, а ще через пять років розбігаються 30% сімей. І дуже рідко в основі цих розлучень невирішувані проблеми. Найчастіше це просто небажання зрозуміти та прийняти думку іншого, поступитися, неготовність взяти на себе відповідальність за майбутнє та будувати рівноправні відносини з обранцем, надто висока вимогливість (але чомусь не до себе, а до партнера по шлюбу), звичайні побутові суперечки. Саме об це розбивається сьогодні більшість шлюбів. І, звичайно, не лише в Україні, а в усьому світі.

  • 4593. Вплив фізичних вправ на фізичний розвиток дошкільників
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Загальні фізіологічні закономірності розвитку рухових якостей людини під впливом занять фізичними вправами розглянуто у працях О.Н. Крестовнікова, М.В. Зімкіна, О.В. Коробкова та ін. авторів. їх дослідження стверджують, що фізіологічною основою розвитку рухових якостей є морфологічні та функціональні зміни м'язової системи, а також нервової регуляції рухових та вегетативних функцій організму. У численних дослідах, які проведено у напрямку вивчення даної проблеми (В.М. Заціорський, В.П. Філін, Е.М. Вавілова, Е.С. Вільчковський та ін.), зроблені висновки про необхідність комплексного розвитку рухових якостей дітей. Автори досліджень зазначають, що найбільш ефективними для покращання загально фізичної підготовки дітей є застосування вправ, виконання яких вимагає проявлення швидкості, сили та спритності у порівнянні з засобами, які спрямовано лише на розвиток однієї з вищеназваних якостей. Рухові якості мають певну залежність одне від одного у процесі свого розвитку, тому що є функцією одного й того самого нервово-м'язового апарата і відображають вікові та статеві особливості організму дітей [24]. Здійснюючи комплексний підхід до різнобічної фізичної підготовки дошкільників, більшу увагу у цей період необхідно приділяти розвитку швидкості, спритності та гнучкості, тобто тих якостей, які найбільш активно розвиваються у дошкільному віці.

  • 4594. Впорядкування селянських (фермерських) господарств на території Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області
    Сельское хозяйство

    Господарський центр розміщується з урахуванням певних вимог:

    1. Із метою зниження транспортних та інших виробничих витрат господарський центр повинен розміщуватися якомога ближче до центру земельного масиву, що обслуговується, і мати надійний дорожній зв'язок з основними земельними угіддями, пунктами здачі або продажу продукції, іншими селищами.
    2. Територія, вибрана для забудови, має бути зручною, з достатнім ухилом для стоку ґрунтових вод. Ґрунти на земельній ділянці повинні бути придатними для будівництва будинків і споруд без прокладання дорогих основ.
    3. Ділянку для будівництва потрібно розташувати на незаболоченій і незатоплюваній території, без природних осередків епідемічних захворювань, а також на територіях, які не зазнають зсувів. Забороняється будівництво ферм на місці колишніх скотомогильників, очисних споруд, у радіусі ближче ніж 1,5 3,0 км до промислових підприємств кольорової металургії.
    4. Господарський центр повинен мати рясне водопостачання для питних, господарсько-виробничих і протипожежних потреб, а також бути забезпеченим електроенергією, опаленням, каналізацією за рахунок привязування до централізованих інженерних мереж або створення локальних систем життєзабезпечення (будівництво артезіанських свердловин, шахтних колодязів, котелень, використання природних джерел енергії, біопалива та ін..).
    5. Житлові і виробничі будинки і споруди новостворюваних сімейних ферм і фермерського господарства варто концентрувати на одній мінімальній за площею ділянці забудови з метою економії виробничих площ. При цьому ділянку слід під забудову потрібно виділяти на менш родючих ґрунтах. Ділянки, виділені для житлової зони, стосовно ферм варто розміщувати з навітряного боку, а за рельєфом вище по схилу і за течією річки. Це запобігає викидам небажаних запахів і стоків на житлову зону.
    6. Житлові і виробничі будинки і споруди мають бути захищені від пануючих вітрів рельєфом місцевості, лісом або зеленими насадженнями. Санітарно-захисний розрив між житловими будинками і тваринницькими фермами повинен становити не менше 50 -100 м. відкриті відгодівельні майданчики на 200 і більше голів великої рогатої худоби через бактеріальне, пилове забруднення і специфічні запахи віддаляють від житлових будівель на відстань не менше ніж 500 м.
    7. Розміщуючи господарські подвіря, враховують також архітектурно-планувальні, будівельні, санітарно-гігієнічні, зооветеринарні та інші вимоги. Основний господарський центр має бути пов'язаний із транспортними магістралями і населеними пунктами магістральною дорогою з твердим покриттям завширшки 6 8 м.
  • 4595. Впровадження грейдингу в торговельних компаніях
    Менеджмент

    № з/пНайменування показникаУмовне позначенняЗначення показника1.Фактична чисельність персоналу виробничої сфери в базисному періоді, чолЧфб9952.Ріст обсягу продукції в плановому періоді, %Коп102,43.Чисельність умовно-постійної частини персоналу виробничої сфери, чол.Чупчп314.Ріст умовно-постійної частини персоналу виробничої сфери в плановому періоді, %Купчпп101,15.Трудомісткість на 1000 грн товарної продукції по нормах базового періоду при планової структурі виробництваТпсвб284006.Трудомісткість на 1000 грн товарної продукції по нормах базового періоду при базової структурі виробництваТбсвб273007.Чисельність працюючих у плановому періоді, чолЧпп2158.Частка основних робітників у чисельності персоналу виробничої сфери в базовому періодіЧорб0,869.Зміна трудомісткості виготовлення продукції і робіт з обслуговуванню виробництва у наслідок зміни у виробничій програміЗТвп-63010.Коефіцієнт, що враховує середній рівень виконання норм у базовому періодіКвнб1,0111.Ефективний фонд часу одного робітника в базовому періодіФечб150012.Зниження трудомісткості виготовлення продукції основного і допоміжного виробництва в результаті впровадження заходівЗТвз-45013.Плановий коефіцієнт виконання норм виробіткуКвнп1,0114.Плановий ефективний фонд часу одного робітникаФечп150015.Плановий приріст продуктивності праціПппп2

  • 4596. Впровадження захисту інформації в комп’ютерній мережі і інформаційній системі підприємства "WED"
    Компьютеры, программирование

    Для вирішення цих завдань виникає необхідність впровадження криптографічних методів захисту інформації, як найбільш надійних і науково обґрунтованих. Останні десятиліття найбільшу популярність набуває «Інфраструктура відкритих ключей1» (Public Key Infrastructure, PKI). Дана інфраструктура являє собою інтегрований набір служб та засобів адміністрування для створення і розгортання додатків, які застосовують шифрування з відкритим ключом2, а також для управління їми. На підставі цих методів захисту інформації, реалізованих в службі Microsoft Certification Authority, яка в свою чергу входить в стандартну поставку Microsoft Windows 2000 Server, компанія «крипто-Про» розробила програмний комплекс «Засвідчувальний Центр», який доповнює базові компоненти служби сертифікатів необхідними функціональними можливостями для відповідності потребам прикладної системи і чинному законодавству. [3] Тож при введені програмного забезпечення «засвідчувального центру» в ТОВ “WED” ми будемо мати:

  • 4597. Впровадження нової конструкції пружної муфти
    Менеджмент

    Регулюють інноваційну діяльність в Україні органи державної влади: законодавчої через прийняття відповідних законів, виконавчої різних рівнів через прийняття рішень про підтримку певних інноваційних проектів. Однак надання переваги у процесі державного регулювання інноваційної діяльності методам прямої дії криє у собі певні загрози. Практика показує, що на ефективність методів прямої дії суттєво впливають суб'єктивні чинники упередженість осіб, що приймають рішення, їх недостатня компетентність у питаннях експертизи проектів, прихована зацікавленість та лобіювання вибору конкретного проекту тощо. Тому останнім часом у країні все частіше вдаються до непрямих методів підтримки інноваційної діяльності. Зокрема, фінансова підтримка інноваційних проектів не означає їх пряме державне фінансування без повернення вкладених коштів. Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надано фінансову підтримку на таких умовах:

    • Повне безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим і коштів місцевих бюджетів.
    • Часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності.
    • Повна або часткова компенсація (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, які сплатили суб'єкти інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів.
    • Надання державних гарантій комерційним банкам, які здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів.
    • Майнове страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страхування».
  • 4598. Враждебные поглощения
    Экономика

     

    1. Гражданский Кодекс российской Федерации. Часть 1, 2 и 3. М.:ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. 448с.
    2. Федеральный закон Российской Федерации №948 от 2 февраля 2000 года «О конкуренции и ограничении монополистической деятельности на товарных рынках»// «Бюллетень нормативных актов», №23, 1992.
    3. Закон Российской Федерации «О конкуренции и ограничении монополистической деятельности на товарных рынках» от 22.03.91 №9481 (ред. от 02.01.00), М.: Российское Законодательство, 2003г.
    4. Враждебные поглощения. Материалы специального семинара журнала «Рынок ценных бумаг» и компании «ИнтерФинанс АВ». Рынок ценных бумаг, 2001, №II. с.1826.
    5. ГвардинС., Чекун И. Финансирование слияний и поглощений в России. М.: Бином, 2006. 256с.
    6. Молотников А. Слияния и поглощения: российский опыт. М., 2006. 354с.
    7. Гохан П. Слияния, поглощения и реструктуризация бизнеса. М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. 561с.
    8. Игнатишин Ю. Слияния и поглощения: стратегия, тактика, финансы. СПб.: Питер, 2005. 558с.
    9. ИонцевМ.Г.Корпоративные захваты: слияния, поглощения, гринмэйл. М.: Ось-89, 2003. 176с. (Русский гринмэйл)
    10. ЛеоновР. «Враждебные поглощения» в России: опыт, техника проведения и отличие от международной практики. С.1218.
    11. МолотниковА.Е.Слияния и поглощения. Российский опыт. М.: Вершина, 2007. 344с.
    12. Моросини П. Управление комплексными слияниями: В помощь руководителю компании. М.: Баланс Бизнес Букс, 2005. 165с.
    13. ПироговА.Г. «Особенности слияний и поглощений Российских компаний», Журнал «Управление компанией», Издательский Дом «РЦб». Источник: http://www.rcb.ru
    14. ПронинВ. 600 дней «лесной войны»// Слияния и поглощения. 2003. №3. с.4660.
    15. РудыкН.Б.Методы защиты от враждебного поглащения: Учеб. практич. Пособие. М.: дело, 2006. 384с.
    16. Слияния и поглощения: путеводитель по рынку профессиональных услуг. М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. 256с.
    17. Тужилин А. Создание в группе компаний системы защиты от враждебных действий конкурентов. В: Рынок ценных бумаг, 2003, №11, с.1821
    18. Фостер Р. Искусство слияний и поглощений. М.: Альпина Бизнес Букс 2006. 321с.
    19. ДинаГ. К победе через слияние. М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. 78с.
    20. Материалы сайта «Проект Mergers.ru». http://mergers.ru
    21. БрейлиР., Майерс С. Принципы корпоративных финансов. М.: Олимп Бизнес, 1997 (а лучше 2005). 687с.
    22. Schwert W. Hostility in Takeovers: In the Eyes of the Beholder?// Journal of finance. 2000. pp. 25992640.
  • 4599. Врачебная тайна, гарантии, защита конфиденциальной информации
    Юриспруденция, право, государство

    В первую очередь это ответственность, предусмотренная действующим гражданским законодательством. Так, статья 150 Гражданского Кодекса РФ (далее - ГК РФ) устанавливает, что личная тайна относится к нематериальным (неимущественным) благам человека, неотчуждаемым и непередаваемым иным способом. Статья же 151 ГК РФ определяет, что, если вследствие разглашения врачебной тайны гражданину причинён моральный вред, то суд может возложить на нарушителя обязанность денежной компенсации такого вреда. При этом следует учитывать, что под моральным вредом понимаются физические и нравственные страдания гражданина, претерпеваемые им вследствие нарушения нематериальных благ или личных неимущественных прав. Глава 59 ГК РФ конкретизирует положения статьи 151, и в статье 1064 указывает, что вред, причинённый личности гражданина, подлежит возмещению в полном объёме. Статьи 1099-1101 ГК РФ непосредственно касаются компенсации морального вреда и определяют, в частности, следующее:

    1. моральный вред подлежит возмещению только в судебном порядке;
    2. компенсация морального вреда осуществляется только в денежной форме;
    3. размер компенсации морального вреда никаким образом не связан с подлежащим возмещению имущественным вредом;
    4. в случае причинения морального вреда вследствие разглашения врачебной тайны вред подлежит возмещению независимо от вины правонарушителя;
    5. при определении размеров компенсации суд обязан принять во внимание степень вины причинителя вреда (правонарушителя) и иные заслуживающие внимания обстоятельства, в том числе степень физических и нравственных страданий, связанных с индивидуальными особенностями лица, которому причинён вред;
    6. при определении размера компенсации должны учитываться требования разумности и справедливости.
  • 4600. Врачебно-педагогический контроль и самоконтроль в процессе занятий физическими упражнениями
    Туризм

    К перечисленным показателям девушки должны добавить специальный контроль за течением овариально-менструального цикла. Женский организм и процесс его формирования отличаются от мужского. У женщин легче скелет, меньше рост, длина тела и мышечная сила, больше подвижность в суставах и позвоночнике, эластичность связочного аппарата, больше жировая прослойка (мышечная масса по отношению к общей массе тела составляет 30-33% против 40-45% у мужчин, жировая масса - 28-30% против 18-20% у мужчин), уже плечи, шире таз, ниже расположен центр тяжести. Меньше функциональные возможности кровообращения (меньше вес и размеры сердца, ниже артериальное давление, чаще пульс) и дыхания (меньше все дыхательные объемы). Физическая работоспособность женщин на 10-25% ниже, чем у мужчин, а также меньше сила и выносливость, способность к длительным статическим напряжениям. Для организма женщин более опасны упражнения с сотрясением внутренних органов (при падениях, столкновениях); хорошо переносятся упражнения на ловкость, гибкость, координацию движений, равновесие. Наивысшая работоспособность бывает обычно в постменструальный период и очень редко (у 3-5% спортсменок) во время менструации. Необходимо следить за собой в это время и отмечать в дневнике характер менструации, самочувствие, работоспособность. Отмечается также время появления первой менструации и установление постоянного цикла. Многие школьницы во время менструации стараются избегать физических нагрузок. Это неправильно! Режим нагрузок в это время выбирается индивидуально, в зависимости от самочувствия и течения цикла при нормальном состоянии, без неприятных ощущений, занятия нужно продолжать с некоторым ограничением скоростных, силовых упражнений, натуживания. Если самочувствие ухудшается, при обильных, болезненных менструациях в первые 1-2 дня можно ограничиться легкой зарядкой и прогулками, далее заниматься, как девушки с нормальным течением процесса. Особое внимание к своему состоянию необходимо в период от первой менструации до установления цикла. У спортсменок нередко половое созревание (в том числе менструации) наступают позже, но это не представляет никакой опасности в дальнейшем [3].