Geum.ru

Курсовой проект

  • 2981. Биржи, их виды и функции
    Банковское дело

    На бирже осуществляются различные виды биржевых сделок и распоряжений. Прежде всего, существует простая сделка, когда один клиент продает через биржу определенное количество акций другому клиенту. Такая сделка совершается через брокера. Такие сделки не носят спекулятивного характера и связаны с перераспределением пакетов акций. Это краткосрочная кассовая сделка, которая обеспечивается в два дня. Рискующий покупатель может покупать акции с частичной оплатой, то есть совершать маржинальные сделки. При этом 50% должно быть погашено наличными, а остальные акции оплачиваются брокерской фирмой в кредит под залог акций. В этом случае покупатель может получить высокую прибыль, так как на те же деньги он может купить вдвое больше акций, но в то же время, если курс понизится, то покупатель может потерять значительно больше. Также брокер может внезапно потребовать возврата займа с уплатой наличными для покрытия потерь в стоимости акций. Если покупатель не в состоянии уплатить наличными, то брокер продаст акции с убытком для покупателя. Таким образом, сделки с частичной оплатой осуществляются в основном покупателями, настроенными оптимистично в отношении тенденции развития биржи и располагают достаточными денежными фондами для рискованных операций. Кроме того, на бирже оптимистов называют «быками», а пессимистов «медведями». «Быки» играют на повышение, а «медведи» на понижении курса акций. В любом случае каждая из сторон стремиться получить прибыль. Если покупатель выступает в роли «быка», то он уверен, что курс акций будет повышаться, и тогда он прибегнет к маржинальной сделке. «Медведь» же, наоборот, использует продажу без покрытия в срок. Механизм этой сделки состоит в том, что вкладчик дает указания брокеру продать на какой-либо срок 100 акций. Брокер не покупает, а берет взаймы 100 акций и продает покупателю. Затем брокер переводит на хранение сумму, равную денежной стоимости занятых акций, кредитору, у которого они были одолжены. Через определенное время вкладчик должен покрыть обязательства по срочной сделке, купив такое же количество акций, которые он взял взаймы, и возвратить их прежнему владельцу. Если он купил 100 акций по более низкой цене, чем в момент получения займа и продажи, то его прибыль составит разность между прежней и новой ценой (минус налоги и комиссионные). В случае повышения курса «медведь» несет убытки. Поэтому они, как правило, устраивают панику на бирже, будучи застигнутыми неожиданным повышением курса акций. В основном к таким рискованным операциям прибегают крупные индивидуальные инвесторы, владельцы больших состояний, либо мощные кредитно-финансовые институты. Большая часть биржевых маклеров обычно не прибегает к продаже на срок или покупке акций с частичной оплатой, так как это чрезвычайно рискованные операции.

  • 2982. Битва за Дніпро. Нові аспекти проблеми
    История

    І все таки, вирішальним фактором, який зумовив переможне завершення битви за Дніпро і визволення Києва, був винятковий героїзм і самопожертвування наших воїнів, 17,5 тисяч яких зі складу 1-го Українського фронту нагороджено орденами і медалями, а 668 отримали звання Героя Радянського Союзу. Серед них 32 киянина. Тільки серед героїв Радянського Союзу, удостоєних цього звання за визволення Києва, були представники 30 національностей. Про бої за Київ нині нагадує братська могила воїнів І-ї Чехословацької окремої бригади. Місце останнього притулку польських воїнів, які теж загинули в боях за Київ - Братське кладовище Війська Польського в Дарниці. І таких братських могил, особливо росіян і українців дуже і дуже багато. І прикро, що пошукові роботи по встановленню невідомих імен воїнів, які загинули за Київщину, на державному рівні фактично не ведуться. Прикро і те, що серед Героїв Радянського Союзу, які отримали це високе звання за форсування Дніпра чогось солдати - головні подвижники перемоги представлені слабо (з загальної кількості 2 438 - 47 генералів, 1 123 офіцери і тільки 1 268 сержантів і солдатів). Адже саме ці 47 генералів - Героїв Радянського Союзу і не отримавших цього звання - утопили в Дніпрі десятки тисяч воїнів із-за невмілого і злочинного командування. Досить вказати, що нині за офіційними даними в боях за Київ і Дніпро в цілому загинуло 417 тис., а за іншими даними - понад 1 млн. осіб. У цьому зв'язку звернімося і до такого видання, як „Россия и СССР в войнах ХХ века. Потери Вооруженных Сил. Статистическое исследование”. Ця книга під редакцією генерала Г.Ф. Кривошеєва дотримується явно застарілих, занижених даних про наші військові втрати. Стосовно ж битви за Дніпро, то в книзі не видно скільки ж втратив саме Воронезький, а з 20 жовтня 1943 р. - 1-й Український фронт в цій битві, особливо в боях на Букринському плацдармі. Взагалі, період з початку вересня і до кінця жовтня 1943 р., коли війська фронту зазнали колосальних втрат, у цьому виданні відсутній. Зате є дані про безповоротні втрати цього фронту з 3 по 13 листопада цього року під час Київської стратегічної наступальної операції - 6 491 чоловік або 1%. Отак і фальсифікується історія. Тільки під час форсування Дніпра уже не в районі Букрина, а Лютежа трупами радян-ських воїнів, було як греблею перекрито ріку. А коли почалися морози і вода стала замерзати, то саперам прийшлося підривати ці дамби з людських тіл, щоб відновити течію ріки. Такою ціною було оплачено битву за Дніпро і визволення Києва. Слід сказати і те, що після визволення столиці України швидко створювалися похоронні команди з жінок і підлітків на допомогу армійським, дивізійним, полковим похоронним командам, які просто не встигали ховати трупи воїнів. Вся земля навколо Києва, навколишні ліси, поля були буквально встелені трупами наших солдатів. І ще раз наголошуємо, тільки тоді належним чином ми вшануємо пам'ять полеглих наших воїнів у битві за Дніпро і Київ, коли розшукаємо і встановимо імена всіх невідомих воїнів, які нині сплять вічним сном, в основному, у невідомих братських могилах і в районі Букрина, і в київських лісах та полях навколо міста, і на всій Київщині. Чому б на пошукові роботи по встановленню імен невідомих героїв не виділити гроші, окрім держави, адміністрацій міст і районних центрів Київщини, ще й новим багатіям, в тому числі й генералам, чиї дачі нині як отруйні гриби ростуть на місцях, в тому числі і тих, де були кровопролитні бої за Дніпро і Київ. Адже тільки генералів у сучасній армії України 340, а ще є десятки генералів внутрішніх і прикордонних військ. Між іншим, останні зробили собі колективну дачу, окрім персональних, на місцях згаданих боїв - на території колишньої спортивної бази на початку шосе Київ - Мінськ. Міліцейські генерали теж полюбляють будувати дачі в цих місцях, зокрема, міністр (нині колишній) МВС України Ю. Смірнов побудував собі велику дачу біля того ж шосе (вул. Вишгородська, 86). А В. Янукович теж зробив своєю резиденцією колишню дачу В. Щербицького біля с. Валки і Нові Петрівці (де теж були надзвичайно кровопролитні бої). Пам'ятників над братськими могилами наших воїнів в тих місцях не видно і досі. Є такі могили і в лісах Пущі-Водиці. Але не видно над ними нічого, як не видно або майже не видно і самих могил. Натомість знову-таки як гриби ростуть там дачі-палаци нових багатіїв, в тому числі і колишнього міністра МНС генерала В. Дурдинця. Це стосується і нових хазяїв колишньої дачі П. Лазаренка на території Пуща-Водицького лісництва з унікальними насадженнями і багатьох інших місць. Тому вважаю, що тільки тоді, коли на цих місцях на братських могилах будуть встановленні мармурові стели або хрести з іменами загиблих воїнів битва за Дніпро і Київ буде вважатися закінченою.

  • 2983. Бифидобактерии и использование их в молочной промышленности
    Биология

    В молочной промышленности для выявления бифидобактерий рекомендована гидролизатно-молочная среда (ГМ-среда). Для ее приготовления в небольшом количестве разведенного гидролизованного молока (гидролизата) расплавляют агар из расчета 2,5 г. на 1 дм3 приготовленной среды. К остальному количеству гидролизата добавляют 20 г. пептона и 3,5 г. хлористого натрия, смесь нагревают до температуры 80°С, после чего соединяют с расплавленным агаром. Устанавливают рН 7,5 и смесь кипятят в течение 15 мин, дают отстояться, сливают с осадка, не фильтруя, доливают горячей дистиллированной водой до заданного объема и добавляют в нее 10 г. лактозы и 0,15 г. солянокислого цистеина. Среду разливают в пробирки высоким столбиком по 10 см3 и стерилизуют при температуре 112 °С в течение 30 мин.

  • 2984. Бихевиористическая концепция научения
    Психология

    Сосредоточив внимание на том, как научаются поведению в социальном контексте, Д.Роттер, кроме того, полагал,что в основном поведение определяется нашей уникальной способностью думать и предвидеть. По его утверждению, предсказывая, что люди будут делать в определенной ситуации, мы должны принять во внимание такие когнитивные переменные, как восприятие, ожидание и ценности. Также в теории Д. Роттера существует положение, что поведение человека целенаправленно, то есть люди стремятся двигаться к ожидаемым целям. По Д.Роттеру, поведение человека определяется ожиданием, что данное действие приведет, в конечном итоге к будущим поощрениям. Объединение концепций ожидания и подкрепления в рамках одной и той же теории - уникальное свойство системы Д. Роттера. Подобно Бандуре, Д. Роттер развил теорию функционирования человека, которая стоит на позициях,совершенно отличных от радикального бихевиоризма Б. Скиннера.

  • 2985. Бібліографічні класифікації
    Культура и искусство

    Наприкінці XIX - на початку XX ст. фахівці в Росії зацікавилися Десятковою класифікацією, її починають застосовувати в окремих бібліотеках. Проте ставлення до неї російських бібліотекознавців було досить суперечливим, її активно пропагували Б.С. Боднарський, Е.М. Добржинський, П.О. Унде-Попов. На І Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи (1911) Б.С. Боднарський запропонував запровадити Десяткову класифікацію в наукових бібліотеках Росії. Інші бібліотекознавці, визнаючи практичну зручність цієї системи, вказували на її наукову неспроможність, невідповідність послідовності основних відділів і їхніх підрозділів рівню наукових знань того часу. На тому ж з'їзді відомі бібліотечні діячі АЛ. Калішевський, П.М. Богданов та інші виступили проти обов'язкового її застосування в бібліотеках країни. У 1919 р. Книжкова палата України підготувала до друку «Міжнародну децимальну бібліографічну класифікацію», складену відомим українським бібліографом Ю. Івановим-Меженком. її особливістю була орієнтація на реалії українського життя. Але після Жовтневої революції використання бібліотечно-бібліографічних класифікацій, що існували на той час, стало неможливим з ідеологічних причин, а також у зв'язку з тим, що в цих системах часто просто не було місця для книг радянської тематики, особливо для суспільних наук. Тому одразу постало питання про необхідність створення нової класифікаційної системи, яка б відповідала потребам радянських бібліотек. Проте вирішити це завдання за нетривалий термін було неможливо. Саме тому в січні 1921 р. Головполітосвіта РРФСР прийняла постанову про обов'язкове застосування «Міжнародної десяткової класифікації» в бібліотеках республіки і видала відповідні таблиці. Невдовзі аналогічну постанову ухвалило Управління у справах друку і Головполітосвіта УРСР. З 1924 р. індекси десяткової класифікації зазначаються в «Літописі українського друку», а з 1927 р. на друкованих картках, які почала видавати Книжкова палата України. Проте застосування Десяткової класифікації в СРСР розглядалося як тимчасове, вимагалося вносити до неї корективи, щоб усунути ідеологічну невідповідність завданням радянських бібліотек і надати можливість відображати нові явища в житті радянського суспільства. Тому одним із напрямів розвитку бібліотечно-бібліографічної класифікації в нашій країні стала переробка і пристосування Брюссельського варіанта таблиць Десяткової класифікації до потреб радянських бібліотек. У 20-30-х роках було видано значну кількість таблиць, у яких Десяткова класифікація не зазнала значних змін. Серед них і видання Книжкової палати УРСР, призначене для масових бібліотек. Ці видання не відповідали завданням бібліотек, і тому в Інституті бібліотекознавства в Москві створили комісію на чолі з Л.Н. Троповським для більш глибокої переробки Десяткової класифікації [15, C. 203].

  • 2986. Бізнес-план підприємства по наданню послуг
    Менеджмент

     

    1. Алексєєва М.М. Планування діяльності фірми. Учбово-методична допомога. М.: Фінанси й статистика, 2003.
    2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. М.: Финансы и статистика, 2006
    3. Ефимова О.В. Финансовый анализ. М.: Бухгалтерский учет, 2002
    4. Ковалев В.В. Финансовый анализ. М.: Финансы и статистика, 2003
    5. Коробов М.Я. Фінансово економічний аналіз діяльності підприємств. Київ, “Знання”, 2009
    6. Пономарьов В. Прийняття рішень при плануванні діяльності підприємства. Бюджети та їх місце в системі фінансово-економічного планування та управління // Економіка, фінанси, право. 2008. № 9. с. 3.
    7. Фінанси підприємств: Підручник / За наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. 3-те вид. К.: КНЕУ. 2000. с. 339.
    8. Гратовый П.Г., Петрова С.Н., Б.Б. Хрусталь “Риски в современном бизнесе”, Москва, 2004
    9. Романов А.Н., Лукашевич И.Я.“Оценка коммерческой деятельности предпринимательства”, Москва, 2008
    10. Чеблоков А.Т. “Финансовое планирование на предприятиях” “Финансист” №5 2007
  • 2987. Бізнес-планування на підприємстві
    Менеджмент

    Сама економічна система диктує необхідність накопичення секретів та створення шпигунських структур та спорядження їх шпигунськими перфоналіями, тому що економічне шпигунство це похідна від конкуренції. Це та властивість ринкової економіки, що її чомусь замовчують українські апологети ринкових реформ, які наївно сподіваються побудувати нове «світле майбутнє», тільки вже не комуністичне, а ідеально-капіталістичне. Знову, вже вкотре, робиться спроба зігнорувати світовий досвід розвитку економічних відносин, спроба побудувати нову штучну модель економічної системи без негативних явищ. Уся історія людства доводить марність таких намагань. З огляду на те, що в Україні майже нема фахівців з питань економічної безпеки бізнесу, які б мали відповідну економічну та спеціальну освіту, орієнтовану не на командно-адміністративну систему, а на ринкову економіку, нема нічого дивного в тому, що українські бізнесмени за свої ж гроші дарують іноземцям свої та чужі економічні секрети і дуже пишаються, коли їм це вдається зробити. Тому і вважають нас у всьому світі «тубільцями» ринкової економіки, людьми другого сорту. Але зовсім інакше поводять себе закордонні бізнесмени, коли відчувають гідних партнерів. Утім, щоб стати такими, потрібні відповідні знання та досвід.

  • 2988. Білкове тісто і вироби з нього
    Разное

    Збити білок в густу піну, всипати увесь цукор і обережно виймати ложкою зверху вниз. Круглу форму намазати маслом на дно положити вирізаний по формі аркуш паперу. Змазати маслом, посипати борошном, із кондитерського мішка через широку трубочку висадити підготовлене тісто, так щоб між рядками був проміжок 1см. Заповнену форму поставити в холодну духовку, зробити самий маленький вогонь і випікати 45 - 60хв. Щоб тісто добре просохло і піднялось. Інше тісто поставити в холодильник. Готове тісто виложити папером вверх і акуратно зняти папір. Якщо папір не буде відходити, змочити його холодною водою. Звільнену форму охолодити так же, як вказано вище, виложити її дном папером, розложити так же спіраллю другу частину тіста. Випечену другу частину тіста витягти і в тій же формі застеленій папером, випікати шоколадне тісто, приготовлене із розтертим маслом розігрітого шоколаду. Збити в круту піну білки, змішати з цукром і поступово розтерти з шоколадною масою, змішати обережно з борошном. Шоколадне тісто випікати в духовці з середнім жаром.

  • 2989. Білкові порушення при хворобі подагра
    Медицина, физкультура, здравоохранение

     

    1. Балкров И.М. Алломарон в лечении гиперурикемии// Клиническая фармакология и терапия. 1993. Том 3, №1. с. 35
    2. Беневоленская Л. О., Бржезовский М. М. Эпидемиология ревматических болезней. М.: Медицина, 1988.
    3. Беневоленская Л.И., Бржизовский М.М. «Эпидемиология ревматических болезней».// Москва. «Медицина» 1998. с. 240
    4. Вернон-Робиртс Б. «Клиническая ревматология». М.: Медицина. - 1990.
    5. Вест С. Дж. Секреты ревматологии: Пер. с англ. М.СПб.: Изд-во БИНОМ Невский Диалект, 1999.
    6. Ганджа І. М., Коваленко В. М., Лисенко Г. І. та ін. Ревматологія. К.: Здоровя, 1996.
    7. Клиническая ревматология (руководство для практических врачей)/ Под ред. В. И. Мазурова. СПб.: ООО Изд-во “Фолиант”, 2001.
    8. Коваленко В. Н., Гуйда П. П., Латогус И. И. Диагностика и лечение ревматических болезней. Харьков: Основа, 1999.
    9. Максудова А.Н. Подагра. М.: Медпресс, 2008. 96 с.
    10. Мухин М. А., Балкаров И. М., Лебедева М. В. Подагра старые и новые проблемы// Рос.мед.журн. 1998. № 4. С. 1923.
    11. Мухин Н.А. «Подагра вчера и сегодня».// «Клиническая медицина» 1991. - №5. с. 103-107
    12. Мухин Н.А. Подагра только ли болезнь суставов?// Клиническая фармакология и терапия. 1994. - №1. с.31-33
    13. Мухин Н.А., Балкаров И.М., Максимов М.Л. Клинические проявления нарушений пуринового обмена в практике интерниста.// Тер. Архив. 1994. - №1. с.35-39
    14. Насонова В.А., Астапенко М.Г. «Клиническая ревматология. Руководство». - М.: Медицина. - 1989.
    15. Насонова В.А. Диагностика и лечение подагры.// Тер. Архив. 1987. - №4. с.3-7.
    16. Ревматические болезни (руководство для врачей)/ Под ред. В. А. Насоновой, Н. В. Бунчука. М: Медицина, 1997.
    17. Ревматические болезни: критерии диагностики и программы лечения./ Под.ред. Коваленко В.М.; К.: Комполис 1999
    18. Ревматические болезни: номенклатура, классификация, стандарты диагностики и лечения/ Под ред. В. М. Коваленко и Н. М. Шубы. К.: ООО “Катран груп”, 2002.
    19. Синяченко О. В., Баринов Э. Ф. Подагра. Донецк: Изд-во Донецкого мед. университета, 1994.
    20. Тареев Е.М., Сумароков А.В. «Внутренние болезни» .Т.2, М.: Медицина. 1993.
    21. Федорова Н. Е., Григорьева В. Д. Подагра: современные представления. Лечение на разных стадиях развития заболевания// Клин. мед. 2002. № 2. С. 913.
  • 2990. Біогеоценологія – вчення про екосистеми
    Экология

    Редуценти, до яких належать бактерії й нижчі гриби, завершують деструктивну роботу консументів і сапрофагів, доводячи розкладання органіки до її повної мінералізації. Частково мінералізація органічних речовин йде у всіх живих організмів. Так, у процесі дихання виділяється С02, з організму виводяться вода, мінеральні солі, аміак і т.д. Але справжніми редуцентами, які завершують цикл руйнації органічних речовин, вважаються лише такі організми, що виділяють у зовнішнє середовище тільки неорганічні речовини, готові до залучення в новий цикл. Так, бактерії, що денітрифікуються, відновлюють азот до елементарного стану, бактерії, що сульфатредукуються, - сірку до сірководню. Кінцеві продукти розкладання органічних речовин - двооксид вуглецю, вода, аміак, мінеральні солі. У анаеробних умовах розкладання йде далі - до водню; утворюються також вуглеводні. У наземному середовищі основний перебіг процесу деструкції органічних речовин відбувається в ґрунті. Активна діяльність організмів-руйнівників приводить до того, що річний опад органічних речовин повністю розкладається в тропічних дощових лісах протягом 1-2 років, у листяних лісах помірної зони - за 2-4 роки, у хвойних лісах - за 4-5 років, а в тундрі процес розкладання може тривати десятки років.

  • 2991. Біоіндикація як метод оцінки стану навколишнього середовища
    Экология

     

    1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология. Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998. - 455с.
    2. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 336 с.
    3. Биоиндикация загрязнений наземных экосистем. Пер. с нем. /Под ред. Р. Шуберта. - М.: Мир, 1988. - 348с.
    4. Викторов С.В., Ремезова Г.Л. Индикационная геоботаника. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 167с.
    5. Джигирей В.С. Екологія то охорона навколишнього середовища: Навч. посібник: Для студ. вузів. - К.: Знання, 2000. - 203с.
    6. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. Навчальний посібник. - С.: Університетська книга, 2003. - 414с.
    7. Экология города: учебник для студ. вузов под ред. Ф.В. Стольберга. - К.: Либра, 2000. - 464с.
    8. Козлов Ю.С. и др. Экологическая безопасность автомобильного транспорта. - М.: АГАР, 2000. - 176с.
    9. Кормиков И.И. Адаптация растений к условиям техногенно загрязненной Среды. - К.: Наукова думка, 1996. - 238с.
    10. Крапивин В.Ф. Проблемы мониторинга. - М.: Знание, 1991. - 64с.
    11. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001. - 500 с.
    12. Кучерявий В.П. Урбоекологія. - Л.: Світ, 1999. - 346с.
    13. Международная программа по биоиндикации антропогенного загрязнения природной среды /Е.В.Соколов, Д.А. Криволуцкий и др. //Экология, - 1990. - № 2. - 90-94с.
    14. Мэнинг У. Дж., Фелер У.А. Биомониторинг загрязнения атмосферы с помощью растений. - М.: Гидрометеоиздат, 1985. - 143с.
    15. Новиков Ю.В. Экология, окружающая среда и человек. - М.: Агенство Фаир, 1998. - 320с.
  • 2992. Біологічна продуктивність як основа функціонування різних екосистем та біотопів
    Экология

    Можна говорити про біомасу окремого організму або про біомасу того чи іншого виду рослини чи тварини. Біомасу вимірюють в одиницях маси (сухого залишку) на одиницю поверхні, тобто у вигляді кг/м2, ц/га, т/кмг і т.п. У зв'язку з тим, що біомаса формується в результаті процесу живлення, спорідненого зі зв'язуванням енергії, для оцінки розміру біомаси придатні й енергетичні одиниці (джоулі, калорії та ін.). Ця енергетична форма вираження має дві переваги. Вона показує, наскільки енергетично ефективними були процеси утворення біологічної маси даного виду, а також дозволяють об'єктивно порівнювати організми або екосистеми, в яких біомаса має різний хімічний склад. Оцінка розміру продукції та запасів біомаси в масштабах земної кулі в цілому - досить важка справа. Загальна її методика ще не розроблена, і дані різних авторів відрізняються. Сумарна біомаса всієї біосфери Землі в середньому оцінюється в 1,8х1018 г або 30х1021 Дж. Первинна продукція земної кулі досягає 100 млрд. т/рік. За даними В А. Ковди (1973), загальна біомаса суходолу дорівнює 3х1012 - 1х1013 тонн. На суходолі основний внесок роблять ліси. У тропічних лісах чиста первинна продукція досягає 2016, а в лісах помірної зони - 1 242 г/м2/рік. Океани мають низьку первинну продукцію, що пов'язано, головним чином, із нестачею поживних речовин для рослин. На долю океанів та морських акваторій припадає 55x109 тонн сухої біомаси. У природному середовищі всі живі організми мешкають поряд. Співіснуючі рослини та тварини звичайно мають різні типи та способи живлення. Але для певних груп, що проживають разом, базовий тип живлення є однаковим. У цьому випадку й роль цих організмів в екосистемі є також однаковою. Так, наприклад, у лісі ростуть і великі дуби, і ліани, і трави, і мохи. Конкретні механізми оптимізації фотосинтезу в них різні, але роль в екосистемі ідентична: усі вони мають автотрофне живлення та здійснюють первинний синтез органічних речовин. У цьому зв'язку з урахуванням основної екосистемної функції живі організми об'єднуються в три важливі групи: продуценти, консументи та редуценти. Групу консументів поділяють на кілька підгруп: первинні, вторинні і т.д.

  • 2993. Біологічна роль кальцію в організмі людини і тварин
    Биология

    Клінічними проявами гіпокальціємії в першу чергу є зростання нервової та мязової збудливості. Це можуть бути судоми окремих мязів до тетанії включно. Властиві також парестезії, бронхоспазм, ларингоспазм, кишкові коліки, генералізована гіперрефлексія. Біль у серці може виникати не від фізичних навантажень. Він не знімається коронаролітичними препаратами. Часто розвивається катаракта внаслідок відкладання кальцію під капсулу кришталика. Кальцій може накопичуватись у мяких тканинах, навколо суглобів, сприяти утворенню екзостозів, хондрокальцинозу, псевдоподагри. За гіпокальціємії зменшується скоротливість серця, виникає серцева недостатність. Порушується всмоктування вітаміну В12 і можливе виникнення мегалобластної анемії, що проходить після усунення гіпокальціємії за допомогою вживанням кальцію. Його добова потреба становить не менше 1000 мг. Міністерство охорони здоровя України (1999) рекомендує такі вікові дози кальцію на добу: від народження до 3 місяців 400 мг, до 6 місяців 500 мг, до року 600 мг, до 6 років 800 мг, до 10 років 1000 мг, до 18 років 1200 мг. Оскільки основними регуляторами всмоктування і засвоєння кальцію є паратгормон і активні форми вітаміну D, то при гіпопаратиреозі корекція гіпокальціємії є складною. Проблема вирішується вживанням препарату Тахістин (дигідротахістерол). Це аналог вітаміну D, 5-6-транс-ізомер ергокальциферолу. Препарат посилює всмоктування кальцію в кишках, імобілізацію кальцію із кісток і таким чином сприяє зростанню вмісту кальцію у плазмі крові. Завдяки своїй стереохімічній конфігурації дигідротахістерол перетворюється в нирках на активну форму без участі паратгормону. Тахістин швидко всмоктується в кишках, гідроксилюється в печінці, активується в нирках. Після одноразового прийому Тахістину максимальна концентрація кальцію в плазмі крові спостерігається після сьомої доби і утримується протягом 28 діб. Дозу Тахістину підбирають індивідуально залежно від концентрації кальцію у крові. Зазвичай добовою дозою є 0,5-1,5 мг дигідротахістеролу, що становить 12 36 крапель препарату Тахістин. Потрібно зважати, що при гіпопаратиреозі екскреція кальцію із сечею посилюється, що збільшує ризик сечокамяної хвороби. Через це під час лікування гіпопаратиреозу Тахістином рівень кальцію в крові варто утримувати на нижній межі норми.

  • 2994. Біологічна роль марганцю в організмі людини і тварин
    Биология

     

    1. Бабенко Г.А., Решеркина Л.П. Применение микроэлементов в медицине. К.: Здоров`я, 1971. 220 с.
    2. Венчиков А.И. Биотики. М.: Медгиз, 1962. 234 с.
    3. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка і В.Л. Галяса. Біла Церква, 2002. 400 с.
    4. Войнар А.О. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и человека. М.: Советская наука, 1953. 493 с.
    5. Кальницький Б.Д. Минеральные вещества в кормлении животных. Л.: Агропромиздат. Ленингр. отделение, 1985. 207 с.
    6. Кіщак І.Т. Виробництво і застосування преміксів. К.: Урожай, 1995. 272 с.
    7. Логинов Г.П. Влияние хелатов металлов с биолигандами на репродуктивные функции и обменные процессы организма животных: Авт. реф. дисс.... канд. биол. наук. Казань, 1986. 21 с.
    8. Мелехин Г.П., Гридин Н.Я. Физиология сельскохозяйственной птицы. М.: Колос, 1977. 286 с.
    9. Мельничук Д.О., Томчук В.А., Калінін І.В. Клінічна біохімія. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт. К.: Видавничий центр НАУ, 1999. 64 с.
    10. Мінеральне живлення тварин. За ред. Г.Т. Кліценка, М.Ф. Кулика, М.В. Косенка, В.Т. Лісовенка. К: Світ, 2001. 576 с.
    11. Наздрюхина Л.Р. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и человека. М.: Наука, 1977. 184 с.
    12. Нариси вікової токсикології. / За ред І.М. Трахтенберга. К.: Авіцена, 2005. 256 с.
    13. Руководство по лабораторным методам исследований. // Предтеченский В.Е., Боровская В.М., Марголина Л.Т. М.-Л., 1993. С. 131-165.
  • 2995. Біологічний контроль збудників хвороб рослин
    Биология

     

    1. Актуальные вопросы биологизации защиты растений / Под ред. М.С. Соколова, Е.П. Угрюмова. Пущино, 2000. 177 с.
    2. Артемьева Н.Н. Методические указания по выявлению и учету вирусных болезней злаков. М.: Колос, 1971. 21 с.
    3. Атабеков И.Г. Практикум по общей вирусологии. М.: Из-во Московского университета, 1981. 191 с.
    4. Бабьева И.П., Зенова Г.М. Биология почв. М.: Изд-во Московского университета, 1983. 248 с.
    5. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К: Либідь, 1993. 303 с.
    6. Биопрепараты в защите растений. Учебное пособие / М.В. Штерншис, Ф.С. Джалилов, И.В. Андреева, О.Г. Томилова. Мин-во сел. хоз-ва РФ. Ново-сиб. гос. аграр. ун-т, Новосибирск, 2000. 128 с.
    7. Бойко А.Л. Влияние факторов внешней среды на вирусы, инфицируючие растения // Сельскохоз.биология. 1989. №5. С. 120-125.
    8. Бойко А.Л. Екология вирусов растений. К.: Вища школа, 1990. 167 с.
    9. Бондаренко Н. В. Биологическая защита растений. М.: Агропромиздат, 1987.-278 с.
    10. Борьба с вирусными болезнями растений. / Под ред. Х.Кеглер. М.: Агропромиздат. 1986. 326 с.
    11. Будзанівська І.Г., Поліщук В.П., Тивончук Т.П., Бойко А.Л. Зв'язок між наявністю антигенів фітовірусів в грунті, структурою грунтів та екологічним станом зовнішнього середовища // Вісник аграрної науки. 1998. №9. С 61-63.
    12. Вавилов Н.И. Иммунитет растений к инфекционным заболеваниям. - М: Наука, 1986. 520 с.
    13. Вирощування екологічно чистої продукції рослинництва. /Под ред. Дегодюка Е.Г. К.: Урожай, 1992. 318 с.
    14. Віруси і вірусні хвороби бобових культур на Україні. / Московець СМ., Краев В.Г., Порембська Н.Б. та ін. К.: Наукова думка 1971. 136 с.
    15. Вірусні та мікоплазмові хвороби польових культур. / Під ред. Ж.П.Шевченко. К.: Урожай, 1995. 304 с
    16. Вірусні хвороби сільськогосподарських культур/ Московець С.Н., Бобирь А.Д., Глушак Л.Е. / Під ред. Бобиря А.Д. К.: Урожай, 1975. С.72-80.
    17. Власов Ю. И., Рядко Т.А., Лытаева Г.К. Вирусные болезни овощных культур. Л.: Колос,1973. 73с,
    18. Власов Ю.И. Вирусные и микоплазменые болезни растений. М.: Колос, 1992. 207с.
    19. Власов Ю.И., Ларина Э.И. Сельскохозяйственная вирусология. М.: Колос, 1982. С. 150-156.
    20. Гиббс А., Харрисон Б. Основы вирусологии растений: Пер. с англ. М.: Мир, 1978. 430 с.
    21. Гнутова Р.В. Серология и иммунохимия вирусов растений. М.: Наука, 1993. 300 с.
    22. Груздева Л.П., Яекин А.А. Почвоведение с основами геоботаники. М.: Агропромиздат, 1991. 448 с.
    23. Гулий В.В., Памужак Н.Г. Справочник по защите растений для фермеров. - Кишинев: Universitas, М.: Росагросервис, 1992. 464 с.
    24. Гуральчук Ж.З. Еколого-физиологические аспекты действия цинка на растения // Регуляция минерального питания и продуктивность растений. К.: Наук, думка, 1991. С. 102-127.
    25. Ижевский С. С, Гулий В. В. Словарь по биологической защите растений. М.: Россельхозиздат, 1986. 223 с.
    26. Максимов Н.А. Краткий курс физиологии растений, 1958
    27. Мусиенко Н.Н., Терневский А.И. Корневое питание растений: Учебное пособие. К.: Высшая школа, 1989. 203 с.
    28. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин. К.: Либідь, 2005. 808 с.
    29. Нобел П. Физиология растительной клетки. Л.: Изд-во ленингр. Ун-та, 1983. 232 с.
    30. Твердюков А.П., Никонов П.В., Ющенко Н.П. Биологический метод борьбы с вредителями и болезнями в защищенном грунте. М.: Колос, 1993. 160 с.
    31. Штерншис М.В. Повышение эффективности микробиологической борьбы с вредными насекомыми. Новосибирск, 1995. 194 с.
  • 2996. Біологічні основи методу розвитку рухових якостей
    Педагогика

     

    1. Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. - М.: Медицина, 1986.
    2. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения.- М.: Прогресс, 1980.
    3. Ашмарин Б. А. Особенности обучения в физическом воспитании. - В кн.: Теория и методика физ. воспитания/Под ред. Б. А. Ашмарчна. М., 1979.
    4. Белинович В. В. Обучение в физическом воспитании.-М.: ФиС, 1958.
    5. Бернштейн Н. А. Физиология движений.- В кн. Физиология труда. М., 1934.
    6. Боген М. М. Задачи обучения двигательным действиям. - Теория и практика физической культуры, 1981, № 3.
    7. Боген М. М. Спортивная техника как предмет обучения.- Теория и практика физической культуры, 1981, № 7.
    8. Вишнева Л. В. Цель деятельности и освоение двигательных действий. - Физическая культура в школе, 1979, № 9.
    9. Вяткин Б. А. Темперамент и спортивная деятельность. - Физическая культура в школе, 1980, № 8.
    10. Гандельсман А. Б., Смирнов К. М., Физиологические основы спортивной тренировки. - М.: ФиС, 1970.
    11. Гордеева Н. Д., Зинченко В. П. Функциональная структура действия. - М.: Изд-во МГУ, 1982.
    12. Гранит Р. Основы регуляции двивжений.- М.: Мир, 1973.
    13. Грантынь К. X. Основы обучения физическим упражнениям. - В кн.: Теория физ. воспитания. М., 1953.
    14. Донской Д. Д. Спортивная техника.- М: ФиС, 1962 83.
    15. Занков Л. В. Наглядность и активизация учащихся в обучении.- М.: Учпедгиз, 1960.
    16. Запорожец А. В. Развитие произвольных движений. - М.: 1960.
    17. Коробов А. В. Общие указания по обучению. - В кн.: Школа легкой атлетики. М, 1962.
    18. Кочетов А. И. Принципы подхода к изучению личности школьника. - Физическая культура в школе, 1978, № 4.
    19. Крестовников. А. Н. Очерки по физиологии физических упражнений. - М.: ФиС, 1951.
    20. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в гимнастике.- М.: ФиС, 1959.
    21. Мазниченко В. Д. Обучение движениям (двигательным действиям).- В кн.: Теория и методика физ. воспитания, т. 1. М., 1976.
    22. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в спорте (Метод разработки для студентов спорт, фак.). - Малаховка, МОГИФК, 1981.
    23. Матвеев Л. П. Основы спортивной тренировки. - М.: ФиС, 1977.
    24. Никифоров В. Технология обучения. - Наука и техника, 1981, № 11.
    25. Основы регуляции движений./ Под ред Р.Гранита. - М.: Мир, 1976.
    26. Решетова 3. И. Роль ориентировочной деятельности в двигательном навыке. - Вопросы психологии, 1956, № 1.
    27. Риттер X. И, Принцип активности. - В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
    28. Риттер X. И. Принцип прочности. - В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
    29. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний.- М,: Изд-во МГУ, 1975.
    30. Физиология развития ребенка. / Под ред. Козлова В.И. и др. - М., 1983. - 385 с.
    31. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). - Львів: Світ, 1993. - 184 с.
    32. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. - Тернопіль, 2001.
  • 2997. Біологічні особливості веслоноса
    Биология

    Становлять інтерес дослідження з сумісного вирощування цьоголітків веслоноса і осетрових риб. Певний досвід у цьому плані одержано в Росії на базі ставових вирощувальних систем осетрових рибоводних заводів Астраханської області. В цих експериментах випробовували різні варіанти полікультури весло-носа з гібридними формами осетрових видів, рекомендованих для використання в товарному осетрівництві (гібриди шипа і стерляді, білуги і стерляді). Вирощування здійснювали на природній кормовій базі із застосуванням кількох методів, що дають змогу одержувати цьоголітків веслоноса різної маси. Зокрема, для одержання великих за масою цьоголітків веслоноса, яких на наступний рік можна використовувати як посадковий матеріал для вирощування товарних дволітків, або як вихідний матеріал для племінної роботи, застосовували двоцикловий (двоетапний) метод вирощування риби. На першому етапі (наприкінці травня) для зариблення вирощувальних ставів використовували підрощену молодь веслоноса і личинок гібрида шипа і стерляді, що перейшли на активне живлення. Початкова щільність посадки підрощеної молоді веслоноса змінювалась у межах 1,4-2,2 тис. екз./га. За два місяці вирощування з одного гектара вирощувальних площ одержували до 1,5 тис. екз. цьоголітків веслоноса середньою масою 107 г (рибопродуктивність - 160 кг/га). Загальна рибопродуктивність ставів на першому етапі вирощування цьоголітків становила 370 кг/га. У наступних три місяці (другий етап вирощування) щільність посадки цьоголітків веслоноса зменшували до 210-280 екз./га. В результаті наприкінці жовтня з одного гектара вирощувальних площ одержували до 210 екз. цьоголітків веслоноса середньою масою 650 г (рибопродуктивність - до 135 кг/га). Загальна рибопродуктивність ставів на другому етапі вирощування цьоголітків становила 415 кг/га. Основна розмірна група цьоголітків гібрида шипа і стерляді (76%) складалась з риб масою 20-40 г. Протягом першого і другого етапу їх вирощування щільність посадки перебувала на рівні рекомендованих для даної вікової групи риб за технологією товарного осетрівництва. На відміну від двоциклового вирощування, при застосуванні безперервного (без розсаджування) методу вирощування риби середня маса цьоголітків веслоноса наприкінці вегетаційного сезону у різних варіантах дослідів змінювалась у межах 100-300 г (рибопродуктивність - 210- 420 кг/га). Рибопродуктивність за цьоголітками гібридів шипа і стерляді та білуги і стерляді при сумісному вирощуванні з веслоносом досягала 400 кг/га. Таким чином, наведені дані показують, що сумісне вирощування цьоголітків веслоноса і гібридів осетрових дає змогу істотно підвищити рибопродуктивність ставів. Сумарна продукція зоопланктону і бентосу у такій полі-культурі використовується значно ефективніше, ніж у монокультурі. Встановлено, що нижньою межею концентрації кормових організмів для одержання зазначених рибоводних показників слід вважати біомасу зоопланктону не менше 8-10 г/м3, м'якого зообентосу - 5- 10 г/м2. Така полікультура дає змогу, не порушуючи традиційної технології вирощування осетрової молоді, додатково одержувати високоякісний посадковий матеріал веслоноса.

  • 2998. Біологія та екологія бактеріофагів
    Биология

     

    1. Атабеков И.Г. Практикум по общей вирусологии. М.: Из-во Московского университета, 1981. 191 с.
    2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К: Либідь, 1993. 303 с.
    3. Бойко А Л. Экология вирусов растений. К.: Вища шк., 1990. 165 с.
    4. Бондаренко Н.В. Биологическая защита растений. М.: Агропромиздат, 1987.-278 с.
    5. Борьба с вирусными болезнями растений. / Под ред. Х.Кеглер. М.: Агропромиздат. 1986. 326 с.
    6. Будзанівська І.Г., Поліщук В.П., Тивончук Т.П., Бойко А.Л. Зв'язок між наявністю антигенів фітовірусів в грунті, структурою грунтів та екологічним станом зовнішнього середовища // Вісник аграрної науки. 1998. №9. С 61-63.
    7. Вавилов Н.И. Иммунитет растений к инфекционным заболеваниям. - М: Наука, 1986. 520 с.
    8. Векірчик К.М. Практикум з мікробіології: Навч. посібник. К.: Либідь, 2001. 144 с.
    9. Вершигора А.Ю., Бранцевич Л.Г., Василевская И.А. и др. Общая микробиология. К.: Вища шк. Головное изд-во, 1988. 342 с.
    10. Вирощування екологічно чистої продукції рослинництва. /Под ред. Дегодюка Е.Г. К.: Урожай, 1992. 318 с.
    11. Віруси і вірусні хвороби бобових культур на Україні. / Московець СМ., Краев В.Г., Порембська Н.Б. та ін. К.: Наукова думка 1971. 136 с.
    12. Вірусні та мікоплазмові хвороби польових культур. / Під ред. Ж.П.Шевченко. К.: Урожай, 1995. 304 с
    13. Вірусні хвороби сільськогосподарських культур/ Московець С.Н., Бобирь А.Д., Глушак Л.Е. / Під ред. Бобиря А.Д. К.: Урожай, 1975. С.72-80.
    14. Власов Ю.И. Вирусные и микоплазменые болезни растений. М.: Колос, 1992. 207 с.
    15. Власов Ю.И., Ларина Э.И. Сельскохозяйственная вирусология. М.: Колос, 1982. С. 150-156.
    16. Генкель Л.А. Микробиология с основами вирусологии. М.: Просвещение, 1974. 270 с.
    17. Гиббс А., Харрисон Б. Основы вирусологии растений: Пер. с англ. М.: Мир, 1978. 430 с.
    18. Гнутова Р.В. Серология и иммунохимия вирусов растений. М.: Наука, 1993. 300 с.
    19. Груздева Л.П., Яекин А.А. Почвоведение с основами геоботаники. М.: Агропромиздат, 1991. 448 с.
    20. Гусев М.В., Минова Л.А. Микробиология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. - 448 с.
    21. Ижевский С.С, Гулий В.В. Словарь по биологической защите растений. М.: Россельхозиздат, 1986. 223 с.
    22. Максимов Н.А. Краткий курс физиологии растений, 1958
    23. Мишустин Е.Н., Емцев В.Т. Микробиология. М.: Агропромиздат, 1987. 368 с.
  • 2999. Біологія Х-вірусу картоплі
    Биология

     

    1. Атабеков И.Г. Практикум по общей вирусологии. М.: Из-во Московского университета, 1981. 191 с.
    2. Бойко А.Л. Экология вирусов растений. К.: Вища школа, 1990. 167 с.
    3. Борьба с вирусными болезнями растений. / Под ред. Х.Кеглер. М.: Агропромиздат. 1986. 326 с.
    4. Вірусні та мікоплазмові хвороби польових культур. / Під ред. Ж.П.Шевченко. К.: Урожай, 1995. 304 с
    5. Вірусні хвороби сільськогосподарських культур/ Московець С.Н., Бобирь А.Д., Глушак Л.Е. / Під ред. Бобиря А.Д. К.: Урожай, 1975. С.72-80.
    6. Власов Ю. И., Рядко Т.А., Лытаева Г.К. Вирусные болезни овощных культур. Л.: Колос,1973. 73с,
    7. Власов Ю.И. Вирусные и микоплазменые болезни растений. М.: Колос, 1992. 207с.
    8. Власов Ю.И., Ларина Э.И. Сельскохозяйственная вирусология. М.: Колос, 1982. С. 150-156.
    9. Гиббс А., Харрисон Б. Основы вирусологии растений: Пер. с англ. М.: Мир, 1978. 430 с.
    10. Гнутова Р.В. Серология и иммунохимия вирусов растений. М.: Наука, 1993. 300 с.
    11. Дунин М.С., Попова Н.М. Капельный метод анализа в растениеводстве. - М: Сельхозгиз., 1973.-45с.
    12. Коломієць Л.ГТ. Фітосанітарний стан агроекосистем як фактор продуктивності сільськогосподарського виробництва // Лідер України. -2005.-№ 12. - С 124-126.
    13. Новиков В.К., Атабеков И.Г., Агур М.О. и др. Метод получения препарата Y-вируса картофеля и приготовление диагностических антисывороток // Сельскохозяйственная биология. - 1982. - 17, № 5. - С. 706-711.
    14. Пат. 20194 Україна, МПК5 С 12 N 7/00, А 01 № 63/00. Штам М-вірусу картоплі для виробництва діагностичної сироватки / Коломієць Л.П., Козар Ф.Ю., Лебідь Л.М., Погорілько М.Я. // Заявл. 29.07.88; Опубл. 25.12.97, Бюл.-№ 6
    15. Рудишин С.Д. Основи біотехнології рослин. - Вінниця, 1998. - 224 с.
    16. Ситченко I.Р., Марков І.Л. Шкідливість і поширення вірусу М на картоплі в Поліській зоні УРСР // Картоплярство. - 1980. - Вип. 11. - С 78-80.
    17. Трофимец Л.Н., Хижняк П.А., Кучумов А.П., Методы лечения картофеля, зараженного вирусными болезнями. М.: ВАСХНИЛ, 1978. - 64 с.
    18. Трускинов Э.В. Опыт оздоровления от вирусов коллекционных образцов картофеля путем культуры меристемной ткани /У Современные методы получения безвирусного картофеля. - М: ВАСХНИЛ, 1975. - 96 с.
    19. Шалабай В.И., Жук И.П. Величина терминальной безвирусной зоны у растений картофеля // Современные методы получения безвирусного картофеля. - М.: ВАСХНИЛ, 1975. - 96 с.
  • 3000. Біолого-екологічна роль білків, жирів та вуглеводів в харчуванні людини
    Разное

    Функції ліпідів в організмі, як і білків, різноманітні:

    1. енергетична - є основним енергетичним матеріалом для організму Під час згорання 1 г триацилгліцеролів, головного компонента ліпідів, виділяється 38,9 кДж (9 ккал), що вдвічі більше, ніж під час згорання білків чи вуглеводів;
    2. резервна - в організмі використовується під час погіршення харчування чи захворювань;
    3. структурна - входять до складу клітинних оболонок і внутрішньоклітинних утворень. У нервовій тканині міститься до 25% ліпідів, у клітинних мембранах - до 40%;
    4. синтезувальна - є джерелом синтезу стероїдних гормонів, які забезпечують пристосування організму до різних стресових ситуацій;
    5. транспортна - ліпопротеїни - сполуки ліпідів із білками є переносниками жиророзчинних вітамінів (A, D, Е і К) в організмі;
    6. захисна - є джерелом для синтезу простагландинів, тромбоксанів і групи інших сполук, які захищають організм. Крім того, ліпіди сприяють закріпленню у певному положенні таких внутрішніх органів, як нирки, кишечник, і захищають їх від зміщення під час струсу;
    7. терморегулювальна - захищають організм від холоду.