Біологічний контроль збудників хвороб рослин
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Сучасний стан епідеміології вірусів вищих рослин
РОЗДІЛ 2. Шляхи розповсюдження вірусів рослин в природі та роль факторів навколишнього середовища
2.1 Клімат та погодні умови
2.2 Розповсюдженість вірусів. Біотичні фактори
2.3 Розповсюдженість вірусів. Абіотичні фактори
2.4 Шляхи передачі вірусів рослин в природних умовах
Розділ 3. Найбільш поширені вірусні захворювання серед вищих рослин
3.1 Кількісна характеристика та класифікація вірусів рослин
3.2 Віруси, які вражають певні види рослин
3.3 Віруси, які уражують широке коло рослин господарів
3.4 Боротьба із вірусними хворобами рослин
РОЗДІЛ 4. Біологічний метод: його суть та використання біопрепаратів
4.1 Біологічний метод
4.2 Ефективне застосування біопрепаратів при вирощуванні овочевих культур
4.3 Бактеріальні препарати і біогумат та їхні властивості
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Аналіз способів застосування бактеріальних препаратів і регулятора росту біогумату на овочевих культурах
Ефективність використання бактеріальних препаратів і регулятора росту біогумату при вирощуванні овочевих культур
Застосування бактеріальних препаратів і регулятора росту біогумату на помідорах
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
Актуальність. Протягом останнього часу в фітовірусологи, як і в інших молекулярно-біологічних дисциплінах, спостерігається значний інтерес до розвитку досліджень на популяційному та еколого-популяційному рівні, і ця тенденція є загальною для багатьох традиційних молекулярно-біологічних досліджень. Значні успіхи у фітовірусологи на молекулярно-біологічному рівні, такі як розшифровка структури генів, білок-білкової та білок-НК взаємодії, розшифровка АК-послідовностей та тривимірної будови структурних та регуляторних вірусних білків та багато іншого контрастує з нашими знаннями відносно поведінки вірусів рослин в природніх умовах біоцеозів. Поява в останні десятиріччя нового покоління діагностичних методів для визначення наявності фітовірусів (таких як ІФА, RIA, RIPA, ПЛР, ЛЛР, та ін) дали змогу на новому рівні вивчати розповсюдженість фітовірусів в навколишньому середовищі. Актуальність даного питання полягає в його як фундаментальності, так і в практичному значенні. Визначення ареалу розповсюдженості, механізмів передачі, кола рослин-господарів, реакції на зміни оточуючого середовища дає можливість не тільки більш повно характеризувати того чи іншого представника царства Vira, але і дасть змогу прогнозувати появу та розвиток вірусних хвороб і правильно виробляти стратегію і тактику боротьби з ними запровадження стійких сортів, цілеспрямована боротьба з резерватами та переносниками, отримання безвірусного посадкового матеріалу.
Перспективним напрямком є моделювання розвитку хвороб, однак для вірусних хвороб рослин адекватні моделі практично відсутні, на відміну від фітопатогенних грибів та мікроорганізмів.
Встановлення можливих взаємозвязків між наявністю вірусних антигенів в рослинах та ґрунті є дуже важливим у розумінні розповсюдження фітовірусів рослин та циркуляції їх в агроценозах.
Предмет дослідження збудники хвороб рослин.
Об`єкт дослідження застосування біологічного контролю збудників хвороб рослин.
Мета роботи з`ясувати шляхи проникнення вірусних інфекцій в рослинні організми
Основні завдання:
- охарактеризувати сучасний стан епідеміології вірусних захворювань рослин на Україні;
- розглянути шляхи розповсюдження вірусів рослин в природі та роль екофакторів у цьому процесі;
- дати стислу характеристику найбільш поширених в Україні вірусів рослин;
- розглянути основні заходи боротьби з вірусами рослин;
- проаналізувати суть та перспективи застосування біологічного контролю збудників рослин.
Розділ 1. Сучасний стан епідеміології вірусів вищих рослин
На порозі двадцять першого століття епідемії хвороб рослин все-таки призводять до значних втрат у продовольстві, промисловості, лісових та сільськогосподарських культурах всюди у світі. Населення нашої планети продовжує збільшуватись і якщо ми хочемо мати достатньо продовольства, одягу та помешкань для поточного та майбутніх поколінь, важливим є зменшення або й зовсім усунення втрат від хвороб рослин.
Епідеміологія хвороб рослин являє собою вивчення просторових та часових змін, що відбуваються під час епідемій хвороб рослин, які викликані популяцією патогенів у популяції рослин. Епідемія трапляється, коли відбуваються зміни у інтенсивності захворюваності серед популяції господаря у часі та просторі. Патогеном можуть бути гриби, бактерії, мікоплазмоподібні організми (МПО), віруси, віроїди, нематоди або паразитичні рослини. Рослини можуть бути частиною будь-якої сільськогосподарської, садової, лісової, або природної екосистеми. Взаємодія патогена та рослини-господаря, що призводить до розвитку хвороби, може трапитися у будь-якому наземному, водному, або штучно створеному середовищі. Сума усіх патогенів, господарів та середовищних компонентів являє собою рослинну патосистему.
Наука, що вивчає епідемії хвороб рослин (тобто, епідеміологія) має як описову, так і кількісну фази. Спочатку ставиться питання, наприклад, де епідемії трапляються, коли можуть епідемії очікуватися, які фактори відіграють роль у розвитку хвороби. Коли знання патосистеми збільшується, починаються питання більш кількісно