Geum.ru

Курсовой проект

  • 17841. Политический режим в современной России
    Политология

     

    1. Бажанов В.А. Парадоксы демократии // Вестник Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. 1997. № 1.
    2. Бутенко А.П., Миронов А.В. Тоталитаризм и посттоталитарное общество // Социально-политический журнал. 1998. №2.
    3. Вайнштейн Г. Рост авторитарных установок и политическое развитие современной России // Мировая экономика и международные отношения. 1995. №11.
    4. Матузов Н.И., Малько А.В. Политико-правовые режимы: актуальные аспекты // Общественные науки и современность. 1997. № 1.
    5. Мельвиль А.Ю. Демократический транзит в России сущностная неопределенность процесса и его результата // Космополис. М., 1997.
    6. Пантин И. Посткоммунистическая демократия в России: основания и особенности // Вопросы философии. 1996. № 6.
    7. Панченко А. Конституционная и тоталитарная тенденции в России: противоборство продолжается // Вестник Моск. ун-та. Сер. 12. Политические науки. 1997. №4.
    8. Политология в вопросах и ответах: Учебное пособие для вузов / Под ред. проф. Ю.Г.Волкова. М., 2001.
    9. Пуляев В.Т. Россия в историческом пространстве. Теоретический очерк. Вып.2. СПб., 2004.
    10. Ростоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. 1996. №5.
    11. Российская историческая политология. Курс лекций: Учебное пособие / Отв. ред. С.А.Кислицын. Ростов н/Д, 1998.
    12. Саква Р. Режимная система и гражданское общество в России // Полис. 1997. №1.
    13. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учебник для студентов вузов. М., 2001.
  • 17842. Политический режим как сущностная характеристика государства
    Юриспруденция, право, государство

    При тоталитарном режиме идеология выполняет несколько функций.

    1. Первая и основная функция тоталитарной идеологии легитимация данного режима. Идеология должна постоянно обосновывать право на власть партии и ее вождя, превозносить героическое прошлое партии и рисовать радужные перспективы "золотого века", к созиданию которого прикладывают вес усилия партия и вождь. Пропагандируются и те законы (исторические или биологические), в силу которых победа данного режима была якобы неизбежной. Краеугольным камнем тоталитарной идеологии является утверждение, что данный социальный порядок сформирован в результате действия исторической или природной необходимости. В случае коммунизма пропагандируются неизбежность победы пролетариата над буржуазией в классовой борьбе и неизбежность наступления социалистического общества. «В случае нацизма постулируется, что "решающей движущей силой истории" является "борьба народов и рас друг против друга", в этой борьбе происходит "естественный отбор лучших народов и рас". В межрасовой борьбе за власть победа "избранной расы" над "низшими, неполноценными" расами неизбежна». Тоталитарный режим возник, таким образом, в силу исторической (коммунизм) или биологической (нацизм) необходимости, и он воплощает в жизнь волю истории или, природы, уничтожая “эксплуататорские классы” или “низшие расы” во имя наступления телеологически предопределенного совершенного общества. Господство политической бюрократии над обществом устанавливается на базе особой формы авторитета, который З. Бауман предложил назвать "партиноминальным" (partinominal) авторитетом. Такой тип авторитета был неизвестен М. Веберу. "Легитимация власти здесь достигается через обращение в будущее, веру в возможность построения нового общества и партию как руководящую силу этого строительства, телеологическую детерминацию основных общественных процессов”
  • 17843. Политический режим, его виды
    Политология

    %20%d0%b8%20%d0%b5%d0%b3%d0%be%20%d0%bf%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b5%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d0%b9,%20%d1%80%d0%b0%d1%81%d1%81%d0%bc%d0%b0%d1%82%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d0%b2%d1%88%d0%b8%d1%85%20%d0%bf%d0%be%d0%bb%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20%d1%80%d0%b5%d0%b6%d0%b8%d0%bc%20%d0%ba%d0%b0%d0%ba%20%d1%81%d0%bf%d0%be%d1%81%d0%be%d0%b1%20%d0%bb%d0%b5%d0%b3%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d0%b7%d0%b0%d1%86%d0%b8%d0%b8%20%d0%bf%d0%be%d0%bb%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b9%20%d1%81%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b5%d0%bc%d1%8b.%20%d0%9f%d0%be%20%d0%b8%d1%85%20%d0%bc%d0%bd%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%8e,%20%d1%80%d0%b5%d0%b6%d0%b8%d0%bc%d1%8b%20%d0%bf%d1%80%d0%b5%d0%b4%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%b2%d0%bb%d1%8f%d1%8e%d1%82%20%d1%81%d0%be%d0%b1%d0%be%d0%b9%20%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b7%d1%86%d1%8b%20%d0%bf%d0%be%d0%bb%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d1%85%20%d1%84%d0%be%d1%80%d0%bc,%20%d1%84%d1%83%d0%bd%d0%ba%d1%86%d0%b8%d0%be%d0%bd%d0%b8%d1%80%d1%83%d1%8e%d1%89%d0%b8%d0%b5%20%d0%b4%d0%bb%d1%8f%20%d1%82%d0%be%d0%b3%d0%be,%20%d1%87%d1%82%d0%be%d0%b1%d1%8b%20%d1%81%d0%b2%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b8%20%d0%ba%20%d0%bc%d0%b8%d0%bd%d0%b8%d0%bc%d1%83%d0%bc%d1%83%20%d1%8d%d0%bb%d0%b5%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d1%82%20%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%bd%d1%83%d0%b6%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%8f%20%d0%b2%20%d0%bf%d0%be%d0%bb%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%bc%20%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%86%d0%b5%d1%81%d1%81%d0%b5.%20%d0%a2%d0%b0%d0%ba%d0%b8%d0%bc%20%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%be%d0%bc,%20%d1%80%d0%b5%d0%b6%d0%b8%d0%bc%20%d1%81%d0%b2%d1%8f%d0%b7%d1%8b%d0%b2%d0%b0%d0%b5%d1%82%d1%81%d1%8f%20%d1%81%20%d0%ba%d0%be%d0%bd%d1%81%d1%82%d0%b8%d1%82%d1%83%d1%86%d0%b8%d0%be%d0%bd%d0%bd%d0%be%d0%b9%20%d1%84%d0%be%d1%80%d0%bc%d0%be%d0%b9,%20%d0%b0%20%d0%bd%d0%b5%d0%ba%d0%be%d0%bd%d1%81%d1%82%d0%b8%d1%82%d1%83%d1%86%d0%b8%d0%be%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d0%bc%20%d1%84%d0%be%d1%80%d0%bc%d0%b0%d0%bc%20%d0%bf%d1%80%d0%b0%d0%b2%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%8f%20(%d0%b4%d0%b8%d0%ba%d1%82%d0%b0%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b0)%20%d0%be%d1%82%d0%ba%d0%b0%d0%b7%d1%8b%d0%b2%d0%b0%d0%b5%d1%82%d1%81%d1%8f%20%d0%b2%20%d0%bf%d1%80%d0%b0%d0%b2%d0%b5%20%d1%81%d1%87%d0%b8%d1%82%d0%b0%d1%82%d1%8c%d1%81%d1%8f%20%d0%bf%d0%be%d0%bb%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%bc%d0%b8%20%d1%80%d0%b5%d0%b6%d0%b8%d0%bc%d0%b0%d0%bc%d0%b8.">К этой группе можно отнести также подход американского политолога Г. Лассуэла <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%81%D1%81%D1%83%D1%8D%D0%BB,_%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B4_%D0%94%D1%83%D0%B0%D0%B9%D1%82> и его последователей, рассматривавших политический режим как способ легитимизации политической системы. По их мнению, режимы представляют собой образцы политических форм, функционирующие для того, чтобы свести к минимуму элемент принуждения в политическом процессе. Таким образом, режим связывается с конституционной формой, а неконституционным формам правления (диктатура) отказывается в праве считаться политическими режимами.

  • 17844. Политическое и социально-экономическое развитие России накануне отмены крепостного права
    История

    Александр II вступил на престол уже немолодым человеком в 36 лет. Трудно сказать, что больше повлияло на его решение отменить крепостное право “Записки охотника” или Крымская война. После нее прозрели многие, в том числе и сам царь. В 18561857 гг. в ряде южных губерний произошли крестьянские волнения. Они быстро затихли, но лишний раз напомнили, что помещики сидят на вулкане. Крепостное хозяйство таило в себе и другую угрозу. Оно не обнаруживало явных признаков скорого своего краха и развала. Оно могло просуществовать еще неопределенно долгое время. Но свободный труд производительнее подневольного это аксиома. Крепостное право диктовало всей стране крайне замедленные темпы развития. Крымская война наглядно показала растущее отставание России. В ближайшее время она могла перейти в разряд второстепенных держав. Сознавая необходимость преобразований, Александр II не знал, как приступить к ним. У него не было ни плана реформ, ни руководящих принципов. Некоторые из этих произведений, написанные с блеском и талантом, оказали сильное воздействие и на общественное мнение, и на царя. Потребовалось создать систему центральных и местных учреждений специально для разработки крестьянской реформы. К августу 1859 г. проект был подготовлен. Помещики не возражали против наделения крестьян землей, но требовали за нее выкуп, несоразмерный с ее стоимостью. Заветной же мечтой крепостников было так или иначе похоронить реформу. Но Александр II проявил необыкновенную настойчивость: «Вам известно происхождение крепостного права. Оно у нас прежде не существовало: право это установлено самодержавною властию и только самодержавная власть может уничтожить его, а на это есть моя прямая воля». [3]

  • 17845. Политическое и экономическое закабаление Ирана
    История

    Èìåííî íà ïðèìåðå Èðàíà èçâåñòíûé òåçèñ î ïðîáóæäåíèè Àçèè ïîä âëèÿíèåì ðóññêîé ðåâîëþöèè 1905 ã. ðàáîòàåò íàèáîëåå î÷åâèäíî. Óæå íà ðóáåæå XIX-XX ââ. áîëüøîå êîëè÷åñòâî èðàíñêèõ îòõîäíèêîâ, îñîáåííî èç èðàíñêîãî Àçåðáàéäæàíà, ðàáîòàëè íà ïðåäïðèÿòèÿõ ðóññêîãî Çàêàâêàçüÿ. Òîëüêî â Áàêó, ïî íåêîòîðûì äàííûì, èõ â 1904 ã. íàñ÷èòûâàëîñü 7 òûñ. ñâûøå 20% âñåãî áàêèíñêîãî ïðîëåòàðèàòà [7, ñ.99]. Ðóññêèå ðåâîëþöèîíåðû âåëè ñ íèìè ðàáîòó, è, âîçâðàùàÿñü íà ðîäèíó, îòõîäíèêè íåñëè ñ ñîáîé íîâûå èäåè. Ýòè èäåè âïèòûâàëèñü ãîëîäàþùèìè êðåñòüÿíàìè íà ðóáåæå XIX-XX ââ., êîãäà â Èðàíå ðåçêî îáîñòðèëàñü ïðîäîâîëüñòâåííàÿ ïðîáëåìà, ÷òî âåëî ê ãîëîäíûì áóíòàì è íàðîäíûì äåìîíñòðàöèÿì, ñîïðîâîæäàâøèìñÿ ðàçãðîìîì äîìîâ ñïåêóëÿíòîâ è òîðãîâöåâ çåðíîì, è ñïîñîáñòâîâàëî âîçíèêíîâåíèþ ðåâîëþöèîííîé ñèòóàöèè. Äëÿ âçðûâà íóæåí áûë ëèøü ïîâîä, è ýòîò ïîâîä íå çàìåäëèë ïîÿâèòüñÿ: æåñòîêîå èçáèåíèå ñòàðèêà-ñåèäà ïî ïðèêàçó âëàñòåé âûçâàëî â äåêàáðå 1905 ã. âçðûâ íåäîâîëüñòâà íàñåëåíèÿ ñòðàíû. Óâèäåâ â ýòîì àêòå èçäåâàòåëüñòâî íàä âåðîé (ñåèäû ïîòîìêè ïðîðîêà) è òîðæåñòâî íåñïðàâåäëèâîñòè, æèòåëè Òåãåðàíà âûøëè íà óëèöû [16, ñ.405]. Íåäîâîëüíîå øàõñêèìè àäìèíèñòðàòîðàìè øèèòñêîå äóõîâåíñòâî ïîäñòðåêàëî ìàññû. Òûñÿ÷è âèäíûõ ãîðîæàí äåìîíñòðàòèâíî çàñåëè â áåñò â ìå÷åòè áëèç ñòîëèöû è ñòàëè òðåáîâàòü îò øàõà íàêàçàíèÿ âèíîâíûõ è ó÷ðåæäåíèÿ «äîìà ñïðàâåäëèâîñòè» (ýòî íå î÷åíü îïðåäåëåííîå òðåáîâàíèå îçíà÷àëî êàê ñïðàâåäëèâûé ñóä, îñíîâàííûé íà îáùåì äëÿ âñåõ çàêîíå, òàê è íå÷òî âðîäå çàêîíîñîâåùàòåëüíîãî ñîáðàíèÿ). Íàïóãàííûé âîëíåíèÿìè øàõ ñîãëàñèëñÿ íà ïðåäúÿâëåííûå åìó òðåáîâàíèÿ, íî âñêîðå ïîñëå ýòîãî íà÷àëèñü ðåïðåññèè.  îòâåò íà íèõ ëåòîì 1906 ã. ïîäíÿëàñü íîâàÿ âîëíà ïðîòåñòîâ: òåãåðàíñêèå ãîðîæàíå âî ãëàâå ñ äóõîâíèêàìè 30-òûñÿ÷íîé ïðîöåññèåé íàïðàâèëèñü â ñâÿùåííûé ãîðîä Êóì (ãäå ïîõîðîíåíà äî÷ü ïðîðîêà Ôàòèìà), òîãäà êàê äðóãèå çàñåëè â áåñò íà òåððèòîðèè àíãëèéñêîé ìèññèè.

  • 17846. Политическое лидерство
    Политология

    Лидеру общения присущи психологическая комфортность, коммуникабельность, умение снимать напряженность внутри группы. На отношения с группой и авторитет лидера оказывают значительное влияние личный стиль его поведения (авторитарный, жесткий или демократический).

    1. Лидер общественного движения (организации, партии) - лицо, с которым конкретные социальные слои (группы) ассоциируют возможность удовлетворения своих интересов (необязательно адекватно осознаваемых). Лидер этого уровня воздействует на общественное мнение как в силу личных качеств, так и благодаря тому, что поддерживающая его часть группы находится в состоянии ожидания - особом явлении массового сознания - потребности в лидере; она авансирует лидера определенной степенью доверия и политической поддержки. Чем менее определены цели и задачи общественного движения, тем более значима деятельность такого лидера.
    2. Лидер третьего уровня - политик, действующий в системе властных отношений, в которой политическое лидерство представлено в виде социального института (управления страной, политическими движениями). Личностные характеристики, имеющие принципиальное значение в первом случае, существенные во втором, на третьем уровне, как правило, не оказывают на политическое поведение лидера и отношение к нему решающего влияния. От лидера такого масштаба требуется сплочение интересов широкой общественной базы власти. Здесь имеют значение не столько личные качества лидера, сколько его умение формулировать общие политические требования, обнаруживать высокие критические и конструктивные, творческие качества, общаться с гораздо более широким кругом людей и убеждать их. Деятельность политика в данном случае определяется конкретной политической культурой.
  • 17847. Политическое отчуждение
    Политология
  • 17848. Политическое положение Ирана и Ирака в 90-е годы в контексте внешней политики США
    Юриспруденция, право, государство

    Таким образом в резюмированном виде актуальность избранной нами темы можно обозначить следующими обстоятельствами: во-первых, стремительным развитием острых социальных процессов в ряде стран Персидского залива и Среднего Востока (в частности Иране и Ираке). Они настолько радикализовали общественную жизнь в них, что поставили под угрозу стабильность политических режимов в соседних государствах; во-вторых, нарастанием числа неподконтрольных, более того, враждебных, Западу стран, а с ними - больших масс населения и территорий. К тому же эти тенденции шаг за шагом стабилизировались, развивались и оказывали соответствующее идеологическое воздействие на общественное мнение всего БСВ; в-третьих, сохранилась стратегическая значимость Персидского залива как региона богатейших на земном шаре нефтяных месторождений и промыслов. Значение данного феномена возрастает, в связи с ростом потребления мировой экономикой нефте и газопродуктов, а также в связи с интенсификацией разработок и налаживанием экспорта данных продуктов из соседних внутриконтинентальных ареалов - Центральной Азии и Кавказа. В-четвертых, в последней четверти XX века в зоне Залива появились политические режимы, которые стали открыто конфронтировать друг с другом и с внешними силами, не останавливаясь даже перед угрозой военного вмешательства США и других держав. А это означает, что Запад столкнулся с необходимостью отстаивать свои интересы в регионе с помощью применения вооруженных сил, причем в крупных масштабах и периодически выдвигать в Залив, под видом проведения военных маневров, значительные массы воинских подразделений; в-пятых, исламский фактор, заняв ведущие позиции в общественной и политической жизни БСВ, стал, в отличие от прошлого, радикализовать отношение населения стран Залива к действиям внешних государств здесь, образуя таким образом его антизападную настроенность. Главными объектами анализа были избраны: из государств Запада - США, ведущая и самая активная держава, играющая ключевую роль в действии внешнего фактора в Заливе; из местных стран - наиболее значимые в формировании создавшейся в 90-е годы политической ситуации в регионе Иран и Ирак. Началом нового этапа развития политической ситуации в Заливе, да и на БСВ в целом, можно назвать рубеж 70-80-х годов, когда на его восточном фланге - Среднем Востоке - в результате последовавших одна за другой революций возникли два явно радикальных режима - Демократическая Республика Афганистан и Исламская Республика Иран. Хотя в социально-политическом плане они были неоднозначными, а по идеологическим задачам представляли противоположность друг другу, их внезапное появление на географической карте резко осложнило проблему удержания политического климата в контролируемом Западом русле не только в рамках Залива, но и на БСВ в целом. Причем эти режимы сформировались в уже значительно изменившемся и окрепшем по многим важным общественным показателям за последние десятилетия регионе. Он пережил интенсивный экономический взлет, достиг сравнительно высокого жизненного уровня местного населения и диверсифицированности межгосударственных, а также групповых международных контактов. В нем наблюдался значительный рост национального и религиозного самосознания. Кроме того, по соседству, в пределах БСВ, уже имелись такие "неприятные" для Запада политические режимы, как Сирия, Ливия, НДРИ. Зависимость же Запада от энергоресурсов и полезных ископаемых Залива, хотя и имела тенденцию к сокращению, сохранилась на довольно высоком уровне.

  • 17849. Политическое развитие Грузии в 90-е годы XX века
    История

    В конце 90-х последовательно наращивается участие Грузии в реализации планов создания евроазиатского транспортного коридора, которое воспринимается как еще одна возможность отдаления от России. Грузинское руководство рассматривало этот всемерно поощряемый Западом проект в качестве главного условия экономического возрождения республики и делало все, чтобы Грузия играла в нем роль ключевого звена. Проект, в котором больше политики, нежели экономики, обрел некоторые реальные черты за счет ввода новых транспортных объектов. Главная его цель - создание альтернативных российским грузопотоков между странами Европы, Закавказья и Центральной Азии. В конце 1998 года состоялась церемония открытия нового автомобильного моста через реку Храни, соединившего Грузию н Азербайджан, на которой присутствовали президенты обеих стран, подчеркивая своим участием важность этого события. Мост построен при финансовой поддержке Евросоюза. Другим важным событием стал ввод в строй нефтепровода от Баку до нефтяного терминала Супса стоимостью 600 миллионов долларов; 370 километров этой “трубы” проходит по территории Грузии. Участие страны в реализации перспективных нефтяных проектов обсуждалось президентом республики с находившимся в Тбилиси бывшим госсекретарем США Генри Киссинджером. Кстати, последний прямо заявил: “В наших стратегических интересах особенно важно не допустить возрастания роли России на Кавказе и в Закавказье. Для этого необходимо поддерживать усилия президента Грузии Шеварднадзе, направленные на отбрасывание Рос сии”.

  • 17850. Политическое развитие Франции 1945 -1998
    Юриспруденция, право, государство

    Французы традиционно испытывают большой интерес к общественной жизни. Во времена Революции бурный рост числа газет, клубов и кружков отразил интерес значительной части французского общества к политике, которая до того времени интересовала лишь узкий круг людей, приближенных к королю. Исходным толчком для напряженной, богатой событиями политической жизни стало введение всеобщего избирательного права в1848 г., при Второй республике. Предоставленная народу, таким образом, возможность осуществлять свой суверенитет позволила каждому французу в полной мере почувствовать себя гражданином, членом общества, причастным к принятию политических решений. Росту гражданской активности способствовали другие решения Учредительного собрания, избранного в 1848 г. К их числу относятся отмена смертной казни по политическим мотивам, провозглашение свободы печати и публичных собраний. Затем существенную роль сыграла Третья республика: она постепенно укоренила в сознании французов республиканскую идею. В этом отношении продолжительность ее существования имела большое значение. Благодаря ей определенная часть французов, восприимчивая к контрреволюционным идеям, перестала смотреть на республику как на фактор потрясений и угрозу гражданскому миру. Постепенно парламентская республика, основанная на демократической законности всеобщего избирательного права, становится политическим режимом, сторону которого принимает большинство граждан. Третья республика стала носительницей определенных ценностей, в которые французы страстно поверили. Республиканским кредо стала с тех пор вера в образование, демократию и общество.

  • 17851. Политическое совершенствование в РФ 90-х гг. ХХ в.
    Политология
  • 17852. Политология: объект, предмет, методы
    Политология

    В первые послевоенные десятилетия после восстановления Европы, обновления ее институтов и обеспечения их кадрами, все новое в общественных науках было преимущественно американского происхождения. В американских университетах и исследовательских центрах размежевание с правовым и историческим принципами при изучении правительственных институтов, политических партий и электоральных процессов, групп интересов, общественного мнения и средств массовой информации уже завершилось. По аналогии с планом Маршалла, направленным на восстановление разрушенной войной европейской экономики, ученые из Нового света, которых поддерживали американские благотворительные фонды, уезжали в Европу подобно миссионерам, стремившимся к обновлению и обогащению европейской науки с помощью разработанных в США эмпирического и количественного подходов. Десятки молодых европейских ученых, которым оказывал помощь фонд Рокфеллера и другие благотворительные организации, получали стипендии и приезжали для продолжения образования в Соединенные Штаты. Для участия в работе над американскими программами, осуществлявшимися Комитетом по сравнительной политологии (подразделением Исследовательской комиссии по общественными наукам), национальных культурах, что уничтожить их в период нацистского господства оказалось просто невозможно. К 60-м годам были полностью восстановлены старые университеты и возникло много новых учебных и исследовательских центров. Европейские ученые вносили все более весомый вклад в развитие общественных наук. Комитет по политической социологии Международной социологической ассоциации состоял в основном из европейских ученых, хотя и объединял научные усилия континентальных и американских специалистов. Влияние его деятельности на Мичиганским Центром электоральных опросов, проектом Инглхарта по политическим ценностям, приглашали специалистов из Европы, подготавливали их и нередко оказывали им материальную поддержку.

  • 17853. Поліпшення фінансово-господарської діяльності за рахунок зменшення впливу фінансових ризиків
    Менеджмент

    Управління фінансовими ризиками підприємства ґрунтується на певних принципах, основними з яких є:

    1. Усвідомлення прийняття ризиків. Фінансовий менеджер повинен усвідомлено йти на ризик, якщо він сподівається отримати відповідний дохід від здійснення фінансової операції. Звичайно, після оцінки рівня ризику окремих операцій можна застосувати тактику “уникнення ризику”, але повністю виключити ризик з фінансової діяльності підприємства неможливо, тому що фінансовий ризик - обєктивне явище, яке властиве більшості господарських операцій.
    2. Керованість прийнятими ризиками. До складу портфеля фінансових ризиків повинні включатися переважно ті з них, що піддаються нейтралізації в процесі управління незалежно від їх субєктивної чи обєктивної природи. А ті ризики, що не підлягають управлінню, наприклад, ризики форс-мажорної групи, можна лише передати страховику.
    3. Незалежність управління окремими ризиками. Ризики є незалежними один від одного і фінансові втрати по одному з ризиків портфеля не обовязково збільшить ймовірність настання ризикового випадку по іншим фінансовим ризикам, тобто фінансові втрати по різним видам ризиків є незалежними один від одного і в процесі управління ними вони повинні нейтралізуватися індивідуально.
    4. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з рівнем прибутковості фінансових операцій. Підприємство повинно приймати в процесі здійснення фінансової діяльності лише ті види фінансових ризиків, рівень яких не перевищує відповідного рівня прибутковості по шкалі "прибутковість - ризик".
    5. Порівнянність рівня прийнятих ризиків з фінансовими можливостями підприємства. Можливий розмір фінансових втрат підприємства в процесі проведення тієї чи іншої ризикованої операції повинен відповідати частці капіталу, яка зарезервована для його покриття. В іншому випадку настання ризикового випадку призведе до втрати певної частини активів, що забезпечує інвестиційну або операційну діяльність підприємства, тобто знизить його потенціал формування прибутку і темпи подальшого розвитку.
    6. Економічність управління ризиками. Витрати підприємства на нейтралізацію відповідного фінансового ризику не повинні перевищувати суму можливих фінансових збитків по ньому навіть при максимальній ймовірності настання ризикового випадку.
    7. Врахування фактору часу в управлінні ризиками. Чим довший період здійснення фінансових операцій, тим ширший діапазон супутніх їй фінансових ризиків, тим менша можливість забезпечити нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків за критерієм економічності управління ризиками.
    8. Врахування стратегії підприємства в процесі управління ризиками. Система управління фінансовими ризиками повинна базуватися на загальних принципах, критеріях і підходах, що відповідають обраній підприємством стратегії розвитку.
    9. Врахування можливості передачі ризиків.
  • 17854. Полісемія іспанських слів як економічний засіб відтворення реального світу у мові
    Иностранные языки

    http: // revistas.um.es/analesfh/work/5755

    1. Miranda J. V. Homonimia y polisemia: Entre la ambigüedad y el juego verbal // Didáctica. Editorial Complutense. Madrid. 1993. Vol. 5. P. 225-237. http : // www.dialnet.uniroja.es/servlet/articulo
    2. Muños Núñes M. D. De una visión monosémica a una visión polisémica en la semantica de prototipos // ( Universidad de Cádiz). E.L.U.A. 1994-1995. Vol. 10. P. 247-258. http: // biblioteca.universia.net//html_bura/ficha/paranis/id/35527824.html
    3. Muños Núñes M. D. La polisemia léxica // Servicio de Publicación de la Universidad de Cádiz. 1999. P. 334. http : // www.uned.es/sel/castellano/juliodiciembre 01.html
    4. Rebollo Torío M.A. La multitud del significado y otras cuestiones // Dialnet. Amario de estudios filológicos. 1986. Vol. 9. P. 239-247. http : // www.dialnet.uniroja.es/servlet/articulo codigo
    5. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. - Л., 1963, - 114с.
    6. Арнольд И.В. Полисемия существительного и лексико-грамматические разряды // Иностр. яз. в школе. 1969. №5. С. 11-15.
    7. Бессарабова Н.Д. Метафора как языковое явление // (В книге: Розентеля «Значение и смысл»). Издательство Московского у-та. 1987. С. 156-172.
    8. Болтянська Р.І. До питання про розгляд проблеми омонімія/полісемія // «Вища школа». Іноземна філологія. 1975. №38. С. 3-9.
    9. Бублейник Л. До проблеми багатозначності в лексиці: зіставний аспект // Нова філологія. 2007. Вип. 28. С. 109-112.
    10. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопр. Языкознания. 1953. №5. С. 12 -18.
    11. Виноградов В.С. Лексикология испанского языка. М.: «Высшая школа», 2003. 243 с.
    12. Воронина М.М. Пособие по лексикологии испанского языка. Киев: «Вища школа», 1977. 183 с.
    13. Гак В.Г. Беседы о французском слове. Москва, 1966. 82 с.
    14. Галкина-Федорук Е.М. К вопросу об омонимах в русском языке // «Русский язык в школе». 1960. №5. С.85-88.
    15. Гитлиц А.М. Пособие по лексикологии современного испанского языка. М.: «Высшая школа»,1974. 102 с.
    16. Шмелев Д.Н. Современный русский язык. Москва, 1978. 124 с.
    17. Зализняк А.А. Феномен многозначности и способы его описания // Вопросы языкознания. 2004. № 2. С. 20-45.
    18. Иваницкая А.А. Практическая лексикология испанского языка. К., 1989. 183 с.
    19. Капатрук М.Д. Методи виділення основного значення слова // «Мовознавство». 1980. №5. С. 75-77.
    20. Колобаев В.К. О некоторых смежных явлениях в области лексики ( К вопросу о соотношении полисемии и широкозначности слова) // Иностр. яз. в школе. 1983. №1. С. 11-13
    21. Кочерган М.П. Лексична сполучуваність і полісемія // «Мовознавство». 1977. № 5 (65). С.57-68.
    22. Курчаткина Н.Н. Практикум по лексикологии испанского языка. М.: «Высшая школа», 1987. 158 с.
    23. Манакін В.М. Фактори семантичних перетворень слів у мовленні // «Мовознавство». 1988. № 6. С. 11-18.
    24. Раевская О.В. Метонимия в слове и в тексте // Філологічні науки. 2000. №4. С. 49-55.
    25. Сергеева А.Б. О роли контекста в определении семантики производного слова: на материалы новых слов в французском языке // Вестник Московского у-та. Филология. 1986. №3 (серия 9). С. 64-71.
    26. Уфимцева А.А Лексическое значение (принцип семасиологического описания лексики). М.: «Наука», 1986 . 239 с.
    27. Фалькович К. К вопросу об омонимии и полисемии // «Вопросы языкознания». 1960. №5. С. 85-86.
    28. Терещенко О.С. Один із способів виникнення нового значення у слові // Укр. мова та літ-ра в школі. 1979. №8. С. 76-77.
    29. Полозова И.В. Метафоры в философии постмодернизма // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. 2003. - №2. - С. 13-29.
  • 17855. Політекономія як суспільно-економічна наука
    Экономика

    Єдність продуктивних сил і відповідних їм виробничих відношень складає засіб виробництва матеріальних благ основу суспільно-економічної формації. К. Маpкс і Ф.Энгельс нараховували п'ять суспільно-економічних формацій в історії людства: первіснообщинний лад, рабовласництво, феодалізм, капіталізм, що вже мали або мають місце на Землі, і комунізм, що складається з двох фаз, соціалізму і власне комунізму майбутнє людства. Людина була і завжди залишиться головним чинником виробництва. Економічна теорія у вивченні людського товариства виходить із того, що людина є одночасно і виробником і споживачем економічних благ. Він створює, пускає в хід і визначає засоби використання техніки і технології, що, у свою чергу, пред'являють нові вимоги до фізичних і інтелектуальних можливостей людини. Коли прогресивні засоби праці і технології одержують широке поширення, вони починають пред'являти підвищені вимоги до робітника, «підтягати» його до свого рівня. Ручні знаряддя праці припускають один тип робітника, машини інший, верстат із програмним забезпеченням і керування складними автоматизованими системами третій. Світовий досвід останніх десятиліть свідчить, більш двох третин великих і понад сімдесятьох відсотки всіх інших катастроф, пов'язаних із господарською діяльністю відбуваються з вини людини, із його недостатньою підготовленістю для взаємодії зі складними технічними системами. Вимоги, запропоновані до робочої сили з боку засобів виробництва й основних технологій пов'язані з підготуванням високо кваліфікованих, професійно орієнтованих робітників, із рівнем витрати робочої сили, із розміром витрат на її відтворення. Історії відомі приклади, коли технічне нововведення сторіччями чекало нового суспільного устрою і нового типу робітника. Нині в індустріально розвитих країнах, поряд із безробіттям, виробництво відчуває найгострішу потребу у високоосвічених професіоналах. Ріст вимоги до якості робітника це загальноекономічна умова розвитку суспільного виробництва.

  • 17856. Політика великих держав на Близькому Сході
    Политология
  • 17857. Політика і етика: соціально-філософський аспект
    Политология
  • 17858. Політика управління фінансовими ризиками
    Экономика

     

    1. Александрова М.М. Ризик та проблеми фінансування антикризової діяльності // Вісник ЖІТІ. 2002. вип. 16. С.170-173
    2. Андреева В.Г. Миссия диагностики в управлении предприятием // Вісник Донецького університету. Сер. економіка і право. 2003. Вип.2. С.88-92.
    3. Балыка С. Моделирование и прогнозирование хозяйственного риска // Бизнес-Информ. 1997. № 22 С.53 - 59.
    4. Бандурка А.М. и др. Финансово-экономический анализ: Учебник. Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. 394 с.
    5. Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. 2002. № 6. С.53-63.
    6. Березанська Н.І. Економічний ризик у суспільстві // Фінанси України. 2003. № 8. С.74 - 76.
    7. Бланк І.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. К.: Ника-Центр: Эльга, 2001. 528 с.
    8. Брюховецька Н.Ю. Економічний механізм забезпечення ефективного функціонування підприємств: Дис... д-ра екон. наук.: 08.06.01. Донецьк, 2000. 476 с.
    9. Булеев І. П., Корытько Т. Ю. Стратегия развития предприятия в условиях риска // Прометей. 2005. - № 1(16). С. 147 150.
    10. Булеев І.П., Брюховецкая Н.Е. Антикризисное управление предприятием. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. 179 с.
    11. Булеев І.П., Щедрин А. Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины // Экономика Украины. 2002. №12. С.89-90.
    12. Вiтлiнський В.В. Аналіз, оцінка i моделювання економічного ризику. К.: ДЕМIУР, 1996. 348 с.
    13. Вiтлiнський В.В. и др. Экономiчний ризик i методи його вимiрювання: Пiдручник. К.: IЗМН, 1996. 400 с.
    14. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навчальний посібник. К.: ЦУЛ, 2003. 504 с.
    15. Вербицька Г.Л. Управління економічним ризиком // Фінанси України. 2004. № 4. С.35 - 41.
    16. Витлинский В.В. Концептуальные основы рисков в финансовой деятельности // Финансы Украины. 2003. № 3. С.3-9.
    17. Внукова Н. М., Смоляк В. А. Базовая модель оценки экономического риска предприятия // Фінанси України. 2002. № 10. С.15-21.
    18. Воропаев Ю.Н. Риски, присущие бизнесу // Бухгалтерский учет. № 5. 1995. С.29 - 31.
    19. Временко Л.В. Управління ризиками та забезпечення економічної стабільності підприємств: Автореф. дис...канд. екон. наук: 08.02.03. Харк. нац. ун-т ім. Карамзіна. - Харків, 2000. 18 с.
    20. Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності. Проблеми аналізу. К.: Звязок, 2000. 160 с.
    21. Грачов В.І., Каюда Т.П. Классификация ризиків та управління ними // Фінанси України. 2002. № 10. С.56-60.
    22. Евдокимов Ф.І., Бородина О.А. Управление риском на основе синергетического похода. // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: економічна. 2003. Вип. 59. С.28 - 33.
    23. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. - № 887 // Вісник Верховної Ради України. 1991. № 24. Ст.. 272.
    24. Закон України «Про банкрутство» від 14 травня 1992 р.- № 2343 // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 31. Ст. 440.
    25. Закон України «Про встановлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом» від 30 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 42-43 Ст. 378.
    26. Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. К.: МАУП, 2003. 148 с.
    27. Клапків М.С.Теорії оптимального фінансування антиризикової діяльності // Фінанси України. № 9. 1998. С.35 - 45.
    28. Колесарь Е. Модель діагностики банкрутства підприємств України // Економіст. 2002. № 10. С.60 - 63.
    29. Коритько Т.Ю. Механізм управління фінансовими ризиками // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Сер.: Економічні науки. Вип. 12. Черкаси: ЧДТУ. - 2004. С.301 - 304.
    30. Малыга В.А. Правовое обеспечение санации и минимизации негативных последствий банкротства: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.04. Донецьк, 1999. 191 с.
    31. Мізюк Б.М. Фінансовий механізм управління ризиками підприємств // Фінанси України. 2003. № 11. С.66-72.
    32. Пилипенко А.А. Фінансова стійкість і стратегія підприємства в умовах ризику // Банківська справа. 2000. № 2. С.56-58.
    33. Пілецька С.Т., Коритько Т.Ю. Оцінка імовірності банкрутства підприємства // Продуктивність. 2002. № 2. С.5-6.
    34. Путятін Ю.О. Механізм фінансової стратегії розвитку підприємства: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.02. Харк. дер. екон. ун-т. - Харків, 2000. 16 с.
    35. Рейтинг промышленных предприятий Донецкой области по отдельным финансовым показателям за 2001 / Донецьке обласне управління статистики. Донецьк, 2001. - 48 с.
    36. Рейтинг промышленных предприятий Донецкой области по отдельным финансовым показателям за 2002 / Донецьке обласне управління статистики. Донецьк, 2002. - 48 с.
    37. Рейтинг промышленных предприятий Донецкой области по отдельным финансовым показателям за 2003 / Донецьке обласне управління статистики. Донецьк, 2003. - 49 с.
    38. Рейтинг промышленных предприятий Донецкой области по отдельным финансовым показателям в первом полугодии 2004 / Донецьке обласне управління статистики. Донецьк, 2004. - 50 с.
    39. Скамай Л. Управление финансовыми риски // Ресурсы, информация, снабжение, конкуренция. 2000. № 3-4. С.20-26.
    40. Скамай Л. Финансовые риски // Ресурсы, информация, снабжение, конкуренция. 2000. № 1-2. С.43-49.
    41. Солодова О.А. Методы обоснования хозяйственных решений на промышленном предприятии в условиях риска и неопределенности // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Сер.: економічна. - 2002. Вип. 19. С.113-121.
    42. Струков А.Н. Глава агентства по вопросам банкротства считает: “… Банкротство это нормальная процедура” // Бизнес. 2002. № 38. С.26.
    43. Сытник Л.С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством: Дис... д-ра екон. наук: 08.02.03. Донецьк, 2001. 451 с.
    44. Фадеев С. Не рисковать много ради малого // Ресурсы, информация, снабжение, конкуренция. 2003. № 1. С.59-64.
    45. Федоровский В.А. Антикризисная экономика предприятия: преодоление скрытого банкротства. Николаев: ЭОЛИС, 1997. 80 с.
    46. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник: Курс лекцій / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. Житомир: ЖІТІ, 2001. 432 с.
    47. Фокіна Н.П., Бокій В.І. Криза на підприємстві: економічний зміст, причини виникнення та систематизація кризових факторів // Актуальні проблеми економіки. 2003. № 6(24). С.43-45.
    48. Хотомлянский А.И др. Комплексная оценка финансового состояния предприятия на основе использования матричных моделей // Экономика Украины. 2003. № 3. С.35-41
  • 17859. Політична концепція фашизму
    Политология
  • 17860. Політична криза лейбористської партії 1931 р.
    История

    Британські компанії, продукція яких володіла високою собівартістю через «важку валюту», не витримували вільної конкуренції з американськими і німецькими монополіями навіть на внутрішньому ринку. Ціни на британські товари на світових ринках виросли після фінансової реформи 1925 р. приблизно на 12 %. Як найменше модернізовані старі галузі британської економіки прийшли в повний спадок. Видобуток вугілля у Великобританії за період 1913 1928 рр. скоротився на 17 % при зростанні світової здобичі на 6 %, виплавка чавуну впала на 55 %, при зростанні світового показника на 12 %. Унаслідок скорочення текстильного виробництва частка Великобританії зменшилася в цій галузі з 39 до 34 %. Рівень безробіття в 20-х рр. не опускався нижче 10 % працездатного населення. Причому скоротилася і загальна кількість зайнятих. За період 19231930 рр. Кількість робітників у вугільній промисловості скоротилося на 30,8 %, в текстильній на 24,9 %, в чорній металургії на 21,2 %. Темпи зростання виявилися мінімальними, і до 1929 р. загальний об'єм промислового виробництва досяг лише 100,6 % до рівня 1913 р. При цьому виробництво в основних галузях машинобудуванні, хімічної, автомобільної, авіаційної промисловості так і не вийшло на рівень 1913 р. Продовжувалась і депресія агарового сектора. Якщо посіви зернових в 1923 р. складали 7171 тис. акр., то в 1929 р. 6137 тис. акр. Як наслідок труднощів, що переживаються британською економікою, протягом 20-х рр. Продовжувалося скорочення питомої ваги Великобританії в світовій торгівлі. В 1913 р. об'єм британського експорту складав 15,2 % від світового, а в 1926-1928 рр. - лише 12,5 %. За сумарними даними об'єм експорту досяг лише 87 % від довоєнних показників. Складність економічного стану зростання соціальної напруженості в країні. Ситуація особливо загострилася після провалу урядової програми соціального забезпечення, прийнятої в перші місяці перебування Н.Чемберлена у влади за його ініціативою. Вона включала розширення пенсійних виплат, зниження пенсійного віку до 65 років, здійснення додаткової допомогу, мало імущим розширення прав місцевого самоврядування і інші заходи. Після початку політики жорсткої бюджетної економії всі ці реформи були припинені, понижена реальна заробітна платня, в багатьох галузях збільшений робочий день. Відповіддю стало швидке зростання страйкового руху. Поштовхом до нього послужило протистояння уряду і профспілки гірників з питання про збереження державних субсидій гірсько-вугільної галузі, що украй політизується. 31 липня 1925 р. уряд був вимушений заявити про задоволення вимог робочих, що викликало посилення позиції лівого крила Конгресу тред-юніонів (сам день 31 липня отримав назву «червоної п'ятниці»). В травні 1926 р. у Великобританії відбулася і перша в історії країни загальний страйк. Вимоги, висунуті в її ходу носили переважно економічний і цілком помірний характер гарантії проти скорочення заробітної платні, збільшення робочого дня. Проте багато учасників страйкового руху відкрито виражали підтримку лейбористської партії, вимагали розширення практики націоналізації збиткових підприємств і навіть введення робочого контролю на виробництві. В урядових кругах не було єдності в питанні про методи протистояння страйковому руху. Разом з прихильниками найжорсткіших, репресивних заходів, багато представників консервативної партії вважали, що вирішувати цю хворобливу проблему доцільно правовими і економічними засобами. Вже в 1926 р. було істотно посилено робоче законодавство. В 1927 р. був прийнятий новий закон про промислові конфлікти і профспілки, відповідно до нього оголошувалися незаконними загальні страйки, покликані примусити уряд до яких-небудь дій, а також масове пікетування, пов'язане з «залякуванням» кого-небудь. робітники, виключені з складу профспілок за продовження роботи під час страйків, одержували право вимагати відшкодування збитків. Державні службовці могли вступати лише в спеціальні профспілки, позбавлені права брати участь в політичній діяльності і вступати в Конгрес тред-юніонів або лейбористську партію. Закон також більш жорстко регламентував право професійних об'єднань на формування фінансових Фундацій, призначених для політичної мети.