Geum.ru

Курсовой проект

  • 17861. Політична система Аргентини
    Политология
  • 17862. Політична система Індонезії
    Политология
  • 17863. Політична система та інститути громадянського суспільства в Україні
    Юриспруденция, право, государство

    Оригінальне бачення діалектики громадянського суспільства і держави знаходимо у представника німецької класичної філософії Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770-1831). В основу концепції громадянського суспільства він поклав еволюцію форм людського співжиття. Соціальна історія, за Гегелем, це розгортання моральної ідеї на трьох основних ступенях історичного розвитку. Гегель називає елементами громадянського суспільства сім'ю і стани (землероби, ремісники, фабриканти, торгівці), які утворюють дві підвалини цього суспільства. Стани утримуються зсередини добропорядністю і становою честю. Чернь - паразитична асоціальна маса випадає із структури громадянського суспільства, однак утримується в суспільстві. Відстоюючи тезу про недопущення будь-яких форм суспільного паразитизму і утриманства, Гегель констатував: «В Афінах діяв закон, який зобов'язував кожного громадянина звітувати, на які кошти він живе; тепер же вважається, що це нікого не стосується». В цілому Гегель тяжів до ствердження примату держави над громадянським суcпільством. Держава представляє суспільство в його єдності. Лише утримуючи громадянське суспільство в підвладному стані, держава може забезпечити його свободу. Гегель розрізняв і диференціював державу і громадянське суспільство. Німецький філософ вважав, що громадянське суспільство перебуває не всередині держави, а існує поряд з ним. У «Філософії права» читаємо: «Громадянське суспільство є диференціація, яка виступає між сім'єю державою, хоча розвиток громадянського суспільства настає пізніше, це важливіше, ніж розвиток держави». Приватні інтереси представляють сім'я і громадянське суспільство, загальний інтерес - держава. При зіткненні інтересів сім'ї і громадянського суспільства вони мають бути підкорені державі. І тим самим сім'я і громадянське суспільство є частинами держави. Зразковим державним устроєм Гегель вважав конституційну монархію, насамперед пруську.

  • 17864. Політична система Української козацької держави
    История

     

    1. Антонович Володимир. Про козацькі часи на Україні. К.: Дніпро, 1991. 104 с.
    2. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. К., 1993.
    3. Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини. Львів, 2000.
    4. Голобуцький В. Запорізьке козацтво. К., 1994.
    5. Грозовський І. Козацьке право // Право України. 1997. № 6. С. 76-80.
    6. Грушевський М. Історія української козаччини// Вітчизна. 1989. №1-11.
    7. Гуржій О.І. Право в Українській козацькій державі (Друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.). К., 1994.
    8. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII XVIII ст.: кордони, населення, право. К., 1996.
    9. Горобець В. М. До питання про еволюцію гетьманської влади в Україні у першій половині XVIIІ ст. // УІЖ. 1993. №№ 2,3.
    10. Горобець В. Політичний устрій українських земель другої половини XVII XVIII ст. К., 2000.
    11. Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. К., 2000.
    12. Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVІІ-початку ХVІІІ ст. К., 1959.
    13. Дяконіхін А.В. Походження та еволюція гетьманської влади в Україні // Історичні записки: Збірник наукових праць. Вип. 6. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2005. С. 48-53.
    14. Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній свідомості. К., Запорожжя, 1997.
    15. Історія держави та права України /за ред. П. Музиченка. Київ. 1999.
    16. Історія України /за ред. В.А Смолія. К., 1997.
    17. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років XX ст.). Львів,1992. С. 171.
    18. Кривошея В.В. Національна еліта Гетьманщини (Персональний склад і генеалогія). 1648-1782. К., 1998.
    19. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки. Текст лекцій: Навчальний посібник. К.: Генеза, 1994. 240 с.
    20. Мицик Ю.А. Феномен Українського козацтва і перспективні напрямки його дослідження// Історія. Матеріали III Міжнародного конгресу україністів. Ч. I. Харків 1996. С. 62.
    21. Панашенко В.В. Полкове управління в Україні (середина ХVІІ-ХVІІІ ст.). К., 1997.
    22. Падох Я. Грунтове судочинство на Лівобережній Україні у другій половині ХVІІ-ХVІІІ ст. Львів, 1994.
    23. Панашенко В.В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина ХVІІ ХVІІІ ст.). К., 1995.
    24. Пашук А.Я. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в ХVІІ-ХVІІІ ст. (1648-1782). Львів, 1967.
    25. Слабченко М. Соціально-правова організація Січі Запорозької. К., 1997. С. 26.
    26. Смолій В.А. Феномен українського козацтва в загальноєвропейському контексті // Укр.іст.журнал. 1991. №5.
    27. Українське козацтво: Мала енциклопедія. К. Запоріжжя, 2002. С. 42 43.
    28. Щербак В.О. Історія українського козацтва: нариси у 2 т.\ Редкол: Смолій та інші. Київ.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2006. Т.1. 800 с.
    29. Щербак В. О. Запорізька Січ як фактор консолідації українського козацтва до середини XVII ст. // УІЖ. 1995. № 5. С. 66.
    30. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. К., 1990-1991. Т.1-3.
  • 17865. Політичне лідерство в Україні
    Политология
  • 17866. Політичний PR
    Политология
  • 17867. Політичний портрет візантійського імператора Юстиніана I
    История

    Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр., в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14.11.565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середні прошарки землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія. Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).

  • 17868. Політичний портрет Віктора Ющенка
    Политология
  • 17869. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
    Политология
  • 17870. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
    Юриспруденция, право, государство

    За багатовікову історію українського народу склалися певні звичаї і традиції, поняття про справедливість, природне право, норми моралі і поведінки в побуті. Групи, а потім маси людей усвідомлювали необхідність тих чи інших відносин, дотримувались їх самостійно чи під впливом громадської думки. Більшість українських політичних звичаїв і традицій мали по суті демократичний характер. Звичаями і традиціями, що носили політичний характер в Україні врегульовувались відносини, повязані із здійсненням місцевого самоврядування, судочинства, народовладдя тощо. Розглянемо деякі найважливіші із них. Одним із найдавніших політичних звичаїв українського народу був звичай обрання на вищі державні чи громадські посади. Він походить з ментальності українського народу, який по своїй суті характеризується волелюбністю та схильністю до демократичних традицій. Цей звичай був розповсюджений ще за часів зародження ранньофеодальної Давньоруської держави, коли князя обирали на віче. Це була так звана «військова демократія». Особливого значення цей звичай набув з виникненням демократичної республіки Запорізької Січі. Там посада кошового отамана, а згодом і гетьмана та всі інші посади були виборними. Вибори здійснювались на Військовій Раді на якій були присутні всі січовики. Під час утворення Козацько-гетьманської держави Б. Хмельницького в результаті Національно-визвольної війни українського народу цей звичай як і багато інших набули поширення у новоствореній державі. Посада гетьмана була виборною. Гетьмана обирали на Генеральній (“Чорній”) раді Війська Запорозького. Згодом цей політичний звичай виборності державних посад, як і інші демократичні звичаї та традиції був закріплений у «Пактах і конституціях законів і вольностей Війська Запорізького» - у так званій Конституції Пилипа Орлика 1710 р. З втратою Україною незалежності і поширенням на неї впливу Російської та Австро-Угорської імперій цей звичай фактично втратив своє застосування, проте існував у свідомості народу. Із спробою відновлення соборності та самостійності України у 1917 році цей звичай поновив свою дію і був офіційно закріплений у «Статуті про державний устрій, права і вольності УНР» від 29 квітня 1918 року, який також незаперечно вважається Конституцією УНР. В Радянський період цей звичай мав спотворений характер та втратив своє демократичне значення, але з після здобуття незалежності України був остаточно закріплений у Конституції України 1996 року. Безумовно принцип виборності вищих органів державної влади та посадових осіб був значною мірою запозичений у демократичних європейських держав, але в Україні він має свої специфічні особливості, обумовлені історичним розвитком та національними політичними традиціями і звичаями. Сьогодні цей звичай хоч і закріплений в законодавстві та реалізується але не в повній мірі. Зокрема його треба більш широко використовувати у місцевому самоврядуванні. Обирати необхідно не лише міського чи сільського голову, а як за стародавнім звичаєм і всіх інших посадових осіб. Взагалі в Україні було надзвичайно розвинуте місцеве самоврядування у вигляді сільської громади. Всі відносини в громадах регулювались народними звичаями і традиціями. На чолі сільської громади стояв староста або отаман. При ньому існувала громадська рада. Старосту і громадську раду обирали на сходці громади на один рік. Громада несла відповідальність за вчасну сплату податків та видання злочинців. Головною рисою української громади на відміну від російської «общини» було те, що селянин в ній був власником своєї землі, тобто господарем самостійно вів своє господарство. Тому це стало традицією для всього українського народу бути господарями на своїй землі. Звідси бере свій початок право приватної власності, що зближує Україну з європейськими державами. Головним органом громадського самоврядування був громадський сход, який виступав посередником між селянською громадою й офіційними органами влади. В сучасний період при реформуванні місцевого самоврядування слід враховувати цей звичай. Так за цим звичаєм міські, сільські та селищні ради необхідно ліквідувати, а мешканці населених пунктів мають бути обєднані в громади, які самостійно вирішують свої питання. Вони мають обирати голову та секретаря управління громади, керівника правоохоронного органу, податкової, санітарної служби тощо. Що стосується судової системи, то суддів теж необхідно обирати віком не менше 40 років та на строк 5 років. Важливе значення для сучасності мають традиції українського конституціоналізму. У часи Київської Русі, Галицько-Волинської та Литовсько-Руської держави організація державної влади в Україні базувалася, як правило, на засадах звичаєвого права. Гетьманська держава характеризується вже появою актів, які мали певні риси конституції. До них можна віднести договори Б. Хмельницького та І. Виговського з Польщею, Швецією, Туреччиною і Москвою. 5 квітня 1710 р. у м. Бендери було укладено Пакти і конституції законів та вольностей Війська Запорозького. У вітчизняній літературі цей акт отримав назву «Конституція Пилипа Орлика». Документ було написано під впливом передових на той час західноєвропейських наукових доктрин (природного права, поділу влади), але з урахуванням національних звичаїв і традицій. Він передбачав таку модель організації державної влади в Україні, яка б базувалася на засадах принципу поділу влад: законодавча влада мала належати Раді, членами якої є полковники зі своєю старшиною, сотники, «генеральні радники від усіх полків»; виконавча Гетьману, а судова Генеральному Суду. На жаль положення цього документу не були реалізовані, хоча формально він діяв на Правобережній Україні до 1714 р.

  • 17871. Полная параллельная поддержка для систем планирования, основанных на случаях
    Компьютеры, программирование

    Большая часть систем планирования, основанных на случаях использует последовательные процедуры для выборки случаев. Они формируют подбираемый образец, который сравнивает свойства поставленной задачи со своими свойсвами, содержащимися в случае. Однако последовательное сравнение образца с каждым из случаев в настоящей базе случаев, состоящей из сотен или тысяч элементов недопустимо дорого. В результате, эти системы обращаются к памяти редко, зачастую только при восстановлении единичного случая, чтобы приспособиться ко всем целям решаемой задачи. Такие системы могут вести поиск случаев более эффективно, используя индексацию для ограничения свойств в поисковом образце (посредством этого ограничивается область поиска в базе случаев, но такой подход порождает некоторые другие проблемы).

  • 17872. Полное и объективное представление о феномене корпоративной культуры
    Менеджмент

    Существует много подходов к выделению различных атрибутов, характеризующих и определяющих ту или иную культуру как на макро-, так и на мкро уровне. Так. Ф. Харрис и Р. Моран (1991) предлагают рассматривать культуру на основе 10 характеристик.

    • Осознание себя и своего места в организации (одни культуры ценят сокрытие работником своих внутренних настроений, другие поощряют их внешнее проявление; в одних случаях независимость и творчество проявляется через сотрудничество, а в других через индивидуализм).
    • Коммуникационная система и язык общения (использование устной, письменной, невербальной коммуникации). Открытость и соотношение способов коммуникации разнится от группы к группе, от организации к организации. Использование жаргона, аббревиатур, жестикуляции варьируется в зависимости от отраслевой, функциональной принадлежности организаций.
    • Внешний вид, одежда и представление на работе (разнообразие униформ, спецодежды, деловых стилей, опрятность, косметика, прическа и т.п. подтверждают наличие множества микрокультур).
    • Привычки и традиции системы питания что и как едят люди: организация питания работников, включая наличие или отсутствие таковых мест на предприятии; люди приносят с собой еду или посещают кафетерий внутри или вне организации; дотация питания; периодичность и продолжительность питания; едят работники разных уровней и отделов вместе или отдельно.
    • Осознание времени, отношение к нему и его использование (степень точности и относительности времени у работников; соблюдение временного распорядка и поощрение за это; полихроническое или хроническое использование времени).
    • Взаимоотношения между людьми (по возрасту и полу, статусу и власти, религии и гражданству и т.п.; степень формализации отношений, получаемой поддержки, пути разрешения конфликтов).
    • Ценности (как набор ориентиров в том, что такое хорошо и что такое плохо) и нормы (как набор предположений и ожиданий в отношении определенного типа поведения) что люди ценят в своей организационной жизни (свое положение, титулы или саму работу) и как эти ценности сохраняются.
    • Вера во что-либо и отношение или расположение к чему-либо (вера в руководство, успех, в свои силы, во взаимопомощь, в этичное поведение, в справедливость и т.п.; отношение к коллегам, клиентам и конкурентам, к злу и насилию, агрессии и т.п.; влияние религии и морали).
    • Процесс развития работника и научения (бездумное или осознанное выполнение работы; опора на интеллект или силу; процедуры информирования работников, признание или отказ от примата логики в рассуждениях и действиях; абстракция и концептуализация в мышлении или заучивании; подходы к объяснению причин)
    • Трудовая этика и мотивация включает в себя отношение сотрудников к работе, ответственность, которую они несут; разделение и замещение работы; качество работы; привычки на работе; оценка работы и вознаграждение; отношения «человек машина»; индивидуальная или групповая работа, продвижение по карьерной лестнице.
  • 17873. Полное клиническое исследование животного
    Сельское хозяйство

    1. Б.В. Уша, И.М. Беляков «Клиническая диагностика внутренних незаразных болезней животных». Москва «Колос», 2003г.

    1. Е.С. Воронина «Практикум по клинической диагностики болезней животных». Москва «Колос», 2003г.
    2. Д.Г. Карлсон, Д.М. Гиффин «Домашний ветеринарный справочник для владельцев собак». Москва «Центрполиграф», 2004г.
    3. И.В. Хрусталёв, Н.В. Михайлов «Анатомия домашних животных» Москва «Колос», 1997 г.
    4. С.П. Шкиль, А.И.Попова «Клиническая диагностика. Методические указания по выполнению курсовой работы».
    5. А. Линёва «Физиологические показания нормы животных». «Аквариум» ФГУИППВ, 2003 г.
    6. И.М. Беляков, М.А. Фельдштейн «Пропедевтика внутренних незаразных болезней животных», 1984 г.
  • 17874. Полномочия военных, арбитражных судов и других органов юстиции
    Юриспруденция, право, государство

    Списки народных заседателей формируются органами местного самоуправления на основе списков избирателей района, на территорию которого распространяется юрисдикция данного суда. Выдерживается соотношение: 156 народных заседателей на одного судью районного суда. Срок полномочий - 5 лет. Отбор народных заседателей из списка для участия в рассмотрении дел производится путем случайной выборки председателем данного суда в соотношении: на каждого судью районного суда 6 народных заседателей. Отбор народных, заседателей для рассмотрения конкретного уголовного дела в районном суде производится судьей, рассматривающим дело, путем жеребьевки из числа заседателей, отобранных председателем суда. Народные заседатели участвуют в осуществлении правосудия и в других звеньях судебной системы, вплоть до Верховного Суда РФ. За время участия соответствующий суд выплачивает народному заседателю компенсационное вознаграждение в размере 25% должностного оклада судьи, которое не облагается подоходным налогом. Кроме того, в это время на народного заседателя и членов его семьи распространяются гарантии независимости и неприкосновенности судей.

  • 17875. Полномочия главы государства в системе государственного управления
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Василевич Г.А. Конституционное право Республики Беларусь: Учебник .Мн.: Книжный Дом; Интерпрессервис,2003. 832с.
    2. Василевич Г.А. Органы государственной власти Республики Беларусь (Конституционно-правовой статус): Учебное пособие. 2-е изд. доп. Мн.: «Бип-С», 1999. 248 с.
    3. Государственное право зарубежных стран: курс лекций. Часть2 /М.Ф. Чудаков. Мн.: Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2008. 335 с.
    4. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Том 3. Особенная часть: Страны Европы / Под ред. Б.А.Страшуна М.: БЕК, 1999.- 765с.
    5. Конституция Республики Беларусь от 15 марта 1994 г. (с измен. и дополн., принятыми на республиканских референдумах 24 ноября 1996 г. и 17 октября 2004 г.). Минск: Амалфея, 2005. 48 с.
    6. Конституция Республики Беларусь от 15 марта 1994г. //Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. 1994. №9. Ст.144.
    7. Курс административного права Республики Беларусь /Крамник Н.А. Мн.: Тесей, 2002. 603с.
    8. О государственных наградах Республики Беларусь: Закон респ. Беларусь,18 мая 2004 г., N 288-З: в ред. Закона Респ. Беларусь от 6.11.2008 г. // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. Минск, 2009.
    9. О местном управлении и самоуправлении: Закон Респ. Беларусь, 20 февраля 1991г., № 617-XII: в ред. Закона Респ. Беларусь от 05.01.2008 г. // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. Минск, 2009.
    10. О некоторых вопросах награждения государственными наградами Республики Беларусь: Указ Президента Респ. Беларусь, 8 апр. 2005 г., № 168: в ред. Указа Президента Республики Беларусь от 18.10.2006 г. // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. Минск, 2009.
    11. О некоторых вопросах Национальной академии наук Беларуси: Указ Президента Респ. Беларусь, 3 фев. 2003 г., № 56 // Консультант Плюс: Беларусь. Технология 3000 [Электронный ресурс] / ООО «ЮрСпектр», Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. Минск, 2009.
    12. О нормативных правовых актах Республики Беларусь: Закон Респ. Беларусь, 10 янв. 2000 г., № 361-3: в ред. Закона Респ. Беларусь от 15.07.2008 г. // Консультант Плюс: Беларусь [Электрон. ресурс] / ООО"ЮрСпектр", Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. Минск, 2009.
    13. О Президенте Республики Беларусь: Закон Республики Беларусь от 21 февраля 1995 г. № 3602-XII: в ред. Закона Республики Беларусь от 07.07.1997 № 52-З // Эталон - Беларусь [Электрон. ресурс] /Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. Минск, 2009.
    14. О Совете Министров Республики Беларусь: Закон Респ. Беларусь, 23 июл. 2008 г., N 424-З // Консультант Плюс: Беларусь [Электрон. ресурс] / ООО"ЮрСпектр", Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. Минск, 2009.
    15. Организационная структура государственного управления.: курс лекций / Н.Б. Антонова, Л.М. Захарова, Л.С. Вечер Мн.: Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2005. 215 с.
    16. Основы конституционного права: Курс лекций. Часть II/ А.В Марыськин Мн.: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2005. 272 с.
    17. Паречина С.Г. Институт президентства: история и современность /С. Г. Паречина // Публичная Электронная Библиотека [Электронный ресурс]. 2004 2008. Режим доступа: http://www.plib.ru/library/book/12810.html. Дата доступа: 07.05.2009.
    18. Сахаров Н. А. Институт президентства в современном мире. М.: Юрид. лит., 1994. 176 с.
    19. Телятицкая Т.В. Административное право Республики Беларусь: Общая часть: Учеб. пособие. Мн.:,1996. 142с.
    20. Конституция Российской Федерации: Принята Всенар. голосованием 12 дек. 1993 г.: офиц. текст.- М.: ЮРИСТ, 2005. 56с.
    21. http://www.kremlin.ru/ Дата доступа: 07.05.2009 г.
  • 17876. Полномочия и деятельность Правительства Российской Федерации
    Юриспруденция, право, государство

    Правительство РФ обеспечивает проведение в Российской Федерации единой государственной политики в области культуры, науки, образования, здравоохранения, социального обеспечения, экологии. Практически в каждой из этих областей действуют федеральные законы, устанавливающие конкретные полномочия Правительства РФ. Через Правительство осуществляется контроль за реализацией государственных программ поддержки культуры, науки и образования, осуществляются меры по социальной защищенности граждан, охране окружающей среды, по ликвидации последствий крупных аварий и катастроф, стихийных бедствий. Важная обязанность Правительства состоит в обеспечении гарантий законодательно установленных размеров оплаты труда и уровня социального обеспечения. Оно также обеспечивает поддержку наименее социально защищенных групп населения, реализацию социальных гарантий граждан, разрабатывает направления государственной социальной политики и принимает меры к обеспечению социальной и правовой защищенности граждан, их права на труд, совершенствует систему социального обеспечения. Через Правительство определяются основные направления развития и совершенствования здравоохранения, народного образования, культуры. Данным многогранным аспектом своей деятельности Правительство РФ вносит значительный вклад в реализацию конституционного принципа социального государства.

  • 17877. Полномочия Конституционного Суда Российской Федерации как специализированного органа конституционного контроля
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституция Российской Федерации. Принята всенародным голосованием 12 декабря 1993года. "Российская газета" от 21 января 2009 г.
    2. О Конституционном Суде Российской Федерации (с изменениями от 02.06.2009) Федеральный конституционный закон от 21 июля 1994 г. N 1-ФКЗ//Р.Г. 1994 23 июля.
    3. О Конституционном Суде РФ Указ Президента от 7 октября 1993 г. №1612//Р.Г. 1993. 9 октября.
    4. Постановление Конституционного Суда РФ от 11 июля 2000 г. N 12-П "По делу о толковании положений статей 91 и 92 (часть 2) Конституции Российской Федерации о досрочном прекращении полномочий Президента Российской Федерации в случае стойкой неспособности по состоянию здоровья осуществлять принадлежащие ему полномочия", Р.Г. 2000. 21 июля.
    5. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 27 мая 2003 г. N 9-П «По делу о проверке конституционности положения статьи 199 Уголовного Кодекса Российской Федерации в связи с жалобами граждан П.Н. Белецкого, Г.А. Никовой, Р.В. Рукавишникова, В.Л. Соколовского и Н.И. Таланова», Р.Г. 2003. 2 июня.
    6. Постановление Конституционного Суда РФ от 14 марта 2002 г. N 6-П "По делу о проверке конституционности статей 90, 96, 122 и 216 Уголовно-процессуального кодекса РСФСР в связи с жалобами граждан С. С. Маленкина, Р.Н.Мартынова и С.В.Пустовалова", Р.Г. - 2002. 21 марта.
    7. Постановление Конституционного Суда РФ от 17 июля 2002 г. N 13 П "По делу о проверке конституционности отдельных положений статей 342, 371, 373, 378, 379, 380 и 382 Уголовно-процессуального кодекса РСФСР, статьи 41 Уголовного кодекса РСФСР и статьи 36 Федерального закона "О прокуратуре Российской Федерации" в связи с запросом Подольского городского суда Московской области и жалобами ряда граждан", Р.Г. 2002. 31 июля.
    8. Постановление Конституционного Суда РФ от 7 июня 2000 г. N 10-П "По делу о проверке конституционности отдельных положений Конституции Республики Алтай и Федерального закона "Об общих принципах организации законодательных (представительных) и исполнительных органов государственной власти субъектов Российской Федерации", Р.Г. 2000 21 июня.
    9. Закон РСФСР от 6 мая 1991 г. "О Конституционном Суде РСФСР". Текст Закона опубликован в Ведомостях Съезда народных депутатов и Верховного Совета Российской Федерации от 9 мая 1991 г., N 19.
    10. Арбузкин А. М. Конституционное право зарубежных стран, М., 2004., С. 156-157.
    11. Баглай М.В. Конституционное право РФ, М., НОРМА, 2000., 341.
    12. Васильева Т. Становление федеральных отношений и практика Конституционного Суда РФ. // Конституционное право: Восточно-европейское обозрение. 1999. №4., С. 22-24.
    13. Ведерникова О.Н., Ершов В.В., Судебная система России, М., 1998., С. 85.
    14. Витрук Н.В. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: понятие, природа, юридическая сила и значение.// Конституционное право: Восточно-европейское обозрение. 1999. №3., С. 14.
    15. Гаджиев Г.А. Кряжков В.А. Конституционная юстиция в Российской Федерации. // Государство и право. 1993. N 7., С. 15.
    16. Гуценко К.Ф. Ковалев М.А. Правоохранительные органы. М. Издательство БЕК, 1995., С. 68-69.
    17. Жилин Г.А. Основные проблемы повышения эффективности конституционного правосудия в Российской Федерации. // М., 2001.
    18. Иванов В. П. Конституционный Суд в системе органов государственной власти.//Закон и право.-2006.-№2., С. 19.
    19. Ковешников Е. М., Марченко М. Н., Стешенко Л. А.- Конституционное право стран СНГ // М., 1999., С.31.
    20. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России. М., 1999.,С. 281.
    21. Кряжков В.А. Ю.Л. Шульженко Конституционный контроль в России// Государство и право. 1995. N 10., С. 23.
    22. Лесин А. В. Структура Конституционного законодательства Российской Федерации.//Конституционное и муниципальное право.-2010.-№2., С. 12.
    23. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблема реализации. М., 2002., С. 294.
    24. Овсепян Ж.И. Судебный конституционный контроль в РФ: проблемы деполитизации. М., 2000., С. 128.
    25. Страшун Б.А. Судебный конституционный контроль в России: уроки, проблемы, перспективы, М., 2000., С. 97.
    26. Стрекозов В.Г. Конституционное право РФ. М., 2003, С. 281.
    27. Шульженко Ю.Л. Форма российской конституционности и её толкование./Теоретические проблемы российского конституционализма. М.,2000., С. 281.
  • 17878. Полномочия менеджера
    Менеджмент

    Командная работа. В этой сравнительно новой разновидности организации содержится принципиальное отличие от традиционной системы. Оно заключается в том, что любая команда является носителем одной строго определенной технологии деятельности. По ее принципу, она создается как инструмент решения конкретной задачи и заключает в себе какой-либо эффективный способ ее решения. Такой способ тщательно отработан, все действия и функции строго определены и закреплены за конкретным исполнителем. В данной системе организации нет места вариациям, не отрегулированным до начала работы. Зачастую работа команды определяется сложными видами планирования и координации, такими как сетевой график, координация осуществляется централизованно и является отдельной функцией. В данной разновидности организации в полномочиях по регулированию операционной деятельности не возникает нужды, так как все процедуры предопределены. Ответственность каждого участника принципиально одинакова и заключается в надлежащем и своевременном выполнении им своей роли. Подразумевается, что команда формируется из высокопрофессиональных специалистов, способных выполнить свое предназначение в рамках данной технологии с качеством, близком к идеальному. Именно поэтому график деятельности команды отличается от аналогичного графика других форм организации заложенным в него динамизмом и слаженностью действий участников. В качестве небольшого отступления от теории к практике замечу, что команды чаще всего привлекаются к решению каких-либо экстраординарных задач, требующих от исполнителей быстроты выполнения и гарантии успеха, таких как, например, санация банка, оперативное хирургической вмешательство, ликвидация последствий стихийного бедствия. Во всех этих примерах от работы команды зависти многое и к таким действиям привлекаются только команды, имеющую хорошую историю, послужной список. Вот здесь и применяется момент ответственности члена такой команды ответственность за достижение отличного результата, выполнение поставленной задачи.

  • 17879. Полномочия органов местного самоуправления
    Юриспруденция, право, государство

    Анализ законодательства и практической деятельности органов местного самоуправления позволяет выделить ряд основных функций местного самоуправления:

    1. Осуществление нормотворческой и контрольной деятельности, обеспечение реализации федерального и местного законодательства на территории. Реализация этой функции заключается в принятии нормативных документов, определяющих и регулирующих порядок решения местных вопросов, в первую очередь, принятие устава (положения) о местном самоуправлении на данной территории. Контрольная функция является особенно важной для представительного органа местного самоуправления по вопросам бюджета и плана социально-экономического развития территории.
    2. Владение, пользование и распоряжение муниципальной собственностью, местными финансами, формирование, утверждение и исполнение местного бюджета, установление местных налогов и сборов. Финансово-бюджетные средства должны всегда соответствовать двум условиям: стабильности и достаточности. Это означает, что деньги в бюджет должны поступать регулярно и непрерывно, и этих денег должно хватать не реализацию всего объема полномочий органа местного самоуправления. В случае, если местные налоги не обеспечивают полного покрытия расходов местного самоуправления, то вышестоящий орган государственной власти обязан выделять дотации и субвенции из собственного бюджета для обеспечения минимального местного бюджета (ст.37 Закона РФ «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации»).
    3. Обеспечение комплексного социально-экономического развития территории. Основой выполнения этой функции является эффективное и рациональное планирование и расходование бюджетных средств, доходов от муниципальной собственности, использования природных ресурсов на нужды жителей. Обязательным условием является комплексное развитие всех сфер жизнедеятельности местного населения, прогнозирование развития территории и последствий реализации тех или иных социально-экономических программ, реализуемых на территории.
    4. Обеспечение содержания и развития социальной и инженерно-коммунальной инфраструктуры территории, оказание полного комплекса услуг населению. Эта функция является одной из основных функций местного самоуправления, так как в первую очередь реализует повседневные запросы и интересы населения. Содержание и развитие муниципального жилого фонда, объектов образования, здравоохранения, культуры и спорта, коммунального хозяйства, торговли, общественного питания и службы быта, обеспечение социальной помощи населению и другие это те задачи, качеством решения которых определяется эффективность и способность избранных гражданами руководителей решать местные проблемы.
    5. Охрана общественного порядка, обеспечение законности. Реализация этой функции в рамках местного самоуправления возложена на органы милиции общественной безопасности (местной милиции). Так же для обеспечения правового режима в различных отраслях хозяйственной деятельности органов местного самоуправления могут создаваться, на средства местного бюджета, подразделения муниципальной и специальной (например, строительной) милиции.
  • 17880. Полномочия органов местного самоуправления в социально-культурной области
    Юриспруденция, право, государство

    Пункт 1 статьи 4 Федерального закона от 31 декабря 2005 г. № 199-ФЗ «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации в связи с совершенствованием разграничения полномочий» дает органам государственной власти субъектов Российской Федерации полномочия по установлению региональных стандартов медицинской помощи на уровне не ниже стандартов медицинской помощи, установленных федеральным органом исполнительной власти, осуществляющим функции по выработке государственной политики и нормативно-правовому регулированию в сфере здравоохранения. Вместе с тем данные стандарты будут распространяться и на услуги, предоставляемые муниципальными учреждениями в области первичной медико-санитарной помощи. [10] Это правильное, по сути, решение, на наш взгляд, не доработано в части его финансового обеспечения, так как в подобной редакции оно вступает в противоречие с пунктом 3 статьи 18 Федерального закона от 6 октября 2003 №131-ФЗ «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации», который гласит, что федеральные законы, законы субъектов Российской Федерации не могут содержать положений, определяющих объем расходов за счет местных бюджетов.[9] На наш взгляд, в условиях разграничения полномочий при установлении региональных стандартов медицинской помощи должны быть предусмотрены механизмы их финансового обеспечения на муниципальном уровне, в том числе за счет средств субъекта Российской Федерации.