Geum.ru

Контрольная работа

  • 2721. Депозитні операції, принципи технічного аналізу та інформаційна система Доу-Джонс Телерейт
    Банковское дело

    Більшість з можливостей, що формально присутні також в інших інформаційних продуктах, у Teletrac Tradestation набувають нових рис, що дає змогу суттєво поліпшити якість здійснюваних аналітичних досліджень. Наприклад, як і в Teretrac, у системі Teletrac Tradestation можна будувати ринкову стратегію і перевіряти її прибутковість. Однак у Teletrac Tradestation, окрім власне сигналів на купівлю та продаж, можна сформувати докладні звіти щодо використання такої стратегії. Як і в Teletrac, у системі Teletrac Tradestation можна додавати нові технічні індикатори та методи досліджень. Щодо цього остання система має значно більші можливості. Насамперед це вбудована мова Easy Language, що дає змогу реалізувати зручні засоби побудови діалогу. Для недосвідченого користувача пропонується робота з убудованим додатком Quick Editor, з допомогою якого можна будувати досить складні логічні конструкції. Для тих, хто має досвід програмування на мові високого рівня, пропонується спеціальний додаток Power Editor, що дозволяє розробити програму практично будь-якого рівня складності для визначення нових індикаторів і стратегій. Система Teletrac Tradestation має досить різноманітну історичну базу даних, працювати з якою можна в діалоговому режимі. Унікальною особливістю TTS є також те, що вона здатна працювати з різними інформаційними потоками, зокрема з інформацією від Reuters.

  • 2722. Деполитизация силовых структур государства и пути ее реализации
    Политология

    Так в «Политологическом словаре», изданном Высшей школой в 1995г. указывается, что «деполитизация» - «процесс и достигнутый результат, стремление вывести те или иные органы (организации), области жизни и деятельности из под активного влияния политики и прежде всего политики отдельных (конкретных) партий». Хотя эта формулировка, на наш взгляд, схватывает некоторые существенные стороны «деполитизации», но она внутренне противоречива, логически непоследовательна. С одной стороны, признается реальная возможность деполитизации, т.е. возможность вывести какие-то институты или сферы жизни из под влияния политики («достигнутый результат»), создать внутри них своеобразный «политический вакуум». Но, с другой стороны, подспудно высказывается сомнение в этом, ибо в водится ограничение на деполитизацию: это лишь освобождение «из-под активного влияния». Таким образом, подчеркивается частичность, относительность, уменьшение, но не исключение политики. Вместе с тем известно, что какая-то определенная политика может исчезнуть, от нее могут освободиться практически полностью те общественные явления, о которых говорится в приведенном определении. Например, политика царизма, выражавшая интересы привилегированных социальных групп, исчезла после победы Октябрьской революции в 1917 г. как и коммунистическая политика в Российской Федерации, ее армии после прихода к власти радикальных демократов в начале 90-х г. Наконец, политика в рассматриваемом определении представляется как нечто внешнее, стоящее над по отношению к деполитизуемым органам (организациям), областям жизни и деятельности, как бы не входя в их сущность и содержание.

  • 2723. Депортация народов
    История

    Провозглашение большевиками привлекательного, но лукавого для того времени политического лозунга о праве наций на самоопределения повлекло за собой лавинообразный процесс суверенизации территорий. Еще в период гражданской войны было образовано 35 республик красных режимов и 37 - белых. Эта тенденция усилилась после победы большевиков. Однако ее полная реализация была невозможной. Да большевики и не собирались претворять ее в жизнь. Исходя из принципа «разделяй и властвуй», они дали формальную самостоятельность в виде национального наименования территории лишь «опорным» нациям. Поэтому из более чем 130 национальностей, населяющих СССР, около 80 не получили никаких национальных образований. Причем «выдача» государственности осуществлялась странным образом. Эстонцы, например, имели союзную государственность; татары, численность которых более чем в 6 раз превосходит число эстонцев - автономию, а поляки или немцы не имели никаких национальных образований.

  • 2724. Депрессивность сельских территорий Украины
    Экономика

     

    1. Онищенко А., Юрчишин В. Сельское развитие: основы методологи и организации. "Экономика Украины" № 10 , 2006, с. 6.
    2. Официальный сайт Министерства аграрной политики Украины, http:// www.ininagro.kiev.ua.
    3. Официальный сайт Верховной Рады Украины, http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi.
    4. Прокопа I. В., Попова О. Л. Заселеність сільських територій: деструктивні зміни і загрози. "Економіка прогнозування" № 1, 2008, с. 6384.
    5. Біттер О. А. Розвиток сільського господарства і рівень життя сільського населення Карпатського регіону. Автореф. дис. д.е.н. Львів, 2008, с. 15.
    6. Лисовой А. Определение депрессивных сельских территорий на уровне административных районов Украины. " Экономика Украины" № 9, 2008, с. 38-45.
    7. Прокопа И., Попова О. Депрессивные сельские территории: методические основы определения. "Экономика Украины" № 8, 2007, с. 62.
    8. Павлов О. І. Сільські території України: історична трансформація парадигми управління. Монографія. Одеса, "Астропринт", 2006, с. 26.
    9. Севастьянов Л. И. Индикаторы социально-экономического развития регионов: методические подходы к разработке."Регион: экономика и социология" № 1,1996, с. 53.
    10. Руденко В. П. Довідник з географії природно-ресурсного потенціалу України. К., "Вища школа", 1993, с. 76.
    11. Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок здійснення моніторингу показників розвитку регіонів, районів, міст республіканського в АР Крим і обласного значення для визначення територій депресивними", http://www.rada.gov.ua.
    12. Коломийчук В. С. Соціально-економічний розвиток адміністративного району: теорія, методологія, практика. Тернопіль, 1998, 313 с.
    13. Герасимчук З.В., Галущак В.Л. Політика розвитку проблемних регіонів: методологічні засади формування та реалізації. Монографія. Луцьк, "Надстир'я", 2006, с. 76.
    14. Методологічні підходи до визначення проблемних територій та напрями їх подальшого регулювання. Монографія. Дніпропетровськ, 2003, с. 51
    15. Слава С., Самборський Д., Сегварі П.,Дацишин М. Розвиток економічно проблемних територій: міжнародний досвід. К., "К.І.С.", 2007, с. 55.
    16. Дністрянський М. С. Периферійність соціального розвитку віддалених депресивних районів України як чинник електоральної активності населення. "Вісник Львівського національного університету. Сер. "Географія", 2007, с. 87.
    17. Грицай О. В., Иоффе Г. В., Трейвиш А. И. Центр и периферия в региональном развитии. М, "Наука", 1991, с. 38.
    18. Барановський М. О. Механізми формування та чинники розвитку депресивних аграрних територій України. "Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Сер. "Географія" № 2, 2007, с. 91-96
    19. Барановський М. О. Методологічні засади аналізу процесів регіональної депресивності. "Часопис соціально-економічної геоірафії". Вип. 5(2), 2008, с. 61-68.
    20. Вatгік Т. J. Jobs for the poor: Can labor demand policies help? New York, Russell Sage Foundation, 2001, p. 47.
    21. Бородина E., Прокопа И. Сельское развитие в Украине: проблемы становления. "Экономика Украины" № 4, 2009, с. 81.
    22. Гнатишин Й. Комплексний розвиток сільських територій і модельні параметри доходів сільського населення Львівської області. "Вісник Львівського державного аграрного університету. Серія: Економіка АПК" № 11(1), 2004, с. 217-222.
    23. Официальный сайт Министерства регионального развития и строительства, http: //www. minregionbud. qov. ua.
    24. Довідник соціальних стандартів, нормативів, вимог і обмежень. Наказ Міністерства аграрної політики №39/05 від 20 січня 2009 р. http://www.minagro.gov.ua.
  • 2725. Дерево в архитектуре
    Строительство

    Деревянная архитектура - обширная область архитектуры, искусство строить из дерева, обладающее особой спецификой, определяемой характером материала и строительными приёмами. Благодаря своей доступности, прочности, лёгкости, низкой теплопроводности, удобству обработки дерево является прекрасным строительным материалом. Поэтому в местностях, богатых лесом, деревянная архитектура - один из древнейших видов архитектурно-строительной деятельности человека (остатки свайных поселений на р. Модлоне в Вологодской области относятся к эпохе неолита). Деревянная архитектура более ограничена в своих возможностях, чем каменная; её выразительность достигается простыми геометрическими формами (в основе которых лежит модуль, равный длине бревна), естественной фактурой и текстурой дерева (сосна, дуб, ель, каштан, бук, пихта, пальма и др.) и декоративной резьбой и росписью, дополняющей и подчёркивающей её красоту. Издавна сложились 2 конструктивные системы деревянных построек - срубная и каркасная, которые существовали на протяжении многих веков и почти без изменений дошли до нашего времени. Единые строительные приёмы, при огромном богатстве и разнообразии образных решений и композиционных вариантов, определяемых социально-экономическими и природно-климатическими условиями, присущи всем типам деревянных сооружений (жилым, хозяйственным, культовым, оборонительным и т.д.), встречающимся в России, Западной Европе, Африке, Океании, Юго-Восточной Азии, Канаде, Южной Америке и др. Они создавали цельный и гармоничный облик городов (особенно русских) и поселений. Пожары и сравнительная недолговечность дерева обусловили почти полное исчезновение ранних памятников деревянной архитектуры. В связи с этим трудно проследить эволюцию деревянной архитектуры, пути и сроки трансформации примитивных 4-угольных клетей с двускатными крышами и скупым декором в сложнейшие дворцовые комплексы со сказочным великолепием деталей и переход от одноверхих срубных церквей к многоярусным и многоглавым храмам. Сохранившиеся сооружения (в основном 17-19, реже 12-16 вв.), а также описания современников, изображения на старинных документах, иконах и картинах дают представление о значительности такой архитектуры в прошлом, о взаимовлиянии деревянной и каменной архитектуры (прослеживается в балочно-стоечной конструкции, в формах крепостных башен, в шатровых и ярусных завершениях церквей, трёхчастной композиции жилых домов и т.д.). Особенность деревянных построек - близость к окружающей природе; сооружения воспринимаются как её неотъемлемая часть. Единство и относительная устойчивость хозяйственно-бытового уклада обусловили единообразие и медленную эволюцию планировочных и объёмных решений жилого дома (в России - изба), в основе которого лежит сруб, или клеть, с очагом (а позже печью) и с 2- или 4-скатной крышей. Тип срубного жилища распространён в России, в Белоруссии, на Украине, в Прибалтике, Польше, Румынии, Чехословакии, Финляндии, скандинавских странах, в горных районах Италии и Швейцарии. Специфически местный характер ему придают различные размеры, расположение и формы срубов (встречаются даже характерные обычно для культовой Д. а. многогранные, например в пастушеских домиках Карпат), форма и покрытия крыш, планировка помещений (широко распространено трёхчастное деление с открытым очагом в центральной части), введение других материалов (например, каменные подклеты в альпийских домах, соломенные кровли России, Украины, Белоруссии, Польши) и особенно характер декоративного убранства фасадов и интерьеров. Срубная конструкция образуется горизонтально уложенными брёвнами (длина 7-10 м, диаметр 25-50 см; см. Венец). Длинные жерди-слеги, образующие основу крыши, опираются на уступы бревенчатых фронтонов-"самцов", продолжающих торцовые стены сруба. Самцовую крышу венчает охлупень (бревно с жёлобом), прижимающий сверху концы положенных на слеги тесин и особых жердей ("куриц") с крюками, на которых удерживается водосток. Все детали соединены без гвоздей. Обусловленный этой конструкцией предельно логичный, ясный и монументальный объём с мерным ритмом незакрытых венцов, контрастирующий с устремлённой вверх нарядной крышей, создаёт особую выразительность деревянных жилых построек, которая усиливается введением специфических декоративных элементов (лаконичная и скупая скульптурная резьба, украшавшая в основном коньки и курицы крыши, балясины галерей). С удешевлением пилёного леса (после появления в 18 в. водяных, а затем и паровых лесопилок) распространились более дешёвые стропильные конструкции верхов, дощатые фронтоны и декоративные детали (причелины, "полотенца", наличники окон, балясины галерей, подзоры и т.д.); усложняется резьба (рельефная и пропильная), подражая элементам каменного декора (в формах наличников, фронтонов, балясин). Клеть делится на отдельные ячейки - помещения (2 - в центральной и северной России; 3 - на Украине, в Белоруссии, Прибалтике). К срубу по мере надобности прирубаются другие, образуя "двойни", "тройни". Размеры брёвен ограничивали длину и ширину постройки, но можно было значительно увеличить её высоту. Система клетей с башнями-"повалушами", соединённых сенями и переходами, на Руси называлась "хоромами". Свободная, живописная композиция характерна для 3-этажных хором Строгановых в Сольвычегодске (1565, не сохранились) и особенно для дворца Алексея Михайловича в с. Коломенском под Москвой (1667-1668), с его асимметрией, разнообразием покрытий, сложной системой крылец, нарядной резьбой. Многообразные типы сохранившихся русских изб 18-19 вв. делятся на несколько стилистических групп. В северных районах преобладают: 4-стенные избы на высоком подклете, с двускатной крышей, далеко выступающей над фронтоном, или с крышей, выгнутой бочкой (в Архангельской, Вологодской областях); дома "кошелем" (изба и хозяйственный двор поставлены рядом и покрыты одной асимметричной крышей) и "брусом" (двор примыкает к избе сзади) - в Карельской АССР. Сильные свесы крыш, мощные брёвна срубов и накатов "взвоза" (въезда на сеновал), скупость резных деталей придают северным избам монументальность и суровую простоту. К ним близки избы Сибири - "двойни", "тройни" и 4-стенные, на высоком подклете, носящие ещё более замкнутый, крепостной характер. Бревенчатые стены, широкие пластины пола, "матицы" (балки) потолка, прикреплённые к стенам лавки и кровати с резными подзорами, огромные печи, цветочные росписи (сдержанные на С. и более пышные в Сибири) позволяют ощутить гармонию и связь всех деталей интерьера. Более приветливы избы среднерусской полосы (волго-окское междуречье, Северное Поволжье), украшенные нарядной плоскорельефной "глухой" резьбой (так называемая корабельная резь). В каркасных домах столбы вместе с горизонтальными тягами-ригелями образуют раму (прочность которой иногда усилена дополнительными связями-раскосами или диафрагмами), которая заполняется деревом (мачтовые и рамно-дощатые конструкции) или др. материалами - глиной, камнем, кирпичом (см. Фахверк). Простейшие деревянные дома каркасного типа встречаются в странах Африки, Юго-Восточной Азии, Америки, Океании. По сравнению со срубной открытая каркасная конструкция, с её ритмическими рядами опор и ригелей, допускает большую свободу композиций, возможность образования больших световых проёмов. В Китае наряду с простейшими 2-комнатными и 3-комнатными домами создавались огромные комплексы дворцовых каркасных зданий (7-12 вв.). Мощные столбы, резные и расписанные кронштейны-"доугуны" и массивные изогнутые черепичные крыши создают впечатление большой нарядности сооружения. Очень лёгкие японские каркасные дома, в отличие от китайских, несимметричны и видоизменяются с перестановкой внутренних перегородок. Во многих странах Европы (ФРГ, ГДР, Австрия, Швейцария и др.) богато развито фахверковое зодчество. В хозяйственных постройках (амбары, склады, мельницы, мосты, бани) особенно чётко проявляется инженерно-конструкторское мышление народных мастеров. Применяемые здесь особые, функционально оправданные конструктивные элементы (крылья и подпоры ветряных мельниц, крутые взвозы и галереи амбаров и сеновалов, тонкие сваи бань, мощные подпоры мостов) создают острые, выразительные силуэты построек. Древнейшие деревянные культовые сооружения известны только по литературным источникам. В русских летописях упоминаются дубовый "о 13 верхах" Софийский собор в Новгороде (989), Успенский собор в Ростове Великом (992) и др. Храм, являвшийся единственным общественным сооружением, выделялся высотой и размерами среди рядовой застройки города или села. Сохранившиеся на территории РСФСР памятники датируются в основном 15-18 вв. Наиболее распространены "клетские" односрубные, напоминающие избу храмы с двускатной крышей (увенчанной маковкой с крестом) и пристройками (алтарь, трапезная, притвор) - Лазаревская церковь Муромского монастыря (конец 14 в., ныне в Кижах), церковь с. Бородава (1486, ныне в Кирилло-Белозерском историко-архитектурном и художественном музее-заповеднике). Разнообразны шатровые храмы (6-8-гранные, квадратные или крестообразные срубы, покрытые шатром). Центральный сруб, часто расширенный вверху в виде раструба-"повала" (для опоры шатра и предохранения стен от излишней влаги), живописно сочетался с пристройками (покрытыми скатами и бочками), крыльцами, галереями с изящной резьбой (церкви в Панилове Архангельской области, 1600, в Варзуге Мурманской области, 1674, в Кондопоге, 1774; собор в Кеми, 1711-17). Характерны также кубоватые покрытия (см. Бочка), несущие 5 глав (храмы в с. Кушерека, 1669, Пияла, 1695; Преображенская церковь в Турчасове, 1781; все - в Архангельской области). Для средней полосы России типичны нарядные ярусные верхи из четвериков (церковь в селе Ширково Калининской области, 1697) или восьмериков (церкви Вознесения в Торжке Калининской области, 1653, Иоанна Богослова на р. Ишне, близ Ростова Ярославской области, 1687 или 1689). Особенно сложны многоглавые храмы погоста Кижи, в которых суровая мощь рубленых стен сочетается с изысканностью силуэта и трепетной узорчатостью покрытых лемехом глав. Шатровые восьмигранные колокольни были каркасными и обшивались в нижних ярусах брёвнами, тогда как верхние части столбов образовывали открытую галерею - звонницу. Во внутреннем убранстве церквей широко использовались резьба и росписи, придававшие интерьеру радостный, праздничный характер (часовня Умиления богородицы в деревне Корбе Карельской АССР, 18 в.).

  • 2726. Деревянные конструкции
    Строительство

    Крепления для деревянных конструкций активно используются при строительстве чего-либо из дерева. Так, небольшая ферма, загородный домик или даже сарай, однозначно потребуют от вас применения креплений для деревянных конструкций. Наиболее распространенным методом крепления деревянных конструкций является классический. Когда в одной балке делаются пазы, в другой шипы, для придания определенной геометрической формы изделию, обычно прорезают дополнительные запилы в разны частях балок. После чего при помощи клея, гвоздей и сопутствующих инструментов собирается цельная конструкция. Данных метод крепления деревянных конструкций, не смотря на свое распространение, используется повсеместно. Однако есть и другие, куда более удобные методы крепления деревянных конструкций. Так, одним из таки методов считается использование металлических зубчатых пластин.

  • 2727. Деревянные конструкции (лабораторные работы)
    Архитектура

     

    1. Зубарев Г.Н. «Конструкции из дерева и пластмасс»;
    2. СНиП II 25-80 «Деревянные конструкции. Нормы проектирования»;
    3. Следкоухов Ю.В. «Конструкции из дерева и пластмасс»;
    4. Прокофьев А.С. «Конструкции из дерева и пластмасс. Общий курс»;
    5. ЦНИИСК Курченко «Пособие по проектированию деревянных конструкций»;
    6. Ковальчук Л.М. «Производство деревянных клееных конструкций»;
    7. Вдовин В.М. «Проектирование клее дощатых и клее фанерных конструкций».
  • 2728. Держава та її соціально економічні функції
    Экономика

    Сутність держави розкривається та реалізується в її взаємодії із суспільством. Що і як держава робить для впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної та приватної життєдіяльності людей характеризується поняттям -функції держави..Нині держава виконує політичну, соціальну, міжнародну та економічну функції.Соціальна функція держави полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві, у спілкуванні та співпраці людей. За таких обставин тільки державна влада здатна бути гарантом захисту прав і свобод. Виконання соціальної функції передбачає: створення державою умов для відтворення й розвитку людини, формування соціокультурного простору, сприятливого для самореалізації кожної людини; стимулювання творчого зростання людини; утілення в життя принципів соціальної справедливості тощо.[3,с.203] Основні функції держави:

    1. Забезпечити простір для розвитку сучасних продуктивних сил шляхом створення якісно нових, прогресивніших форм власності.
    2. Політика захисту довкілля шляхом створення відповідної законодавчої бази, форма економічного мислення.
    3. Регіональна економічна політика інтенсивного с планування державних інвестиція та стимулювання недержавних інвестиція у відсталі економічні регіони.
    4. Частковий перерозподіл національного доходу на користь найбідніших верств населення через механізм прогресивного оподаткування.
    5. Реалізація стратегій планомірного і пропорційного розвитку економіки шляхом визначення мети і пріоритетів агроекономічного розвитку.
    6. Антимонопольна , втому числі анти трестівська політика, спрямована на певне послаблення монополізму в економіці, на захист конкуренції
    7. Проведення анти циклічних та антикризової політики з метою послаблення циклічності економічного розвитку та глибини економічних криз.
    8. Забезпечення належного рівня розвитку інфраструктури: доріг, звязку, транспорту, водопостачання.
    9. Розробка і прийняття правових засад економік.
    10. Виробництво необхідних суспільних товарів та надання відповідних послуг.
    11. Контроль за рівнем зайнятості шляхом стимулювання економічного зросту.
    12. Врегулювання зовнішньоекономічних та валютних відносин.
  • 2729. Держава франків: становлення, розвиток та причини розпаду
    История

    Розвиток феодальних відносин у Франкській державі вимагав зміни форм феодальної власності. Оскільки значна частина вільних селян, що розорилися, вже не мала матеріальних засобів для служби в ополченні, постало питання про докорінну реорганіцію військових сил. Тому була здійснена бефіціальна реформа Карла Мартелла. Суть її полягала в тому, що замість пожалувань землі в повну, безумовну власність, які переважали за Меровінгів, набула значного поширення і закінченої форми система пожалувань землі в умовну феодальну власність у вигляді «бенефіціїв» (благодіяння). Бенефіції надавалися в довічне користування на умовах виконання певної служби, частіше за все кінної військової.З часом бенефіції стали перетворюватися з довічного у спадкове володіння і протягом 9- 10 ст. набули характер феоду, тобто спадкового володіння, повязаного з обовязком військової служби. Карл Мартелл здійснив широке роздання бенефіціїв. Фондом для них були спочатку землі що конфісковувалися у бунтівних магнатів, а коли ці землі вичерпалися, він провів часткову секуляризацію церковних земель, за рахунок якої наділив велику кількість бенефіціаріїв. Разом із тим Карл Мартелл діяльно сприяв поширенню християнства і збагаченню церковників. У церкві він бачив засіб здійснення свої влади. Проводячи земельну реформу, Карл Мартелл мав, звичайно, і політичні цілі. Він сподівався привязати великих феодалів, що бунтували, до трону; за допомогою бенефіціальної системи розраховував створити замість пішого селянського ополчення, що занепало, боєздатне кінне військо, Кіннота стала відігравати у війнах вирішальну роль.

  • 2730. Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
    Юриспруденция, право, государство

    Принцип імунітету держави відображений у внутрішньому законодавстві абсолютної більшості країн світу. Так в ЗУ «Про міжнародне приватне право» судовому імунітету присвячена ст. 79 [2]. В ЦКРФ ст. 127 регулюються цивільні відносини за участю іноземних юридичних осіб, громадян і держав. Положення, яке міститься в ній, є відсиланням і містить правило про те, що особливості відповідальності Російської Федерації і суб'єктів РФ в міжнародних цивільно-правових відносинах визначаються законом про імунітет держави і його власності. На даний час імунітет іноземних держав в Росії регулюється ст. 401 Цивільно-процесуального кодекса РФ і ст. 251 Арбітражного процесуального кодекса РФ. Ст. 401 ЦПК РФ затверджує імунітет іноземної держави від позовів в судах Російської Федерації, якщо інше не передбачене федеральним законом (поки такого закону немає) або міжнародним договором РФ. В той же час, ст. 251 АПК РФ гарантує імунітет тільки в тих випадках, коли іноземна держава виступає «як носій влади». Звідси витікає, що на випадки, коли вона виступає в іншій якості, імунітет не розповсюджується. Державна Дума Росії прийняла в першому читанні ще в 2005р. законопроект «Про юрисдикційний імунітет іноземної держави і його власності». Проте подальших дій з ухвалення даного законопроекту поки не проводилося. В Республіці Білорусь принцип судового імунітету при участі іноземної держави розглядається в ст. 239, а також в ст. 553 Господарського процесуального кодекса РБ. Згідно ст. 553 ЦПК РБ, пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, що знаходиться на території Республіки Білорусь, можуть бути допущені лише з відома компетентних органів даної держави.

  • 2731. Державна власність в економічній системі суспільства
    Экономика

     

    1. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.
    2. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.
    3. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р.
    4. Закон України від 22 лютого 2000 р. "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво".
    5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про вивчення економічних показників" // Зібрання постанов Уряду України. - 2004. - № 5.
    6. Балабанов Є.Т. «Економіка підприємств». - К.: „Махаон”, 2004.
    7. Бандурака О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Ринкова економіка та її основні аспекти: Підручник. - К.: Либідь, 2002.
    8. Римак Г.М. Стратегія і тактика управління державними підприємствами. - К. „Основи”, 2004.
    9. Сімак В.М, Андрущенко В.Л. Структура державних підприємств. Донецьк.: „Дніпро”, 2004.
    10. Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Планування діяльності підприємства в ринкових умовах. К.: «Аспект», 2001, 431 ст.
    11. Томас П. Кармен, Альберт Р. Іноземний досвід реалізації державного господарства. - М.: «Інфра», 2004р., 511 ст.
    12. Фінанси / Під ред. В.М. Ширко. - Х.: «Економіка», 2004.
  • 2732. Державна політика протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (підсумки 9 місяців 2009 р.)
    Юриспруденция, право, государство

    У той же період розпочав свою діяльність Базельський комітет з нагляду за банківською діяльністю. У 1989 р. на зустрічі "Великої сімки" у Парижі було засновано Групу з розробки фінансових заходів протидії відмиванню грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering - FATF). Сьогодні членство в цій організації мають 31 країна, 2 міжнародні організації, а також понад 20 спостерігачів: 5 регіональних органів FATF та понад 15 інших міжнародних організацій. Основними формами діяльності Групи є розробка та періодичний перегляд рекомендацій з протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - зазначених Сорока рекомендацій (які, поряд із Вісьмома спеціальними рекомендаціями FATF щодо протидії фінансуванню тероризму, були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, а також складання "чорного списку" країн, які не протидіють відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - тобто не впроваджують у національне законодавство та не керуються у регулюванні фінансової сфери зазначеними Сорока рекомендаціями - з наступним запровадженням проти них фінансових санкцій).

  • 2733. Державна соціальна допомога
    Юриспруденция, право, государство

    Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілим Дітям та їхнім батькам виплачуються такі гарантовані державою соціальні допомоги:

    1. повне державне забезпечення дітей до вступу їх до школи 1,не старше 8 років) шляхом безплатного виховання (утримання) їх у державних та комунальних дошкільних навчальних закладах і надання щомісячної грошової допомоги;
    2. виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу за весь період хвороби;
    3. щомісячна виплата допомоги у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 р. від батька, який на час настання вагітності матері має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення;
    4. щомісячна виплата мінімальної заробітної плати сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку у зв'язку з захворюванням внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям шкільного віку, батьки яких стали інвалідами І або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи;
    5. безплатне харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів та технікумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а також дітей, евакуйованих із зони відчуження, дітей, які є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, і тих, які проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення. Дітям, які не харчуються в зазначених навчальних закладах, а також за всі дні, коли вони не відвідували ці заклади, до досягнення повноліття виплачується грошова компенсація;
    6. забезпечення продуктами харчування потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі і тих, які не знаходяться в обліковому складі шкіл), на суму середньої вартості харчування в цих закладах.
  • 2734. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. БарабашевГ.В., ШереметК.Ф.Советское строительство: Учебник. М.: Юрид. лит., 1988.
    2. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна. Навч. посібник. К.: АМУУП, 1997.
    3. ГарчеваЛ.П., ЯрмышА.Н.Конституционное право Украины: Учеб. пособие. Симферополь: Доля, 2000.
    4. Государственная служба: теория и организация: Курс лекций. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.
    5. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Аверянова. К.: Юрінком Інтер, 1998.
    6. Державно-правова реформа в Україні: Матеріали наук.-прак. конф. Листопад 1997р. / Ред кол.: В.Ф.Опришко (голова) та ін. К.: Ін-т зак-ства Верховної Ради України, 1997.
    7. Законодавство України про місцеве самоврядування та компетенцію його органів: Зб. норм. актів / Уклад.: М.П.Воронов, В.Д.Яворський, П.М.Любченко та ін. Х.: Факт, 2000.
    8. Законодательство Украины о местном самоуправлении: Сб. норм. актов / Сост. В.Н.Игнатенко. Х.: Одиссей, 1999.
    9. Законодательство Украины о борьбе с преступностью: Сб. норм. актов / Сост.: В.Д.Брынцев, Д.В.Филин. Х.: Одиссей, 1999.
    10. Конституційне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка. К.: Наукова думка, 1999.
    11. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М.Тодики. К.: Український центр правничих студій, 1999.
    12. КравченкоВ.В. Конституційне право України. Навч. посібник. К.: Атіка, 2000.
    13. Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999.
    14. Проблеми державно-правової реформи в Україні: Зб. наук. праць. Вип. 3 / Ред.кол.: В.Ф.Опришко (голова) та ін. К.: Ін-т зак-ства Верх. Ради Укр., 1997.
    15. Райт Г. Державне управління / Пер. з англ. К.: Основи, 1994.
    16. СвирскийБ.М.Государственное строительство и местное самоуправление в Украине. Учебное пособие. Харьков: Эспада, 2001.
    17. Серьогін В.О., Серьогіна С.Г.Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. Частина Загальна. Харків: Шрих, 2000.
    18. СмирновЭ.А.Основы теории организации: Учеб. пособие. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.
    19. Советское строительство: Учебник / Под ред. А.А.Безуглова. М.: Юрид. лит., 1985.
    20. Советское строительство: Учеб. пособие / Под ред. О.Ф.Фрицкого, В.Ф.Кузнецовой. К.: Выща школа, 1988.
    21. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Саломатина. М.: ИНФРА-М, 1999.
    22. Чукаева В. Государственное строительство и самоуправление Украины: Учеб. пособие. Днепропетровск, 1999.
    23. Цвєтков В.В.Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). Х.: Право, 1996.
  • 2735. Державне регулювання інвестиційної діяльності
    Экономика

     

    1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. М., 1997. С. 48-66.
    2. Борродіна В.М. Теоретичні основи прямих іноземних інвестицій // Вісник. Міжнародні відносини. К., 2000. Вип. 17 С. 30-35.
    3. Бургова О. Методологічні основи оцінки ризику при прийнятті інвестиційних рішень // Економіка України. 2003. № 10. С. 29-32.
    4. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. К.: КНЕУ, 2000. 316 с.
    5. Діденко Я.О. Особливості державного регулювання інвестиційних процесів у перехідній економіці // Науковий вісник ВДУ. 2001. С. 54-57.
    6. Дмитриченко Л.А. Инвестиционные процессы и формирование структуры экономики Украины // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике № 2(5). 2001. С. 254-262.
    7. Зюкова Н.Б. Активізація інвестиційних процесів в Україні як основа економічного зростання // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія "Економічні науки". Полтава, 2003, № 1. С. 19-21.
    8. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2001. 528 с.
    9. Киреев А. Международная экономика: В 2-х ч. М., 1998. Ч. 1. С. 285-320.
    10. Ковальчук О.В. Моніторинг інвестиційних процесів в Україні // Актуальні проблеми економіки. 2003. № 7. С. 36-42.
    11. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. Львів, 1999. 277 с.
    12. Козлюк Я.Я. Інвестиційний процес в Україні: проблеми і перспективи // Науковий вісник ВДУ. 2001. № 2: Географічні науки. С. 85-86.
    13. Кочанова П.В. Інвестиційний процес і його особливості в економіці України // Проблеми науки. 2002. № 5. С. 22-24.
    14. Курс экономики / Под ред. Б.А. Райзберга. М., 1997. С. 205-214.
    15. Луцишин Н.П., Малімон Н.А. Формування правового механізму регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні // Науковий вісник ВДУ. Луцьк, 2003. № 8. С. 96-100.
    16. Макуха С.М. Експорт капіталу: суть і форми // Фінанси України. 2002. № 11. С. 77-83.
    17. Мартиненко В. Стратегія трансформації інвестиційних процесів в Україні рух на випередження // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. 2002. № 3. С. 185-193.
    18. Мотиваційні чинники міжнародних економічних процесів // Фінанси країни. 2004. № 12. С. 50-57.
    19. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.
    20. Овчинников Г.П. Международная экономика: Учебное пособие. СПб, 1998. С. 244-350.
    21. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: Лібра, 1998. 392 с..
    22. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К., 1996. С. 204-225.
    23. Підгайна О. Міжнародний досвід державного управління інвестиційним процесом // Управління сучасним містом. 2003. № 7-9. С. 121-128.
    24. Підйомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. К., 2003. С. 130-139.
    25. Реверчук С.К., Реверчук Н.И., Скоморович I.Г. та ін. Інвестологія: наука про інвестування: Навчальний посібник / За ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2001. - 264 с.
    26. Редькін О., Гришина О. Лібералізація інвестиційних процесів в Україні // Фінанси України. 2002. № 2. С. 115-123.
    27. Рипейська Л.С. Спеціальні економічні зони як механізм стимулювання інвестиційного процесу в Україні // Регіональні перспективи. 2001. № 4. С. 23-24.
    28. Розвиток організаційно-економічних механізмів активізації інвестиційних процесів в Україні // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту: Економічні науки: Т. 1. Д., 2000. С. 333-443.
    29. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під заг. ред. А.І. Кредисова. К., 1998. 448 с..
    30. Цегольник П. Проблеми та напрями активізації інвестиційних процесів в Україні // Управління сучасним містом. 2003. № 7-9. С. 128-134.
    31. Чистякова Н.М. Державне регулювання інвестиційних процесів в Україні // Фінанси України. 2001. № 3. С. 116-122.
  • 2736. Державне регулювання ринку праці
    Экономика

    Визначальними напрямками прямого економічного впливу держави на розвиток ринку праці в Україні є такі:

    1. формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування підприємствам, які створюють додаткові робочі місця для громадських робіт і фонди страхування на випадок безробіття;
    2. формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування та застосування пільгових кредитів для підприємств, що приймають на роботу жінок, молодь, інвалідів та інших осіб, які підпадають під 5%-ву квоту. Водночас нормативні штрафи та санкції мають застосовуватись до підприємств, що відмовляють у прийомі на роботу зазначеним особам. Механізм дії цих важелів повинен бути законодавчо врегульований;
    3. оптимізація заробітної плати робітника з урахуванням ціни мінімального споживчого кошика. Цей норматив та механізм його дії мають визначатися виходячи з цін мінімального споживчого кошика для робітника та членів його сімї, які перебувають на його утриманні, та ціни робочої сили. Зазначений норматив має враховувати також регіональний рівень цін на споживчі товари та особливості змін ціни робочої сили на регіональному ринку праці;
    4. оптимізація нормативу допомоги по безробіттю на рівні фізіологічного мінімуму споживання на безробітного та членів його сімї, які перебувають на його утриманні;
    5. уведення квот на постачання робочої сили. Механізм застосування таких квот має враховувати можливості працевлаштування робочої сили в регіоні, рівень попиту на неї, рівень цін, наявність житла та розвиток соціальної інфраструктури;
    6. дотації підприємствам, що створюють центри підготовки та перепідготовки кадрів на потребу ринку. Механізм надання таких дотацій має враховувати регіональний попит на робітників певної спеціальності в регіоні та якість підготовки кадрів.
  • 2737. Державний лад України при НЕП
    История

    Процес "автономізації" очолив нарком у справах національностей РСФРР Й. Сталін. Призначений у квітні 1922 року на нову в партії посаду генерального секретаря він мав можливість тиснути у цьому напрямі одночасно по партійній і державній лініях. У серпні 1922 року було створено комісію політбюро ЦК РКП(б) для підготовки рішення про вдосконалення відносин між республіками. Сталін усунув від роботи в комісії представників республік і фактично сам підготував проект рішення під назвою "Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками". Ним передбачалося входження національних республік у Російську Федерацію на правах автономії. Знову ж таки, слід підкреслити, що Сталін своїм планом не вигадав чогось нового, він організаційно оформив взаємини між радянськими республіками, що склалися на той час, адже партія все зробила для того, щоб ці взаємини не перевищували рівень автономних. "Автономізація" визвала протидію в партійних організаціях радянських республік, перш за все в Україні. Негативно відреагував на неї і Ленін, який в листі до політбюро обґрунтовував нову форму об'єднання. Пропонувалося, щоб Російська і Закавказька федерації разом з Україною і Білорусією утворили рівноправний союз. Жовтневий пленум ЦК РКП(б) прийняв ленінський план об'єднання і утворив конституційну комісію, яка висловилася за трьохступеневу систему центрального управління: єдині, об'єднані і автономні наркомати. Єдині наркомати мали безроздільну владу на території всієї федерації, об'єднані здійснювали зв'язок по лінії центр республіка. Статус автономних у республіках зберігали наркомати юстиції, внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я, землеробства і соціального забезпечення. 10 грудня 1922 року в Харкові відкрився VII Всеукраїнський з'їзд рад, який схвалив Декларацію про утворення Союзу РСР і проект основ Конституції СРСР. Делегати з'їзду звернулися до всіх республік із закликом негайно розпочати законодавче оформлення єдиної держави і запропонували скликати загальносоюзний зїзд. 30 грудня 1922 року в Москві у приміщенні Великого театру відкрився І Всесоюзний з'їзд Рад. Він ухвалив рішення про утворення Союзу РСР, затвердив Декларацію про утворення СРСР і Союзний договір. Згідно з цими документами чотири радянські республіки РСФРР, УСРР, ЗСФРР і БСРР утворили єдину союзну державу. Договір визначав структуру загальносоюзних органів влади та їх компетенцію. До системи центрального управління входили союзні, союзно-республіканські та республіканські наркомати. Було обрано Центральний Виконавчий Комітет Союзу РСР у складі 371 члена, 88 з яких представляли Україну. Також було обрано чотирьох голів ЦВК, від України Г. Петровського.

  • 2738. Державний соціальний стандарт, прожитковий мінімум
    Экономика

    Бюджет важливим економiчним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цiлому. Крiм того, органи державної влади й управлiння, що затверджують i виконують бюджет, мають можливiсть впливати через нього на фiнансову дiяльнiсть мiсцевих органiв влади i управлiння, якi складають, затверджують бюджети адмiнiстративно-територiальних органiв, останнi, як правило, потребують дотацiй i субвенцiй iз загальнодержавних дохiдних джерел. Дохiдна база всiх бюджетiв формується за рахунок закрiплених законами держави джерел доходiв по вiдповiднiй ланцi бюджетної системи. Через бюджет фiнансова дiяльнiсть органiв управлiння отримує цiлком визначену в законодавчому i нормативному планi базу для залучення й витрачання грошових коштiв. Бюджет дає органам влади, якi його затверджують, можливiсть контролювати дiяльнiсть виконавчо-розпорядчих органiв, що складають I виконують бюджет. Хоча можливостi такого контролю обмеженi. Конституцiєю України надано виняткове право затверджувати бюджет держави Верховнiй Радi, а адмiнiстративно-територiальнi бюджети вiдповiдним представницьким органам. Пiсля затвердження Державний бюджет набуває сили закону. Бюджети всiх рiвнiв складаються та виконуються згiдно з бюджетною класифiкацiєю. Бюджетна класифiкацiя - це єдина мiжнародна система функцiонального групування доходiв i видаткiв бюджету за однорiдними ознаками; вона забезпечує можливiсть порiвнювати бюджетнi данi рiзних бюджетiв, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дiй держави по надходженню дохiдних джерел i напрямах використання одержаних коштiв. Держава повинна мати централiзований фонд коштiв, з якого вона фiнансує заходи, передбаченi законодавчими чи нормативними актами. Для виконання цiєї функцiї держава регламентує всi вiдносини, пов'язанi з мобiлiзацiєю, розподiлом i використанням бюджету. Бюджетнi вiдносини не можуть провадитись в життя без бюджетного регулювання, тому що вони завжди мають державно-владний характер. Бюджетне регулювання передбачає законодавче закрiпленi вiдсотковi вiдрахування вiд загальнодержавних податкiв, зборiв i обов'язкових платежiв, встановленi на данiй територiї, а також дотації i субвенцiї до бюджетiв адмiнiстративних територiй вiдповiдно до технiко-економiчних обгрунтувань, в якi включаються: статистичнi данi про економiчний, соцiальний, природний та екологiчний стан зазначених регiонiв; розрахунки необхiдних витрат для вирiвнювання економiчного, соцiального й екологiчного стану та ефективного використання природних ресурсiв територiй; iнформацiя про урядовi та регiональнi програми подолання нерiвностей мiж адмiнiстративними територiями, про виконанi в попереднi роки програми й досягнутi результати про дiючi програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслiдкiв їх виконання. Регулювання бюджетiв впорядковує суспiльнi вiдносини при мобiлiзацiї у бюджет коштiв i при їх розподiлi й перерозподiлi мiж ланками бюджетної системи, при фiнансуваннi видаткiв за рахунок одержаних доходiв та всього процесу виконання бюджету. Держава органiзовує бюджетнi вiдносини вiдповiдно до своїх iнтересiв. Бюджетне регулювання охоплює всi форми впливу держави на проведення бюджетної полiтики, починаючи вiд прийняття закону про державний бюджет або рiшення мiсцевої ради народних депутатiв про мiсцевий бюджет i аж до їх застосування державними органами. У необхiдних випадках бюджетна полiтика держави здiйснюється в примусовому порядку (списання коштiв бюджету з пiдприємств-платникiв, недоїмка на вiдповiднi дати).

  • 2739. Державні замовлення виробникам як форма регулювання економіки
    Экономика

    Для цього передбачається:

    1. зменшення ставки оподаткування доходу, отриманого від виконання державного замовлення;
    2. надання пріоритетного права на одержання короткострокових і довгострокових позик п комерційних банках - контрагентах Уряду, в тому числі на реалізацію проектів по організації виготовлення, перепрофілюванню та технічному переозброєнню виробництва і збільшенню випуску товарів народного споживання;
    3. проведення прискореної амортизації активної частини основних фондів;
    4. зменшення оподатковуваного доходу на обсяг коштів, що спрямовуються на створення потужностей по виробництву непродовольчих товарів народного споживання і продукції* що замінює імпортну;
    5. зменшення оподатковуваного доходу на суму доходу від поставки за державним замовленням дослідних зразків техніки і матеріалів, впровадження ресурсозберігаючих технологій, одержаного в перший рік реалізації чи впровадження;
    6. компенсування підприємству витрат на випуск за державним замовлення низькорентабельної, але життєво необхідної для держави продукції;
    7. надання пріоритетного права на одержання ліцензій на експорт власної продукції, що підлягає ліцензуванню і квотуванню.
  • 2740. Державно-правовий розвиток Німеччини другої половини XIX століття
    Юриспруденция, право, государство

    Конституційний механізм Німецької імперії створювався для найбільш ефективного рішення під керівництвом Пруссії складних внутрішньо- і зовнішньополітичних задач, головним чином за допомогою військової сили. У Конституції немає ні декларації, ні глави, присвяченої правам і свободам німців. Разом з тим сама велика глава XI присвячена «військовій справі імперії», у якій закріплюються загальний військовий обов'язок (ст.5, 7) при приналежності кожного німця протягом 7 років (за загальним правилом з 20 до 28 років) до складу армії, (ст.59), вимога негайного введення по всій імперії прусського військового законодавства і підготовки загального імперського військового закону з метою створення єдиної німецької армії, «підлеглої імператору, безумовно наступному його наказу» (ст.64), право імператора призначати, звільняти, переміщати усіх вищих чинів, використовувати армію для поліцейських цілей (ст.66) і повідомляти будь-як союзну територію на воєнному стані, якщо що-небудь «загрожує суспільній безпеки» (ст.68) і ін.