Держава франків: становлення, розвиток та причини розпаду
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
МВС України
Херсонський юридичний інститут
Харківського національного юридичного університету
Кафедра загально-правових дисциплін
Контрольна робота
Держава франків: становлення, розвиток та причини розпаду.
Варіант 11.
Виконав студент
Групи 952-к
Юридичного факультету
заочної форми навчання
Костиренко Василь Сергійович
План
- Утворення, політичний устрій та основні віхи історії держави Меровінгів
- Перехід влади до нової династії. Держава Каролінгів
- Правління Карла Мартелла (Молота) та його реформаторська діяльність
- Розквіт Франкської держави за володарювання Карла Великого
- Загибель Карла Великого та поява середньовічної Європи
6. Задача
Список літератури
- Утворення, політичний устрій та основні віхи історії держави Меровінгів
У 486 р. внаслідок франкського завоювання в Північній Галії виникла Франкська держава, на чолі якої стояв вождь салічних франків Хлодвіг(486-511) з роду Меровея (народжений морем, звідси династія Меровінгів). Так розпочався перший період історії Франкської держави з кінця 5 до кінця 7 ст., названий меровізьким. За Хлодвіга була завойована Аквітанія (507), за його наступників Бургундія (534), остготи відступили франкам Прованс.
До середини 6 ст. Франкська держава включала майже всю територію колишньої римської провінції Галії. Франки підпорядковували собі також кілька германських племен, що жили за Рейном: верховну владу франків визнали тюринги, алемани і бавари; сакси вимушені були платити їм щорічну данину.
Франкська держава проіснувала значно довше, ніж інші варварські королівства континентальної Європи. Процес феодалізації відбувся тут у формі синтезу пізньоримських і германських родоплемінних відносин.
Найважливішим джерелом для вивчення суспільного устрою франків (переважно Північної Галії ) в меровізький період є одна з найвідоміших правд - Салічна правда. Це запис судових звичаїв салічних франків, зроблений, як вважають на початку 6 ст., тобто ще за життя ( а можливо за наказом) Хлодвіга. Римський вплив позначився тут набагато менше, ніж в інших варварських правдах, і виявляється головним чином у зовнішніх рисах: латинська мова, штрафи в римських грошових одиницях.
Салічна правда відображає архаїчні порядки первіснообщинного ладу, що існували у франків ще до завоювання. Але в ній містяться і нові дані відомості про зародження майнової і соціальної нерівності, приватної власності на рухоме майно, права успадкування на землю і, нарешті, держави.
Франкське королівство меровізького періоду з кінця 6-початку 7 ст. було вже ранньофеодальним суспільством, хоча процес феодалізації в ньому розвивався досить повільно. Аж до кінця 7 ст. основним станом цього суспільства залишалися вільні дрібні землевласники, на півночі ще обєднані у вільні общини марки. Початок феодалізації франкського суспільства супроводжувався зародженням ранньофеодальної держави.
Король зосередив у своїх руках усі функції державного управління, центром якого став королівський двір. Влада короля ґрунтувалася передусім на тому, що він був найбільшим землевласником у державі, очолював численну, особисто віддану йому дружину.
Державою король управляв як особистим господарством: дарував своїм наближеним у приватну власність ті землі, що раніше становили всенародну, племінну власність, довільно розпоряджався державними прибутками, що надходили до нього у вигляді податків, штрафів і торгового мита.
Королівська влада спиралася на підтримку класу великих землевласників. З моменту виникнення держава всіляко захищала інтереси цього класу феодалів і сприяла своєю політикою розоренню і закабаленню вільних общинників, зростанню великої земельної власності, організовувала нові завоювання.
У центральному управлінні Франкської держави збереглися лише слабкі залишки минулої первіснообщинної організації у вигляді щорічних військових оглядів березневих полів.
Вимушені рахуватися з великими землевласниками, франкські королі періодично скликали збори найзначніших магнатів, де обговорювали загальнодержавні питання.
Управління графством більшою територіальною одиницею цілком перебувало в руках королівської посадової особи графа, який був головним суддею в графстві й стягував на користь короля третину всіх судових штрафів.
Найповніше збереглося самоврядування в сільській общині, яка на сільському сході обирала своїх посадових осіб, творила суд за дрібними правопорушеннями і стежила, щоб дотримувалися звичаїв марки.
Зростання великого землеволодіння і приватної великих землевласників вже за сина Хлодвіга призвело до ослаблення королівської влади. Позбувшись унаслідок щедрих земельних роздавань значної частини своїх володінь і прибутків, франкські королі виявилися безсилими в боротьбі з сепаратиськими спрямуваннями великих землевласників.
Після смерті Хлодвіга почалося дроблення Франкської держави у Парижі державу розподіляють його сини. Внаслідок боротьби між королівською владою і місцевою знаттю намічається відособлення трьох самостійних областей у складі Франкської держави:
Нейстрії Північно-Західної Галії з центром у Парижі;
Австразії північно-східної частини Франкської держави, що включала споконвіч?/p>