Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 16621. Центральные органы государственной власти в Италии
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

     

    1. À.À. Ìèøèí, Êîíñòèòóöèîííîå (ãîñóäàðñòâåííîå) ïðàâî çàðóáåæíûõ ñòðàí: Ó÷åáíèê. - Ì.: Áåëûå àëüâû, 1996.
    2. Á.À. Ñòðàøóí, Êîíñòèòóöèîííîå (ãîñóäàðñòâåííîå) ïðàâî çàðóáåæíûõ ñòðàí: Ó÷åáíèê. Òîì 3. - Ì.: ÁÅÊ, 1999.
    3. Èòàëèÿ. Êîíñòèòóöèÿ è çàêîíîäàòåëüíûå àêòû. Ì.: Ïðîãðåññ, 1988.
    4. Êîíñòèòóöèÿ çàðóáåæíûõ ãîñóäàðñòâ. Ì.: Áåê, 1997.
    5. Ïîïîâ Í. Þ. Ñóäåáíàÿ ñèñòåìà Èòàëèè // Ñóäåáíûå ñèñòåìû çàïàäíûõ ãîñóäàðñòâ. Ì.: Íàóêà, 1991 (ãë. VI).
    6. Ðåôîðìà èçáèðàòåëüíîé ñèñòåìû â Èòàëèè è Ðîññèè. Ì.: ÈÃÏ ÐÀÍ, 1995.
    7. Èíîñòðàííîå êîíñòèòóöèîííîå ïðàâî. Ïîä ðåäàêöèåé Â.Â. Ìàêëàêîâà. Èçäàòåëüñòâî «Þðèñòú», 1996.
    8. Ñòðàøóí Á.À. «Êîíñòèòóöèîííûå ïåðåìåíû â Âîñòî÷íîé Åâðîïå 1989-1990 ãã.» - Ì., 1991.
  • 16622. Церковное право
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009
  • 16623. Церковь и государство 13 век
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    ( 15, 2-8). Во- второй Книге Царств идёт речь о войнах царя Давида, его жестоких расправах с жителями г. Раввы: " А народ, бывший в нём, он вывел и положил под пилы, под железные молотилки, под железные топоры и бросил их в обжигательные печи..." ( 12, 31). В Книге Судей израилевых рассказывается как плохо вооруженные израильтяне разбили близ горы Фавор ханаанского полководца Сисару, у которого была сильная армия. Израильтянам помогал бог,который "...привел в замешательство Сисару и все колесницы его и все ополчения его..." ( 4, 15 ). Более того, в Библии содержатся так же рекомендации, как надо воевать, убивать, грабить, разрушать: "... Осади его(город) ... и когда Господь Бог твой передаст его в руки твои , порази в нем весь мужской пол остриём меча:..не оставляй в живых не одной души". (Второзаконие 20, 12-16). Временами Бог личным примером показывает как надо воевать . В Книге Иисуса Навина рассказывается, как помог Бог израильтянам завоевать город. Он бросил на их врагов " ... с небес большие камни..., и они умирали ; больше было тех, которые умерли от камней града , нежели тех, которых умертвили сыны Израилевы мечом " ( 10, 11). Подобные ссылки на священный авторитет давали церковникам возможность истолковывать характер войны так, как было угодно власть имущим. Если война была выгодна правящему классу, церковь её оправдывала, если война переростала в освободительную и грозила вылиться в вооружённую борьбу народных масс за освобождение от классового и национального гнета , церковные деятели призывали на помощь авторитет Иисуса Христа , говорившего, что " ... взявшие меч, мечом погибнут." ( Мф. 26, 52 ). И так. мы видем , что пока церковь была тесно связана с правящими классами в эксплуататорском обществе, она выступала в вопросах отношения к войне на его стороне . Итак, война объяснялась наказанием за грехи. Это якобы то крайнее средство, к которому пришел Бог , чтобы обеспечить торжество добра над злом. Истоки " Богословия мира , как идеологии, лежат в " теологии мира " " Августино Блаженного ( 354-430 гг. н.э.), христианского богослова и философа. Мир он представлял с одной стороны . как универсальное духовно- нравственное понятие, отожествляя его с богом, а с другой стороны ,как элемент общественно- политической жизни людей, объявляя мир целью человеческого общества и задачей государственной деятельности . Его концепция была положена в основу хритианской теологии мира. Мир , как покой , Августин противопоставлял войнам , которые считал " величайшем злодеянием ". Признавая несправедливость войн , он оправдывал " справедливые ", которые ведутся с целью восстановления мира и наказания его нарушителей. Всё же войну он считал крайнем средством, применяемым тогда. когда исчерпаны все мирные средства. Однако Августин допускал что, христианин обязан участвовать и в несправедливой войне, выполняя свой воинский долг, ответственность за это несет не он, а его начальство. Согласно " Богословию мира , мир- это не просто альтернатива в войне , а богоустановленный порядок жизни, основанный на союзе бога и людей .Мир-это прежде всего осуществление Завета , то есть мир с Богом и,как следствие этого , мир в собственной душе человека как благо и гармония .

  • 16624. Цессия
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Особенностью исследуемых правопорядков является то, что уступка требования в них рассматривается как «абстрактная» распорядительная сделка. Если требование цессионарием покупается, передается ему в качестве дарения, в счет выполнения обязательств или как гарантия, то в законодательствах стран немецкой правовой семьи проводят строгое разграничение между договорами купли-продажи или дарения и особыми обязательственными сделками между цедентом и цессионарием, с одной стороны, и договором об уступке требования в собственном смысле этого слова с другой стороны. Оба вида сделок не просто разграничиваются, а понимаются как полностью независимые друг от друга. В этой связи устанавливается принцип, согласно которому недостатки основной сделки не затрагивают цессии, которая конструируется как отдельная от новой сделки в исполнении обязательств. Так, если уступка требования имела место в связи с договором купли-продажи, покупатель сохраняет право требования даже в том случае, если в дальнейшем договор купли-продажи из-за имеющихся в нем ошибок будет признан оспоримым, или его расторгнут по этой причине. Практическое значение принципа абстрактных сделок для уступки требований не следует переоценивать. Судя по отдельным конкретным случаям стороны стремятся рассматривать ее и уступку требования как единую сделку, так что недействительность одной части таким образом сконструированного составного целого может повлечь за собой недействительность всей сделки. Тот же результат достигается, если стороны обуславливают уступку действительностью основной сделки при ее заключении и в процессе ее выполнения.

  • 16625. Цивилизации Инков и Ацтеков
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008

    У инков было очень много богов, и их пантеон постоянно расширялся по мере завоевания ими все новых народов, чьи языческие идолы перекочевывали на территорию растущей империи. Виракоче поклонялись как творцу мироздания, но, по всеобщему поверью, он передал свои повседневные полномочия побочным богам, таким, как Ильяпа, бог грома и молнии, Пачамама, богиня земли. Мама Килья, богиня Луны. Самым главным среди всех этих божеств считался Инти, бог золотого Солнца, от которого, как утверждали, вели свое происхождение инки. Культ Инти пронизывал всю политику империи.
    Церковь была прочно соединена с государством, его властными структурами. Верховного жреца "солнечной религии" Вильяк Уму ("прорицателя") назначал император, обычно из числа своих братьев или близких родственников. Его власть по своей мощи уступала только власти Верховного владыки - Сапа Инки. Верховный жрец, в свою очередь, выбирал из числа инкской знати "епископов", которые должны были служить в десяти "епархиях", на которые разделялась вся территория империи. Подчинявшиеся "епископам" жрецы обычно набирались из среды кураков или местных чиновников. Требования инкского духовенства были такими непомерными, что в Кориканче, в Куско, например, их обслуживал громадный штат - более 4000 жрецов, жриц и других служителей культа, возглавляемого самим Вильяк Уму.
    Существовало поразительное сходство между "религией Солнца" инков и католичеством, которому предстояло заменить древнюю веру: похожие на монастыри дома для незамужних женщин, пышные праздничные процессии с изображениями богов и святых, высоко поднятых над головой для всеобщего обозрения, и даже процедура причастия, во время которой жрецы церемонно вкушали снедь и чичу. Подобно католикам-прелатам, жрецы-инки были исповедниками, но их услугами не пользовались ни император, ни его ближайшие родственники, которые каялись в совершенных грехах непосредственно самому Инти, богу Солнца. Такое сходство между двумя религиями только помогало миссионерам-католикам выполнять возложенные на них задачи.
    Религиозные праздники прерывали размеренный ход трудовой жизни инков, иногда на весьма продолжительный период времени. В каждом месяце у инков было, по крайней мере, три праздничных днях и, как правило, одно главное празднество, продолжавшееся целую неделю, а иногда и более, что в сумме составляло 120 выходных дней в каждом году. Это были праздники, знаменующие собой каждый новый этап в сельскохозяйственном году, инаугурацию, заключение браков или поминовение мертвых. Но были еще и другие, дополнительные, диктуемые особыми обстоятельствами, такими, как засуха, голод, землетрясение или же предстоящие новые военные походы, когда Сапа Инка искал заступничества у всемогущих богов.
    Хотя пышные общественные церемонии снижали производительность труда и на них уходило громадное количество съестных припасов из резервного фонда, они себя вполне оправдывали, так как в них заключался тот главный живительный источник, из которого инки черпали свою силу. С их помощью укреплялись узы между правителями империи и простым народом, их подданными, а для народных масс они служили не только вознаграждением за их верность престолу и трудолюбие, но еще были и отдушиной для избавления от накопившихся эмоций. Не менее важно было и то, что такие праздники были призваны продемонстрировать всем могущество богов инков и тем самым усилить власть милосердного Сапа Инки.
    На всех таких праздниках император обеспечивал участников всем необходимым - едой, выпивкой, напитками, под его руководством организовывались религиозные ритуальные службы, жертвоприношения, потешные бои, музыкальные представления и танцы. Его официальные должностные лица распределяли по такому случаю листья коки, оказывающие возбуждающее воздействие при их жевании. Это зелье считалось в то время большой роскошью и редко перепадало простолюдинам, представители знати держали сбыт коки под своим контролем.
    В первый месяц сезона дождей, в декабре, когда отмечался день зимнего солнцестояния, проходил самый великолепный праздник, который назывался "капак райми" ("большой праздник"). В это время в Куско, как часть общих торжеств, проводились обряды посвящения юношей в мужчин, причем они были настолько священны, что жителям столицы - не инкам строго предписывалось покинуть столицу и быть все это время как можно дальше от ее границ, на расстоянии не менее шести миль. После завершения ритуалов "ссыльные" возвращались в родные места, принеся с собой свежие сельскохозяйственные продукты с государственных земель и земель духовенства. Но до того, как они будут допущены на великий праздник под названием "уаракикой" и примут в течение нескольких дней участие в пирах, возлияниях и танцах, они должны были продемонстрировать свою полную лояльность Сапа Инке через ритуал причащения, в ходе которого им на золотых и серебряных блюдах подносились пирожки из кукурузной муки с кровью принесенных в жертву лам. После чего, по словам отца Кобо, жрецы говорили им: "То, что было под несено вам, - это пища золотого Солнца, и присутствовать ей в теле вашем как свидетелю; если только когда-нибудь, где-нибудь начнете злословить, не оказывать почтения Солнцу и Инке, то этот свидетель обо всем доложит, и тогда вам не сносить головы". И все эти люди, продолжал отец Кобо, давали торжественные обещания никогда ничего подобного в жизни не делать.

  • 16626. Цивільне і шлюбно-сімейне право за “Руською Правдою”
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Коротка Правда - найдавніша редакція Руської Правди, що складалася з двох частин. Її перша частина була прийнята в 30-і рр. XI ст. Місце видання цієї частини Руської Правди спірно, літопис указує на Новгород, але багато авторів допускають, що вона була створена в центрі землі Російської - Києві і зв'язують її з ім'ям князя Ярослава Мудрого (Правда Ярослава). Вона містила в собі 18 статей (1-18) і цілком присвячена карному праву. Швидше за все, вона виникла під час боротьби за престол між Ярославом і його братом Святополком (1015 1019 р.). Наймана варязька дружина Ярослава вступила в конфлікт із новгородцями, що супроводжувався убивствами і побоями. Прагнучи врегулювати ситуацію, Ярослав піддобрив новгородців «давши їм Правду й устав списавши, тако рекши їм: по її грамоті ходите». За цими словами в Новгородському першому літописі поміщений текст Найдавнішої Правди. Характерними рисами першої частини Руської Правди є наступні: дія звичаю кровної помсти, відсутність чіткої диференціації розмірів штрафів у залежності від соціальної приналежності потерпілого. Друга частина була прийнята в Києві на з'їзді князів і найбільших феодалів після придушення повстання низів 1086 р. і дістала назву Правди Ярославичей. Вона складалася з 25 статей (19- 43), але в деяких джерелах статті 42-43 є окремими частинами й іменуються відповідно: Покон вірний і Урок мостників. У її заголовку зазначено, що збірник розроблявся трьома синами Ярослава Мудрого при участі найкрупніших осіб з феодального оточення. У текстах є уточнення, з яких можна зробити висновок, що збірник затверджений не раніше року смерті Ярослава (1054 р.) і не пізніше 1077 р. (рік смерті одного з його синів).

  • 16627. Цивільне право України
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009
  • 16628. Цивільний та арбітражний процес
    Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

    Він здійснює правосуддя лише на принципах:

    1. законності;
    2. незалежності, в тому числі й від органів законодавчої та виконавчої влади, і підкорення тільки законові;
    3. рівності усіх учасників судового процесу перед законом і арбітражним судом;
    4. змагальності сторін та свободи в наданні ними арбітражному суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
    5. арбітрування;
    6. гласності та відкритого розгляду справ, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної та комерційної таємниці або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін;
    7. обов'язковості виконання рішень, ухвал, постанов арбітражного суду.
  • 16629. Цивільні зобов'язання
    Информация пополнение в коллекции 24.12.2010

    У ЦК України збережено загальний підхід формування розділу, присвяченого зобов'язанням, хоча їх перелік та опис значно розширено. До договірних зобов'язань, що складають підрозділ 1 розділу 3 «Окремі види зобовязань», віднесено такі групи окремих видів зобовязань:

    • купівля-продаж; поставка; контрактація сільськогосподарської продукції; забезпечення енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу; міна (бартер); дарування; довічне утримання;
    • зобов'язання з передачі майка у користування, прокат, найм (оренда) земельних ділянок, найм (оренда) будівель та інших капітальних споруд; найм (оренда) транспортних засобів; лізинг; найм житла; позичка;
    • зобов'язання про виконання робіт; виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт;
    • договір про надання послуг;
    • перевезення;
    • зобов'язання щодо зберігання;
    • договір страхування;
    • договір доручення;
    • договір комісії;
    • договір управління майном;
    • договори позики, кредиту, банківського вкладу. Ця група зобов'язань об'єднує в собі також і договір банківського рахунку;
    • договір факторингу;
    • розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, ліцензійний договір;
    • договір комерційної концесії (франчайзинг);
    • спільна діяльність, договір про спільну діяльність, договір простого товариства.
  • 16630. ЦИВІЛЬНОЕ ПРАВО
    Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

    Згідно із статею 447 ЦК, неповнолітній віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за заподіяну ним шкоду на загальних підставах. У випадках, коли у неповнолітнього віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частині повинна бути відшкодована його батьками (усиновителями) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини. Цей їх обов'язок припиняється по досягненні тим, хто заподіяв шкоду, повноліття, а також в разі, коли у нього до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди.

  • 16631. Цивільно-правова відповідальність
    Информация пополнение в коллекции 31.01.2011

    Однією з обставин, що звільняє від відповідальності, визнається непереборна сила надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (стихійне лихо, наприклад землетрус, повінь; суспільне явище, наприклад бойові дії, страйк). Іноді замість цього терміна застосовується інший форс-мажорні обставини. Оскільки непереборна сила є таким явищем, наслідки якого не можуть бути усунені особою, яка заподіяла шкоду, то вона звільняється від відповідальності. Тому навіть і тоді, коли закон покладає на боржника обов'язок відшкодувати шкоду, завдану не лише з його вини, а й без вини, у випадках дії непереборної сили боржник звільняється від відповідальності. Проте у світовій практиці навіть за наявності непереборної сили не звільняються від відповідальності за завдану шкоду організації, які здійснюють авіаційні перевезення. Своєрідну так звану абсолютну цивільно-правову відповідальність несуть і організації, які експлуатують атомні електростанції.

  • 16632. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи
    Дипломная работа пополнение в коллекции 21.11.2010

     

    1. Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина
    2. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // ВВРУ. 1996. № 30. Ст. 141.
    3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (зі змінами та доповненнями) // ОВУ. 2003. - № 11. Ст. 461.
    4. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р.// Права Людини: Міжнародні договори України, декларації, документи. К.: Юрінформ, 1992. С. 18 - 24.
    5. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. // ОВУ. 2006. № 32. 23 серпня. Ст. 2371.
    6. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р. // Права Людини: Міжнародні договори України, декларації, документи. К.: Юрінформ, 1992. С. 36 - 62.
    7. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р. // Права Людини: Міжнародні договори України, декларації, документи. К.: Юрінформ, 1992. С. 24 - 36.
    8. Білоусов Ю.В. Судовий захист цивільних прав: окремі питання процесуальної юрисдикції // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня 2004 р., м. Харків. К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2004. С. 601-610.
    9. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. - К.: Наукова думка, 2000. 304 с.
    10. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. 2-е вид., перероб. і доп. / Н.С. Кузнєцова, І.О. Дзера, В.М. Коссак та ін. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. К.: Юрінком Інтер, 2006. Т. І. 832 с.
    11. Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.
    12. Бобрик Володимир Іванович. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2004.
    13. Заінчковський М.Л. Генеза прав людини: доба Ренесансу і Реформації // Sententiae / Вінницький державний технічний університет. Український філософський фонд. Вип. ІV (2/2001) С. 33-49.
    14. Заінчковський М.Л. Права людини як основа правової держави // Ідея правової держави: історія і сучасність: збірник наукових праць, присвячений 135-річчю з дня народження П.І. Новгородцева. / Луган. акад. внутр. справ імені 10-річчя незалежності України. Луганськ. 2002. С. 179-190.
    15. Заінчковський М.Л. Структура сучасного комплексу прав людини // Мультиверсум. Філософський альманах / Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. 2002. Вип. 27. С. 13-23.
    16. Бобрик В.І. Принцип неприпустимості свавільного втручання в сферу особистого життя людини // Матеріали міжнар. наук. конф. "Проблеми права на зламі тисячоліть". Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001. С. 321-324.
    17. Бобрик В.І. Конституційні засади цивільно-правової охорони особистого життя фізичних осіб // Предпринимательство, хозяйство и право. 2000. № 12. С. 29-31.
    18. Чорнооченко С.І. Право на імя (прізвище, по батькові) // Вісник Запорізького інституту. 1999. - №1. С. 19 28.
    19. Веніамінова А. Моральна шкода: прктичні аспекти доказування її наявності // Юридичний журнал. 2003. - №6. С. 42 47
    20. Чорнооченко С.І. Деякі питання права на життя у цивільно-правовому аспекті // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. 1999. - №4. С. 51 57.
    21. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві - К: Науковий світ, 2001р.
    22. Стефанчук Р.А. Современное состояние и перспективы развития института личных неимущественных прав физических лиц в гражданском законодательстве Украины // Право и политика. 2006. № 2 (74). С. 54-65.
    23. Стефанчук Р.О. До питання визначення правової природи та ознак особистих немайнових прав // Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матеріали науково-практичного семінару: Ч. І. (м. Харків, 23 квітня 2003 року) / Уклад.: М.І. Панов, В.І. Борисова, В.Л. Яроцький та ін. Х.: Національна юридична академія України, 2004. С. 54-57.
    24. Стефанчук Р.О. Цивільно-правові засади закріплення, здійснення та охорони права на життя як особистого немайнового права фізичних осіб // Методологія приватного права: Збірник наукових праць / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. К.: Юрінком Інтер, 2003. С. 253-259.
    25. Стефанчук Р.О. Сучасні проблеми визначення ролі та значення особистих немайнових відносин у структурі цивільного права // Регулирование личных неимущественных отношений граждан в Гражданском кодексе Украины: Материалы круглого стола (6 февраля 2007 г.) / Отв. ред. Е.В. Зверева. Донецк: ДонУЭП, 2007. С. 19-22.
    26. Стефанчук Р.О. До питання забезпечення цивільно-правової охорони приватного життя фізичної особи: досвід України та Німеччини // Університетські наукові записки. 2005. № 4 (16). С. 68-72.
    27. Стефанчук Р.О. До питання поняття та системи спеціальних (окремих) особистих немайнових прав фізичних осіб // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції «Другі Прибузькі юридичні читання». Миколаїв, 2006. С. 199-207.
    28. Стефанчук Р.О. До питання правової регламентації, здійснення і захисту прав пацієнтів в Україні // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: Матеріали науково-практичної конференції. 12 березня 2004 року / За ред. О. Ф. Штанька, Н. Б. Болотіної. К.: КЮІ МВС України, 2004. Ч. 2. С. 71-74.
    29. Стефанчук Р.О. До питання правової регламентації, здійснення та захисту прав пацієнтів в Україні // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2004. № 3 (11). С. 39-44.
    30. Стефанчук Р.О. До питання про особисті немайнові відносини як структурну складову предмету цивільного права // Вісник Академії правових наук України. 2005. № 3. С. 136-149.
    31. Стефанчук Р.О. До питання про поняття та зміст права на гідність та честь // Правова держава: щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 15. К., 2004. С. 229-239.
    32. Стефанчук Р.О. До питання про право на інформацію як особисте немайнове право фізичних осіб // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2003. № 1 (5). С. 61-66.
    33. Стефанчук Р.О. До питання розмежування понять «особи», «особистості» та «особистого» у філософії та праві // Приватне право і підприємництво. 2007. Вип. 6 С. 19-31.
    34. Стефанчук Р.О. Проблеми реформування та кодифікації сімейного законодавства України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2002. № 4. С. 139-143.
    35. Стефанчук Р.О. Проблеми у застосуванні спеціальних способів захисту особистих немайнових прав фізичних осіб // Вісник Верховного Суду України. 2007. № 7. С. 36-42.
    36. Стефанчук Р.О. Репродуктивні права фізичної особи: поняття, система, особливості здійснення // Вісник Львівського національного університету: серія право. 2004. Вип. 39. С. 296-304.
    37. Стефанчук Р.О. Система особистих немайнових прав в сфері авторства // Університетські наукові записки. 2005. № 3 (15). С. 60-65.
    38. Стефанчук Р.О. Система особистих немайнових прав фізичних осіб в сфері сімейних відносин: до питання вдосконалення // Університетські наукові записки. 2006. № 2 (18). С. 107-111.
    39. Стефанчук Р.О. Система особистих немайнових прав фізичної особи // Юридична Україна. 2004. № 9. С. 24-32.
    40. Стефанчук Р.О. Спеціальні способи захисту особистих немайнових прав фізичних осіб у цивільному законодавстві України // Правова держава: щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 18. К., 2007. С. 337-345.
    41. Стефанчук Р.О. Сучасні перспективи розвитку медичного законодавства // Приватне право і підприємництво. 2004. Вип. 4. С. 141-144.
    42. Стефанчук Р.О. Сучасні проблеми визначення ролі та значення особистих немайнових відносин у структурі цивільного права // Регулирование личных неимущественных отношений граждан в Гражданском кодексе Украины: Материалы круглого стола (6 февраля 2007 г.) / Отв. ред. Е.В. Зверева. Донецк: ДонУЭП, 2007. С. 19-22.
    43. Стефанчук Р.О. Сучасні тенденції розвитку цивільного законодавства в сфері особистих немайнових прав фізичних осіб до стандартів Європейського Союзу // Реалізація чинних Цивільного і господарського кодексів України: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць (за матеріалами науково-практичної конференції, м. Київ, 24 листопада 2005 р.). К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. С. 310-313.
    44. Стефанчук Р.О. Цивільна правоздатність та дієздатність як необхідні передумови здійснення особистих немайнових прав фізичних осіб // Університетські наукові записки. 2006. № 3-4 (19-20). С. 114-123.
    45. Стефанчук Р.О. Цивільно-правові засади закріплення, здійснення та охорони права на життя як особистого немайнового права фізичних осіб // Методологія приватного права: Збірник наукових праць / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. К.: Юрінком Інтер, 2003. С. 253-259.
    46. Стефанчук Р.О. Шляхи вдосконалення системи особистих немайнових прав фізичних осіб в сфері сімейних відносин // Наукові засади та практика застосування нового Сімейного кодексу України: Збірник наукових праць за матеріалами Круглого столу (м. Київ, 25 травня 2006 року). Харків: Ксилон, 2007. С. 28-35.
    47. Магновський І.Й. Формування ідей гарантій прав і свобод людини в українській теоретико-правовій думці // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (27 квітня 2001). Донецьк: ДІВС, 2001. С. 213-222.
    48. .Магновський І.Й. Судовий захист прав людини невідємна складова правової держави // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2002. № 2. С. 96 -100.
    49. Магновський І.Й. Питання про економічні права громадян та їх гарантії в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2002. № 4. С. 76-81.
    50. Красавчикова Л.О. Личная жизнь под охраной закона - М: Юрид. Лит., 1983р
  • 16633. Цивільно-правове положення виробничих кооперативів
    Курсовой проект пополнение в коллекции 08.02.2011

    У свою чергу, Закон "Про кооперацію" взагалі не зробив ніякого застереження у відношенні величини субсидіарної відповідальності членів кооперативів, не позначив її нижньої границі. У той же час, це питання дуже важливе. У визначеній ситуації членам кооперативу, може бути, прийдеться вирішувати: або поступитися частиною власних засобів, або ж кооператив буде оголошений банкрутом, а його майно буде розпродане для того, щоб погасити його борги. У цьому випадку члени кооперативу втратять усе майно, що належить кооперативові на праві власності, кооператив буде ліквідований. Виходячи з цього, не слід мінімізувати в статуті кооперативу величину субсидіарної відповідальність його членів. Вона повинна бути такий, яку в стані заплатити члени кооперативу при виникненні небезпеки ліквідації кооперативу через його нездатність заплатити свої борги. Звертання стягнення на пай члена кооперативу по його особистих боргах допускається лише при недоліку іншого майна для покриття таких боргів у порядку, передбаченому статутом кооперативу. Стягнення по особистих боргах члена кооперативу не може бути звернене на неподільний фонд кооперативу. Після вилучення паю або його частини кооперативові варто визначити своє відношення до свого члена, що не має паю, або якщо має лише частина його. У цьому випадку можуть бути прийняті різні рішення. Можливо, член кооперативу візьме зобов'язання у визначений термін відновити пай або пайовий внесок, і кооператив - наглядацька рада або правління, якщо немає наглядацької ради, з ним погодиться, прийнявши відповідне рішення. У противному випадку він повинний бути виключений із членів кооперативу рішенням загальних зборів членів кооперативу. Така підстава для виключення члена кооперативу повинне бути передбачено статутом кооперативу.

  • 16634. Цивільно-правовий статус об’єднань громадян
    Курсовой проект пополнение в коллекции 25.11.2010

     

    1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. 1996. № 30. 141 с.
    2. Цивільний кодекс України// Відомості Верховної Ради. 2003. - № 40 44. 356 с.
    3. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради. 1999. № 1. ст. 2.
    4. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради. 1991. № 25. ст. 283.
    5. Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7 жовтня 1997 року // Відомості Верховної Ради. 1997. № 52. ст. 312.
    6. Закон України «Про обєднання громадян» від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради. 1992. № 34. ст. 504.
    7. Закон України «Про політичні партії» від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради. 2001. № 23. ст.118.
    8. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради. 1999. № 45. ст. 397.
    9. Закон України «Про громадські організації» від 5 липня 2002 року.
    10. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За заг. ред. Є.О.Харитонова, О.І.Харитонової, Н.Ю.Голубєвої. К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. 740 с.
    11. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України // Тертишніков. Харків. 2007. 433 с.
    12. Спеціалізована література:
    13. Александров В. Учение о юридических лицах по началам науки. М., 1985.
    14. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. М., 1947.
    15. Вінар Л.В. Правоздатність юридичної особи, заснована державою // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2003. № 3 4. с. 145 149.
    16. Грешников И. П. Субьекты гражданского права: Юридическое лицо в праве и законодательстве.
    17. Фролов В.Д. Правочиноздатність юридичної особи та її здійснення (цивілістичні аспекти). Одеса, 2004.
    18. Харитонов Є.О., Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. Вид. 2, перероб. І допов. Київ: Істина, 2007. 816 с.
    19. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т./За заг. ред. Я. М. Шевченко. Вид. 2-ге, доп. І перероб. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. Т. 1. Загальна частина. 696 с.
    20. Цивільне право України: Підручник у 2-х кн.. / О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. 2-ге вид., допов. і перероб. К.: Юрінком Інтер, 2004. Кн.1. 736 с.
    21. Цивільне право: Підручник для студентів юридичних вузів та факультетів. К.: Вентурі, 2005.
    22. Цивільне право України / Під ред. А.А.Пушкіна, В.М.Самійленко. 2003.
    23. Цивільне право: Підручник / Під ред. А.П.Сергєєва, Ю.К.Толстого. К.: 2003.
    24. Цивільне право України: Суханов Е.А. К.: 2003.
    25. Цивільне право України: Підручник: У 3 кн. Кн. 1/Є. О. Харитонов, Р. О. Стефанчук, А. І. Дрішлюк та ін.; За ред. Є. О. Харитонова, А. І. Дрішлюка. Одеса: Юридична література, 2005. 528 с.
    26. Цивільне право України: В 2-х томах. Том 1: Підручник / За ред. доктора юрид. наук, проф. Є.О.Харитонова, канд. юрид. наук Н.Ю. Голубєвої. Х: ТОВ «Одіссей», 2008. 832 с.
  • 16635. Цивільно-правові відносини між нотаріальними органами та юридичними і фізичними особами
    Курсовой проект пополнение в коллекции 30.01.2011

    Попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, перебуваючи при здоровому глузді, ясній памяті та діючи добровільно, ми, нижчепідписані: Іванов Іван Іванович, 17.06.1936 р.н., ІдН: 1111111111, що мешкаю за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 111, кв. 1 (надалі - Відчужувач), з однієї сторони і гр. Петров Петро Петрович, ІдН: 2222222222, що мешкаю за адресою: м. Харків, вул. Центральна, 222, кв. 2, (надалі набувач майна), з другої сторони, діючи добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній памяті, склали договір про таке:

    1. Я, Іванов Іван Іванович, передаю у власність гр. Петрову Петру Петровичу належну мені на праві приватної власності квартиру № 87 (вісімдесят сім) в будинку № 67 (шістдесят сім) по вулиці Ленінградська в місті Харкові, взамін чого я, Петров Петро Петрович, зобовязуюсь надавати Відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення.
    2. Квартира № 87 складається з двох жилих кімнат, житловою площею 27,50 кв.м., загальною площею 45,00 кв. м.
    3. Ця квартира належить відчужувачу на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 11.11.2001р. приватним нотарусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. за р. № 6275, зареєстрованого у КП «ХМБТІ» 1111.2001 р. та записаного в реєстрову книгу № 1 за № П-1-11853, реєстраційний номер 111111.
    4. Загальна вартість квартири № 87, яка є предметом даного договору, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 21197149 від 16.04.2009 р., виданого КП “ХМБТІ” становить 25874 (двадцять п?ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні.
    5. Ми, сторони, оцінюємо цю квартиру у 50000 (п?ятдесят тисяч) гривень.
    6. Іванов Іван Іванович залишається проживати у відчужуваній квартирі № 87.
    7. За згодою сторін обовязок набувача майна по наданню Відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді:
    8. забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі;
    9. забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря). Вартість продуктів визначається виходячи з середніх цін на продукти у період їх придбання;
    10. забезпечення придатним для носіння одягом і взуттям;
    11. здійснення догляду та надання необхідної допомоги;
    12. надання побутових послуг (прання постільної білизни один раз на 10 днів, ремонт побутової техніки тощо);
    13. забезпечення належними лікувальними засобами;
    14. забезпечення послугами адвокатів та нотаріусів.
    15. Грошова оцінка зазначених в цьому договорі видів матеріального забезпечення на місяць за згодою сторін визначається у розмірі однієї мінімальної пенсії.
    16. Відчуження вказаної квартири за життя відчужувача не допускається.
    17. Випадкова загибель квартири не звільняє набувача майна від обов'язків, взятих на себе за цим договором.
    18. набувач зобовязується у разі смерті Відчужувача поховати його.
    19. На цю квартиру приватним нотаріусом ХМНО Чижовою Н.А. накладається заборона відчуження.
    20. Відчужувач свідчить, що на момент підписання цього договору щодо квартири не існує будь-яких прав третіх осіб (у тому числі права власності або права користування нею малолітніми, неповнолітніми дітьми, які будуть порушені даним правочином), а також відсутні будь-які обставини, які обмежують чи забороняють Відчужувачеві здійснити її вільне відчуження, зокрема, що квартира раніше не відчужена, не знаходиться у цивільно-правовій чи податковій заставі, не передана у оренду чи найм, не передана як внесок до статутного капіталу, будь-якого фонду юридичної особи, не обтяжена будь-якими іншими зобов'язаннями або речовими правами третіх осіб, у тому числі правами сервітуту, під забороною (арештом) вона не перебуває. Самовільних переобладнань та перепланувань у квартири немає. Відчужувач свідчить, що йому не відомо про існування відносно квартири або прав на неї судового чи іншого спору.
    21. набувач майна свідчить, що до підписання цього договору квартира ним оглянута, інженерні комунікації та засоби обліку електроенергії, газу, води знаходяться в робочому стані і функціонують за призначенням. Недоліків, які перешкоджають використанню квартири за її цільовим призначенням та які не застережені Відчужувачем, на момент огляду набувачем майна не виявлено.
    22. Відчужувач свідчить, що квартира є його особистою власністю, і набувачУ майна цей факт відомий.
    23. набувач майна свідчить той факт, набуває квартиру ні з ким не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі та не проживаючи фактично однією сімєю
    24. Всі витрати, повязані зі складанням цього договору та його нотаріальним оформленням, в тому числі зі сплатою суми (плати) в розмірі державного мита платить набувач майна.
    25. У разі смерті НАБУВАЧА МАЙНА обовязки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких перейде відчужена за цим договором квартира. При відсутності у НАБУВАЧА МАЙНА спадкоємців або при відмові їх від цього договору довічного утримання квартира, що відчужена з умовою довічного утримання, повертається відчужувачеві.
    26. Зміст ст.ст. 565, 567, 569, 744-758 Цивільного кодексу України, 60, 61 Сімейного Кодексу України, а також зміст ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, п. 7 Правилкористування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. в редакції від 24.01.2006 р. №45, за № 572, сторонам за цим договором, нотаріусом розяснено.
    27. Ми, сторони, підтверджуємо, що на час укладання договору ми: розуміли значення своїх дій і керували ними; не визнані судом недієздатними або обмеженими у своїй дієздатності; нас не примушено укласти цей договір на вкрай невигідних для себе умовах в наслідок збігу тяжких обставин; уклали цей договір не внаслідок помилки, без наміру приховати інші угоди.
    28. Цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у разі невиконання його умов та відмовлення від добровільного розірвання однією із сторін договір довічного утримання може бути розірвано за рішенням суду:
    29. на вимогу Відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання Набувачем своїх обовязків, незалежно від його вини;
    30. на вимогу Набувача.
  • 16636. Цифровая криминалистическая фотография и видеозапись
    Курсовой проект пополнение в коллекции 13.11.2010

    В этой связи нельзя не отметить, что появление таких аппаратов ставит перед криминалистами новые сложные задачи по оценке достоверности цифровых фотоснимков, служащих источниками наглядной доказательственной информации, в особенности, если они получены вне сферы уголовного процесса, поскольку монтаж здесь производится на более высоком, электронном уровне. В настоящее время в следственной практике используется обычная и цифровая видеоаппаратура формата VHS в основном зарубежного производства, которая дает возможность получить качественное цветное изображение даже в условиях очень слабой освещенности, гарантируя его яркость, контрастность, интенсивность и разрешающую способность (передачу мелких деталей). Улучшенная видеоаппаратура маркируется знаком HQ, а кассеты с лентами, обеспечивающими повышенное качество записи, знаком S (супер). Видеокамера может работать как от сети переменного тока (через специальный адаптер), так и от аккумулятора, обеспечивающего до двух часов съемки при температуре окружающей среды до 25 градусов по Цельсию. При отрицательных значениях температуры время работы без подзарядки аккумулятора заметно сокращается вследствие загустения смазки в лентопротяжном механизме. Видеокамеры просты в работе, но представляют собой сложные электронно-механические устройства, требующие соблюдения предписаний инструкции по эксплуатации и уходу. Отдельные модели видеокамер оснащены лампами подсветки, автоматически включающимися при недостаточной освещенности снимаемых объектов, причем изменение последней задает яркость светового потока. Наличие электронного стабилизатора устраняет дрожание кадра, вызываемое колебаниями камеры при съемке «с рук». Немаловажным для криминалистической практики является и то обстоятельство, что видоискатель камеры может перемещаться по вертикали, что позволяет производить съемку в неблагоприятных условиях, когда доступ к фиксируемому объекту затруднен. Практически все современные видеокамеры имеют объективы с переменным фокусным расстоянием, варьирующим в широком интервале от 4 до 400 крат. Это дает возможность получать с одной точки съемки изображения разного масштаба, но всегда резкие вследствие автоматической фокусировки объектива. Важно и то, что в электронном видоискателе (лучше, если он цветной) воспроизводятся показатели времени производства записи: день, месяц, год, часы и минуты. Эти данные фиксируются на ленте и могут иметь важное криминалистическое и доказательственное значение. Следует отметить также, что с помощью специального принтера можно получить фотоизображение с того или иного кадра видеоленты в черно-белом или цветном варианте. Для записи в основном применяются 8-миллиметровые ленты, на кассетах с которыми указывается формат и продолжительность записи, качество ленты и фирма-изготовитель. Видеозапись на предварительном следствии необходима, чтобы в динамике фиксировать образную и звуковую криминалистическую информацию, получаемую при производстве следственных действий. Этой цели подчинено использование рассматриваемых далее приемов видеозаписи, которые должны обеспечивать документальность и вместе с тем выразительность видеофильма, ориентируя в обстановке производства следственного действия, показывая связи между объектами, заостряя внимание на криминалистически существенном. Документальный видеофильм, в полной мере отражающий произведенное следственное действие, можно снять, лишь правильно применяя операторские приемы видеозаписи. Съемку фильма нужно проводить так, чтобы были доброкачественно зафиксированы не только изображение, но и звук. Из основных операторских приемов можно выделить панорамирование, наезд и отъезд. Панорамирование это съемка камерой, находящейся в движении. Оно бывает статическим и динамическим. Статическую панораму снимают плавным поворотом камеры вокруг горизонтальной или вертикальной оси. В первом случае получают круговую видеопанораму, а во втором вертикальную. При динамическом панорамировании съемка осуществляется камерой, перемещающейся в пространстве. Такой прием рационально применять тогда, когда нужно запечатлеть большие площади или объекты значительной протяженности. Разновидности динамических панорам линейная панорама, при съемке которой камеру постепенно перемещают параллельно фронтальной плоскости объекта, как бы оглядывая его, и панорама следования, когда с камерой движутся за объектом, фиксируя его динамику. Панорамы должны начинаться и заканчиваться статичными кадрами, иначе они плохо согласуются с соседними эпизодами видеофильма, запечатлевшего следственное действие. Внутри панорам целесообразно делать остановки (стоп-кадр) для выделения главных объектов. Здесь следует применять наезд, т. е. плавный переход от общего плана к среднему и крупному. Отъезд прием, обратный наезду, обычно позволяет поддерживать ориентацию в обстановке производства следственного действия после серии эпизодов, снятых крупным и детальным планами, либо для ввода в кадр других лиц после показа основного персонажа съемки. По аналогии с криминалистической оперативной фотографией, которая использует ориентирующий, обзорный, узловой и детальный виды съемки, в криминалистической видеозаписи применяется общий, средний, крупный и детальный планы. Общий план предпочтителен при ориентирующей и обзорной фиксации места проведения следственного действия. Он показывает перемещение главного объекта на фоне окружающей обстановки. Таким планом хорошо начинать эпизоды судебного видеофильма, он вводит в курс предстоящих действий. Средний план, укрупняя часть изображений общего плана, направляет внимание на определенный объект, динамика которого становится уже хорошо различимой. Для выделения характерных частей снимаемого объекта используется крупный план. Детальный план необходим для показа в полный кадр специфических особенностей объектов съемки. Снимать эпизоды судебного видеофильма необходимо в той последовательности, в какой они будут демонстрироваться, чтобы избежать монтажа. Съемку обычно ведут с уровня среднего роста, привычного и не искажающего перспективу. Нужно обращать внимание на освещение снимаемых объектов, нейтрализовать звуковые помехи, затрудняющие восприятие звукового ряда. Для производства видеозаписи в ходе следственного действия целесообразно пригласить специалиста-телеоператора, объяснив ему, что и как требуется заснять. В соответствии со ст. 6 Федерального закона от 12.08.1995 № 144-ФЗ «Об оперативно-розыскной деятельности» видеозапись допустима и при производстве оперативно-розыскных мероприятий. В дальнейшем их результаты, зафиксированные посредством видеозаписи, могут быть легализованы в материалах уголовного дела в качестве доказательств вины конкретного субъекта. На видеоленте могут быть отражены обстоятельства совершения преступления, доказательства причастности к нему определенного гражданина, следы содеянного и др. Такие видеоматериалы по своей природе обычно приравниваются к вещественным доказательствам. Видеозаписи, в том числе любительские, могут быть полезными для доказывания фактов встреч интересующих следствие субъектов, их знакомства, совместного времяпрепровождения, нахождения в дружеских взаимоотношениях, пребывания в определенное время в конкретном месте и др. К материалам расследуемого дела в качестве документа следует приобщать видеокадры, запечатлевшие празднование свадьбы, дня рождения, юбилея, пикник, застолье в ресторане, сауне и т. п. с участием лиц, интересующих следствие. Опровергнуть такие доказательства в силу их наглядности и убедительности весьма трудно.

  • 16637. Цифровые коды на произведения и фонограммы – новый механизм охраны и управления интеллектуальной собственностью
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    С развитием цифрового аудио вещания и цифровых систем доставки фонограмм и музыкальных произведений потребителям, российское государство (как собственник смежных прав на уникальный каталог всех фонограмм, созданных в период существования СССР) и частные фирмы грамзаписи столкнутся с проблемой сохранения контроля за использованием созданных ими нематериальных активов (интеллектуальной собственности). Музыка, распространяемая в цифровой форме, не сможет более идентифицироваться как материальная собственность. Лучшим доказательством подобного утверждения уже сейчас могут служить возрастающий спрос у российской молодежи на МР3 плееры и постоянно увеличивающееся в РУНЕТЕ (Российском Интернете) количество сайтов с МР3 файлами. Технология МР3 предоставляет не только потребителям музыки, но предприимчивым «теневым» дельцам реальную возможность бесплатно и без разрешения соответствующих правообладателей копировать охраняемые законом произведения и фонограммы, тиражировать и обмениваться ими, при этом, не прибегая к помощи ныне традиционных материальных носителей звука (компакт-дисков, кассет и т.д.). В подобных условиях ISRC это эффективный метод, способствующий российским владельцам интеллектуальной собственности осуществлять сбор вознаграждения за авторские и смежные права и пресекать незаконное использование авторских и смежных прав в РУНЕТЕ.

  • 16638. Цицерон о формах государства и тирании
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Апелляции к природе, к ее разуму и законам характерны и для правовой теории Цицерона. В основе права лежит присущая природе справедливость. Причем справедливость эта понимается Цицероном как вечное, неизменное и неотъемлемое свойство и природы в целом, и человеческой природы. Следовательно, под “природой” как источником справедливости и права (права по природе, естественного права) в его учении имеются в виду весь космос, весь окружающий человека физический и социальный мир, формы человеческого общения и общежития, а также само человеческое бытие, охватывающее его тело и душу, внешнюю и внутреннюю жизнь. Всей этой “природе” (в силу ее божественного начала) присущи разум и законообразность, определенный порядок. Именно данное духовное свойство природы (ее разумно-духовный аспект), а вовсе не ее предметный и телесно- материальный состав, занимающий подчиненное и второстепенное место (как тело по отношению к душе, чувственные части души по отношению к разумной ее части) и является, по Цицерону, подлинным источником и носителем естественного права.

  • 16639. Ціноутворення при виході на міжнародний ринок
    Курсовой проект пополнение в коллекции 28.02.2011

    Як відзначалося вище, ціни визначаються умовами конкуренції, станом і співвідношенням попиту та пропозиції. Однак на міжнародному ринку процес ціноутворення має особливості. З врахуванням цього варто розглядати і дію перерахованих вище груп ціноутворюючих факторів. Узяти для приклада попит та пропозицію. Відомо, що співвідношення попиту та пропозиції в умовах світового ринку відчуваються суб'єктами зовнішньої торгівлі набагато гостріше, ніж постачальниками продукції на внутрішньому ринку. Учасник міжнародної торгівлі зіштовхується на ринку з більшим числом конкурентів, ніж на ринку внутрішньому. Він зобов'язаний бачити перед собою світовий ринок, постійно порівнювати свої витрати виробництва не тільки з внутрішніми ринковими цінами, але і зі світовими. Виробник-продавець товару на зовнішньому ринку знаходиться в режимі постійного "цінового стресу". Значно більше на міжнародному ринку і покупців. По-друге, у рамках світового ринку фактори виробництва менш мобільні. Ніхто не буде заперечувати той факт, що свобода пересування товарів, капіталу, послуг і робочої сили значно нижче, ніж у рамках однієї конкретної держави. Їхнє переміщення стримується національними границями, відносинами у валютній сфері, що протидіє вирівнюванню витрат і прибутку. Природно, що все це не може не відбиватися на формуванні світових цін. Під світовими цінами розуміються ціни великих експортно-імпортних угод, що укладаються на світових товарних ринках, в основних центрах світової торгівлі. Поняття "світовий товарний ринок" означає сукупність стійких, повторюваних операцій по купівлі-продажу даних товарів і послуг, що мають організаційні міжнародні форми (біржі, аукціони і т.д.), чи великих фірм-постачальників, що виражаються в систематичних експортно-імпортних угодах, і покупців. І у світовій торгівлі до факторів, під впливом яких складаються ринкові ціни, насамперед природно відноситься стан попиту та пропозиції.

  • 16640. Частная детективная и охранная деятельность
    Курсовой проект пополнение в коллекции 09.12.2008

     

    1. Конституция Российской Федерации.
    2. Федеральный закон « О частной детективной и охранной деятельности» от 11. 03 1992г. №2487-1 (в ред. Федерального закона от 21.03.2002 № 31-ФЗ).
    3. Постановление Правительства РФ от 14 августа 1992 г. № 587 "Вопросы частной детективной и охранной деятельности".
    4. Приказ МВД РФ от 2 декабря 1992 г. № 442 "О некоторых мерах по обеспечению исполнения органами внутренних дел законодательства о частной детективной и охранной деятельности".
    5. Александров А. И. Развитие института частной правоохраны. //Мир безопасности. - 1997. - № 1.
    6. Захарова Т. В. Комментарий к закону "О частной детективной и охранной деятельности в Российской Федерации. -М.: Юстицинформ, 2003.
    7. Мак-Мак В.П., Савелий М.Ф. Закон о частной детективной и охранной деятельности в Российской Федерации. Научно-практический комментарий. - М. Юристъ. 1997.
    8. Маршунов М.Н. Комментарии к Законам "Об оружии", "О частной детективной и охранной деятельности. " - М. - СПб.: Герда ,1998.
    9. Солнышкова О.В. Соотношение частной охранной и детективной и правоохранительной деятельности //"Журнал российского права". - 2001. - № 9.
    10. Солнышкова О.В. Специальная правоспособность субъектов частной детективной и охранной деятельности //"Журнал российского права". -2001.- № 5.
    11. Тилов Э.П. Нормативные основы деятельности сотрудника частной службы безопасности: Учеб. пособие. Ч. 1. - СПб.: Балт-Норд, 1998.
    12. Шестаков В. профессор, эксперт комитета по безопасности Государственной Думы. Концепция формирования охранного законодательства в РФ. //www. chekist. ru/
    13. Ярославский А. Б. Частная детективная и охранная деятельность: правовая регламентация и порядок осуществления. - СПб., 1996.