Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Реферат на тему:
ЦИВРЖЛЬНО-ПРАВОВА ВРЖДПОВРЖДАЛЬНРЖСТЬ
Цивiльнi права охороняються законом.
Цивiльний кодекс Украiни (cm. 5)
1. Особливостi цивiльно-правовоi вiдповiдальностi
Як правило, сторони добровiльно виконують своi цивiльно-правовi зобовязання належним чином. Але якщо Ви, наприклад, домовилися з однокласником, що вiн придбаСФ для Вас якусь рiч (диск, вiдеокасету тощо) протягом тижня, i не просто домовились, але й передали йому для цього власнi грошi, а вiн не виконав свого зобовязання, то, звичайно, Вам це не сподобаСФться. РД багато рiзноманiтних засобiв впливу на порушника, але з точки зору цивiльного законодавства у цьому випадку слiд говорити про невиконання укладеноi Вами угоди. З метою запобiгання подiбних правопорушень та усунення iх наслiдкiв використовуСФться цивiльно-правова вiдповiдальнiсть.
Цивiльно-правовою вiдповiдальнiстю визнаСФться одна iз форм юридичноi вiдповiдальностi, суттю якоi СФ застосування встановленого цивiльним законодавством заходу примусового впливу (санкцii) до порушника цивiльних прав та обовязкiв. Причому цей вплив полягаСФ у покладеннi на порушника насамперед невигiдних наслiдкiв здебiльшого майнового характеру вiдшкодування збиткiв, сплату неустойки (штрафу, пенi), вiдшкодування шкоди.
Як i всi види вiдповiдальностi, цивiльно-правова вiдповiдальнiсть маСФ своi особливостi, головними iз яких СФ:
1) майновий характер;
2) компенсацiйний характер (мета цивiльно-правовоi вiдповiдальностi полягаСФ у поновленнi порушених майнових прав кредитора,"! ii розмiр за звичайних умов маСФ вiдповiдати розмiру завданих збиткiв);
3) додатковий характер для порушника, оскiльки, як правило, боржник не звiльняСФться вiд виконання зобовязання в натурi.
Важливе значення для цивiльно-правовоi вiдповiдальностi маСФ ii форма, пiд якою розумiють форму прояву тих додаткових обтяжень, що накладаються на правопорушника. Серед цих форм вирiзняСФться вiдшкодування збиткiв. Зумовлено це тим, що здебiльшого наслiдком порушення цивiльних прав СФ саме збитки. Тому ця форма вiдповiдальностi маСФ загальне значення i застосовуСФться у всiх випадках, якщо законом або договором не встановлено iнше.
Пiд збитками розумiють тi негативнi наслiдки, якi настали для потерпiлого вiд цивiльного правопорушення. Вони складаються з реальноi шкоди та витраченоi вигоди. Реальна шкода це зменшення наявного майна потерпiлого. Вона включаСФ до себе витрати, зробленi кредитором для вiдновлення свого порушеного права, та конкретну втрату або пошкодження його майна. Втрачена вигода це можливе збiльшення майна потерпiлого, яке не вiдбулося внаслiдок правопорушення. Вона вiдображаСФться в неодержаних кредитором доходах, якi вiн одержав би, якби зобовязання було виконане боржником належним чином. Цивiльне законодавство закрiплюСФ принцип повного вiдшкодування збиткiв, i тому за загальним правилом вiдшкодовуються як реальна шкода, так i втрачена вигода.
У зобовязаннях формою вiдповiдальностi може виступати також неустойка (штраф, пеня) грошова сума, яку боржник маСФ сплатити кредитору у разi невиконання або неналежного виконання зобовязання. При цьому збитки вiдшкодовуються в частинi, не покритiй неустойкою. Законом чи договором можуть бути передбаченi такi випадки: коли допускаСФться стягнення тiльки неустойки, але не збиткiв; коли збитки можуть бути стягнутi в повнiй сумi понад неустойку; коли за вибором кредитора можуть бути стягнутi або неустойка, або збитки.
У цивiльному правi вiдшкодовуСФться також моральна шкода, яка полягаСФ в душевних i фiзичних стражданнях потерпiлого. Причому вiдшкодовуватися можуть i суто душевнi страждання. Однак право на компенсацiю моральноi шкоди виникаСФ лише у випадках, зазначених законом або договором. Розмiр вiдшкодування визначаСФться судом, але не може бути менше вiд пяти мiнiмальних розмiрiв заробiтноi плати. Моральна шкода вiдшкодовуСФться у грошовiй або iншiй матерiальнiй формi незалежно вiд вiдшкодування майновоi шкоди.
Отже, за загальним правилом шкода, заподiяна особi чи майну громадянина, а також шкода, заподiяна органiзацii, пiдлягаСФ вiдшкодуванню особою, котра заподiяла шкоду, у повному обсязi. Слiд зазначити, що органiзацiя повинна вiдшкодувати шкоду, заподiяну з вини ii працiвникiв пiд час виконання ними своiх трудових (службових) обовязкiв.
Присуджуючи вiдшкодування шкоди, судовий орган зобовязуСФ особу, вiдповiдальну за шкоду, вiдшкодувати ii в натурi (надати рiч того ж роду i якостi, виправити пошкоджену рiч та iн.) або цiлком вiдшкодувати заподiянi збитки.
Згiдно з англiйським правом вимагати компенсацii моральноi шкоди за вiдсутностi фiзичних страждань або матерiальноi шкоди не можна. Такi позови навiть не приймаються до розгляду. Тут дiСФ принцип, сформульований лордом Венслiдалом: Моральнi страждання i турботи право не може оцiнити i не може претендувати на iх компенсацiю, якщо укупi з ними не йдеться про iншу шкоду.
Проте пiсля англiйськоi правовоi реформи 1970 р. було визнано, що ряд делiктiв, таких як зваблювання, зрада, переманювання нареченого (нареченоi), порушення обiцянки одружитися, СФ пiдставою для компенсацii моральноi шкоди, i навiть не потрiбно доводити звязок моральноi шкоди з фiзичними стражданнями.
В Англii i США iснуСФ можливiсть компенсацii моральноi шкоди у випадках по